"Добре, що вдалося виплисти з усього цього": форвард-гігант про чутки, Златана на YouTube і чому тиск – це супер

– Ти родом із Бахмача на Чернігівщині – регіону, який виховав чимало хороших футболістів. Наскільки футбол був частиною твого дитинства? З чого взагалі почалася твоя історія в цьому виді спорту?

– Думаю, як і у всіх. У шість років тато відвів мене на футбол. Так склалося, що в нас зібралася хороша команда, а першим тренером був Володимир Петрович Стецюк. Він дуже віддавався своїй справі. Навіть улітку, коли в більшості були канікули, ми тренувалися двічі на день. Саме тоді в мене сформувалося розуміння, що потрібно завжди багато працювати, і рано чи пізно це принесе свої плоди.

– Хтось із родини займався футболом, чи ти став першим професійним гравцем?

– Мій тато любить футбол, сам грав, хоча й не професійно. Саме він прищепив мені любов до цього виду спорту, а потім дуже допомагав на моєму футбольному шляху.

– Якщо озирнутися назад, твій шлях до першої команди Оболоні навряд чи можна назвати стрімким. Ти дебютував в УПЛ лише у 20 років, хоча сьогодні багатьох талантів підпускають до основи значно раніше. Не виникало думки, що твій футбольний шлях дещо запізнився? Чи зараз розумієш, що почав розкриватися саме тоді, коли був до цього готовий?

– Думаю, що все приходить у потрібний час, тоді, коли ти до цього готовий. Так сталося і в мене. Якщо озирнутися назад, це був непростий шлях. Але якби все давалося легко, то кожен грав би на найвищому рівні. Насправді все приходить через працю, терпіння. Також велику роль відіграє збіг обставин або, якщо простіше, фарт.

– Після дебюту, замість того, щоб закріпитися в основному складі, ти отримував зовсім небагато ігрового часу. Наскількі важко психологічно було погодитися на оренду й самому змінити хід власної кар’єри?

– Спочатку було складно переключитися з рівня U-19 на рівень Прем’єр-ліги. Потім були травми. Тому, коли я йшов в оренду, іншого вибору вже не було. Це був складний період, але саме він зробив мене набагато сильнішим. Добре, що вдалося виплисти з усього цього...

– Як показав час, це рішення себе повністю виправдало. Якщо говорити не лише про голи чи матчі, що саме змінив у тобі той період у Локомотиві?

– У першу чергу я змінився ментально. Це не сталося в один момент. Є люди, яким я дуже вдячний, бо вони допомогли мені почати правильно ставитися до того, що відбувається на полі. Також на мене вплинув час, який я провів без футболу через травму, і сам період оренди. Усе це зіграло позитивну роль. Хоча тоді здавалося, що все йде дуже погано, час показав, що саме ті моменти мене загартували й зробили сильнішим.

– За Локомотив ти забив три м’ячі в 11 матчах, а після повернення до Оболоні – три голи та віддав результативну передачу вже в десяти поєдинках УПЛ. Як нападник, ти задоволений цими цифрами?

– Думаю, це був непоганий старт. З огляду на той час, який я отримав, результативність теж була непоганою. Але по-справжньому задоволений буду тоді, коли після сезону матиму двозначні цифри.

– Повернувшись до Оболоні, ти ніби за кілька місяців перевернув думку про себе. Було внутрішнє бажання довести клубу, що тебе зарано списали, коли відправили в оренду?

– Це команда, яка в мене повірила. Тому мені хотілося не щось комусь доводити, а віддячити. Я знаю, як у клубі до мене ставляться, знаю, що в мене вірили й вірять. Хотілося просто не підвести цих людей і цю команду.

– Разом із хорошою грою закономірно з’явилися й перші трансферні розмови. Наскільки близькими до реальності були повідомлення про інтерес Карпат, ЛНЗ та Зорі? Чи доходило до конкретних контактів або предметних переговорів?

