Сергій Тищенко – про шосту команду УПЛ за підсумками осінньої частини сезону.
Усе йде до того, що Рух опуститься на кілька позицій турнірної таблиці УПЛ у другій частині сезону. Новачків майже немає, травми у провідних гравців, кадрові втрати. Сподіватися можна тільки на власну молодь та прогрес наявних виконавців. Це не ті фактори, які можуть дати суттєвий результат.
Під час зимової перерви команда Віталія Пономарьова кадрово сильнішою не стала. Бразилець Едсон у грудні підписав новий контракт, а вже у лютому був відданий в оренду якомусь мексиканському клубу. Важку травму отримав опорник, провідний гравець середини поля та капітан команди Марко Сапуга. Пономарьову доведеться вибудовувати нову середину поля. Покажи мені свій півзахист, а я скажу, яка у тебе команда... Як мінімум, щоб щось нове награти, потрібен час.
Крім того, з командою у Словенії не працював Соломон-Отабор, який перебуває у пошуках нового клубу. На англійця вже особливо ніхто не сподівається. Його не брали на зимові збори. Восени Соломон зовсім не вразив. А ще Франціско Альваренга, Олексій Довгий чи Юрій Паньків – відсутність кожного з них на зборах не стала несподіванкою.
Поповнення – молоді гравці з власної юнацької команди чи академії. Чутки пов'язували з клубом Андрія Булезу, Єгора Твердохліба, Максима Брагару, але жоден з них так і не обрав Рух.
Підписали бразильського вінгера Клайвера. Я до цього ставлюся дуже скептично. Навряд чи це посилення на сьогодні, а перспектива є у власних українських гравців. Ситуація з Едсоном має чогось навчити. У грудні людина підписує тривалий контракт, а вже за місяць робить все можливе, щоб перейти в іншу команду. Холод, війна, складна адаптація, силовий футбол – гравцям із Латинської Америки дуже непросто в Україні. Реальність трохи відрізнятиметься від їхніх очікувань.
Я вважаю, що Руху варто надалі гнути свою лінію. Команда поки не готова до єврокубків. Потрібно продовжувати розвивати власних гравців. Сьогодні у турнірній таблиці для "рухівців" тільки один пріоритет – не вилетіти з УПЛ. Це буде п'яте чи десяте місце – не має значення. Головне, щоб був розвиток молодих гравців, щоб вони прогресували, щоб відбувалося покращення якості гри.
У цьому сезоні АПЛ Шеффілд Юнайтед і Бернлі виглядають відверто слабшими за інших. З Евертона зняли 10 очок. Лутон не вражає. Брентфорду особливо не загрожує боротьба за виживання. "Бджоли" не погналися за якимись місцями в середині турнірної таблиці, а почали активно довіряти молодим футболістам. Наш Єгор Ярмолюк мав тривалу серію появ у стартовому складі, зараз виходить на заміни. Інша молодь Брентфорда теж отримує шанс набути досвіду. Так, команда мала невдалу серію, але відбувалося капіталовкладення гравців. Молодь завдяки цьому росте. Вже у наступному сезоні Ярмолюк і Ко будуть гравцями зовсім іншого рівня. Брентфорду не доведеться витрачати купу грошей на трансфери. Навпаки, можна буде дозволити собі когось із лідерів продати, бо власна молодь рватиметься грати на найвищому рівні.
Отож, Едсон поїхав. У юнацькій команді Руху (яка двічі стала чемпіоном U-19) основним опорним півзахисником був Денис Підгурський. Можливо, він зараз у плані класу та досвіду поступається бразильцю, але перспектива у нього вища. Молодий, фізично сильний, з хорошою антропометрією, по-футбольному злий. Може відбирати, створювати, тиснути на суперника. Денис міг би заграти ще у першій половині сезону, але влітку отримав травму, пропустивши нормальну підготовку до сезону. Відновився ближче до листопада. Дуже важко набрати ігровий тонус, якщо ти не грав майже два місяці. Тепер, після зимових зборів, повинен себе проявляти з найкращого боку. У травні Підгурському виповниться 21 рік. Вже потрібно рухатися у бік стабільності та дорослого футболу.
