Як Маркевич перейшов у контратаку, а Бензема – в банду: топ-10 текстів Футбол 24 у 2023-му – марафон різдвяного чтива!
Традиційно усе найкраще – під вашу святкову ялинку. Вибір головного редактора.
Автор: М. Ч.
Уривок: Провінційне поле, на якому трава виднілася тільки в районі кутових ділянок, стало сценою неймовірного видовища. Один із найвідоміших футболістів свого часу вийшов у жовто-синій футболці з десятим номером на товариський матч проти вихованців Емполі в одній команді з теслярами, електриками, залізничниками та іншими звичайними робітниками. Глядачі на трибунах пережили дивні почуття під час оголошення диктором складу на гру: Мікеланджелі, Піччіні, Калоначі, Паолеті, Тоньяцці, Тофані, Чеккателлі, Міскі, Торті і Пальяї доторкнулися до легенди і стали частиною історії. До цього дня ніхто з них ніколи не читав своє ім'я в газеті.
*******
2. Темна сторона Каріма Бензема – секс, рекет, тероризм
Автор: Ольга Любушкіна
Уривок: Карім будував кар'єру, втім, він ніколи не забував, звідки родом і хто був поряд з ним, коли світ не знав його імені. А поряд був найкращий друг Карім Зенаті. У французької поліції на ще одного Каріма – велике досьє. Його кілька разів заарештовували за різними обвинуваченнями: від домагань і сексуальних злочинів до торгівлі наркотиками.
У 2009 році Зенаті був затриманий поліцією за перевезення 200 кілограмів наркотиків. Бензема не пропустив жодного слухання, намагався тиснути на суддю, щоб не дати другу сісти за ґрати. Вірність – це те чого навчила Каріма вулиця. Врятувати друга не вдалося, але коли Зенаті покинув в'язницю, його чекала лише одна людина, і неважко здогадатися, хто.
Друзі – біда Каріма. Вони заради нього готові на все і тим самим втягують його в неприємності. Під час чемпіонату світу в Бразилії у 2014-му клан Бензема погрожував журналістам, деяких залякували за критичні статі на адресу нападника. У 2018-му Зенаті й Ко викрали агента Лео Д'Соузу. Той невдало зустрівся в барі з друзями Каріма, а ті згадали, що чоловік має заборгованість перед Бензема в 50 тисяч євро. І франко-алжирець вкотре відправився з адвокатом до суддів пояснювати, що він у цій історії – лише жертва. Апогеєм порочної дружби стала справа з шантажем Матьє Вальбуена.
*******
Автор: Юрій Яковлєв
Уривок: "Чесно кажучи, у той момент я трохи запанікував, адже Кантона був більшим за мене. У тій грі Ерік забив нам гол на останній хвилині, а після матчу зачепив ногою мій зад, намагався вдарити ліктем і сказав: "у тунель, у тунель". Він побіг, а я йду і думаю: "А де ж цей французький х*й?".
На щастя, поруч зі мною був Девід Джеймс, а Кантона після того сезону завершив кар'єру, тому більше я проти нього не грав. Але в одній із книг Алекса Фергюсона згадується, що Кантона найбільше ображався, коли грав проти мене", – пригадував Ніл Раддок.
*******
Автор: Любомир Кузьмяк
Уривок: Чи не найдовше на перегляді Петров перебував у Аяксі. Там Луї ван Гал награвав 4-3-3, а Петров мав закривати правий фланг атаки. Юрій цитував тренера: "Коли приймаєш м’яч на фланзі, то не біжи до воріт забивати. Мені це не потрібно. Ти повинен обіграти суперника і прострілити на центрфорварда Ярі Літманена".
На цю позицію Аякс розглядав чотирьох новачків. Фінально тренерський штаб обирав з-поміж Петрова та нігерійця Фініді Джорджа. "На зборах ван Гал покликав мене до себе і сказав: "Ти хороший футболіст, але, на жаль, не підходиш Аяксу. Я обираю Фініді", – згадував Юрій.
Про Амстердам у Петрова залишилися чудові спогади: "Я мешкав у готелі, а на тренування мене завозив ван дер Сар або помічник ван Гала Герард ван дер Лем". І все ж на цьому європейська подорож Петрова не завершилася. Ван Гал рекомендував хлопця у Дортмунд, де працював Оттмар Хітцфельд. Юрій згадував, що у Борусії не потягнув фізично, тож повернувся додому ні з чим.
*******
Автор: Володимир Войтюк
Уривок: Згідно з підрахунками Силінго, "польоти смерті" стали останніми для 1500-2000 людей. "Напередодні цих страшних мандрівок в’язні часто танцювали від радості, оскільки охоронці казали бранцям, що їх перевозять на південь, де випустять на волю. Саме тому у стінах ESMA інколи лунала весела музика. Після танців полонених "вакцинували", а насправді накачували барбітуратами і потім вже сонних арештантів несли у вантажівки, які вирушали на аеродром". Там їх садили у літак, який прямував до місця впадіння Ла-Плати в Атлантику, де їх і викидали в океан. Капітан Амір Сісуль Хесс, який свого часу працював на хунту, розповідав на суді, що жертви, які падали з його літака, нагадували маленьких мурах.
