"Гол Реалу? Краще хет-трик у ворота Динамо": Очеретько про епізод із Михавком, досвід Мхітаряна і вдячність Карпатам

"Я хочу, щоб Динамо грало в єврокубках"

– Олеже, вітаю з перемогою над Динамо! З яким настроєм прокинулись наступного дня після матчу? Що відчуває гравець, котрий переміг у дербі – ще й з таким переконливим рахунком?

– Дуже дякую вам. Емоції – гарні. У дербі завжди приємно перемагати такого суперника як Динамо. Наступного дня в тебе щоразу усмішка та радість. Думаю, у хлопців теж це є, бо кожна гра з Динамо – дуже важливе відчуття.

– Коли емоції трохи вляглися і була можливість проаналізувати – що можете сказати про сам матч? Що вдалося або не вдалося Шахтарю? Чим здивував суперник?

– Ми більше контролювали гру – зокрема й до червоної картки. Дуже добре атакували. Думаю, здебільшого нам багато чого вдавалось.

– Не секрет, і це визнають всі, що на гру не могло не вплинути вилучення Михавка. Як ви побачили цей епізод зсередини, адже були безпосереднім учасником?

– Відчув контакт по обличчю – що Михавко вдарив. Влучив так гарно в щелепу, я впав. Потім сказали, що йому дали червону картку. І все.

– Після матчу Арда Туран попросив команду з респектом ставитися до суперника, бо, зокрема, в країні війна. Не знаю, як у вас, а в мене аж мурашки пробігли – сильна заява. Солідарні з наставником?

– Звичайно, погоджуюсь із тим, що він сказав. Бо так воно і є. Ми поважаємо суперника завжди. Усі живемо в нелегкій ситуації, всі команди. Я хочу, щоб Динамо грало в єврокубках, так само і Полісся. Щоб грали і здобували там перемоги, проявляли нашу країну, допомагали військовим, як ми робимо це зараз.

"Генріх вийшов на поле і зразу стало відчутно"

– Команда увійшла в зону дуже щільного графіка супервідповідальних матчів. Знову зацитую Турана: "Це така собі темрява, куди ми входимо вже вдруге під моїм керівництвом". У чому для вас найбільша складність постійно перемикатися з Ліги чемпіонів на чемпіонат, з чемпіонату – на Кубок? А є ж іще національна збірна. Це більш складно фізично чи ментально?

– Мені здається, найскладніший – фактор подорожі. Бо іноді дуже тяжко після дороги перелаштовуватись на гру. Коли приїжджаєш додому о шостій ранку, а наступного дня в тебе заїзд, потім гра. Можливо, й організм дає собі таке відчуття, що треба трошки відпочити. Але немає змоги, тому доводиться більше працювати ментально.

– А як воно – перемикатися на різного рівня суперників? Погодьтеся, що Інтер і Оболонь трохи відрізняються класом.

– Я вважаю, якщо ти одягаєш форму Шахтаря, то завжди повинен бути напоготові. Не має значення – Оболонь чи Інтер. Ти завжди повинен викладатися на всі 100 відсотків за цю емблему.

– ПСВ, АЕК та Інтер вже позаду. Результати – різні. А який із цих матчів був для вас найкращим за якістю футболу?

– Думаю, зі всіма ми добре зіграли. З ПСВ на виїзді гарно відіграли. Були незадоволені результатом, що пропустили такий м’яч. З Інтером теж було все добре – грали у свій футбол, у свій стиль.

– Та з Інтером взагалі відбувалася феєрія – як бразильські легіонери на фланзі "крутили хребти" гравцям "нерадзуррі"! На це любо було дивитися.

– Відчули гру це називається (Усміхається).

– А відчули, що трибуни завелися після цих ефектних епізодів?

– Чесно кажучи, коли ти в грі, то цього не чуєш, бо сконцентрований на іншому.

– Хто з гравців Інтера вам найбільше сподобався своїм високим рівнем, досвідом? Можливо, Генріх Мхітарян?

– Тільки з язика зняли. Справді, Генріх вийшов на поле і зразу стало відчутно, який у нього досвід, як він обороняється та атакує. Як працює з м’ячем. У нього немає простих помилок. За ним було цікаво слідкувати.

– Поспілкувалися з Генріхом?

– Я особисто – ні. А деякі хлопці, яких він знав, – так, спілкувались.

– Як вам на Стемфорд Брідж? Шахтар уже зіграв перший номінально домашній матч. Наскільки там атмосфера, наскільки там комфортно, наскільки відчутна підтримка?

– Усе було супер, усе було чудово. І атмосфера, і вболівальників багато прийшло. Ми почувалися як вдома. Нас багато хто підтримував, тому хотілось грати і вигравати цей поєдинок.

– Тобто приїде зараз Спортінг – і ви почуватиметесь впевнено, наче в рідних стінах?

– Якщо прийде стільки ж уболівальників, а краще – більше, то 100 відсотків.

– Летіти, щоправда, далекувато, та й у Шахтаря останніми роками дуже багато перельотів. Чим ви особисто звикли займатися в дорозі?