Дуже болюча втрата Сапуги. Це не тільки фізична міць у середині поля, яка сприяла пресингу, але і капітан команди, роздягальня. Замінити такого гравця дуже непросто через його фізичні особливості. Потрібно перебудовувати гру в середині поля. Гравець зі схожою антропометрією – Євген Пастух – все ж більше атакувального спрямування. Але є Олег Федор. Дуже багато пропустив у 2023-му через травму, проте він 2004 року народження, тож робить тільки перші кроки у дорослому футболі.
Проблеми із Соломоном дають шанс проявити себе на фланзі Руслану Непейпієву. На рівні юнацького футболу він не був гіршим за Квасницю. Так склалися обставини, що Ілля реалізувався у дорослому футболі раніше. Наскільки розумію, психологічно це не дуже добре відобразилося на Непейпієву. Але нічого страшного, пів року різниці – не так багато. Зараз є шанс. Усе залежить від тебе. Нагоди проявити себе точно будуть.
Для того, щоб наступне покоління юних талантів Руху заграло, потрібно їх розвивати. Десь трохи заплющувати очі на результат, щоб вони отримали досвід, стали сильнішими ментально та фізично. Щоб вчилися грати у якісний та інтенсивний футбол. Щоб навесні збільшилася кількість "рухівців" у системі молодіжних та юнацьких збірних.
Гравців 2005 року, які зможуть грати на рівні УПЛ за Рух, небагато. З 2006 роком також не менші проблеми. Потрібно вже підводити крок за кроком і надавати досвід футболістам 2007 року народження. На зборах у Словенії з командою працював уродженець 2007-го Максим Баршак. Ще є цікаві гравці – Іван Денисов, Назар Бондар. Я чекаю, що хтось із них дебютує у першій команді вже навесні.
Кожного року чи півріччя нові Сапуги чи Слюбики з Квасницями з'являтися не будуть. Підготовка такого футболіста – довготривала і кропітка робота, яка потребує системності. Тут важливе місце посідає юнацька команда, яка фактично є останнім кроком до дорослого футболу.
Юнацьку команду Руху відверто штормить після двох чемпіонських титулів. Зараз прийшов уже третій наставник упродовж сезону. До роботи Михайла Дячука-Ставицького забракло терпіння. Сергій Задорожний не виглядав тренером, який міг розкрити футболістів. Хочеш ти чи ні, але хоча б кількох гравців із кожного року до першої команди потрібно підводити. Іншого варіанту у клубу немає, якщо він зробив ставку на власну школу. Талант футболіста – це дуже важливо, але не менше значення має вміння тренера розкрити гравця, змусити його прогресувати. Я не думаю, що Слюбик, Сапуга чи Квасниця були безпроблемними. Просто до них знайшли підхід. Вирок Задорожному – на збори з першою командою поїхав Баршак, а за юнаків він не грав взагалі...
Зараз призначили Юрія Бакалова, який до цього очолював академію Руху. У Юрія Михайловича був зірковий період під час роботи в київському Арсеналі. А далі чимось похвалитися важко. Тим паче, що тут специфіка роботи із молодими гравцями, Бакалов тренував дорослих. У Русі не просто потрібно працювати із молоддю, а робити максимум, щоб вона переходила у першу команду. Я зовсім не впевнений, що він є належною кандидатурою на цю посаду.
Для Руху ой як важлива єдина система, щоб юнацька команда максимально підтримувала кадрами дорослу команду. Тренер першої команди – заручник того, що йому підготує академія і U-19. Все це має працювати, як годинник – в одному напрямку. Потрібно максимально концентруватися на всіх юнацьких командах у плані розвитку, селекції. Якщо такої системи у клубі не буде, то й сподіватися щороку на появу значної кількості талантів у першій команді не доводиться. Яким би не було прізвище головного тренера.
Динамо у "бермудському трикутнику": Ярмоленко близько, нові ролі двох лідерів, місце Супряги