"Щоб триматися на плаву, потрібно змінюватись", – переконаний блогер "Футбол 24" Сергій Тищенко.
Шахтар перебуває на етапі зміни поколінь. Частина гравців пішла після минулорічного вдалого сезону в Лізі чемпіонів. Бернард та Факундо Феррейра не стали продовжувати контракт із клубом, а Фреда продали у Манчестер Юнайтед. Взимку пішов ще й Ярослав Ракицький. При цьому лідери команди не молодшають. Голкіперу Пятову – 34 роки. Ряд гравців перебувають у діапазоні 30 років. Серед них – Тайсон, Марлос, Жуніор Мораєс, Степаненко, Ісмаїлі.
Зрозуміло, що в такій ситуації потрібно виходити на трансферний ринок у пошуку підсилення команди. Влітку прийшли четверо нових гравців. Взимку додалися ще четверо. Тільки Жуніор Мораєс та Валерій Бондаренко (24 роки) є відносно досвідченими виконавцями. Всі інші – молодь. Причому п'ятеро новачків – бразильці (Сіпріано, Фернандо, Маркос Антоніо, Тете, Майкон). У ключових матчах проти Динамо у чемпіонаті та Кубку України грали тільки Мораєс та Манор Соломон. Інші новобранці проходять процес адаптації, лікуються від різного роду травм або ж програють конкуренцію у складі.
Немає нічого вічного. Потрібно змінюватися, оновлюватися, мінятися, шукати нові підходи. Те, що працювало вчора, не обов'язково даватиме результат сьогодні, не кажучи вже про завтра.
Пригадайте Аякс, який у 90-х був серйозною силою. Здавалося, що ставка на молодих гравців – ідеальна. Співвідношення результатів та грошей із трансферів було дуже серйозним. Начебто нічого вигадувати не потрібно: лише збирати по всьому світу талановиту молодь, при цьому не забувати про власних вихованців – розвивати та досягати успіху.
"Ми – Аякс, і нам байдуже, проти кого ми граємо". Правила життя сенсаційного Еріка Тен Хага
Але вже у 2000-х Аякс повністю втратив свою міжнародну славу. Команда перетворилася на звичного середняка, який не завжди потрапляв до Ліги чемпіонів. Тільки в останньому сезоні, витратившись на купівлю нових гравців більше від усіх нідерландських клубів разом узятих, Аякс знову став значною силою у Європі. Новий рецепт успіху: хороший тренер + талановита молодь + якісні легіонери. Молодим футболістам простіше грати, коли вони поруч із гравцями, які вже мають певний клас та досвід.
Порівняно нещодавно Порту виграв Лігу чемпіонів. До того ж "дракони" прославилися дуже значними трансферами. Селекція цього клубу діяла просто неймовірно успішно. Знаходила талановитих латиноамериканців, яких адаптовували у Португалії (країни – схожі культурно, ментально, побутово), і з часом продавали за великі гроші. При цьому й про результат не забували.
"Моурінью хотів мене вбити". Сенсаційне фіаско МЮ і народження Особливого – як це було 15 років тому
У певний період стався провал. Селекція промахувалася раз за разом. Команда втратила домінування в Португалії. Теперішній чвертьфінал Ліги чемпіонів я пов'язую насамперед із наявністю досвідчених гравців у команді Сержіу Консейнсау. До того ж група у Порту була ненайважча, а суперник по 1/8 фіналу – відверто кризовим. У будь-якому випадку колишня філософія вже не працювала на високому рівні. Належало щось міняти задля повернення успіху.
Останніми роками мені імпонувала робота Базеля. Команда вийшла на новий футбольний рівень. Про себе дуже гучно заявила у Лізі чемпіонів. Якісно працювала селекція. Чого варте тільки відкриття Салаха. Але тривалого успіху команда зі Швейцарії не продемонструвала. У минулому сезоні втратила титул на батьківщині.
Шахтар також вибудував власну філософію. Це було зроблено доволі непросто, крізь подолання багатьох помилок. Спершу ставка робилася на балканців, румунів, футболістів із ближнього зарубіжжя. За Вукіча та Лалатовіча заплатили сербським клубам великі суми. З Хорватії прийшли недешеві Срна та Плетікоса. Із Польщі запросили Лєвандовскі, а з Чехії – Хюбшмана. Усіх румунів відразу й не пригадаєш.
