"Головне – не ображатися на Мальдеру": Шахтар без емоцій, чи Карпати мали право, ЛНЗ як Жирона, у збірній бракує двох

– Сергію Івановичу, розпочнемо з центрального матчу туру – Класичного. Попри статус протистояння, команди так і не потішили глядачів голами. Як вам загалом гра? Чи закономірний цей результат?

– Так, дивився цей матч. У першому таймі було два моменти у Шахтаря, один момент у Динамо. Звичайно, рівень емоцій був високим, їх у матчі вистачало. Але якісної гри, про яку говорили і Арда Туран, і тренер Динамо, не було. Так, були емоції, багато боротьби, багато втрачених м'ячів, вилучення. Рахунок, мабуть, по грі, хоча, знову ж, Динамо грало майже весь тайм у більшості, і для них потрібна була перемога. Але результат нічийний. Думаю, це хороший результат для Полісся (Усміхається).

– А чого, на вашу думку, все ж таки забракло киянам, щоб скористатися чисельною перевагою?

– Я говорив перед тим, що у Динамо було більше емоцій, тому що Шахтар уже зіграв у Лізі чемпіонів – і переїзд, і поразка Спортінгу. Тому Динамо було свіжіше, вони правильно діяли в першому таймі: накривали високо та пресингували. Це реально і логічно було, тому що Шахтар стомлений.

Якщо подивитися матч, Шахтар був без емоцій – з точки зору переміщення, відбору м'яча. І коли "гірники" залишилися в меншості, мені здається, що кияни мали би трішки агресивніше зіграти. Схожий момент був, коли Полісся з Вересом грало, і той залишився у меншості: закрити, атакувати, флангові передачі. Але Динамо, на жаль, не скористалося своїм шансом, щоб виграти цей матч.

– Щодо вилучення: дехто вважає, що Віні Тобіас навіть не торкнувся Дубінчака, коли вдарив його по потилиці. На вашу думку, чи була це червона картка?

– Там же був VAR, видно, що був удар, агресія. Знову ж таки, хотілось би більше футболу, більше гри, комбінацій, хороших емоцій. Бачили в кубковому матчі, і зараз багато таких агресивних фолів. Тут, я думаю, це стовідсоткове вилучення.

– Того ж дня Буковина розписала нічию з Колосом і продовжила безвиграшну серію до семи матчів. На старті сезону від команди очікували значно більшого, навіть з огляду на статус новачка УПЛ. Що зараз відбувається з Буковиною? Чому їй не вдається стабілізувати результати?

– По-перше, це дебютант Прем'єр-ліги, команда давно не грала на такому рівні. По-друге, я впевнений, що якби Буковина грала в Чернівцях, у неї було би більше залікових балів. Тому, якщо команда виходить у Прем'єр-лігу, до цього потрібно готуватися заздалегідь. Як то кажуть, сани взимку треба готувати.

Потрібно було готувати стадіон. Епіцентр у сезоні, коли вийшов до Прем'єр-ліги, грав то в Тернополі, то на стадіоні Лівого Берега. Коли ж перейшов на свій стадіон, почав вигравати. Так само і тут. Думаю, що матчі на виїзді не дають таких хороших емоцій ні гравцям, ні вболівальникам.

– Резонансна ситуація виникла під час матчу Харків – Карпати. Після оголошення повітряної тривоги львів'яни зачекали годину, а потім, керуючись регламентом, вирушили додому. Як ви оцінюєте рішення "зелено-білих"? Чи справедливо критикують команду в цій ситуації?

– Ви правильно сказали, що скористалися регламентом. Так, за регламентом потрібно чекати до години, а потім уже арбітри та представники команд вирішують, чи продовжувати чекати на відбій повітряної тривоги. Карпати вирішили не чекати й поїхали. Вони мали на це право. Але якщо говорити загалом, з огляду на те, що чемпіонат проводиться під час війни, то, звичайно, багато команд чекають і приїжджають. І тут можна говорити різні речі, мовляв: якщо всі, то всі. Але, знову ж, регламент – Карпати поїхали. Тому це було їхнє право. Зрозуміло, що багато хто критикує це рішення, і, мабуть, правильно, чи неправильно.

