Вихований вулицею бомбардир, про якого мріяв Реал: як Мілутіновіч став найкращим у Європі
Перший чемпіонат найсильніших команд Європи був сповнений визначних подій та постатей. І своє місце на цьому п'єдесталі вдалося вибороти Мілошу Мілутіновічу, шлях якого до вершин був вкрай складним.
Мілош Мілутіновіч – один із найвидатніших футболістів в історії Югославії, і хтозна, яких висот йому б вдалося досягнути, якби життєві обставини були бодай трішки прихильнішими. Втім, навіть попри безліч труднощів йому вдалося змусити знати своє ім'я всю футбольну Європу.
Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про першого найкращого бомбардира Кубка європейських чемпіонів, якого досі пам'ятають як віртуоза голеадорського мистецтва.
Виховання вулицею та перші кроки
Легенда Партизана народився у 1933 році в Баїна-Башті. Згодом у нього з'явився менший брат Бора, який увійшов в історію футболу як тренер, який здійснив 5 походів на чемпіонат світу. Найстаршим у сім'ї був Мілорад, який теж згодом проб'ється у склад Партизана. Хлопців об'єднувала любов до м'яча, але шлях до вершин у них був особливо тернистим.
Війна забрала в хлопчаків тата, а згодом від туберкульозу пішла з життя мама. Виховання дітей лягло на дядька та тітку, однак ті дуже багато та важко працювали, тому єдину надію вони покладали на футбол.
Нас виховали тітка, вулиця та футбол, – пригадували хлопці.
Важка робота та талант зробили своє – Мілоша вже в 15 помітили Партизан та Црвена Звєзда. Мілутіновіч відрізнявся елегантністю рухів, чудово грав двома ногами і головою, і вже в такому юному віці давав фору дорослим футболістам.
Як це часто трапляється, все вирішила елементарна людяність. Один з функціонерів приїжджав на всі ігри Мілоша, захоплювався його талантом, допомагав у життєвих питаннях, але зовсім не тиснув на юнака, в той час як всіх інших цікавило лише одне запитання: "Ну що, вирішив вже?". Мілутіновіч обрав тих, хто про нього піклувався. І точно не помилився.
Викрадення та трансферна драма
Звєзда ще боролася за таланта, пропонуючи йому тур по Бразилії без зобов'язань, а потім і взагалі "викравши" його з дому та доправивши на віллу з міністрами. Мілош злякався, що Партизан подумає про відсутність в нього честі, тому набрався сміливості відмовити людям у костюмах. Однак ті були невблаганні: перед хлопцем з'явилися документи, які він підписав проти волі. Але коли тобі 18, тебе оточують найвищі чини Югославії, а ти сам у незнайомому місті, не дуже будеш сперечатися.
На наступний день новина розірвала місцеві ЗМІ, але Партизан не збирався здаватися. Військове керівництво зірвалося на ноги, Мілошу заборонили виїзд з країни, Звезду звинуватили у викраденні футболіста. Футбольний союз, наляканий тиском військових, піддався на вимогу дискваліфікувати Мілоша. Звєзда відступила та повернула хлопця у Бор. Звідти його забрали на матч з кумиром Бобеком проти Рапіда, і відтоді він офіційно став гравцем Партизана.
Європейський тріумф
У сезоні 1955/56 відбувся перший в історії турнір найсильніших команд Європи. І тоді ж про хист Мілутіновіча заговорив увесь континент. У першому шаленому протистоянні з Бенфікою Партизан здобув перемогу – 8:5 за підсумком двох матчів. На рахунку Мілоша було 6 голів – казковий показник.
У наступному раунді був Реал. Реал, який здобуде перемогу в п'яти поспіль європейських турнірах. У Мадриді "вершкові" були сильніші 4:0. Але основна увага була на Мілоші: він забив 2 голи, які арбітр не зарахував. Сантьяго Бернабеу був вражений.
Він би чудово оповнив Хенто та Ді Стефано. Неймовірний хлопець. Ми вмовляли його емігрувати та були готові усіляко допомогти, – казав легендарний президент Реала.
У Белграді Партизан знищив Реал 3:0, а Мілош записав на свій рахунок дубль. Одного гола не вистачило, аби поборотися за путівку далі. Однак показник у 8 голів не просто вразив Європу – Мілутіновіч залишився найкращим бомбардиром турніру. Перейти в Реал йому не вдалося. Комуністична партія Югославії мала натягнуті стосунки з режимом Франко, тому Мілошу пояснили: не приведи Боже його одягнути футболку Реала, і усій його родині в Югославії буде ой як несолодко. Трапляється, що в один момент зазнають краху одразу кілька мрій...
Хвороба, яка все зіпсувала
Мілутіновіч покинув Партизан у 1958 році. Побудувати подальшу успішну кар'єру йому завадив туберкульоз – страшна хвороба, яка забрала життя матері. Баварія підхопила його в ОФК Белград та оплатила операцію, проте колишньої форми Мілош набрати не зміг. Вояж до паризьких Расінга та Стад Франсе теж не був успішним. Зрештою, Мілутіновіч догравав у Белграді, стадіон якого завдяки його імені завжди був переповненим.
Можливо, з Мілутіновічем у розквіті сил Югославія могла б здолати Чехословаччину та вийти у фінал чемпіонату світу в Чилі, де б її чекала Бразилія з Пеле. І хто його знає, яким би був результат дуелі Мілоша з королем футболу?
показати приховати