Зрозумівши, що з таким гравцями не вдасться вивести команду на новий рівень, Луческу почав запрошувати іменитих футболістів із Європи. З Італії приїхав півзахисник Матузалем та форвард Лукареллі, з Туреччини – захисник Толга, з Греції – нападник Нері Кастільйо. Витрачені гроші себе явно не виправдали. Проявити себе зумів тільки бразилець Матузалем. До того ж, згодом він просто втік із Донецька.
У той же час доволі цікавою знахідкою була стратегія у ЦСКА Валерія Газзаєва. Її суть полягала в тому, що він винайшов схему, при якій бразильці атакують, а місцеві гравці захищаються. Все-таки на просторах колишнього Союзу із захисниками простіше, ніж із гравцями атаки. Натомість бразильці краще розуміють один одного, між собою їм грати простіше.
На мою думку, ця схема була скопійована із Луческу. Не просто скопійована, а серйозно доповнена та допрацьована. Після проблем із капризним Елано румунський тренер дійшов до висновку, що простіше брати молодих гравців, виховувати їх, проходити процес становлення, аніж працювати із вже сформованими виконавцями, які мають власні проблеми. Вчити простіше, ніж перенавчати.
"Гірники" почали активно запрошувати молодих бразильців. Їхня кількість була доволі значною. Молодим футболістам давався час на адаптацію, притирку. Крок за кроком їх підпускали до першої команди. Було зрозуміло: якщо когось із гравців Шахтаря продадуть – на його місце вже є готова заміна. Для покращення процесу навіть запросили селекціонера із Порту.
Ця система дала плоди: на рівні чемпіонату Шахтар захопив лідерство, у єврокубках вдавалося досягати все нових і нових вершин, пішли дуже серйозні трансфери. Тож "гірники" не тільки витрачали, але й заробляли.
Можливо, ще було куди рости. Принаймні, до того часу, поки в команді працював Луческу. Але у 2014 році економіка нашої країни скотилася вниз і це не могло не позначитися на футболі. Легіонери розпочали втечу від нестабільності. Тепер, враховуючи наші політичні реалії, рівень чемпіонату і тому подібне, запросити якісного виконавця – неймовірно складно або дуже дорого. Шахтар змушений платити за Тете 15 мільйонів, хоча бразилець ще не понюхав пороху дорослого футболу. Це гра на випередження. Просто іншого варіанту немає. Претендувати на найталановитіших бразильців Шахтар зараз не може.
Будь-яка система формується дуже складно, але й руйнується непросто. Зрозуміло, що залишився величезний багаж, на якому ще можна жити певний час. При цьому доволі вчасно для "гірників" почав валитися Металіст. Вдалося забрати Тайсона, Марлоса та Азеведо. Останній, щоправда, більше лікувався, ніж грав.
Багаж Шахтаря, набутий у довоєнний час, починає вичерпуватися. Продовжувати рух у такому ж напрямку – немає сенсу. Реалії та особистості вже стали зовсім іншими.
Луческу дуже гарно вдавалося працювати із молодими бразильцями. Він мав до них підхід, умів розкривати їхній потенціал. Стовідсоткового влучання у футболі не існує. Але Дугласа Косту, Вілліана, Фернандінью вдалося зробити гравцями топ-клубів. Також величезна заслуга Луческу у розвитку Ісмаїлі, Фреда, Факундо Феррейри, Алекса Тейшейри, Бернарда (хоча останній стабільно заграв тільки при Фонсеці). Були якісь невдачі, але це – робочий процес. Багато чого залежить не тільки від футбольних аспектів, але й від особистих якостей, вміння проявляти характер.
Паулу Фонсека – тренер не гірший, він просто інший. Португальському коучу простіше працювати вже із сформованими гравцями.
"Мені подобається Шахтар, але я маю власні амбіції". Правила життя Паулу Фонсеки
Досвідчений Жуніор Мораєс дуже легко себе відшукав у команді, хоча я впевнений, що основним форвардом команди після відходу Феррейри бачили Кайоде. З іншого боку, молоді бразильці, куплені влітку, так і не змогли закріпитися в першій команді. Сіпріано виходив на якісь хвилини. Фернандо наразі більше лікується, ніж грає. Майкон грав більше, навіть забивав (зокрема у Лізі чемпіонів), але до його гри у центрі поля – багато запитань. Поки йому не вдається замінити Фреда. Зараз складна травма залишила Майкона без футболу на довгих 7 місяців. Перша частина нового сезону для нього, вважайте, втрачена. Із зимових новачків найчастіше грає Соломон. Тут, насамперед, мова йде не про заслуги ізраїльтянина, а про проблеми Марлоса зі здоров'ям.
