Інтерв'ю Сергія Тищенка з українцем Джеррі Лучкою, скаутом збірної Англії, якого доля зводила з багатьма талантами, а також легендарними Фергюсоном, Моурінью, ван Галом.
Одним зі скаутів збірної Англії є Джеррі Лучка. Він працює на цій посаді з 2017 року. Раніше був скаутом в МЮ, перетинався з Алексом Фергюсоном, Луї ван Галом та Жозе Моурінью.
Окрім англійського ймення Лучка також має українське ім'я Ярослав. Справа в тому, що він – українського походження. Батьки нинішнього скаута збірної Англії походять з України. Після німецьких концтаборів вони обрали Велику Британію, сподіваючись повернутися колись додому. Попри життя в Англії, пан Ярослав не забуває мову та культуру своєї історичної батьківщини.
"Ми тут вже пустили коріння"
– Пане Ярославе, розкажіть про своє коріння.
– Мої батьки приїхали до Англії у 1947 році після війни. Батько у 18 років покинув Україну, а у 23 опинився в Англії. Мамі на той момент виповнився 21 рік. Вони перебували в німецькому таборі, а після війни мали можливість виїхати до Канади чи Австралії, але обрали Англію. Не хотіли далеко їхати, бо сподівалися, що Україна буде самостійною, тож повернуться додому. Мешкали в Болтоні. Там провели все життя. Я маю старшого брата Ігоря. Ми з ним залишилися в Англії. Тут вже пустили коріння.
– З якого регіону походять ваші батьки?
– Батько із села Новосілка. Це зараз Тернопільська область. Мама – з міста Сокаль, що на Львівщині.
– Чим вони займалися в Англії?
– Вони спочатку не розмовляли англійською мовою, тому працювали на звичайних роботах. Батько починав на будівництві, потім перейшов на завод. А мама працювала в компанії, яка виробляла полотно. Котонові фабрики тоді були дуже популярними в Англії. Згодом перейшла в офіс.
– Чи встигли вони побувати в Україні?
– Мама не була. А мій брат – відомий співак. Навчався у Римі в семінарії три роки. Він має гарний голос. Був хористом в Англії у хорі "Гомін". Навчився грати на бандурі і з трьома іншими хористами "Гомону" створив групу "Кобзарське братство". З цим гуртом приїжджав в Україну у 1991 році. Наступного, 1992-го, з ними поїхав батько. Бачив своїх онуків по лінії брата та сестри. Вдруге батько був вже зі мною. Я тоді приїжджав з метою налагодити обмін українських дітей до Англії.
"Для Моурінью не існувало дрібниць"
– Звідки у вас інтерес до футболу?
– З дитинства цікавився футболом. Грав за школу, потім за місто Болтон. У 20-літньому віці почав виступати за напівпрофесійну команду упродовж 12 років. У 33 отримав першу роботу, як тренер. Теж працював на напівпрофесійному рівні, після чого здобув професію скаута. Отримав запрошення від МЮ – пішов на співбесіду і залишися. Працював у клубі 12 років.
– Ви шукали таланти для першої команди?
– Ні, для академії – до 18 років. Але часто мене відправляли дивитися і старших гравців.
– Ви співпрацювали з легендарним сером Алексом Фергюсоном. Яке враження він залишив?
– Це справжня глиба – не тільки, як тренер, але й людина. Сер Алекс був системним менеджером для структури всього клубу. Він об'єднував навколо себе всіх працівників. Неважливо – це люди, які відповідали за першу команду, працювали в академії чи створювали побут. Була чудова робоча атмосфера всередині колективу. Прекрасний час!
– Що скажете про одного з його наступників – сеу Жозе Моурінью?
– Насамперед хотів би відзначити його особисті якості. Моурінью – чудова людина. Він дуже добре ладнав зі всіма працівниками клубу. Намагався вникати у всі деталі. Для нього не існувало дрібниць.
– А як щодо Луї ван Гала?
– Він також був дуже приємною людиною. Завжди дослухався до інших працівників клубу. Прихильник дисципліни в команді. Тренер виграв Кубок Англії, але його звільнили і запросили Моурінью.
– Хто зі складу МЮ пройшов через ваші руки?
– Конкретно не можу говорити ні про кого. Бо в Англії так побудована система скаутингу, що за гравцем дивляться різні скаути. Немає такого, що один селекціонер зайнятий конкретним футболістом. Ти переглядаєш різних гравців щотижня. Тут важливо, щоб різні скаути дивилися – так можна бачити сильні і слабкі сторони під різним кутом. Тому всі гравці, які пройшли академію МЮ, були під моїм наглядом. Спостерігав за грою зовсім юних Маркуса Рашфорда, Джессі Лінгарда, Скотта Мактоміная, Мейсона Грінвуда.
