Баварія – чемпіон, Борусія Д – віцечемпіон, Лейпциг виграв Кубок Німеччини, Айнтрахт взяв Лігу Європи, а Герта не пустила в еліту Гамбург. Все найцікавіше про Бундеслігу-2021/22 читайте на "Футбол 24".
Німецький сезон вийшов сірим і пересічним. Чемпіон визначився в грудні, жодна зірка не грала на захмарному рівні, обійшлося без гучних сенсацій. Звичайному вболівальнику важко було зберегти інтерес. Весняні тури злилися воєдино. Особливо для тих, хто не сильно розрізняє підтримує Фрайбург, Уніон чи Кельн.
Можливо, так вплинула війна, яка змістила акценти поза поле – як Бундесліга підтримувала Україну, як бісила нашими прапорами расєян. Дортмунд зіграв благодійний матч з Динамо, Гладбах – у прекрасній атмосфері зі збірною України. "Синьо-жовті" прапори, значки миру, масові банери на трибунах. Поведінка футболістів і фанів контрастувала з діями уряду Шольца, через які саме слово "німецький" для багатьох набуло негативної конотації.
"Футбольну війну Україна вже виграла": Німеччина приємно шокована українським патріотизмом
Ну, а якщо трішки про футбол...
Баварія з важкими ударами та без яскравих успіхів
Прихід тренера-вундеркінда в Баварію виглядав початком нової епохи великих звершень. Поки що рано робити висновки, але сприйняття Нагельсманна змінилося. Болючі вильоти з Кубка Німеччини (0:5 від Гладбаха) та Ліги чемпіонів (від Вільяреала!) підпсували резюме Юліану. Золоті медалі Бундесліги? Коли це 10 чемпіонство поспіль, воно втрачає вагу. До того ж Нагельсманну дісталася в спадок команда Гансі Фліка, яка виграла все.
Але якщо поглянути не на результати, а на якість гри, стане зрозуміло, що Баварія з новим тренером не регресувала. Очікувані забиті голи виросли, очікувані пропущені – зменшилися, пресинг залишився на високому рівні. І це при тому, що незамінні Кімміх, Горецка, Девіс і Коман періодично випадали, а придбані Упамекано та Забітцер, м'яко кажучи, не ідеально вписалися.
Нагельсманн викручувався оригінальними рішеннями: дві "десятки", один центрбек, Гнабрі латераль. І точно не провалився. Просто межа між оваціями та гнилими помідорами дуже тонка, коли команда приречена на оцінку тільки за результатами в Лізі чемпіонів. Гвардіола не дасть збрехати.
Матч сезону: Борусія Д – Баварія – 2:3
14 тур, Борусія відстає на одне очко від Баварії та приймає суперника на заповненому Вестфаленштадіоні. Забиває швидкий гол, але пропускає два ще до перерви через жахи в обороні, потім проблиск геніальності Холанда зрівнює рахунок, однак чергова помилка призводить по поразки. Весь німецький футбол в одному матчі. Атмосферно, ефектно, результативно і з баварським тріумфом.
Найкращі в сезоні
Дортмунд – уособлення хаосу в лізі
Нав'язати боротьбу за чемпіонство Борусії знову не вдалося. Постійні травми лідерів, звичайно, мали негативний вплив, але виліт зі слабкої групи Ліги чемпіонів (Аякс, Спортінг, Бешикташ), з 1/8 Кубка Німеччини (Санкт-Паулі) та з 1/16 Ліги Європи (Рейнджерс) цим не виправдаєш. Чого треба? Традиційно кращої гри в позиційних атаках та більшої надійності в обороні. Хоча подекуди Борусія виглядала симпатично і точно мала запас для прогресу.
Сезон Марко Розе в Дортмунді чимось схожий на сезон Юліана Нагельсманна в Баварії. З єдиним, але величезним нюансом – Баварія довірилася своєму тренеру, а Борусія звільнила. Несподівано, звівши нанівець всю публічну підтримку протягом року, поламавши процес становлення команди (новачки Зюле, Адейємі та Шлоттербек йшли саме до Розе). Та ще й заради Едіна Терзіча, який рік тому врятував сезон завдяки емоціям і аж ніяк не якості футболу. Дивна орієнтація на результати від керівництва Дортмунда.
У минуле міжсезоння Борусія запустила тренерську карусель. Клуби не забували платити один одному солідні відступні. Звихненість на лептоп-коучах вийшла на новий рівень. Дортмунд викупив Марко Розе з Гладбаха – звільнення в кінці сезону. Гладбах викупив Аді Хюттера в Айнтрахта – звільнення в кінці сезону. Айнтрахт викупив Олівера Гласнера у Вольфсбурга – перемога в Лізі Європи, але тільки 11 місце в Бундеслізі. Вольфсбург підписав Марка ван Боммеля, а потім Флоріана Кофельдта – обидва зганьбилися. Мда...
