Детальний розбір матчу-відповіді 1/8 фіналу Ліги Європи Шахтар – Вольфсбург (3:0) і важливий сигнал перед "фіналом восьми".
Помаранчево-чорні ефектно переграли представника німецької Бундесліги. Не дивлячись на те, що усі голи були забиті на останніх хвилинах матчу, команда Луїша Каштру з великим запасом взяла висоту цієї стадії плей-офф і загальний рахунок – 3:0 – є цілком об'єктивним. Не можна сказати, що Шахтар провів ідеальний матч, але інтегральний рівень чемпіонів України значно вищий, ніж у сьомої команди Німеччини.
Величезна перерва між двома матчами серйозно позначилася на кадровому потенціалі обох команд та мала вплив на суттєву різницю у стартових складах. У порівнянні з першим матчем Вольфсбург мав п'ять змін, а Шахтар – три. З різних причин у матчі-відповіді Гласнер не міг розраховувати на ряд основних виконавців. Єдиною підставою для головного болю у Каштру була травма Ісмаїлі.
Зазнали змін і базові тактичні схеми команд. Вдома німці зіграли в 4-3-3, у Києві – 4-4-1-1, за великим рахунком – це були класичні 4-4-2 (основна формація Вольфсбурга у другій частині сезону 2019/20).
Шахтар же, як і у першій грі двоматчевого протистояння, дотримувався модуля 4-1-4-1, чи 4-3-3. На Олімпійському "гірники" почали матч досить обережно, часом Патрік діяв глибше і команда перебудовувалася на гру з двома опорними півзахисниками – 4-2-3-1. Але це було епізодично. Трикутник хавбеків у центрі поля був досить гнучкий, у деякій мірі схему Шахтаря можно назвати гібридною. В залежності від фази гри команда Каштру своєчасно перебудовувалася, проте базовою формацією все ж була 4-1-4-1 зі Степаненком у ролі класичної шістки і двома вісімками – Аланом Патріком та Маркосом Антоніо.
Ширину атак забезпечували Додо і Матвієнко, Тайсон і Марлос переважно атакували півпростір. Від зміщень Алана Патріка, якого вже сміливо можна називати одним із лідерів команди, залежав математичний склад модуля Шахтаря.
Шахтар очікувано не форсував події. Команда Каштру у фазі гри без м'яча дотримувалася принципів зональної оборони, переважно зустрічаючи суперника середнім блоком.
На скріншоті вище – приклад розіграшу м'яча донеччанами на своїй половині поля. Форварди гостей закривали опорну зону Шахтаря. Степаненко часто зміщувався на лінію захисників. У цей час один з форвардів Вольфсбурга йшов за Тарасом, інший залишався з одним із центральних півзахисників, у даному випадку – з Аланом Патріком.
Після вилучень Хочолави і Брукса обидві команди перебудувалися, але про це трохи згодом.
Розглядаючи сюжетну лінію, гру можна поділити на два основні відрізки: до обопільних вилучень і після. Але й ці великі часові відтинки матчу теж дробляться на кілька етапів. Перший – Вольфсбург високо та досить якісно пресингував. Цей період тривав від початку матчу до середини першого тайму. Його підсумок – один гольовий момент у гостей і проблеми в організації гри при позиційній атаці Шахтаря.
Другий – між екваторами обох таймів, тобто з середини першої половини гри до вилучень Хочолави і Брукса. Другий великий відрізок матчу теж варто поділити на два етапи. Спершу Шахтар мав перевагу, але завдяки слабкій реалізації господарями своїх моментів Вольфсбург ще тримався у грі. Другий і останній, ключовий відрізок – останні 15-20 хвилин.
Доленосний момент у матчі – заміни Луїша Каштру. Особливо корисним був вихід Манора Соломона, який безпосередньо доклався до двох перших голів. Вихід свіжих Коваленка, Соломона, а згодом і Коноплянки на тлі втоми суперника остаточно зламали його гру. Під кінець матчу ігрова структура Вольфсбурга розсипалася, наче картковий будиночок. Шахтар просто послав суперника у глибокий нокаут.