У системі Манчестер Юнайтед функціонували центри для молодих гравців у різних містах країни. Зараз їх мають, але не так багато. Я мешкаю у Болтоні, що зовсім поруч із Манчестером. Відстань між містами – 30 кілометрів. Хотів би виокремити 16-річного хлопця Захара Бауманна. Він сам із Болтона, але вже дуже давно грає за академію МЮ. Побачив його у 6 років. У нього українське походження, батьки – емігранти з України. Покладаю дуже великі сподівання, що Захар зможе досягти першої команди "червоних дияволів".
– Розкажіть більше про Захара Бауманна.
– Бачив його двічі цього сезону. Вважаю, потрібно спробувати у збірній України 2007 року, щоб не випередила Англія. Потенціал у хлопця хороший. Захар – дуже технічний, добре працює з м'ячем. Має хорошу передачу та удар. Відмінно читає гру. За ігровими якостями схожий на Скотта Мактоміная.
Він перебуває в системі юнацьких збірних Англії. Скаути спостерігають за його матчами. Важливо, щоб представники з УАФ не втратили шанс вчасно звернути увагу на хлопця.
"Крістіан Шевченко справив хороше враження"
– Українські біженці роз'їхалися по всій Європі. Чи багато наших хлопців в академіях англійських клубів?
– Майже немає. Англія вийшла з ЄС. Є молоді гравці, які приїхали до країни перед виходом з Європейського Союзу. Зараз процедура запрошення футболістів до 18 років дуже сильно ускладнилася. До повноліття в англійські клуби потрапити дуже непросто.
– У Ман Сіті пробував свої сили колишній динамівець Єлисей Литвин. Чому не зміг залишитися?
– Він хороший гравець, але конкуренція в англійських клубах дуже висока. Потрібно бути не на рівні з місцевими, а сильнішим на голову або дві. Плюс – бюрократичні перепони. Єлисею не було 18 років. Тому він поїхав у Португалію. Там йому формуватися буде простіше. Сподіватимусь, що в Англію він повернеться вже для дорослого футболу.
– ЗМІ сватають у Ман Сіті воротаря юнацьких збірних України та Хайдука Давида Фесюка. Варто їхати сюди?
– Йому вже виповнилося 18 років. Тому всі бюрократичні перепони відпадають, що відкриває шлях для переходу. Тепер усе залежить від перемовин між клубами. Потрібно зійтися в ціні. Важливо, скільки вони зможуть за нього заплатити.
Давид добре грає ногами, є швидким. Пеп Гвардіола хоче бачити лише тих воротарів, які вміють грати ногами, розпочинати атаки та допомагати виходити з-під пресингу. У філософії Гвардіоли голкіпер – це додатковий польовий гравець.
У системі "містян" був Джеймс Траффорд, якого продали до Бернлі за 15 мільйонів. Він дуже схожий за своїми якостями на Фесюка. Але потрібно розуміти, що великі клуби Англії мають дуже велику конкуренцію. Виграти цю конкуренцію через молодіжну команду – дуже непросто. Потрібно їхати вже сформованим.
– У системі Сандерленда відразу три українці – у першій команді Назарій Русин, у молодіжній – Тимур Тутєров, в академії – Іван Струк. Як оціните цих гравців?
– Русин тільки перейшов та потребує часу на адаптацію. У Тутєрова була травма. У них хороший менеджер Всеволод Бадко, який разом зі своїм партнером Андрієм Кириченком активно працюють по клубах Чемпіоншипу.
Струк був раніше в Челсі. У Англії він вже тривалий час. Не вдалося закріпитись у Лондоні, тепер пробуватиме свої сили в клубі нижчого статусу.
– Чи є в Англії гравці українського походження?
– Хіба що Крістіан Шевченко. Він починав в академії Челсі, потім грав за Тоттенхем. Зараз захищає кольори Уотфорда. Я бачив його гру. Крістіан діє на позиції нападника. На мене він справив хороше враження.
– Зараз в АПЛ п'ятеро українців. Загалом, наскільки важко гравцям з України переходити до найсильнішої ліги світу?
– Тут на перше місце виходить агентський фактор. Мають бути посередники, які влаштують ці переходи. Робота скаута чи аналітика – тільки визначити, чи підходить футболіст під модель гри команди. Без хороших зв'язків та лобі в Англію потрапити дуже важко. Все це стосується українців. Що сильніші у них будуть посередники, то більше їх буде в АПЛ.
В Україні є хороші гравці. Михайло Мудрик має великий потенціал. Челсі перебуває в кризовому стані. Змінюються тренери. Потрібен час, щоб ситуація стабілізувалася. Думаю, що він зможе себе показати.
У Евертона є проблеми. Будують новий стадіон, бракує грошей. Тренери також змінюються. Минулого року ледве не вилетіли. Там немає стабільності. Проблеми Віталія Миколенка – зрозумілі (розмова відбулася до бомбардирських подвигів нашого легіонера, – Футбол 24).
Я дивлюся не так багато матчів за участю українців. Бо у мене інші завдання – переглядати гравців для збірної Англії.