Матч був хороший, Карпати – досить хороша команда. Чому вони так зробили, треба запитати в керівників клубу. Думаю, саме вони мають пояснити, чому ухвалили таке рішення. Адже ми бачимо, що багато команд чекають і грають, навіть якщо матчі переносять на шість годин. Вони, так би мовити, стають на бік продовження гри під час війни, адже всі ми перебуваємо під ризиком, може статися будь-що, не дай Боже.

Карпати ж вирішили вчинити інакше. Але сам матч був дуже класний. Карпати забили два хороші м'ячі, рахунок був 2:1, а ініціатива вже перейшла на бік Харкова. І тут повітряна тривога, яка, в принципі, і призвела до перенесення матчу.

– ЛНЗ не програє вже чотири тури поспіль і піднявся на шосте місце. Що сталося з командою на початку сезону, що вона так довго не могла стабілізувати результати після минулорічного срібла?

– Для того, щоб грати в єврокубках, потрібно мати два майже рівноцінні склади. Ми бачимо, що Жирона, яка грала в Лізі чемпіонів та іспанській Ла Лізі, взагалі вилетіла в Сегунду. Ну а що говорити про нас? Команда грала в Лізі конференцій і, на жаль, програла по пенальті. Виступила досить гідно, грала пристойно. І ось цей психологічний момент – поразка та виліт із Ліги конференцій – на мою думку, надалі давався взнаки.

Але потроху команда Пономарьова відновлюється, набирає очки. Думаю, що цілком заслужено перемогла Зорю. ЛНЗ досить агресивно грав, добре виходив в атаки, знову ж таки, використовував контратаки. У цьому контексті команда Пономарьова почувається досить добре.

Звичайно, Зоря – також непередбачувана команда: може перемогти Полісся, а може програти комусь із нижньої частини таблиці. Тому матч був хороший. І класно, що, в принципі, обійшлося без повітряної тривоги, команди дограли поєдинок. ЛНЗ зараз виходить на психологічний рівень, коли результати знову стають стабільними.

– А Епіцентр не перемагає вісім матчів поспіль. Чи можна сказати, що суперники вже пристосувалися до гри підопічних Нагорняка? Чого зараз бракує команді, щоб повернутися до результатів, які вона демонструвала раніше?

– Трішечки так. Початок був досить хороший. Мені здається, що після продажу Хоакіна Сіфуентеса, іспанського гравця, у команди все ж таки виникли проблеми. Він досить добре грав в атаці, створював моменти. Був одним із тих гравців, які могли і забити, і віддати, загалом добре діяли в атаці. У захисті проблем не було, а в атаці є певні труднощі. Зараз, після продажу гравця, ця проблема стала помітнішою.

Але все одно добре, що Епіцентр грає на своєму стадіоні, а вболівальники досить активно підтримують команду. Звичайно, у тих моментах, коли Епіцентр пропускав наприкінці матчів із Карпатами та Харковом, далася взнаки певна нестача майстерності. Десь не дограли, особливо в матчі з Карпатами, коли пропустили наприкінці. Трохи не вистачило надійності.

Але команда цікава, досить активно грає в атаці. Думаю, Епіцентр Нагорняка – колектив досить хорошого рівня. Якщо всі очікують, що вона боротиметься за єврокубки, то поки що, мені здається, на цьому етапі таке питання не стоїть. Команда-середняк, і думаю, що вона набиратиме очки в майбутніх матчах.

– Як ви згадували, нічия в Класичному відкрила Поліссю можливість відірватися від Шахтаря у разі перемоги в перенесеному матчі з Колосом. Чи бачите ви в нинішньому Поліссі повноцінного претендента на чемпіонство?

