Слон у посудній крамниці: чому Металіст 1925 важко витягти навіть Скрипнику і ван Леувену?
Сергій Тищенко спробував розібратися у негараздах харківського клубу, який проходить обряд очищення Першою лігою.
Що буде далі? / Фото ФК Металіст 1925
Справи Металіста 1925 вже місяців десять йдуть не дуже добре. Харків'яни вилетіли з УПЛ, як найгірша команда чемпіонату. Влітку отримали можливість повернутися завдяки зникненню СК Дніпро-1, але не змогли цього зробити. Зараз ризикують ще на один сезон залишитися у Першій лізі.
Металіст 1925 завжди був сіреньким клубом. Доволі простий склад без зірок, не так багато вболівальників. У Харкові на першому місці інший Металіст. Але МХ 1925 завжди був симпатичною командою. Не маючи якості гравців чи тренера, вони грали у доволі цікавий футбол. Ніяких "автобусів". Команда була ігровою. Будь-якому супернику доводилося докласти чимало зусиль, щоб перемогти харків'ян.
Попри початок повномасштабного вторгнення команда не зникла. Хоча стало зрозуміло, що базуватися та проводити домашні матчі у Харкові нереально через постійні обстріли росіян. Маючи доволі скромний бюджет та можливості, команда переїхала в Київську область.
Минулої осені колишні власники зазнали серйозних втрат через ракетні обстріли. Але клуб знайшов іншого інвестора – Володимира Носова. У нинішній непростий час Металіст 1925 міцно фінансово стоїть на ногах. Клуб не тільки виживає, але і думає про свій розвиток. Має можливість запрошувати та купувати нових футболістів і тренерів з іменем. Та навіть будує власну інфраструктуру на Київщині. ЗМІ повідомляли, що у Щасливому харків'яни розпочали спорудження власної бази. Сьогодні такі можливості є далеко не у всіх.
Але саме футбольні справи команди йдуть не кращим чином. На початку 2024-го Металіст 1925 очолив Віктор Скрипник, який до цього доволі успішно працював із Зорею та мав певний досвід роботи з Ворсклою. На рівні України Скрипник – це вагоме ім'я у тренерському цеху. Із Зорею він був близький до срібла, його називали одним із претендентів на роботу у Динамо та національній команді. Це дуже недешевий тренер, який високо оцінює свою роботу.
Під запрошення нового тренера Металіст 1925 посилив склад. Ще взимку прийшов досвідчений десант – Гармаш, Юрченко та Імереков. Денис тривалий час виступав за Динамо та збірну України, де так і не зміг розкрити свій потенціал повністю. Юрченко грав у ЛЧ за Байєр, був одним із лідерів Зорі Скрипника. Імереков також пройшов Зорю, знає тренера.
Прихід нового наставника та досвідчених гравців не пішов на користь МХ 1925. Команда почала сипатися. Під кінець минулого сезону взагалі стала найгіршою в лізі.
Влітку Скрипнику дали ще один шанс. Команда не втратила свій склад. Навпаки – посилили доволі серйозно. Прийшов захисник із досвідом УПЛ, Ла Ліги та навіть збірної України Василь Кравець. З СК Дніпро-1, який тонув, прибули Ігор Когут та Євген Пасіч. Із Зорі – Владислав Чурко та Денис Нагнойний. Підписали молодіжного чемпіона світу Ігоря Снурніцина, який в УПЛ бігав за Олімпік, Зорю та Кривбас. Кадрово команда не стала слабкою попри виліт. Але це не допомогло пройти першоліговий Лівий Берег, який явно поступався за складом та іменем тренера.
Такої ганьби пробачити Скрипнику вже ніхто не міг. Клуб розпочав пошук нового тренера. Вибір зупинився на Патріку ван Леувену, який свого часу очолював академію Шахтаря, працював із першою командою "гірників", Маккабі Тель-Авів, Зорею. Позаминулого сезону його Зоря була однією із найкращих команд чемпіонату за якістю гри.
Зрозуміло, що Патрік – це дуже дорого. Плюс – певні гарантії посилення складу. Хтось має прийти, хтось має піти. Непотрібним виявився досвідчений Гармаш. Запросили із Чорноморця воротаря Данила Варакуту та Володимира Салюка. Футболіста із досвідом Владислава Калітвінцева. А вже посеред сезону підписали Раміка Гаджиєва, який пробував свої сили в Англії та мав інтерес від Динамо і Олександрії.
Все це недешева історія. Тільки за Салюка заплатили 500 тисяч євро. Трансфер Гаджиєва обійшовся десь в районі тих самих півмільйона євро, враховуючи чинний контракт із СК Дніпро-1, підйомні, агентські, зарплату. Варакуту ніхто не міг підписати, бо там були великі гроші у плані компенсації за виховання.
