Динамо йде за чемпіонством, позбуваючись "реального футбольного сміття" – важлива місія двох молодих легенд клубу
Сергій Тищенко – про позитивні зміни у столичному клубі.
Кияни влітають у новий сезон / Фото ФК Динамо
За останні 10-15 років вистачало розмов про проблеми у динамівському менеджменті. Він просто був неефективний. З грошима чи без них київський клуб не мав успіху. Ключова посада спортивного директора фактично пустувала. Я дуже радий, що останнім часом багато чого змінилося в кращий бік.
Шовковський очолив команду восени 2023 року. Взимку йому не купували нових гравців. Хотіли подивитися, яким СаШо буде тренером. Оцінити його потенціал. Коли вже Олександр Володимирович себе показав, влітку почали їхати нові гравці. Якби теоретично у Шовковського не вийшло, а йому накупили б новачків, то що потім із ними всіма робити? Чергові безкінечні оренди та гроші на вітер?
У Динамо велика кількість власних молодих центральних захисників. Весною кожному був даний шанс себе показати. На жаль, стало зрозуміло, що без посилення не обійтися. Ніхто не рубав з плеча.
Максим Брагару був одним із талантів Чорноморця. Гравець молодіжної збірної України вже другого скликання. Динамо могло б домовлятися з одеситами взимку, платити якісь гроші, щоб на пів року раніше отримати гравця. Ніякої лихоманки – Брагару перебрався до Києва влітку у статусі вільного агента. Динамо заплатило гроші тільки за виховання. Весною Максим отримував стабільну ігрову практику.
Я не думаю, що Брагару – це посилення для Динамо вже сьогодні. На лівому фланзі захисту та на флангах атаки конкуренція шалена. Максим в Одесі грав у трохи інший футбол, ніж це відбувається в Динамо. Це просто актив для клубу. Гравець молодіжної збірної України, може зіграти на кількох позиціях, за мінімальні гроші. Якщо в нього не вийде, то шляхом оренд чи повноцінного трансферу можна навіть заробити на ньому. Якщо ж прийдеться до двору, то взагалі вау!
СК Дніпро-1 потонув. Зараз найкращий час для підписання їхніх гравців. Взимку вони коштували зовсім інші гроші. Динамо вже переманило двох найкращих виконавців середини поля – Валентина Рубчинського та Олександра Піхальонка. Перший є гравцем молодіжної збірної України, а другий – кандидатом до національної. За такі гроші ви б нізащо не купили футболістів відповідного рівня закордоном.
Сьогодні головним кандидатом на вихід є Микола Шапаренко. Він добре себе проявив на Євро-2024. Якщо трансфер відбудеться, то проблема заміни Шапаренка вже не постане. Рубчинського взяли на цю позицію. Вартість один мільйон євро виглядає адекватною та вигідною для киян. Якщо ж Динамо вдасться продати Шапаренка дорого, то інші клуби за потенційну заміну просили б теж немало. Всі бачили, що Шахтар переплатив за Кевіна, бо вдало продав Мудрика.
З латиноамериканцями у Динамо складається не дуже добре. Останній приклад – Ерік Рамірес, якого вмовляли перейти. Потім венесуелець просто втратив відчуття реальності.
Зараз із Браяном Себальйосом вчинили мудріше. Колумбійського захисника взяли у безкоштовну оренду із правом викупу. Якщо він себе проявить за пів року у Києві, його куплять. Якщо будуть проблеми – поїде додому. Гравець має бути максимально мотивованим. Динамо платить тільки зарплату.
Сьогодні нелегко запросити легіонера в Україну. Тому важливо шукати посилення серед УПЛ. Наші гравці значно стійкіші до слів "війна" та "обстріли". Бо в умовній Бразилії, коли чують про Україну, сума відразу зростає. Краще шукати футболістів у простіших футбольних лігах – Колумбія, Венесуела, Еквадор. Ментально та культурно близьких Польщі, Румунії. Якраз у цьому напрямку ведеться робота.