На передматчевій прес-конференції головний тренер Вольфсбурга заявив, що великий часовий відрізок його команди без офіційних матчів не має особливого значення. Олівер Гласнер запевнив, що його підопічні цілком готові до серйозних випробувань: "Ми ретельно аналізували перший матч у Німеччині. Провели товариські матчі, моделювали гру і добре підготуватися до протистояння з Шахтарем. Ми перебуваємо у відмінній формі".
Зрозуміло, що тренерський штаб "вовків" мав достатньо часу після закінчення сезону в Бундеслізі, та розробив детальний план щодо нейтралізації більш класного Шахтаря. Не сумніваюся, що в теорії у пана Олівера були достатньо ефективні наміри, але на практиці цей план зовсім не спрацював. Мабуть, цей план складався з високого пресингу у першу чверть ігрового часу. Вочевидь, австрійський спеціаліст розраховував, що тиск на суперника у фінальній та середній третині поля буде більш ефективним.
Вочевидь, Гласнер намагався якомога сильніше натиснути на номінально слабке місце "гірників" – лівий фланг. Звичайно, в цьому є логіка. За відсутності Ісмаїлі були побоювання, що позиція лівого захисника може стати ахіллесовою п'ятою Шахтаря, але в цілому Матвієнко відіграв дуже добре. Були помилки, однак команда зберегла баланс, та й тиск суперника саме через цю зону вдалося стримати. До того ж Матвієнко пристойно відіграв у атакувальних діях команди.
Це загальна теплова мапа матчу. Неозброєним оком помітні баланс Шахтаря та суттєве завалювання "вовків" на свій правий фланг.
Це персональна мапа дотиків до м'яча флангових захисників обох команд. На двох Матвієнко і Додо практично вдвічі були активнішими за своїх колег із Вольфсбурга. Лівий фланг "вовків" у порівнянні з випаленими ділянками поля узагалі виявився землею необітованою. При білд-апі "гірники" часто грали через фулбеків, тоді як гості намагалися розігрувати через центрального захисника – Понграчіча. Для наочності – на рахунку хорвата 88 дотиків до м'яча. Це найбільший показник на обидві команди.
Взагалі пара центрбеків Вольфсбурга частіше контактувала з м'ячем, ніж Кривцов, Хочолава та опорник Степаненко, якій останні півтайму зіграв на позиціі лівого центрального захисника.
Головною зброєю гостей були гра на стандартах, флангові подачі та пресинг. Вольфсбург досить активно пресингував на початку, але висока інтенсивність пресингу підказувала, що надовго німців у такому темпі не вистачить.
На схемі вище – структура пресингу Вольфсбурга у матчі з Шахтарем. Звичайно, це не чітка формула дій, яка коригувалася в залежності від ситуації та обставин. Імпульсом для пресингу міг бути пас назад чи неякісна обробка м'яча одним із захисників, опорником, воротарем. Як ми вже відзначали, особливу увагу гості намагалися приділяти Матвієнку, який грав на не своїй позиції. На схемі – епізод, в якому Гінчек по сигналу почав здійснювати тиск на Хочолаву. Одночасно Вегхорст узяв під опіку Степаненка. Лівий півзахисник Брекало по лінії можливої передачі на Додо трохи зблизився із Кривцовим. У другій третині поля кожен гравець Шахтаря перебуває під опікою опонента.
Коли один із форвардів перемикався на центрального захисника, його простір у опорній зоні суперника по ситуації страхував один із центральних хавбеків. У даному випадку – Шлагер.
Коли у німців до середини першого тайму почало закінчуватися пальне і пресинг вже вмикався лише по тригеру, стало зрозуміло, що у Гласнера просто нема з чим грати проти Каштру. Його команда просто класом нижча за суперника, який до того ж мав фору після 2:1 у першому матчі і чудові ресурси для підсилення гри. У Вольфсбурга зараз існують проблеми з якістю та довжиною лави запасних.
Змінити ситуацію на користь гостей могли лише обставини. У футболі може бути все, що завгодно. Якби не система VAR, то за рахунку 0:0 у ворота Пятова арбітр поставив би помилковий пенальті. Невідомо, як розвивалися б події, якби Брукс виявився трохи обережнішим і не заробив настільки швидко другу жовту картку. А якби "вовки" забили ще у першому таймі і повели в рахунку? У футболі завжди знайдеться місце для "якби". Для того, щоб ці "якби" не активовувалися, команді, яка веде гру, потрібно реалізовувати свої моменти, а з цим, поки Вольфсбург не розсипався, у Шахтаря були великі проблеми. Суперник класом вищий за нинішній Вольфсбург міг би суворо покарати.