Я розумію, що у таких умовах Шахтар може й не мати результату на європейській арені. Все-таки у команді відбулися серйозні зміни. Але одна справа, якби молоді гравці набиралися досвіду у матчах Ліги чемпіонів чи Ліги Європи. Натомість грають усі досвідчені виконавці за певними винятками в окремих матчах. При сьогоднішньому рівні чемпіонату молодим футболістам буде вкрай складно розвиватися. Фернандінью, Дуглас Коста, Вілліан прогресували, коли чемпіонат був зовсім інший. Як мінімум, окрім Динамо були ще Металіст та Дніпро. Складних матчів вистачало.
Окрема тема – українські молоді гравці. При Луческу прорив зробили Чигринський, Ракицький та Коваленко. При Фонсеці Коваленко потрапив у невиразну смугу, хоча зараз повертає собі важливу роль у команді. Була довіра до Матвієнка. Але наразі Микола залишається гравцем ротації, яким закривають проблемні позиції через його вміння зіграти на будь-якій позиції у захисті. Це важко назвати якоюсь системною роботою. При тому, що Фонсеці дісталося покоління талановитих гравців, які дійшли до фіналу Юнацької Ліги УЄФА (за винятком Зінченка та Вачіберадзе, які вирушили шукати кращої долі). Ні Борячук, ні Піхальонок так і не отримали свого шансу.
Від Фонсеки не варто вимагати бути другим Луческу. Навіть працюючи у Бразі, португалець опирався на досвідчених гравців. Такі принципи його роботи. Тож розвивати молодь йому непросто.
Другий момент полягає у тому, що гравці розвиваються не тільки завдяки тренеру, але й створеним умовам. Рівень сьогоднішнього чемпіонату України – вкрай низький. У переважній більшості матчів вони не грають на максимумі можливостей. А це ж мегаважливо для того, щоб прогресувати, досягати більшого, загартовувати характер.
Не варто забувати, що ціни на гравців постійно ростуть, чого не скажеш про можливості українських клубів. За талановитого молодого бразильця із досвідом дорослого футболу потрібно викласти дуже серйозні гроші. Причому, ще й переплачувати, враховуючи наші політичні реалії та рівень чемпіонату.
Як відомо, бразильці люблять увагу до себе, ажіотаж. Шахтар змушений грати не вдома, відвідуваність українських стадіонів – катастрофічна... Відтак, якість новачків із Бразилії та їхній успіх в Україні падає. Підтверджує цю ситуацію запрошення ізраїльтянина Манора Соломона та нігерійця Ларрі Кайоде. Коли востаннє Шахтар запрошував гравців не з Латинської Америки у лінію атаки? Можу помилятися, але, напевно, таким був тільки Генріх Мхітарян.
Зараз для Шахтаря актуальною стає позиція центрального захисника. Клуб має власну філософію із запрошенням на цю позицію українців.
Команда має доволі серйозну "суху" серію в чемпіонаті, але у єврокубках практично щоматчу (за винятком останньої гри проти Ліона, де сніг не дозволив нормально грати) пропускала мінімум по два м’ячі. Не впевнений, що Валерій Бондаренко зможе вирішити цю проблему. Хочеш не хочеш, але доведеться відходити від власних принципів формування команди.
Філософія успіху не може бути однаковою упродовж багатьох років, вона постійно змінюється. Все, що працювало вчора, сьогодні або завтра втратить свою доцільність. Такі правила футболу. Такі реалії життя.
Хто повірив би ще навіть 5 років тому, що Аякс витратить на трансфери більше, ніж усі клуби Нідерландів, – понад 40 мільйонів євро? Як бачимо, ці інвестиції себе виправдали. Лише один де Йонг проданий до Барселони за 75 мільйонів євро. На інших гравців Аякса також є чималий попит. Бенфіка виховала і продала Санчеша та Гедеша. За 19-річним форвардом Фелішем ганяється пів-Європи. Називається ціна у понад 100 мільйонів євро. Порту цьогоріч виграв Юнацьку Лігу УЄФА. Там зрозуміли, що однією селекцією ситий не будеш.
Час від часу потрібно змінюватись, щоб триматися на плаву. Філософія Шахтаря потребує якщо не суттєвих змін, то принаймні чіткої корекції.
Мораєса – достатньо: чому Ісмаїлі не потрібний збірній України