Дуже важливо, що трансфери відбуваються у червні і на початку липня. Шовковський зможе нормально готувати команду до сезону, награвати певні речі, оцінити можливості кадрів, а не з корабля на бал.
Уся робота менеджменту клубу показує, що Динамо реально прагне стати чемпіоном. Трансферна кампанія спрямована на посилення конкуренції (на кожне місце є по два гравці), збільшення глибини складу. Все це логічно, бо грати в УПЛ і єврокубках 13-14 гравцями нереально.
Важливо також, що немає погоні за якимись примарами. Євген Геллер не може сформувати ціну на Едуардо Герреро. Ніхто не збирається задовольняти чужі забаганки. Є певна реальність та ринок. У нинішніх умовах немає сенсу переплачувати.
Я пов'язую успішність роботи динамівського менеджменту з приходом Артема Кравця. Він – молода людина. Пограв у Європі. Знає мови. Розуміє процеси та тенденції сьогодення. Не боїться вчитись. Головне, що Шовковський і Кравець розуміють, що таке київське Динамо. Добре розуміють один одного. Однаково бачать футбол, розвиток клубу.
Колись у Динамо разом працювали Красніков та Хацкевич. Кожен бачив розвиток клубу по-своєму. Євген Олексійович привозив бразильців, а Олександр Миколайович хотів грати у більш простий футбол. Дуже важливо, щоб тренер та спортивний директор чи управлінець думали в одному напрямку, розуміли один одного.
Тепер у системі управління Динамо дуже багато змінилося. З'явився свій скаутинг. Вже не просто агенти пропонують, а сам клуб шукає посилення. Цих елементарних речей так бракувало! Інакше у Києві ніколи б не опинилися Ерік Рамірес, Жерсон Родрігес, Сідклей, Мікаель Дуелунд, Тудор Белуце, Кадірі, Каргбо, Беніто. Вибачте, відверте футбольне сміття...
Скаутом став Євген Хачеріді. Я розумію, що йому важко працювати з аналітичними програмами, цифрами. Це трохи не його. Але він розуміє, які вимоги мають бути у захисників Динамо. Хачеріді – молода людина, яка може вчитися, вдосконалюватися. Його досвід принесе користь клубу. Тільки потрібно це використовувати.
Я дуже сподіваюся, що селекція й надалі буде розвиватися. Час, коли витрачалися десятки мільйонів на новачків, вже минув. Зараз потрібно кожним трансфером влучати у яблучко.
Також дуже важливо правильно працювати на вихід. Пріоритет – трансфер Шапаренка. Все, що понад 20 млн євро, буде чудовим варіантом. Напевно, зараз остання можливість його вдало продати. Микола відновися від травми і став майже єдиним гравцем збірної України на Євро-2024 (разом із Трубіним), хто себе показав. Через рік цього не буде. Ніхто не знає, як складеться євросезон для киян.
Явний перебір гравців у центрі захисту та середині поля. З кимось потрібно прощатися. А там є персони, які не один рік захищали кольори київського клубу. Коли ти знаєш, що таке стабільність і комфорт, то вже дуже важко звикати до іншого.
Багатьом молодим виконавцям потрібно шукати ігрову практику або визначатися зі зміною клубу. 2005 рік майже вичерпав себе на рівні юнацьких команд. Олексій Гусєв вже перебуває у розташуванні Зорі. Якщо хтось залишиться, то одиниці. Назар Балаба, Єгор Сизонюк, Іван Котуха, Роман Саленко, Дмитро Кремчанін, Андрій Маткевич мають шанси грати на рівні дорослого футболу.
Потрібно визначатися з долею вихованців 2003 та 2004 років. Антон Боль, Навін Малиш, Антон Царенко. Тут або оренда, або повноцінні трансфери на вихід. У 20 років нема чого сидіти у глибокому запасі.
