Збірна Фінляндії переживає період грандіозного злету. "Футбол 24" знайомить ближче з Маркку Канервою, без якого цього не сталося б.
Велика спокуса сказати, що нинішні успіхи збірної Фінляндії пов'язані з Маркку Канервою. Це не зовсім так. Точне формулювання звучатиме ще категоричніше. Усі(!) гучні успіхи в історії Суомі пов'язані з роботою їхнього нинішнього головного тренера. Навіть "золоте покоління" часів Ярі Літманена та Самі Хююпія не змогло такого досягти.
У грудні 2016-го команда стрімко летіла у прірву. За той календарний рік Фінляндія не виграла жодного матчу і перебувала на межі першої сотні в рейтингу збірних ФІФА. Колишні зірки попрощалися з національною командою. Надії на екс-асистента, який, здавалося, випадково опинився у кріслі головного тренера, було мало. Сам Маркку Канерва не раз на цьому наголошував. Він був змушений боротися з тотальною зневірою не лише журналістів та уболівальників, а й самих гравців. Зрозуміти це не складно, адже на той момент Фінляндія жодного разу не долала кваліфікацію на великий турнір. Ні на Євро, ні на чемпіонат світу.
Важливо усвідомлювати контекст призначення Маркку Канерви. Тут можна знайти чимало спільного із Олександром Петраковим. Обидва тривалий час (понад 10 років) працювали у системі своїх національних Федерацій. Обоє мають обмаль досвіду роботи на клубному рівні (в українця його навіть більше). Ну й наостанок – вони є творцями найбільшого успіху своїх країн у міжнародному футболі. Нехай навіть йдеться про молодіжні команди. Петраков, як ми знаємо, виграв чемпіонат світу U-20. Канерва у 2009-му вивів молодіжку Фінляндії на відповідний чемпіонат Європи. Протягом десятиліття Суомі навіть не наблизилися до чогось подібного.
Лише за якихось три роки колишній шкільний учитель наново переписав історію. 15 листопада 2019 року – культова дата для фінів. У той день їхня збірна обіграла Ліхтенштейн та пробилася у фінальну частину Євро-2020. Маркку Канерва вдруге став героєм. Тепер – національним. На континентальній першості вийти у плей-офф не вдалося, хоча всі передумови для того були. Зрештою, Суомі швидко залишили цей досвід позаду. Перед ними ще одна амбітна ціль – путівка на чемпіонат світу. Після чотирьох турів кваліфікації ситуація доволі сприятлива. Але матч проти України – ключовий. Перемога потрібна обом. Навіть нічия – програшний варіант, який принесе найбільше зиску Боснії та Герцеговині.
Цікаво, що для Марку Канерви така ситуація слугує виключно мотивацією. Жодного тиску. 57-річний фахівець усвідомлює, який шанс має, але не схильний романтизувати. Головний тренер суперника збірної України взагалі дуже стриманий та розсудливий у своїх висловлюваннях. Успіх не запаморочив йому голову. Канерва – взірець, якщо говорити про комунікацію зі ЗМІ та вміння підтримувати атмосферу в команді. У багатьох, передусім нефутбольних, аспектах Олександру Петракову варто було б повчитися у свого візаві. Наставник збірної Фінляндії чи не у кожному інтерв'ю демонструє, яким повинен бути наставник національної команди у конференц-залах. Зрештою, пропонуємо вам переконатися у цьому особисто.
Чимало гравців нинішнього складу Суомі працювали Маркку Канервою у молодіжній збірній. Успіх у тій команді ніколи не був для фахівця інструментом для доведення власної правоти. Навпаки, він узяв з молодіжного рівня лише те, що допомогло якомога краще призвичаїтися до нової ролі. "Там (у збірній U-21 – прим.) я отримав багато інформації про те, що потрібно, щоб бути кращим як тренер. У певному сенсі це трохи стресово. Важливі матчі, робота зі ЗМІ, планування зборів. Я багато думав про участь у кваліфікації. Що і як повинно працювати. Чому приділяти більше уваги, а чому – менше. Не кажу, що дуже змінився, але, можливо, я зрозумів, що для головного тренера також важливий відпочинок, адже важливо бути на висоті на тренуваннях і зборах команди. Завжди так багато належить зробити. Вам потрібно спланувати графік, щоб у вас був час для відпочинку.
