Ювентус не зміг переграти Мілан в рамках 4-го туру Серії А. Читайте рахунок та огляд матчу в цій новині на "Футбол 24".
Центральний матч туру відбувся у Турині, де Ювентус приймав Мілан. Неймовірно, але "б'янконері" підійшли до зустрічі у статусі 19-ї команди чемпіонату, в якої аж нуль перемог у новому сезоні Серії А – підопічні Массімо Аллегрі стартували з нічиї проти Удінезе та поразок від Емполі (вдома!) та Наполі. Від такого початку в шоці уся Європа. Між тим, четвертий матч ризикував завершитись ще однією невдачею, адже "россонері" виграли усі три стартових поєдинки. Зокрема, тиждень тому вони били Лаціо.
Ювентус – Мілан – 1:1 – відео голів та огляд матчу
Щоправда, гості зазнали серйозних кадрових втрат – у лазареті вони залишили Жиру, Ібрагімовіча, Бакайоко та Круніча. Крім того, під великим сумнівом була участь К'яєра, однак у підсумку Стефано Піолі виставив данця в основу. Позицію центрфорварда закрив Ребіч, а в опорну зону повернувся Тоналі. У туринців же серйозних проблем зі складом не було, тож Массімо Аллегрі виставив максимально бойовий старт з Моратою на вістрі атаки.
Вже на 4-й хвилині його ставка спрацювала, хоча активніше розпочав Мілан. Гості у першій же атаці заробили кутовий внаслідок заблокованого удару Тоналі, однак подачу з нього вибили в глибину. Тео Ернандес головою вирішив скинути м'яч на правий фланг, але обрізався – Ювентус же у дві передачі вивів Морату на ривок до воріт Меньяна. Альваро пробіг 50 метрів з Ернандесом за спиною, перекинувши голкіпера у завершенні епізоду. 1:0! Шик.
На цьому туринці зупинятися не збирались. У перші півгодини вони кілька разів спробували спіймати Мілан на високій лінії оборони, запускаючи довгі передачі на хід форвардам, однак Томорі та К'яєр впевнено працювали у спринтах та єдиноборствах, відбираючи м'ячі. На 17-й же хвилині непоганий дальній удар під ліву стійку завдав Дибала – Меньян парирував не без труднощів. Один із найбільш небезпечних моментів туринці провели на 32-й хвилині, коли Рабйо міг вивалитись віч-на-віч – Томорі наздогнав його перед штрафним, не давши пробити.
Не можна сказати, що Мілан мав серйозні ігрові проблеми в цей період. Гості працювали з туринцями на рівних, організовуючи свої атаки й заробляючи стандарти, однак нічого цікавішого за постріл Тоналі з відскоку в руки Щенсни команда в перші 45 хвилин не створила. На 36-й у "россонері" ще й К'яєр зламався – замість нього довелося випускати Калюлю. Зрештою, відпочивати команди відправились за мінімальної переваги Юве.
По перерві зміст гри особливо не змінювався. Мората намагався забити п'яткою на 46-й хвилині (вийшло в руки Меньяну), Рабйо на 50-й у дотик замикав красиву діагональ Бонуччі в штрафний (повз ворота), а Мілан після цього огризнувся пострілами Ернандеса й Леау вище воріт та кількома хорошими закиданнями без завершення. Словом, гостроти не виникало, але матч виглядав динамічно й напружено – на 66-й хвилині навіть дійшло до сутички між Тоналі та Дибалою.
Нічого не віщувало нових голів, однак на 76-й хвилині матч несподівано перегорнувся. Мілан відігрався внаслідок кутового, який заробив Ребіч і який точним ударом головою завершив все той же Ребіч – Тоналі ж записав у свій актив гольову подачу. 1:1!
Здавалося б, після цього "б'янконері" повинні були піти в атаку всіма силами, притиснувши гостей, але гості перехопили ініціативу, створивши ще кілька хороших моментів наприкінці зустрічі. Зокрема, на 83-й хвилині Ребіч відкрився на лівому краю штрафного, хитнув захисника й бахнув повз ближню дев'ятку, а на 87-й Калюлю отримав пас на правий край, потужно вистріливши під поперечку – Щенсни парирував!
У Юве таких моментів не виникало, та і в цілому Мілан був активнішим. Тим не менш, вирвати перемогу жодній з команд так і не вдалося. Фінальний свисток зафіксував нічию.
Аллегрі не вдається повернути 2010-ті
Туринці скотилися на 18-те місце у Серії А, не знаючи перемог протягом чотирьох стартових матчів. Востаннє у чемпіонаті Італії подібне траплялось у сезоні 1961/62, а перед цим "Стара Синьйора" проводила таку жахливу серію у сезонах 1955/56 та 1942/43. Єдиною втіхою "б'янконері" стала звитяга над Мальме у ЛЧ, яка, вочевидь, нічого не принесла команді.
Чи варто говорити про кризу? Ну, після такої серії на старті про це будуть кричати всі, але не можна сказати, що Ювентус виглядав жахливо. Массімо Аллегрі намагається ставити свій класичний футбол – максимально спокійно у задній лінії, мінімально активно попереду. Звісно, подібний стиль не приносить естетичного задоволення, але клубу після експериментів з Пірло та Саррі, а також після несподіваної втрати Роналду, був потрібен виключно результат. Раніше Макс завжди давав його.
