Україна і Туреччина розійшлися миром 0:0 в товариському поєдинку в Антальї. Рахунок і огляд матчу читайте на "Футбол 24".
Матч, як і онлайн-трансляція Україна – Туреччина, стартував о 19:30 за київським часом. Команди, які нещодавно бились у кваліфікації за право виходу на ЧС-2018, підходили до цього спарингу в різному настрої. Команда Андрія Шевченка попри провал у Словаччині виграла свою групу в Лізі націй та піднялась в елітний дивізіон. Натомість підопічні Мірчі Луческу вилетіли у третю лігу турніру, поступившись і Росії, і Швеції. Ця гра початково мала відбутись у Дніпрі, але в останній момент сторони все переграли.
Україна – Туреччина – 0:0 – відеоогляд матчу
На 2-й хвилині турки створили розкішний момент. Провалом на правому фланзі Караваєва ледь не скористався Унал – удар впритул мінімально розминувся з ціллю. Українці відповіли дуже швидко. Класний вихід з-під високого пресингу завершився неквапливим проходом Коноплянки. Євгена настільки довго ніхто не зустрічав, що він вирішив пробити, проте не дуже влучно. За декілька хвилин зірка Роми Ченгіз Ундер ліктем перевірив на міцність обличчя Коно – це було боляче. Капітан турецької команди Оз'якуп ледь не скористався деяким провалом у нашому захисті, однак удар з льоту – не те, що могло навантажити Луніна. Наступний невлучний удар прийшов з боку гостей. Миколенко класно відкрився і знайшов пасом Коваленка, а Віктор занадто сильно прийняв м'яч і пробив повз.
Україна – Туреччина: онлайн-трансляція матчу
Перший найкращий момент завершував прем'єрним ударом у площину воріт гравець збірної України. Коваленко елегантно знайшов Циганкова пасом за спину, воротар вибіг назустріч і виручив. Тут же Віктор хитро розіграв кутовий з Коноплянкою, але знову воротар Антверпена потягнув. Зінченко накрутив суперника у чужому штрафному – воротар знову став на заваді планів. На 43-й турки забили, проте з поштовхом у спину Пластуна. Справедливо скасований гол. Після першої половини на табло нулі, але вони не віддзеркалюють переваги команди Шевченка: 58% володіння м'ячем, 7:4 за ударами, 2:0 за влучними.
На старті другого тайму Ундер отримав можливість без перешкод розстрілювати нашого воротаря – Лунін ногою дивом парирував. Чи то так вплинула заміна Шапаренка Маліновським, чи то накачка Луческу в перерві, але з перших же хвилин 2-ї половини турки відверто перехопили ініціативу. На 61-й суддя не зарахував другий гол команди Луческу. Тут уже "синьо-жовті" програли боротьбу на другому поверсі, та їм допоміг мінімальний офсайд.
Досить довго українці не могли нічого створити, поки Циганков не заробив гострий штрафний. По-хорошому, в тому епізоді Байрам заслужив на другу жовту, але суддя не наважився вилучати. Маліновський непогано обвів стінку – Болат з другої спроби приборкав м'яча. Болбат, який вийшов замість Коноплянки, відправив на побачення з воротарем Зінченка, однак кіпер господарів і тут виручив. Уже після матчу Андрій Шевченко щось доводив головному судді. Імовірно, тренер збірної України залишився розчарований сумнівним офсайдом, який зірвав чистий вихід Болбата на фактично ворота.
Закономірна нічия на жахливому і травмонебезпечному газоні стадіону в Антальї. Особливе браво тим функціонерам, хто обрав для матчу таке понівечене дощами місце проведення.
Майбутнє у нашої збірної є, але від атаки хотілось більшого
Особливо сподобався перший тайм від омолодженої національної команди. Найстаршим з гравців основи був 29-річний Євген Коноплянка. Відразу 7 футболістів ще не вийшли з молодіжного віку – від 19 до 22. Так, Туреччина Луческу – це звичайний середнячок єврофутболу, який не здатен поки претендувати на серйозні перемоги. Однак Україна видала відмінний перший тайм непростого спарингу на полі (городі?), яке навіть для товариської гри не годилось. Класний пресинг, розгублений суперник, безліч цікавих атак і небанальних задумів. Лише на старті матчу трохи зайвого дозволили туркам, а потім крамничку прикрили.
Дещо неоднозначно виглядали наші атакувальні гравці. Від Циганкова завжди очікуєш більшого, втратив блискучий момент. Водночас за нормальних умов він заробив би для нас чисельну перевагу за фол на собі. Віктор у збірній поки не почувається тим лідером, як у Динамо, і ніби боїться забагато тягнути на себе. Травма Ярмоленка дозволила йому відчути себе гравцем основи у двох поспіль матчах. Наразі динамівець довго запрягає, але вже анонсував, що далі може бути краще.
