Пропустити від Словаччини 4 голи і забити лише раз – це більший сором, ніж програти Іспанії та Хорватії 0:4. Збірна України вперше у своїй історії розгромно програла не топ-збірній.
Це сталось уже втретє при Шевченку, або 6-й розгром в історії
Це був незрозумілий конфуз. Збірна України зіграла наче ще один товариський матч без душі, хоча це насправді була гра офіційного турніру Ліги націй, якщо хтось не зрозумів. Після зустрічі Коноплянка і Пластун в один голос заявляли десь таке: "Добре, що не наш вечір настав у матчі, який нічого не вирішував". У цьому велика суть нашого болючого провалу. Ми ділимо матчі на важливі і не важливі, хоча перед стартовим свистком говоримо абсолютно протилежні речі. Згадаймо програний матч проти Мальти. Після нього Шевченко заявляв, що пролунав тривожний дзвіночок.
З мальтійського похмілля. 11 найболючіших поразок збірної України
Тоді теж були питання до мотивації, налаштування на гру. Потім була нічия проти Саудівської Аравії. І зараз оце. Не виключено, що збірна України переоцінила себе і недооцінила Словаччину, яка давно не показувала такого швидкого та агресивного футболу. Фактично до 45-ї хвилини ми не опирались ні в захисті, ні в нападі. Потім стало відчутно краще, ніби нарешті згадали, що треба вийшти на поле. Найсумніше, що словаки знайшли, ким замінити травмованого Куцку, і продовжили нагнітати біля наших воріт, ніби і не втратили ключового бійця. А у нас що з Кривцовим, що з Пластуном був прохідний двір. Та й Борячук по суті не зміг замінити Яремчука, який вибув в останній момент.
Ще раз повторимо – ми пропустили 4 від Словаччини, яка за останні пару років і 3 голи забивала лише складеній з футзалістів та аматорів Данії, більш ніж скромній Мальті та екзотичному Таїланду, що посідає 121-е місце в рейтингу ФІФА. Стільки ж від словаків пропустили лише Литва та Люксембург за 9 років. Але ми не дочекались від тренерського штабу слів, що подібний результат неприпустимий, і це сумно. Натомість там сказали, що рахунок міг бути зовсім інший, бо в нас було достатньо моментів. Так і словаки скільки шансів змарнували з вбивчих позицій! Ну, але це головний тренер Барселони Вальверде може визнати, що програв центр поля, помилившись з тактикою, після поразки 3:4 від Бетіса. У наших широтах такого не прийнято робити.
Досі "синьо-жовтих" громили лише Хорватія (0:4), Німеччина (1:4), Іспанія (0:4), Італія (0:3) і Франція (0:3). Єдина втіха, що вдома розгромних фіаско не було. Так ці 5 команд хоч вигравали медалі чемпіонатів світу та Європи. Словаччина ж може похвалитись лише 1/8-ю фіналу великих турнірів.
Борячук, Пластун і Бойко не використали шанс – хто замість
Форвард Маріуполя отримав шанс свого життя, але на ділі абсолютно загубився на полі. Лише 12 дотиків за понад 60 хвилин на полі – найменше з усіх партнерів. Навіть Кривцов, який пішов з поля на 14-й, мав більше (17). У Борячука є всі дані для того, щоб стати цікавим форвардом. Бракує амбіцій, які змушують того ж Зінченка гризти землю під керівництвом Гвардіоли в ролі резервіста. Не вистачає і роботи над собою. Андрій досі формально належить Шахтарю, але не переконує Фонсеку зовсім. Він дуже нестабільний навіть у Маріуполі (4 голи за сезон УПЛ – у того ж Шведа вдвічі більше) та молодіжці. Тож не варто було дивуватись, що він лише раз за годину зробив корисну дію, хоча і там дещо поспішно віддав Коноплянці. А ще за Instat Index форвард став найменш корисним серед усіх польових гравців (180), лише на 7 пунктів випередивши воротаря Бойка.
Борячук вийшов просто тому, що після травми Яремчука було нікому. Це єдиний центрфорвард, який залишився. Підтвердженням цього став вихід Коваленка на заміну Андрію. Мар'ян Швед, усе ж, більше фланговий нападник, хоча на такому безриб'ї і на вінгера Карпат можуть поставити. Скажімо замість Коноплянки проти турків, чому б і ні? За таких умов дивує, чому не повертають у збірну Романа Зозулю. Цей хлопець доволі результативно діє в Іспанії і точно рватиме жили за свою країну. Той же Василь Кравець теж виступає у Сегунді, і нічого – їде на збори національної команди.