"Разом зі синами поїхав до Львова на Україна – Сан-Марино"
– Як ви опинилися в системі збірних Англії?
– У березні 2017-го була нагода перейти у Футбольну асоціацію Англії. Дали мені скаутську роботу для збірної. Відповідаю за всі вікові категорії. Дивлюся як молодих гравців, так і футболістів першої команди.
– Англійські збірні – одні з найсильніших у світі на юнацькому та молодіжному рівнях. Як побудована система підготовки гравців на Туманному Альбіоні?
– Відбір та скаутинг гравців для збірних починається у 15 років. Збираємо хлопчаків на три табори. У листопаді, грудні, лютому. Запрошують загалом десь 60 футболістів. Вони будуть на перегляді упродовж чотирьох днів. Залишаються найсильніші, яких вже готують до кваліфікації на Євро U-17. Півтора року – час на підготовку до офіційних матчів. За іншими продовжуємо спостерігати. Потім хтось із них повертається до збірної, якщо має успіх на клубному рівні.
Академії починають шукати гравців у 5 років. Мають центри по різних містах. Головна академія – від 9 років. У 16 років підписується контракт на два сезони, після чого клуб визначається, чи потрібно пропонувати футболісту професійний контракт.
– Слідкуєте за українським футболом?
– У мірі можливостей. У мене велике навантаження на моїй роботі. Постійні роз'їзди. Якщо хтось з українських клубів грає в Англії, то намагаюся не пропустити цей матч. У 2013 році разом зі синами поїхав до Львова на Україна – Сан-Марино. А потім потягом до Києва – на гру України проти Англії.
– Ваші сини займаються футболом?
– Ні. Але цікавляться ним. Старший син побував на Євро-2012. Винайняв машину з друзями і навідався в різні українські міста.
– Ви працювали на Олімпіаді-2012 з українською делегацією. Розкажіть про це детальніше.
– Я відповідав за паралімпійську збірну України з футболу у Лондоні. Була хороша команда, європейські та світові чемпіони. Далі тримаю контакт з Тарасом Дутком, капітаном збірної. Зараз він завершив виступи, працює асистентом тренера.
– Молодіжна збірна України недавно перемогла одноліток з Англії. Чи стало це для вас сенсацією?
– Дуже приємно перемагати чинних чемпіонів Європи. В англійців зараз дуже сильна команда, великий вибір футболістів, які вже грають на найвищому рівні. Більшість із них я бачив, бо спостерігав за ними ще з юнацького віку.
Україна здивувала результатом. Я не думаю, що тут трапилася недооцінка українців після перемоги над Сербією 9:1. Це перемога української команди.
– Хто сподобався серед команди Унаї Мельгоси?
– Олег Очеретько, Єгор Ярмолюк. Загалом багато гравців, за якими потрібно спостерігати на довшій дистанції.
"Можемо поговорити зі Саутгейтом"
– У чому специфіка вашої роботи, як скаута збірної Англії?
– Наочний перегляд матчів. Я мушу обирати гравців, які можуть бути цікавими тренерам збірних Англії всіх вікових категорій. Мене посилають дивитися по всій країні. Якщо запримітив цікавого футболіста, то даю звіт. Потім приїжджає інший скаут, який також дивиться. Ми маємо таку систему: якщо хтось виявив таланта, то скаути мають постійно за ним спостерігати. Проти різних суперників, упродовж певного часу. Збираємо всю інформацію. Тоді головний тренер дивиться 1-2 рази. Якщо гравець імпонує, то наставник його запрошує.
Пам'ятаю Джуда Беллінгема. Мене відправили подивитися на нього у 15 років. Він грав проти МЮ за Бірмінгем. Відразу було видно, що це талант. Також бачив у такому ж віці Філа Фодена. Писав про нього звіт. Їх багато: Рашфорд, Фоден, Грінвуд, Маунт. Писав про кожного. Це були таланти. Тепер вони грають за головну команду.
Також я викладаю на курсах із підготовки скаутів для Англійської асоціації на запрошення у приватній фірмі. Двічі бував у Дубаї з лекціями про скаутинг.
– На які якості має звертати увагу скаут?
– Швидкість, фізичні якості, антропометрія, робота з м'ячем, техніка. Одного компонента немає. Має бути комплект якостей. Психологічна стійкість, вміння брати на себе ініціативу.
Важливі також особисті якості. Родина футболіста, батьки, інтереси в житті. У 16 років вони на певний час у клубі. Там вчаться, тренуються та грають матчі. Живуть не вдома, а в академії.
– Чи є зв'язок із Гаретом Саутгейтом?
– Ми працюємо всі разом. Можемо поговорити, але не так часто зустрічаємося. У кожного своя робота.
– У збірної Англії лише один грандіозний трофей – Кубок світу-1966. Коли англійці знову виграють великий турнір?
– Зараз підібралося дуже сильне покоління гравців. Сподіваюся, що Англія переможе на Євро-2024.