Момент сезону – тренерська зміна в РБ Лейпциг
Коли з Ральфа Рангніка в Англії ще не сміялися, його протеже вже обливали брудом у Німеччині. Джессі Марш протримався в Саксонії до зими і покинув команду в нижній частині таблиці (1,29 очка за матч). 9 грудня Доменіко Тедеско його замінив – Лейпциг почав набирати бали в режимі Баварії (2 очки за матч), повернувся в зону Ліги чемпіонів, виграв Кубок Німеччини та зупинився за крок від фіналу Ліги Європи. Колишній наставник Коноплянки не розгубив кваліфікацію, поки набивав кишені грошима у Москві.
– Забітцер грав мало (і це з травмою Горецки), слабко і часто не на своїй позиції.
– Лейпциг в особі Гвардіола завчасно підписав перспективного юнака, а отримав готову до Бундесліги зірку Євро-2020(1).
Приємні дрібниці на фоні пітьми
Сезон подарував більше розчарувань, ніж хороших сюрпризів. Герта знову цілий рік клеїла дурня і тільки завдяки Феліксу Магату врятувалася в стикових матчах, Вольфсбург і Гладбах регресували, Хоффенхайм і Штутгарт так і не вийшли на новий рівень.
Новини також не обіцяють світлого майбутнього. Роберт Лєвандовскі хоче втекти з Баварії, а навіть якщо залишиться, то буде демотивованим і ображеним на клуб. Ерлінг Холанд очікувано пішов у Манчестер Сіті, як тільки його клаусула набула чинності. Золотий малюк Флоріан Вірц наприкінці розкішного сезону порвав хрести.
А приємні дрібниці це:
– скромний Уніон втратив половину основи, але ледь не залетів у Лігу чемпіонів;
– Крістіан Гюнтер, Вінченцо Гріфо та лівий фланг Фрайбурга + найефективніші стандарти;
– божевільно високий пресинг (9,2 PPDA – краще за Ліверпуль) вивів Кельн у Європу;
– Філіп Костіч виграв для Айнтрахта перший за 40 років єврокубок;
– робота Доменіко Тедеско обіцяє чемпіонську інтригу в наступному сезоні.
Символічна збірна
Кевін Трапп (Айнтрахт): переможець Ліги Європи, врятував Франкфурт від 6 пропущених голів у Бундеслізі (згідно з системою xGOT), 10 сейвів у переможному матчі з Баварією.
Сільван Відмер (Майнц): найкращий з гірших. Жоден з правих захисників у цій Бундеслізі не показав хорошої гри. Швейцарець був достатньо надійним в обороні та корисним в атаці (4 голи + 5 асистів).
Віллі Орбан (РБ Лейпциг): ключовий елемент надійного захисту "биків" – Лейпциг пропустив найменше, страхував і підчищав за молодими партнерами.
Ніко Шлоттербек (Фрайбург): найвища успішність єдиноборств (69%), загроза на стандартах (4 голи), великий прогрес у роботі з м'ячем. Найкращий центрбек сезону переходить у Дортмунд.
Давід Раум (Хоффенхайм): найкращий з кращих – випередив шикарних Костіча та Гюнтера. У перший сезон в еліті став лідером Бундесліги за очікуваними асистами (14) та другим за створеними моментами (19).
Йозуа Кімміх (Баварія): головний футболіст у системі чемпіона.
Крістофер Нкунку (РБ Лейпциг): у кризовий період тягнув РБ на своїх плечах, у позитивний період засяяв ще яскравіше. 20 голів + 13 асистів = 45% всіх м'ячів Лейпцига у Бундеслізі.
Мусса Діабі (Байєр): копія Нкунку, настільки ж круто просуває м'яч на дриблінгу, настільки ж круто загострює передачами, трішки гірше завершує. Разом з Вірцем і Шиком затягнув Байєр у топ-3.
Томас Мюллєр (Баварія): Баварію тренує не Ковач – отже Мюллєр у вогні. Найкращий асистент Бундесліги (18).
Роберт Лєвандовскі (Баварія): найкращий бомбардир Європи. 35 голів у чемпіонаті, 13 у Лізі чемпіонів.
Ерлінг Холанд (Борусія Д): прощальний жест для норвежця, який навіть з травмами (тричі за сезон на місяць залітав у лазарет) настріляв 22 голи у Бундеслізі та ніколи не падав нижче свого рівня.
Топ-3 голи сезону
1. Джуд Беллінгем за Борусію проти Білефельда
2. Ніклас Дорш за Аугсбург проти Кельна
3. Герріт Хольтманн за Бохум проти Майнца