Пластун також дебютував не надто вдало. З-під екс-захисника Карпат суперник забив 3-й гол, який фактично морально прибив українців. За корисністю дій він третій найгірший у команді Шевченка. З великою імовірністю ми побачимо замість Ігоря 19-річного Миколенка. Динамівець може і весь лівий фланг при схемі 3-4-2-1 закрити, і стати одним з трьох центральних захисників. Віталій набрав непогану форму, і лише його вік може відлякувати тренерський штаб.
З Денисом Бойком усе зрозуміло – він своє місце в основі заробив гарною роботою у клубі, але повторив жахи з минулого. Після таких результативних помилок голкіпер Динамо ще довго чекатиме на новий шанс у збірній. Настав час нашого третього воротаря. Андрій Лунін має великі шанси вийти з перших хвилин проти Туреччини, де також можна поекспериментувати – Пятов, який вперше за 9 років не зіграв офіційний матч за Україну, може відпочити ще і в спарингу.
Схема 3-4-2-1 не працює з цим добором виконавців
Далеко не факт, що Шевченко відійде від своїх експериментів з тріо центральних захисників. Андрій Миколайович сказав після гри: "Не думаю, що тактична схема вплинула на підсумок матчу". Тобто визнавати свою неправоту він відмовився. Для чого взагалі було ламати те, що добре працювало і почало давати плоди? На думку спадає хіба що два пояснення. Або легенда Мілана бачить себе в майбутньому наставником великого італійського клубу, де ця схема активно та успішно практикується, а відтак повинен демонструвати Європі більш різноманітний набір тактик. Або Шевченко готується так грати проти грандів з Дивізіону А, куди ми потрапили, незважаючи на провал у Словаччині. У теорію про те, що це через травми Марлоса та Ярмоленка тренери команди пішли на тимчасовий експеримент, якось не дуже віриться.
Буде доволі цікаво, якщо навіть після такого команда продовжить награвати незвичну схему у спарингу проти Туреччини. Можливо, це дійсно варто спробувати. Однак потрібні зміни. Як не дивно, але збірній бракувало не надто надійного останнім часом Ракицького. Ярослав при схемі з трьома захисниками може взяти на себе роль того, хто найактивніше працює на атаку: тут і довги паси, і підключення. Утім зараз це не варіант – у гравця Шахтаря "проблеми фізичного характеру", як висловився головний тренер збірної. Можливо, варто ризикнути з тим же Дмитром Чигринським. Або йти ва-банк і ставити на Віталія Миколенка.
Можна було б взагалі спробувати відтворити у збірній динамівське поєднання, яке останнім часом запрацювало: від захисника Миколенка до диспетчера Шапаренка через Буяльського в опороній зоні. Тим паче, що той же Маліновський зараз нічим не вражає, а з Коноплянки такий собі плеймейкер у центрі. Хоча це було б занадто сміливо. Більш імовірно, що багато хто просто отримає другий шанс.
Позитив пробивався з боями
Збірна видала моментами просто класний футбол по перерві. Сподобався активний і різкий Шапаренко, хоча його заблокована спроба удару (чи це був пас?) ледь не завершилась 5-м голом – словаки бездарно розіграли вбивчу контру, а допоміг їм у цьому... Циганков, який на останніх секундах такий ривок назад здійснив, що заслуговує тільки хвалебних слів. Віктор прокинувся по перерві вже й в атаці. Шкода, що так пізно і не дуже ефективно. А ось Шапаренко цілком міг би вийти і з перших хвилин на Туреччину. Непогано підігравав партнерам після виходу на заміну і Коваленко, хоча він зовсім не дев'ятка.
Караваєв усе ще дуже цікаво працює на атаку, і за це йому хочеться пробачити його недопрацювання в захисті. Зінченко дещо реабілітувався за провальний перший тайм, коли він просто дарував м'яч суперникам і губився в обороні. Сподобалась небайдужість і працьовитість наших крайніх захисників навіть в умовах розгромного рахунку. Із їх зон приходили голи, але не тільки двоє Олександрів мали там відпрацьовувати. Загалом же збірна України подарувала нам занадто багато приємних моментів у 2018-му році, щоб згадувати тепер тільки словацьку халепу. Ми вийшли в Дивізіон А Ліги націй, але це означає, що треба ще важче і серйозніше працювати в УСІХ матчах, а не витати у хмарах.