Люди продовжували зникати. Родичам цих нещасних радили не здіймати зайвого галасу: "Адже ви теж можете щезнути". Людей часто забирали з вулиць, помешкань та навіть автобусів посеред білого дня. Оточуючі вдавали, що нічого страшного не відбувається. "Вони, мабуть, щось накоїли", – заспокоювали себе пересічні аргентинці. В Аргентині зникали не лише політики, інтелектуали, митці, вчителі, а й професіональні спортсмени, які вважали, що спорт поза політикою. Але, як це часто буває, атлетам довели, що вони суттєво помилялися. Найбільше постраждав регбійний клуб Ла-Плата. За кілька днів зникли 18 його членів. Регбістам приписали ліві переконання, тож невдовзі вони опинилися в ESMA, а потім й у річці, яка дала назву клубу, за який вони виступали. Хунта звинувачувала у зникненнях міфічних терористів, яких охрестила ворогом Аргентини №1 і обіцяла невдовзі ліквідувати цих негідників. Але очевидно, що це були лише слова. І хунта ловила усіх, хто переходив їй дорогу.
*******
Автор: Михайло Юхименко
Уривок: Першою людиною, яку я спитав щось на прес-конференції, був Олександр Бабич. Мирон Маркевич ледь не став останньою. Богдановичу спасіба, шо не згноїв мене довбо**ба – хоча ви можете бути іншої думки.
А сталось от що. В Дніпрі навесні бігав молодий лівий фулбек Олександр Мігунов, а вже восени у "синьо-біло-блакитних" почалися проблеми. Мирона стали критикувати – мовляв, не дає шансу молодим. А Богданович в ті роки мав властивість заводитись по ходу прес-конференції.
Ну от після одного з невдалих матчів я вирішив себе проявити. Задаю питання по кадрах і дєрзко накидую: "А де Мігунов?". Тут Мирон переходить в контратаку й голосно питає вже мене: "А де Мігунов?". А я не знаю, де той Мігунов! Тренер тут же добиває: "Він півроку, як в Маріуполі грає!".
*******
Автор: Ольга Любушкіна
Уривок: Марсельські зірки розминаються на полі, Бастія радісно вітається зі своїми фанатами. Диктор на стадіоні просить фанів не стрибати на трибунах. На годиннику 20:20, ультрас все ще активно підтримують "біло-синіх", заводячи пісні, а потім…
Різка тиша… І крики… Верхня частина північної трибуни щойно впала. Величезна вежа, що була побудована з металевих балок, склалася, мов картковий будиночок. Близько трьох тисяч людей впали з п'ятнадцятиметрової висоти. І це все у прямому етері транслює канал TF1.
Ті, кому вдалося не зірватись вниз, одразу ж кидаються витягувати з-під завалів людей. Зелений прямокутник поля стає чимось схожим на тимчасову лікарню. Гравці допомагають постраждалим, чим можуть. Гуркіт металоконструкції, що продовжує руйнуватися, супроводжується виттям сирен, оглушливими звуками вертольотів, що сідають на поле.
*******
Автор: Любомир Кузьмяк
Уривок: Вихід на поле, церемонія рукостискання, традиційне фото… Спершу ніхто навіть не помітив нічого особливого. Гості вишикувалися для фотографії, а тоді повернули голови направо. Міраж? Наслідок надмірного напруження? Реінкарнація Еріка Кантона?
Наступного ранку газета The Sun надрукувала на першій шпальті приголомшливе фото команди із заголовком "Що це за людина?" На мить цей 33-річний безробітний чоловік, котрий був 11-ю дитиною у сім'ї, став найвідомішою людиною Британії. Знайомтеся – Карл Пауер, гуморист, який полюбляв з'являтися в абсолютно неочікуваних місцях. Вершиною слави Карла, як самозванця, став той поєдинок на Олімпіаштадіоні.
*******
Автор: Любомир Кузьмяк
Уривок: Епічний матч у Барселоні виявився останнім для Блумквіста у формі Юнайтед і фактично останнім у кар'єрі на належному рівні. Подальші шість років у футболі перетворяться на суцільні тортури. Під час передсезонних зборів Єспера почало добряче хвилювати коліно. Далі були Евертон та Чарльтон, однак там швед був далеким від своєї найкращої форми. Перехід у Юргорден також не додав позитиву.
"Складно передати своє розчарування, – ділився спогадами Єспер із The Athletic. – Мені доводилося носити спеціальне взуття. Я довго не міг сидіти, оскільки коліно набрякало. Я не міг літати без пакету з льодом на коліні. Я не міг ходити по місту. Я прокидався вранці і насамперед торкався свого коліна, щоб оцінити розмір набряку. Я перевіряв його по 40 разів на день, знову і знову. І робив це протягом трьох років. Це зводило мене з розуму, і я впав у депресію".
*******
Автор: Софія Ткачук
Уривок: "Я думала, що ми нарешті будемо разом, будемо тішитись синочку. Є квартира, є робота. Але в тилу Олексій не прижився. Не знайшов тут належної атмосфери і підтримки. А там хлопці гинули. Відправною точкою стала загибель його найближчого побратима на Світлодарській дузі в серпні 2019-го. Він поїхав на похорон. Побув ще 10 місяців вдома і сказав, що буде повертатись", – каже Тамара.
"Олексій завжди брав відпустку на день народження сина. Ми втрьох ходили розважатись. 21 лютого ще його ніхто не зачіпав, хоч була паніка, напруга наростала. А наступного дня подзвонив командир і сказав, щоб Олексій негайно прибув на базу в Юр’ївку. 23 лютого о 5 ранку я його проводжала. Син спав вдома, тому на вокзал я не пішла. Того ранку ми бачились востаннє..."