Відомий спортивний директор розвалив одну з найсильніших команд в історії клубу Рома.
Коріння цієї історії беруть свій початок із класичної італійської корупції. Проєкт власного стадіону був для президента Роми ідеєю фікс: Джеймс Паллотта планував збудувати цілий комплекс – із кафе, ресторанами, розважальними центрами, басейнами, спортзалами – усе це давало б змогу йому та клубу заробляти достатню кількість грошей, щоб утримувати Рому на плаву на найвищому рівні. До 2017 року він усвідомив, що всім охочим чиновникам і представникам різних комісій хабарі та відкати заплатити не вийде – "стерв'ятники" про це пронюхають, і їх налетить ще більше. Тож Паллотта змінив стратегію: він вирішив заробляти гроші з продажу і перепродажу головного активу майже будь-якого футбольного клубу – гравців. Саме з цією метою Мончі – один із найкращих на той момент спортивних директорів світу – прибув до Риму на заміну Вальтеру Сабатіні.
Американський власник Роми звик мислити раціонально, і відмовлявся розуміти принципи роботи Сабатіні, який визначав клас і потенціал гравця на око. Саме в такий спосіб "курець" запросив до Роми з 2010 по 2016 рік низку зіркових гравців. Він випивав по 15 чашок кави і викурював по три блоки цигарок на день, але укладав контракти зі Щенсни, Аліссоном, Рюдігером, Бенатья, Маноласом, Фасіо, Стротманом, П'янічем, Наїнгголаном, Салахом, Жервінью, Перотті, Джеко та іншими. За п'ять років під його керівництвом Рома заробила на трансферах понад 170 мільйонів євро.
Паллотта, який прийшов зі світу бейсболу та НБА, не розумів Сабатіні, і це його лякало. Коли президент Роми вирішив приставити до нього свого помічника Алекса Дзекку, стало зрозуміло: це початок кінця.
Мончі, який ґрунтувався на комп'ютерних даних і статистичних викладках, отримав карт-бланш у питаннях трансферів і трансферної політики. Кого продати, за яку суму, кого придбати – у всіх цих питаннях за Рамоном залишалося останнє слово. Натомість Паллотта вимагав двох речей: прибутку й утримання рівня команди, яка з 2014 по 2017-й опустилася на одну сходинку нижче другого місця лише одного разу.
24 квітня Мончі офіційно став спортивним директором Роми. 13 червня він вимовив знамениту фразу "Рома – не супермаркет, ми не продаватимемо лідерів" і того ж дня пообіцяв, що Рюдігер "точно залишиться в клубі". Менш ніж за місяць після цього Антоніо був проданий у Челсі.
Салаха продали у Ліверпуль ще раніше. Це було неминуче: Мохамед рвався в АПЛ, а Рома потребувала грошей, щоб вписатися в правила фінансового фейр-плей. Якби римський клуб не зробив це до початку липня, ризикував бути дискваліфікованим із Ліги чемпіонів. Зараз складно повірити, але єгиптянин обійшовся Ліверпулю лише в 42 мільйони євро (+8 млн євро бонусами). У Римі пофиркали, але врешті-решт заспокоїлися. "Це ж Мончі! Він знає, що робить".
Новий спортдир запросив на посаду головного тренера Еусебіо Ді Франческо, але запропонував йому незбалансовану команду. На місце Рюдігера був запрошений Карсдорп, Паредеса замінив Гоналон, а Салаха – Ундер. Сезон 2017/18 "джалороссі" відіграли на старому багажі Сабатіні – посіли третє місце в Серії А і дійшли до півфіналу Ліги чемпіонів. Той сезон придбаний Патрік Шик просидів на лавці – у схемі 4-3-3 на вістрі атаки сяяв Джеко, якого періодично підміняв Дефрель. На запитання про те, навіщо він купив чеського форварда, Мончі одного разу відповів: "Деяких гравців потрібно купувати за будь-яких обставин, навіть якщо позиція футболістами подібного типу повністю укомплектована".
Головну славу Мончі зі знаком мінус принесло літнє трансферне вікно 2018 року. Спортивний директор "джалороссі" не тільки продав Аліссона, Стротмана і Наїнгголана, а й придбав Робіна Ольсена, Вільяма Б'янда, Давіде Сантона, Івана Маркано, Анте Чоріча, Джастіна Клюйверта, Стівена Н'Зонзі, Ніколо Дзаньйоло і Браяна Крістанте. З усього цього списку в Ромі заграли тільки двоє останніх.