Чого не скажеш про Коноплянку. Євген був активним і всюди, але гра на атаку в нього не пішла. Плюс за старання і віддачу, мінус за ефективність і повільність у фінальній зоні суперника. Коваленко – не центральний форвард і близько. Не скажеш, що провалив матч, але свої моменти втратив, а по перерві взагалі знітився. Нападника нам гостро бракувало, бо ж моментів у чужому штрафному вистачало.
Парадокс Шапаренка. Десятка Динамо грав надто глибоко (хибна установка тренера чи промах гравця, ось в чому питання), видав багатенько браку і незвично мало вдалих гострих дій, але класно діяв у відборі, підчищав за партнерами та підтримував пресинг. Після заміни Миколи краще точно не стало не в критику Маліновському буде сказано. Загалом же Шапаренку, як і всій атакувальній лінії потрібно серйозно попрацювати над зіграністю та реалізацією. Перспектива вимальовується дуже непогано, є підстави вірити у краще, але ніякої ейфорії – попереду значно складніші випробування.
Миколенко, Лунін і Зінченко на серйозний плюс
Збірна проявила гідну реакцію на словацький провал. Що важливо з перших хвилин. Виправився в центрі захисту Ігор Пластун, який неодноразово рятував "синьо-жовтих" вдалими підкатами і читаннями гри, але й пенальті міг привезти своєю необережністю. Активно працювала атака. Те, що це товариський матч, відчувалось лише всередині другого тайму, коли посипались заміни від Луческу та Шевченка. Особливо хочеться виділити трьох гравців, найстаршому з яких у грудні виповниться 22.
Лунін видав сейв матчу, коли м'яч після удару Ундера ледь не пройшов у нього поміж ніг. Надійно (хоча при скасованих голах не міг виручити), спокійна та ефективна гра ногами, перший сухий матч 19-річного Андрія за Україну, адже в обох попередніх пропускав по одному. Зінченко регулярно загострював гру в центрі поля, йшов у пристойний дриблінг і виводив команду з-під загрозливого пресингу турків. Йому лише 21, а гравець Ман Сіті вже готовий вести за собою партнерів. Години роботи з Гвардіолою даремно не минають.
Україна – Туреччина: Зінченко – найкращий гравець "синьо-жовтих" за версією InStat
Одноліток Луніна Миколенко видав розкішний матч. При тому, що діяв на фланзі найгострішого турка Ундера, встигав і в обороні підчищати, і в атаці бути гострішим за всіх інших захисників. Сподобалась мобільність Віталія, хоча після перерви вже був менш активним у нападі. Проходи динамівця лівим флангом ставили у незручне становище господарів. Найбільше сподобалось те, що він ніби вийшов на черговий матч за клуб, де все звично і знайомо, а не на дебютну гру в національній команді. Не зупинятись би йому тільки і без самозаспокоєння сприймати усі компліменти, яких вистачатиме найближчими днями.
Суддівське питання
Косовський арбітр з підозріло турецьким ім'ям намагався балансувати між двома суперниками. Вийшло так, що і Луческу, і Шевченко могли б мати претензії до рефері. Два скасовані голи – ок, там були порушення правил з боку турків. А ось коли Пластун руками вистрибнув на спину суперника і виграв боротьбу у своєму штрафному, це хіба не такий самий фол, через який перший м'яч не зарахували? У нас теж були суперечливі моменти. Фол проти Циганкова – це чисте вилучення після другої жовтої. Зірваний вихід Болбата на ворота через офсайд? Турецьке телебачення ніби навмисне показало повтор, який ні про що не говорить. Не хотіли визнавати очевидне?
Україна в тренді проти Луческу
Збірна Туреччини не виграє і не забиває уже 360 хвилин. Україна доклалась до цієї сумної серії. Турецькі вболівальники та ЗМІ акцентували на цьому після нічиєї, і екс-наставник Шахтаря Мірча Луческу все більше їх не переконує. Це найдовша посуха турків за майже 8 років (у 2010-2011 було також 4 зустрічі). При Фатіху Теріму турки мали 62% перемог. При Луческу цей відсоток зменшився до 23 (4 перемоги і 7 поразок за 17 матчів). Найгірший показник за кілька останніх десятиліть!
Тим часом Луческу завів свою звичну пісню з натяками на те, що саме він збудував цю збірну України. Мовляв, 50% команди Шевченка – гравці Шахтаря, а її кістяк було сформовано 3-4 роки тому, що коли він працював у донецькому клубі. Для відому румунського фахівця: у матчі проти Туреччини зіграли 2 представники Шахтаря (Коваленко і Матвієнко), а на заміну вийшли ще двоє (Болбат і Борячук, який ще й грає в оренді за Маріуполь). Чи, може, Луческу має на увазі Караваєва і Маліновського, яким так і не довірився за весь час в Україні? Без коментарів.
Товариський матч 20 листопада 2018
Україна – Туреччина – 0:0