– Зараз я повністю сфокусований на підготовці до нового сезону з Оболонню. А далі час покаже. Якщо буде пропозиція, яка влаштує клуб, тоді можна буде про щось говорити. Поки що я працюю для того, щоб допомагати команді в кожному матчі, і намагаюся не думати про такі чутки.

– Втім, тоді ж повідомлялося, що цей інтерес поки має попередній характер і стане предметним лише в тому випадку, якщо ти проведеш ще один сильний сезон. Як сам сприймаєш такий своєрідний ультиматум?

– Думаю, що весь час потрібно щось доводити. Насамперед – самому собі. Саме це підштовхує тебе постійно працювати. Я ставлю перед собою максимальні цілі й не вважаю, що вже щось довів, якщо дивитися на те, чого хочу досягти. Тому навіть не думаю про такі речі.

– Схоже, тепер від тебе вже ніхто не чекатиме адаптації. Навпаки – усі очікуватимуть голів і підтвердження свого рівня. Наскільки комфортно жити з таким тиском?

– Тиск – це супер. Коли є тиск, ти показуєш свій максимальний рівень. Тому мені комфортно в такій атмосфері.

– Попри яскраву другу частину сезону, виклику до жодної зі збірних України ти так і не отримав. Не виникає відчуття, що тебе недооцінюють?

– Ні, не складається. Усьому свій час. Якщо я заслуговуватиму на виклик, то обов’язково його отримаю.

– Ще до всіх цих подій був цікавий етап у твоїй кар’єрі – Данія. Після початку повномасштабної війни ти опинився у ФК Тістед. Як узагалі з’явився цей варіант? Хто запропонував поїхати саме туди?

– Це було після початку повномасштабного вторгнення. Я виїхав до Данії, і там добрі люди допомогли мені знайти можливість тренуватися, грати та прогресувати, поки я перебував у країні.

– Яким для тебе був той період? Наскільки відрізнялися підхід до тренувань, вимоги та футбольна культура від того, до чого ти звик в Україні?

– Там дуже великий акцент роблять на роботі з м’ячем. Мене вразило, що навіть центральні захисники зовсім не бояться перетримати м’яч або загнати себе в незручну ситуацію, а потім завдяки техніці й роботі з м’ячем вийти з неї. Саме це найбільше запам’яталося.

– У тебе була можливість продовжити розвиток за кордоном. Чому все ж вирішив повернутися в Україну? І чи не ловиш себе зараз на думці: "А що було б, якби тоді залишився?"

– Ні, я зовсім не сумніваюся у своєму виборі. Впевнений, що зробив усе правильно, і вдячний за те, що маю зараз.

– За твоїми плечима вже є досвід виступів за кордоном, оренда, яка фактично перезапустила кар’єру, і перший по-справжньому результативний відрізок в УПЛ. Чи змінилися за цей час твої футбольні мрії? Є нападник, чия кар’єра або стиль гри тебе найбільше надихає?

– Мені дуже подобався Златан як футболіст. Постійно за ним стежив, навіть зараз можу увімкнути на YouTube якийсь його старий матч за Ювентус чи Аякс. Але сьогодні мені він більше цікавий як особистість – люблю дивитися його інтерв’ю, дуже імпонує його ментальність.

Також дуже подобається Холанд. Вважаю його ідеалом сучасного нападника. Ще дуже сильний Кейн. Напевно, це найуніверсальніший форвард: він уміє все – добре працює з м’ячем, може грати з глибини, допомагає команді виходити в атаку, чіпляється за м’яч, чудово грає корпусом. А його реалізація – це взагалі космос.

– І якщо говорити вже про наступний крок, то в якому чемпіонаті одного дня хотів би себе спробувати? Який стиль футболу, на твою думку, найбільше підходить саме тобі?

– Хотів би грати в АПЛ. Якщо говорити про стиль футболу, то, можливо, мені підійшла б Бундесліга. Але, думаю, найважливіше – потрапити в потрібний чемпіонат і потрібну команду в правильний момент, а далі – багато працювати. Тоді, можливо, усе вийде.