Філіппо Індзагі вдруге в історії вивів Беневенто в Серію А. Це перший гучний успіх у тренерській кар'єрі легендарного італійця.
Якщо вам потрібно обрати ім'я нападника, який стане синонімом слова "гол", то це, беззаперечно, про Філіппо Індзагі. Він ніколи не був найтехнічнішим, найшвидшим і найвитривалішим, але одне він умів ідеально – забивати м'ячі. Майстер останнього дотику, якого сер Алекс Фергюсон прозвав народженим у офсайді, доводив своїх суперників до божевілля. Легендарний Олівер Кан зізнавався, що буквально ненавидів грати проти Індзагі: "Його завжди було важко помітити, незрозуміло було, грає він взагалі чи ні, але в кінці матчу на табло обов'язково красувалося його ім'я і хвилина, на якій був забитий гол".
За свою ігрову кар'єру Філіппо здобув низку трофеїв на клубному і міжнародному рівні, забив неймовірну кількість голів, але ніхто не включить його навіть у топ-10 нападників ХХІ століття. Прийнято вважати, що Індзагі просто щастило опинятися в потрібному місці у потрібний час. Справді, він ніколи не брав своє завдяки техніці або фінтам. Ідеальне гольове чуття та постійне балансування на лінії з останнім захисником – ось фірмовий почерк Індзагі. Але говорити виключно про везіння не зовсім правильно. Головною чеснотою Піппо стала його пристрасть та скрупульозне ставлення до роботи, які не зникли до нині. Його підхід до справи чітко описує колишній партнер у Мілані та збірній Італії, а тепер ще й колега – Дженнаро Гаттузо: "Індзагі діставав записи матчів суперників і вивчав їх цілими днями. Він знав про них абсолютно все. Він був одержимий. Багато хто думав, що Піппо просто щастить, але справа була не в удачі, а в його майстерності і підготовці. Навіть на тренуваннях він моторошно сердився на одноклубників, якщо ті погано подавали з флангів". Вже з цієї фрази Ріно стає зрозумілим, що Індзагі заздалегідь готувався до нової ролі поза футбольним полем. Все ще вважаєте Індзагі просто щасливчиком?
Так, статус легенди допоміг на перших етапах тренерської кар'єри. Не встиг Піппо повісити бутси на цвях, як вже приміряв клубний костюм Мілана. Влітку 2012 року Індзагі очолив юнацьку команду "россонері" і одразу потрапив в епіцентр уваги – вже на перше тренування прийшло чимало уболівальників. Відтоді увага медіа нікуди не зникала. Спочатку всі чекали, що саме Філіппо наведе лад у своєму рідному клубі. Успіхи з молодіжною командою (третє місце в чемпіонаті Прімавер та 1/8 Юнацької ліги УЄФА) давали привід на це сподіватися. Проте Індзагі став лише черговою ланкою у вервиці фахівців, які провалилися на Сан-Сіро після відходу Массіміліано Аллегрі. Десяте місце за підсумками сезону 2014/15 та логічна відставка. Фактично саме тоді розпочалася справжня історія Індзагі-тренера.
Першу тренерську невдачу Піппо сприйняв, як і належить справжньому бійцеві. Він усвідомив, що іще не готовий до роботи на найвищому рівні, і спокійно занурився у будні Серії С. Американський власник Венеції, який підхопив клуб після чергового банкрутства, навряд чи міг усвідомити, що витягнув свій щасливий білет, запросивши Індзагі на посаду наставника. Вже у перший сезон своєї роботи молодий фахівець зумів вивести команду в Серію В, а через рік уже грав у плей-офф за путівку в Серію А. Венеція у півфіналі поступилася Палермо, але сам тренер підвищення у класі собі заробив.
Успіхи аленатторе помітили у Болоньї, де саме шукали наступника для Роберто Донадоні. "Россоблу" провалили завершення сезону-2017/18 і лише дивом уникнули вильоту, видавши наприкінці серію із чотирьох поразок поспіль. Проте, другу спробу закріпитися в еліті Індзагі також змарнував. У Болоньї він протримався шість місяців, за які провів 24 матчі, програвши рівно половину з них. За той період команда в середньому набирала 0,83 очка за гру – найгірший показник за всю тренерську кар'єру фахівця. Керівництво в січні 2019-го відправило коуча у відставку, а Сініша Міхайловіч, який замінив Піппо, витягнув Болонью на підсумкове 10-е місце. Але це трохи інша історія.
Влітку того ж року Індзагі знову повернувся в Серію В, відгукнувшись на пропозицію Беневенто. І тут розпочався рок-н-рол. Піппо остаточно знайшов свій стиль роботи. Він просто фізично не може бути таким, як Карло Анчелотті та Марчелло Ліппі, з якими виграв свої найвизначніші трофеї. Знадобився певний час, щоб усвідомити, що пристрасть, яка допомагала забивати голи, може стати в нагоді і в тренерській роботі. Тепер Індзагі вміло використовує її, щоб мотивувати своїх підопічних, а ті бачать у такому підході щиру віру наставника у свої ідеї. А коли гравці вірять у свого тренера, цей тандем може досягати неймовірних вершин. Кілька тижнів тому в інтернеті стало вірусним відео з тренування Беневенто – Індзагі брав участь у грі та забив гол, але найголовніше – емоції. Аленатторе відсвяткував так, ніби відзначився у фіналі Ліги чемпіонів, викликавши бурхливу реакцію футболістів і тренерського штабу. Атмосфера у його колективі – топ.