Головні претензії до Мончі того літа можна було звести до трьох пунктів: Пасторе, Раджа, Аліссон. Іспанський директор запросив Пасторе, який не грав кілька останніх сезонів, всупереч побажанням тренера і зробив його другим найбільш високооплачуваним гравцем команди після Едіна Джеко (3,5 млн євро на рік). Мало кого в столиці Італії здивувало, що у наступних трьох сезонах аргентинець зіграв за Рому три (!) повні матчі із загальних 37.
Аліссон – уже тоді один із найкращих воротарів світу – був проданий у Ліверпуль лише за 62,5 млн євро (+10 млн євро бонусів), а вже через кілька тижнів Челсі викупив в Атлетіка Кепу Аррісабалагу за понад 72 мільйони євро. Мончі не тільки облажався із сумою трансферу, а й підписав на заміну Аліссону Робіна Ольсена. Особливо некомпетентним директора в цій ситуації робить той факт, що в минулому Рамон сам був воротарем – тесля без воріт.
У вересні 2019 року агент Ольсена Хасан Четінкайя розповів, за яких обставин його клієнт опинився в Ромі: "Я зустрів Мончі в [тренувальній базі Роми] Тригорії і запропонував йому підписати Ольсена. Мончі – дуже віддана і вдячна людина. Незважаючи на те, що воротарі з усього світу стояли в черзі за потраплянням до Роми, він подивився мені в очі й запитав: "Що зі мною буде, якщо я підпишу воротаря з Копенгагена, а він не заграє?" Я відповів: "Знаю, але ти не переживай. Ти не помилишся". І ми потиснули руки".
Ще однією болючою темою для столичних тіфозі став відхід улюбленця Наїнгголана. Бельгієць не дотримувався режиму, відвідував вечірки, вживав алкоголь, але при цьому – як колись Джордж Бест – виходив на поле і робив різницю. Не порадившись із головним тренером, Мончі вирішив, що таких гравців потрібно позбуватися – і продав одного з найкращих опорників у стилі бокс-ту-бокс до Інтера. Пізніше Раджа згадував: "Сабатіні – один із найкращих директорів, якого я коли-небудь зустрічав, він шикарно розбирається у футболі. На його місце прийшов інший, який просто зруйнував команду. Він продав усіх гравців, я навіть не хочу вимовляти його імені. Якби ж я тільки знав, що він незабаром піде, я б залишився..."
Не можна просто так міняти Аліссона на Ольсена, Наїнгголана на Н'Зонзі, а Салаха на Клюйверта, і водночас чекати, що гра та результати команди не погіршаться. У програному римському дербі з рахунком 0:3 вартість вісьмох гравців запасу (Пасторе, Шика, Чоріча, Н'Зонзі, Карсдорпа, Маркано, Клюйверта і Сантона) перевищила 120 мільйонів євро – іспанський директор не лише послабив команду, а й не заробив на перепродажі новачків. Це був повний провал: команда, яка за попереднього спортивного директора набирала в гіршому випадку 70 очок за чемпіонат, після "втручання" іспанського d.s. почала боротися за потрапляння до Ліги Європи.
Коли у Мончі запитали, з якої причини він вирішив покинути успішну роботу в Севільї заради Роми, він відповів: "Я вперся в стелю і не розвиваюся. Хочу покинути зону комфорту і перевірити свої сили на новому місці". На власному прикладі Рамон мав переконатися, що не завжди варто шукати нові виклики – іноді слід просто не робити дурниць.
"Я дуже радий можливості зустрітися з Ромою у фіналі Ліги Європи. Я дуже сильно її люблю!", – сказав Мончі після другого півфіналу Севільї з Ювентусом. Але ця любов не взаємна. У Будапешті іспанцеві римських тіфозі краще не зустрічати – вони одностайні у своїй думці стосовно того, хто розвалив одну з найсильніших команд в історії клубу.
Яка іронія! Виправити всі минулі помилки Мончі в Римі може перемога Роми в Лізі Європи – завдяки потраплянню до Ліги чемпіонів і фінансовій подушці від УЄФА.
У фінальному матчі з його Севільєю.