Сьогодні Металіст 1925 за складом та рівнем тренера має бути мінімум середняком УПЛ. Але команда далеко не факт, що посяде якесь із перших чотирьох місць у своїй групі Першої ліги. У підопічних Патріка ван Леувена тільки чотири перемоги в одинадцяти матчах. МХ 1925 йде на п'ятому місці своєї групи. Майже кожен матч – дуже складний. Немає відчуття, що харків'яни переважають суперника завдяки класу. Якщо вдасться потрапити до топ-четвірки, весною команда буде в ролі того, хто наздоганяє. Бо лідери обох груп мають серйозний запас очок, який також перейде у другу частину сезону.
Я вважаю, що головна проблема Металіста 1925 – у менеджменті. Саме їхні не дуже професійні дії призвели до тієї ситуації. З'єднати докупи всі рішення за останні десять місяців дуже важко.
Істина успіху у футболі дуже проста – тренер має максимально підходити під склад гравців. Віталій Пономарьов уміє працювати із молоддю. Відповідно йому комфортно із молодими "рухівцями". Мірча Луческу хотів грати у складний футбол, а Олександр Шовковський спростив гру, робить ставку на колектив. Ігор Йовічевіч зі своїм вмінням мотивувати підопічних вистрелив у Шахтарі.
Скрипник сповідує якісний футбол, де повинно бути наповнення гри. Отже потрібен певний рівень виконавців. Першу частину минулого сезону харків'яни грали завдяки командним діям. Склад був зовсім незірковим. Взимку зламали всю командну гру запрошенням ветеранів Гармаша, Юрченка та Імерекова. Це люди із досвідом, які повинні були стати лідерами колективу, давати результат, але вони цього вже не могли робити. Старе зламали, а нічого нового не збудували.
Ще у квітні було зрозуміло, що Металіст 1925 летить у прірву. Належало приймати вольове рішення про зміну тренера. Визнавати свою помилку. МХ 1925 потребував кризового менеджменту, який емоційно витягне команду, дасть віру гравцям. Але Скрипника залишили працювати далі. Команда фінішувала на останньому місці.
Зазвичай після повного провалу тренера звільняють або він іде сам. Влітку не було прийнято ніякого рішення. Скрипнику далі довірили команду. Все це коштувало повного фіаско у матчах із Лівим Берегом. Був шанс залишитися в УПЛ. Металіст 1925 виступав явним фаворитом, але не зміг пройти перше коло кваліфікації.
Новим тренером став Патрік ван Леувен. Це спеціаліст, який дуже добре працює із молодими гравцями, вміє розкривати футболістів. Недарма цінувався на рівні академій Фейєнорда та Шахтаря. Він трохи жорсткий, вимогливий, хоче дисципліни. Але коли футболісти вже сформовані, потрібно грати завдяки їхнім сильним якостям, то у Патріка відразу виникають проблеми. Досвідчені виконавці не люблять, коли їм закручують гайки. Згадайте, чим усе завершилося для нідерландця у Шахтарі. Подивіться на склад Металіста 1925. Там молоді особливо немає. Стартовий склад команди – досвідчені гравці. Самуель Обіная, Матвій Панченко – єдині молоді, але вони є футболістами ротації. Зараз ще Гаджиєва взяли.
Щоб Патрік був успішним у Металісті 1925, потрібно ламати весь склад, дуже серйозно змінювати команду. Це все гроші. Не кожен готовий відмовитися від контракту. Вже є приклад Гармаша. Плюс – ринок українських гравців обмежений, а легіонери поки не готові їхати. Я не впевнений, що весною справи цього клубу налагодяться.
Уся проблема МХ 1925 – напрямок розвитку. Незрозуміло, які цілі перед собою ставить харківський клуб. Чого вони хочуть. Поки це все виглядає, як пиляння бюджету під різними ідеями. У нас хороші гравці, у нас хороший тренер, кожен має дуже хороші особисті умови, але немає цілісності. Потрібно визначити вертикаль клубу. Поступовий розвиток у перспективі 4-5 років. А просто набрати "збитих льотчиків" і чекати результату – це якось не дуже правильно. У таких реаліях, звісно, можна досягти 5-6 місця в УПЛ. Але яка від цього користь без єдиної ідеї?
Потрібен менеджмент, який побудує єдину вертикаль розвитку. На жаль, в цьому плані дуже мало відбулося після зміни власника. Вони звикли працювати на мінімалках, а тут є можливості розвитку. Потрібно поставити перед клубом короткострокові та довгострокові цілі. Вибудувати єдину систему управління клубом. У Металіста 1925 дуже хороша академія. Є багато цікавих талантів. Той же Обіная був на юнацькому Євро. У сьогоднішніх умовах – це дуже важливий бонус. Якщо цього не буде зроблено, то інвестор дуже швидко може розчаруватися у футболі.