– Читаю. Іноді граю у нарди. Серіали дивлюсь, музику слухаю. Залежить від настрою.

– Давайте про книжки і серіали. Що останнім часом зацінили?

– Серіал – "Люпен", мені сподобався. Якраз дивився його недавно. З книжок – про Златана читав. Теж такий бійцюган, я б сказав (Усміхається). У нього на спині – татуювання лева, тож він і людина така.

"Туран каже, що ми всі – як брати, і можемо спілкуватись на будь-яку тему"

– Ви за Шахтар з дитинства, є вихованцем "гірників". Не один рік відіграли на правах оренди за інші клуби. Поклавши руку на серце: ніколи не втрачали віри, що вдасться закріпитись у першій команді Шахтаря, чи, можливо, був момент відчаю?

– Коли був у Карпатах, йшла розмова про те, щоб я залишився. Мені все подобалось у Карпатах – я грав, був потрібен і відчував це. Хотів, звичайно, залишитись. Але потім Шахтар з Карпатами не домовились, я повернувся.

– Справді, дуже крутий сезон був у вас за Карпати. Що особливого дав вам цей клуб? Адже після Львова ви зайшли в основу Шахтаря, наче грали тут усе життя.

– Дуже багато факторів. Найважливіший – ментальність і розуміння, що треба ще більше працювати.

– Особливий респект можемо Владиславу Лупашку виписати, так?

– Так. Та й усім тренерам, хто зі мною працював.

– Арда Туран – найвимогливіший тренер у вашій кар’єрі?

– Так! Дуже.

– У чому це виявляється?

– В усьому. У тренувальному процесі, в матчах, у концентрації, в увазі до найдрібніших деталей. І ми прислухаємось до цього.

– Між гравцями і тренером є робоча дистанція, чи можете з ним поспілкуватися і на якісь нефутбольні теми?

– Звичайно, можемо поспілкуватись і не про футбол. На футбольному полі він – тренер. А поза ним сам каже, що ми всі – як брати, і можемо спілкуватись на будь-яку тему.

– Багато турецьких слів вивчили?

– Не дуже (Усміхається). Але трішки знаю.

– Виявляється, в Україні доволі популярними є турецькі серіали. Не цікавились?

– Та поки ні, не дивився.

"Після матчу дружина за кермо сіла – я ніяк не міг "відчухатися"

– Ви – триразовий чемпіон України, володар Кубка України, бронзовий призер молодіжного Євро, учасник Олімпійських ігор-2024 і гравець національної збірної. При цьому вам лише 23. Яким досягненням хотіли би поповнити цей список у найближчі років п’ять?

– Усіма, якщо можна (Усміхається). Ліга чемпіонів? Звичайно, хочеться. Але ми живемо в реальності, де це буде дуже складно – з нашими дорогами, без нашого рідного стадіону, за межами нашої країни… Це важко ментально і фізично, але будемо намагатись робити все, щоб потрапити і в топ-24, і вище.

– "Усіма" – включно із "Золотим м’ячем"?

– Зараз поки рано казати, але в майбутньому можливо все (Усміхається).

– Харрі Кейн – новообраний володар трофею. А хто був вашим фаворитом голосування?

– Чесно кажучи, я за цим не слідкував. І не було такого, щоб я за когось вболівав. Хоча радий, що Харрі Кейн взяв цей трофей. Він заслужив своєю працею. Правильний вибір тих, хто голосував. У Тоттенхемі нічого не виходило, хоча багато забивав. Перейшов у Баварію – виграв титули, "Золотий бутс". Зараз на піку форми.

– Є гравці, які люблять себе у футболі. А є гравці, які люблять футбол у собі. Кейн – з тієї другої категорії, чи не так?

– Так, погоджуюсь. Сто відсотків.

З дружиною Катериною / Instagram

– Бліц! Улюблений закордонний клуб?

– Тяжко сказати (Думає).

– Коли Барселона з Реалом грають у Класіко – ви за кого?

– Чесно кажучи, ні за кого (Усміхається). Мені подобається дивитись саму гру – які комбінації, схеми, тактики. Я вже давно не маю такої команди, за яку б вболівав дуже сильно. Хоча колись це була якраз Барселона.

Зараз просто дивлюся, як хлопці грають, яке у них мислення, рух, як вони зламують зони. Аналізую – це мені подобається більше.

– Пісня, яка найчастіше звучить у салоні вашого авто?

– Зараз – "Червоний мак".

– Найскладніший суперник на полі. Хто створив вам такі проблеми, що досі згадуєте?

– Це було, коли ми повернулись з Ліги конференцій і грали проти Металіста 1925 (теперішнього ФК Харків). Було дуже-дуже тяжко у фізичному плані. Не проти конкретного гравця, а проти всієї команди. Складно було бігати – не було сил, емоцій. Пам’ятаю, після матчу дружина за кермо сіла – я ніяк не міг "відчухатися" від гри… Як зіграли? Навіть не пам’ятаю (Усміхається).

– Забити гол Реалу чи оформити хет-трик у ворота Динамо?

– Ух! Ну, напевно, все-таки, хет-трик Динамо.

*У матеріалі використані фото ФК Шахтар та ФК Карпати