Завжди хотів побачити Фінляндію на великому турнірі. "Сподіваюся, що ми зможемо досягнути цього ще за мого життя", – ось так я думав. Отже, ви можете собі уявити, як багато це значило для нас, коли вдалося це зробити. Для будь-кого в цій країні, хто грав, уболівав або тренував, це був просто приголомшливий, фантастичний момент. За ці роки я зустрічав так багато людей, в тому числі тут, у Фінляндії, які говорили мені, що ми ніколи не зможемо пройти кваліфікацію. Ми всі так пишаємося і щасливі. Це дійсно зблизило фінів. Ми, звичайно, знаємо, який на смак спортивний успіх – ми були чемпіонами світу в хокеї. Але у футболі дуже довго чекали, щоб досягти чогось подібного. Через це люди абсолютно божеволіли, коли це сталося".
Участь у Євро-2020 стала лише першим кроком. Принаймні Маркку Канерва прагне більшого і переконаний, що його хлопці на це здатні. Наставник Фінляндії усвідомлює усю складність завдання, але переконаний, що ця команда має найважливішу складову для досягнення цілі. "Думаю, що головне, крім хороших гравців, – це командний дух. Коли Фінляндія досягала успіхів в будь-якому виді спорту – будь то хокей, волейбол, баскетбол чи футбол, – дух був ключовим фактором. Саме на цьому я хотів би акцентувати найбільше. Якщо ми будемо слідувати нашому підходу і матимемо той же менталітет, я вірю, що ми зможемо і далі досягати успіху.
Раніше ми кілька разів були близькими, щоб кваліфікуватися. Наприклад, за часів Роя Ходжсона. Це було в епоху так званого "золотого покоління", коли грали Ярі Літманен, Самі Хююпія та інші. Коли ми нічого не досягли з тією командою, деякі люди думали: "Що ж, ми ніколи не пройдемо кваліфікацію". Це почуття посилилося після того, як я почав працювати, тому що приблизно в цей час кілька ключових гравців пішли з національної збірної. Але я побачив в цьому можливість залучити молодих гравців і створити нову команду. У цих гравців я ніколи не відчував психологічного бар'єру. Вони вважали, що у них є все, щоб виграти, і дуже прагнули досягти чогось особливого.
Якщо порівнювати з так званими "золотими поколіннями", у нас зараз не так багато гравців у топ-лігах. Важко сказати, в чому наш секрет. Фантастичне історичне досягнення. Ми дуже пишаємося цим. Сподіваюся, це початок світлого майбутнього. Влітку нічого не закінчилося, це буде тривати, і є ще багато речей, які потрібно поліпшити. Слідом за Євро потрапити на Мундіаль? Звичайно, це найбільша мрія. Але це дуже і дуже важко. На Євро 24 місця, а на чемпіонаті світу – лише 13 для європейських команд. Квота скорочується майже вдвічі. Але якщо ми будемо добре підготовленими до кваліфікації, то хто знає? Як я вже сказав, ця команда продовжує дивувати людей. Найголовніше – зосередитися на тому, на що можна вплинути. Рано чи пізно все вдасться. Проте, нічого не відбувається саме по собі".
У національній команді не так багато часу для роботи над тактикою. Не дивно, що Маркку Канерва, описуючи свій стиль роботи, багато говорить про взаємини. Для 57-річного фіна дуже важливе його оточення та футболісти. Він готовий прислухатися до їхніх думок та ідей. "У мене є інструменти, як керувати групою та отримувати від неї зворотній зв'язок. Однак я впевнений, що в роздягальні по-справжньому вирує життя, коли присутні азарт і задоволення від того, що ми робимо. Гравці сильно зросли ментально. Всі у цій команді готові до роботи. Тут панує єдність. Це одна команда. Гравці знають свої ролі і вимоги до кожної позиції. Вони знають план гри і засвоїли стиль гри.