При всій сухості гри, Ювентус до Саррі та Пірло грав надзвичайно впевнено, тримаючи контроль над матчем від першої до останньої хвилини й переважаючи суперника за всіма аспектами – в тому числі і за моментами. Під час другого приходу Макса тенденція до контролю над грою збереглася – у трьох з чотирьох матчів "б'янконері" швидко забивали першими, створювали ще кілька хороших нагод і мало що дозволяли біля власних воріт. Втім, команда втратила дві важливі риси – надійність та стійкість.
По-перше, "Стара Синьйора" перестала контролювати гру якісно. Володіння туринців у матчі з Міланом досягло піку на 19-й хвилині, коли вони тримали м'яч 65% ігрового часу – до того часу Юве забив, але чогось цікавішого за гол не створив. Надалі ж володіння постійно падало, причому в другому таймі показник обвалився до 33%. Тобто, підопічні Аллегрі плавно "підсідали" протягом усього поєдинку.
І все б нічого, якби "б'янконері" демонстрували клас, караючи суперника у епізодах на кшталт того, який був у Рабйо й Бентанкура по перерві. У першому заході Макса команда вміла карати в умовах тиску суперника, зараз – ні.
Бентанкур може розрізати оборону й вивести Рабйо віч-на-віч
Але обидва зіграли повільно й неоковирно. І все одно міг би бути гол, якби Адрієн діяв швидше, не давши Меньяну перехопити сферу.
По-друге, Ювентус став пропускати необов'язкові голи. З Наполі та Міланом колектив виглядав впевнено до середини другого тайму, ведучи у рахунку, однак помилка Щенсни в Неаполі та необов'язковий кутовий у матчі проти "россонері" нівелювали перевагу Юве. Гол Емполі, великою мірою, теж був випадковим. До Саррі туринці рідко дарували подібні епізоди, а тепер це відбувається стабільно.
Зрештою, варто відзначити жахливу реакцію на ці голи. Пропустивши від Наполі та Мілана, Ювентус запанікував – неаполітанці провели 13 ударів проти двох, забивши другий м'яч, а "россонері" мали три постріли проти двох, ледь не вигравши. Туринці нічого не організували у відповідь. Навіть у зустрічі з Емполі після голу суперника підопічні Массімо Аллегрі створили мінімальну кількість моментів. Раніше його команда так не сипалась. Складається враження, що коуч виявився не готовим до того, що середняки в Італії тепер теж активно пресингують.
Алекс Сандро заявив, що проблем із фізичною готовністю в Ювентусі немає. Сам Аллегрі був злий через необов'язкові помилки й втрату контролю над грою в останні 15 хвилин, однак коуч взяв вину на себе – мовляв, треба було безбожно сушити матч, випускаючи опорників і захисників. В цілому ж, негаразди Юве явно лежать у кадровій та психологічній площині, про що теж говорив Алекс Сандро.
В тактичному плані до туринців питань небагато, але вони регулярно відпускають гру й не тримають удар. Хотілось би сказати, що на полі немає лідера, але їх у команді вагон – втім, ніхто поки що не зміг потягнути Юве на собі. Подібні історії часто мають хронічний характер і коштують грандам чемпіонства.
Втім, поки що переоцінювати провал "б'янконері" не варто. Проблеми "Старої Синьйори" доволі легко вирішуються кадровими перестановками та плином часу. Аллегрі просто повинен якомога швидше зробити правильні висновки.
Мілан дійсно прогресує
Нічия у Турині викликала емоційне піднесення у таборі вболівальників "россонері". Мілан піднявся на другу позицію в чемпіонаті, зрівнявшись за очками з Інтером і перегравши тиждень тому Лаціо, та і матч у Ліверпулі всім сподобався. Рік тому такі успішні серії часто супроводжувались купою "але", однак у Турині їх було мінімум. Команда реально зіграла на рівних.
По суті, єдиною претензією до гостей стала фактична відсутність моментів в перші 75 хвилин. До голу Ребіча у "россонері" можна згадати тільки удар Тео Ернандеса з дистанції над поперечкою, а загальний показник очікуваних голів тримався на рівні 0,23 xG (проти 0,83 xG у "б'янконері"). З іншого боку, не можна сказати, що взяття воріт стало випадковим – Мілан доволі впевнено перетерпів перші 30 хвилин, вирівняв хід матчу й вів активну контргру.
Гостроти було мало, але колектив не відсиджувався позаду, активно шукаючи варіанти. За ударами підопічні Стефано Піолі перевершили суперника (13:9, але 5:7 з меж штрафного), а за влучаннями у площину була майже рівність (3:4 на користь Юве).
Гості демонстрували вищу інтенсивність пресингу (9,72 PPDA vs 12,00). За передачами в радіус 20 метрів від воріт команди йшли на рівних (3:4 на користь Мілана). Точність передач у Мілана виявилась значно кращою (90% проти 83% у "б'янконері), а в єдиноборствах на землі трішки сильнішим був Ювентус (50:44) – втім, у повітрі "россонері" діяли ефективніше (11 перемог проти 6-ти). Взагалі, за більшістю показників команди йшли нога в ногу.
Звісно, вчора Мілан зустрівся з ненайкращою версією "Старої Синьйори", однак раніше підопічні Стефано Піолі провалювали топ-матчі навіть за найбільш сприятливих умов. Тепер же в їхньому активі 4 очки, набраних у поєдинках проти Лаціо та Юве, плюс перестрілка в Ліверпулі. Команда дає прогрес. Круто!