Мапа усереднених дій – ще одне підтвеження того, що Шахтар все ж таки грав по звичній для себе схемі 4-1-4-1, а не 4-2-3-1, як малювало УЄФА та транслятори матчу. Степаненко переважну більшість матчу провів на позиції шістки, а Патрік та Антоніо в основному виконували функції "вісімок".
Структура Шахтаря працювала добре: навідміну від німців, команда Каштру була досить збалансованою.
У позиційних атаках Вольфсбурга ширину також забезпечували фулбеки, а флангові півзахисники часто зміщувались у напівпростір. Один із форвардів діяв глибше і часом схема трансформувалася у 4-2-3-1. В основному "вовки" намагалися звузити оборону Шахтаря, віддати м'яч на фланг та виконати підготовлену подачу чи простріл у штрафний майданчик, який вони традиційно намагалися заповнити гравцями, завдяки своєчасному підключенню хавбеків. Шахтар впорався із загрозою, не дозволив Вольфсбургу вільно скористатися своїми козирями.
Після вилучень обидві команди у фазі гри без м'яча перейшли на 4-4-1. У швидких атаках Шахтар перебудовувався на 4-2-2-1, а Вольфсбург діяв більш різноманітно, але непродуктивно.
Гості просто не знали, що робити з цим суперником. З часом, разом із силами їх почала покидати і віра у свої можливості. Гласнер проводив заміни, перебудовувався на 3-4-2 та 3-3-3, все було марно. За великим рахунком крапку у матчі поставив вже перший гол Мораєса. Фольксваген розвалювався на очах, а тут ще й гол на 89-ій хвилині. Далі було вже добивання. Давайте детально розберемо цей м'яч по епізодах.
Все почалося з втрати господарями на лівому фланзі й успішного контрпресингу. "Гірники" утрьох накрили суперника і розіграли своє фірмове переведення на протилежний фланг. Такий прийом, мабуть, був основною зброєю донеччан у цьому протистоянні.
Потім настав зірковий час Додо і Соломона. Перший наздогнав м'яч, за яким би навряд чи хтось взагалі наважився бігти. Подивіться на скріншот – просто немає слів. Другий своєю технікою загіпнотизував відразу трьох гравців і віддав предгольову передачу на все того ж Додо.
Клуб німецької Бундесліги до останього намагався щось виправити, але це вже агонія. Вольфсбург був ближчим, щоб пропусти ще, ніж скоротити непристойне відставання у рахунку.
Ось кілька дірок в обороні "вовків".
Шахтар із великим запасом взяв висоту 1/8 фіналу Ліги Європи. Тішить не тільки результат, але й якість гри. Команда, яка вже давно не відчуває змагального тонусу, на фоні досвідченого колективу з топ-5 чемпіонатів Старого світу була прикладом компактності, злагодженості, балансу у грі. Що там казати, коли навіть у сильних аспектах суперника чемпіони Украини були кращими. Шахтар виконав більше кросів та довгих передач. Гості виглядали розгубленими не тільки наприкінці матчу, але й після його завершення. Гласнер на прес-конференції бідкався через непризначений пенальті, якого і близько не було. Це тільки підтвержує перебування в повному нокауті.
У Шахтаря всі відіграли пристойно. Хочолава заробив вилучення, але це було неоднозначне суддівське рішення, ворота не залишалися незахищеними, був ще захисник, повертався до епізоду Пятов. На мій погляд, абсолютно найкращими гравцями матчу у складі "гірників" стали Мораєс, Марлос і Алан Патрік. У гостей, мабуть, можно виділити хіба що воротаря Кастелса та правого хавбека Віктора. Єдине, що турбує перед "турніром восьми" у Німеччині – реалізація гольових моментів. У протистоянні з одного матчу цей компонент може виявитися ключовим.
Сергій Костенюк, спеціально для Футбол 24