Перш за все, я намагаюся оточити себе хорошими працівниками. Важливо, щоб у вас були такі люди, які можуть не тільки виконувати свою роботу, а й справді бути частиною команди і допомагати зміцнювати дух, який так важливий для нас. Що стосується мого тренерського стилю, то я б назвав себе доволі старомодним, але при цьому дуже орієнтованим на гравців. Я багато працюю над деталями, мені подобається уважно вивчати окремих футболістів і отримувати від них відгуки, вислуховувати їхні ідеї та обговорювати, як ми можемо отримати максимальну користь. Думки в моїй команді завжди вітаються. У моєму розумінні тренери існують, щоб підтримувати своїх гравців. Більша частина моєї тренерської філософії полягає в створенні позитивної атмосфери, в якій кожен гравець відчуває реальне почуття приналежності до команди.
Я 59 разів грав за свою країну. За цей час дізнався вимоги до гравця національної збірної і ті речі, які добре працюють в цьому середовищі. Тренерська робота на чолі юніорських команд також була життєво важливою. Я налагодив зв'язок з гравцями, коли тренував багатьох із них у U-21 або в головній збірній, коли був асистентом. Ці зв'язки дали мені хорошу фору і дали змогу гравцям почуватися комфортно, розмовляючи зі мною з першого дня. Думаю, тренеру загалом важливо налагодити такі міцні зв'язки. Якщо у вас цього немає, і гравці не довіряють вам повністю, не має значення, що ви говорите – інформація не буде донесена належним чином".
Природно, що такі результати на чолі збірної зробили її головного тренера цікавим для інших команд. Проте Маркку Канерва навіть не думає про те, щоб покинути Фінляндію посеред шляху. Тут у нього варто повчитися Андрію Шевченку, якому такої завзятості забракло. "Звичайно, я думав про своє майбутнє. Однак нічого конкретного поки зроблено не було. Для того, аби я покинув збірну, це мусить бути цікава пропозиція. Це мусить бути дуже амбітний виклик. Тренувати свою національну команду – велика честь, і коли вас просять про це, ви зобов'язані погодитися.
Продовження співпраці багато в чому залежить від того, як ми виступимо на чемпіонаті Європи та у кваліфікації до чемпіонату світу осінню. Тоді й подивимося, який буде інтерес. Я думаю, що потенційно зацікавлені клуби є. Але якби зараз мене хтось намагався запросити до клубу, то отримав би відмову. Наразі мене абсолютно неможливо переманити зі збірної. Я б ніколи не втратив можливість тренувати свою національну команду в змаганнях такого рівня. Подивимося, що буде потім".
Наостанок доза цілковитого захоплення Маркку Канервою. Він не став заручником успіху, якого збірна Фінляндії раніше не бачила. Фахівець просто хоче, щоб це допомогло розвивати футбол у його країні. А ще – трохи сумує, бо має менше часу на звичайні буденні дрібниці, радість від яких звик ділити з дружиною. Це правда, що хокей у нас завжди був популярнішим. Я дуже сподіваюся, що наш успіх допоможе футболу стати спортом номер один. Цього не станеться відразу. Але Євро-2020 дало нам великий імпульс і дійсно надихнуло всіх, хто працює у футболі, особливо дітей. Нам просто потрібно переконатися, що ми використовуємо цю можливість для розвитку гри у Фінляндії, і це стосується не тільки моєї команди, а й жіночого та дитячого футболу.
Зазвичай з дружиною ми разом їздимо по магазинах. Я люблю готувати. Особливо у ті моменти, коли дружина лукаво хвалиться моїми вмінням. Так, я готую досить солодкий овочевий суп-пюре. Найбільше постраждали подорожі. На моїй нинішній роботі за минулий рік вільного часу було 12 днів. Мені бракує сімейних поїздок на відпочинок і в наш будинок за містом. Планування подорожі на Бора-Бора вже стало нашим жартом, але одночасно залишається мрією. Щастя - це близьке коло друзів, з якими ви можете поділитися своїми турботами. Дружба, яка пережила шкільні роки, – це багатство і ресурс.