– Я був на матчі Полісся – Верес у Житомирі, де створюється класна атмосфера: стадіон, вболівальники, база, Полісся-2 – Перша ліга, U-21. Усе місто вболіває, усе місто у "вовках", у кольорах житомирського Полісся (Сміється). Тому ми бачимо, що команда достатньо прогресує в ігровому плані.

Я вже говорив, що Ротань, мабуть, один із найкращих зараз тренерів у плані побудови гри. Команда досить агресивно грає. Так, із Вересом у першому таймі могли навіть програвати, діяли доволі пасивно, певною мірою, мабуть, недооцінили суперника. А Верес побудував схему гри 1-5-4-1, закрився в захисті, і була хороша контратака, під час якої Шарай міг забити. Тож Полісся могло програти перший тайм. Але в другому таймі, зробивши заміни, команда переламала хід гри й по праву перемогла.

Але знову ж таки, коли говоримо про Полісся, ви запитали, чи є воно претендентом на чемпіонство. Ну, Шахтарю – 90 років, Динамо сторіччя святкуватиме. А Полісся – це команда, яка тільки будується. І не лише команда, а й клуб. Шахтар – великий клуб, і Арді Турану дуже легко працювати, тому що 50% роботи бере на себе клуб. Навіть те, що команда грає на Стемфорд Брідж, – яка робота проведена, щоб вона могла виступати в Лізі чемпіонів!

Полісся – одна з команд, яка претендує на чемпіонство. Але досягти цього буде досить непросто, зважаючи на те, що, ще раз повторюю, клуб молодий.

– Після цього туру футболісти вирушили до розташування національних команд. Зокрема, на збірну України чекають два заключні матчі Ліги націй – проти Північної Ірландії та Грузії. Чи вірите ви, що українці зможуть здобути необхідні очки в цих протистояннях?

– Ми говорили, що в цих матчах Ліги націй, і сам Мальдера це підтвердив, важливо награти склад. Завдання вигравати не стоїть. Хоча, знову ж таки, національна команда, збірна України – про результат, тому що це команда номер один. Ну, номер один зараз ЗСУ, на другому місці – національна збірна України. Але відбувається зміна поколінь. Той же Ярмоленко завершив виступи за збірну, і в цьому контексті дуже важливо для тренерського штабу побудувати команду, яка боротиметься за вихід на чемпіонат Європи у відбіркових матчах.

Тому результат, звичайно, важливий, але ще важливіше переглянути кандидатів, які зможуть у перспективі представляти нашу країну на високому рівні.

– Власне, про кандидатів. Цього разу Мальдера вперше викликав Олексія Кащука, але водночас знову залишив поза заявкою Яна Костенка з Карпат. Минулого разу хавбек не отримав виклик через травму, а тепер не зацікавив тренерський штаб навіть після хет-трику у ворота Кудрівки. Що ще має продемонструвати Костенко, щоб отримати шанс у національній команді?

– У Костенка не було травми, він червону картку отримав. Я не знаю, чому не було виклику, але справа була не в травмі. Я говорив про Костенка, мені подобається цей гравець. Він нестандартний, розумний, що важливо, агресивний. Точно так само, як Іван Калюжний, якого я певною мірою порівнював зі Степаненком, адже дуже важливо тримати баланс між захистом і атакою.

Але за результат відповідає Мальдера. Тренерський штаб стежить за гравцями, перебуває в Україні, тому, думаю, там ставлять собі відповідні запитання. Мальдера бачить, що профіль такого гравця, як Калюжний, йому не підходить, хоча це певною мірою профіль Степаненка.

Якщо Костенко продовжить дуже добре грати, забивати, то, думаю, виклик буде. Так само й Іван має добре виступати в Харкові, тим більше, що команда також бореться за високі місця. Тому головне – не ображатися. Гравцеві важливо не ображатися на те, що тренер десь не викликав його або не поставив у стартовий склад клубу. Потрібно з розумінням до цього ставитися й доводити на тренуваннях і в матчах, що ти сильніший.