Пандемія коронавірусу ледь не поставила під питання найуспішніший сезон в історії Беневенто. Так, "відьми" вже мають досвід гри в Серії А, але та єдина кампанія (2017/18) завершилася безславним вильотом з еліти. А от поточний розіграш Серії В – чиста фантастика. Команда Індзагі гарантувала собі перше місце за сім турів до завершення. Це рекорд в епоху, коли за перемогу нараховують три очки. Подібне також вдавалося Асколі в сезоні-1977/78. А ще більшої ваги досягненню додає той факт, що навіть Ювентус, який після Кальчополлі провів у Серії В розіграш 2006/07, не зміг продемонструвати кращі результати. І це при тому, що за "стару синьйору" грали такі майстри, як Дель П'єро, Недвед, Трезеге та Буффон.
У поточному сезоні Беневенто провів 31 матч, попереду ще сім. Достроковий промоушен не повинен стати причиною розслаблятися, натякає Індзагі: "Цей успіх для всіх, хто любить мене і вірить в мене. Я мав борг перед суспільством, але ніколи не думав, що вдасться потрапити в історію". Так, тепер настав час побити ще кілька рекордів. Передусім, йдеться про кількість очок за увесь чемпіонат. Поки що найбільше пунктів протягом одного сезону набирав Палермо, який завершив кампанію 2013/14 із 86 балами. За сім матчів, які належить провести, підопічним Індзагі необхідно набрати більше 10 очок. Також "відьми" зберігають шанси повторити досягнення Перуджі (1984/85), яка за увесь сезон програла лише один матч. У Беневенто вже є поразка у цьогорічному розіграші – на виїзді від Пескари (0:4), датована ще 26 жовтня 2019 року. Наразі безпрограшна серія налічує 23 зустрічі. А ще залишилося хоча б раз перемогти на виїзді. Команда Піппо вже повторила рекорд Торіно (2000/01) та Асколі (1977/78) за кількістю виграних матчів на чужому полі – по 10. Ну і показник Ювентуса (2006/07) за кількістю перемог загалом (28) теж залишається у зоні досягнення. Словом, незавершених справ у "відьом" ще багатенько.
Проте, вже зараз Беневенто починає готуватися до старту в Серії А. Керівництво клубу не хоче повторити минулі помилки – у 2018 році команда програла 14 стартових матчів, оновивши антирекорд для топ-чемпіонатів Європи. Навіть у Серії В бюджет зарплат команди був найвищим у лізі (близько 14 млн євро), а для еліти функціонери обіцяють підсилення. Вже у цьому складі Індзагі має досвідчених майстрів, як от Крістіан Маджо (легенда Наполі), Лука Кальдірола (екс-Вердер), Марко Сау (Кальярі) досвідчені Пермарім Хетемай і Ніколас Віола. Під Серію А беруть Лоіка Ремі – переможця АПЛ у складі Челсі (француз вже навіть пройшов медогляд). Подейкують, що на стадіо Оресто Вігоріто можуть опинитися Камілб Глік, Даніель Старрідж та Джакомо Бонавентура.
Схоже, у новому сезоні у Індзагі буде дуже серйозний колектив. Звісно, доведеться перебудовуватися ледь не повністю, але нинішній Беневенто – це тренерська команда. Важко навіть назвати когось із футболістів беззаперечним лідером. На цю роль претендують кілька виконавців, і відсутність одного-двох із них не призводить до провалів. Якщо і є особа, яку можна назвати символом фантастичного сезону Беневенто, кульмінацією якого став вихід в Серію А, ця особа, без сумніву, – Філіппо Індзагі.
Тепер, однак, настав час для складнішого виклику – продемонструвати здатність бути конкурентним в еліті. Попередні пригоди з Міланом та Болоньєю кидають тінь на репутацію Індзагі-тренера. Але потім всі побачили, як він долав труднощі, ймовірно, занадто великі для його обмеженого досвіду. Тепер з цим усе гаразд. А ще у Піппо з'явиться можливість безпосередньо позмагатися зі своїм молодшим братом, а якщо Сімоне на чолі Лаціо здійснить диво і випередить Ювентус у чемпіонських перегонах, то матимемо унікальне явище, коли два брати в один рік виграють перший і другий дивізіони.
Філіппо Індзагі не був схожим на інших під час кар'єри гравця, а тепер теж прокладає унікальний шлях на тренерській ниві. Чимало легенд минулого отримали шанс працювати відразу на найвищому рівні, а провалившись, просто зникали з радарів. Однак Суперпіппо не злякаєш труднощами. Після кожного провалу він повертався сильнішим і вперто продовжує йти до своєї мети. На початку своєї тренерської кар'єри Індзагі сказав таку фразу: "Будучи футболістом, я мріяв виграти Лігу чемпіонів. Тепер вже на тренерській лаві мої амбіції залишаються колишніми. Я хочу досягати найкращих результатів". Щодня Філіппо намагається доводити, що це не просто слова. Хтозна, можливо, в майбутньому він таки виграє головний єврокубок і на тренерській лаві, але поки що ми продовжимо стежити за казкою Беневенто. Ця команда і є Філіппо Індзагі. Така ж пристрасна і нахабна, готова взяти своє, скориставшись найменшим шансом.