"Дербі" з Маріуполем збило тонус, до того ж Розе заборонив Каштру грати флангами, стверджує Сергій Костенюк. Тактичний розбір поразки Шахтаря від Борусії М у 3-му турі Ліги чемпіонів.
Чемпіони України на своєму полі програли з рахунком 0:6. І це тоді, коли їхні уболівальники почали вірити у казку навіть після ганебної гри з Інтером, коли Шахтар зрадив своїм принципам, про які так любив наголошувати, сховався у катеначо зі схемою 6-3-1 та, як міг, тримав 0:0.
Шахтар – Борусія М – 0:6 – відео голів та огляд матчу
У тому матчі чемпіон України був вщент розбитий за грою – 1:9 по ударах з меж штрафного, 68:208 за передачами у фінальну третину поля, 3:10 за ключовими пасами та 24-ма виносами. Навіть Ференцварош та Краснодар не грали на такий відвертий відбій.
Цей казковий образ був мильною бульбашкою: що більшу бульбашку ти роздуваєш, тим сильніше вона лусне. Зараз чомусь усі дивуються – що сталося із Шахтарем? Все дуже просто – нічого. Шахтар був, є і у найближчому майбутньому буде там, де повинен бути, там де йому комфортно.
"Гірники" мають очевидні сильні і такі ж очевидні слабкі сторони. Проблема в тому, що вони продовжують удосконалювати свої достоїнства, а недоліки так і залишаються недоліками. Звичайно, це не проблема, якщо керівництво влаштовує той рівень, на якому перебуває команда. Але ж вони хочуть більшого. Для розвитку потрібно покращувати слабкі місця і робити те, чого раніше не робили. У Шахтарі цих процесів не помітно.
Після яскравих локальних перемог усі починають радіти і видавати бажане за дійсне, а коли команда потім неодмінно боляче падає з цих непідкріплених амбіційних споруд, то скаржаться на умови. Найголовнішим виправданням болісних поразок є слабкий чемпіонат, в якому низька інтенсивність і слабкий супротив.
Воно дійсно так і є, але ж керівництво Шахтаря своїми рішеннями робить все можливе, щоб цей чемпіонат таким і залишався. Хіба заборона 13 гравцям Шахтаря, які перебувають в оренді у Маріуполі, грати з донецьким клубом, робить УПЛ сильнішою та цікавішою? І це лише вершина айсберга.
Гра стрімко розвивається. Як і кожен період еволюції тактики футболу, сьогодення має свої актуальні аспекти. Шахтар досить слабкий у деяких із них. Перш за все – це високий пресинг, контрпресинг і спроможність грати під тиском, вихід з-під нього, альтернативні варіанти гри.
Звичайно, успіх у матчі з Реалом був невипадковим, Шахтар зіграв блискуче, але у Лізі чемпіонів потрібно бути готовим до різних за стилем опонентів. Реал явно недооцінив нашого чемпіона перед Ель Класіко, до того ж практично не тиснув, дозволяв Шахтарю демонструвати свої найкращі якості. Інтер за грою знищив команду Каштру, але завдяки везінню та майстерності Трубіна "помаранчево-чорні" зуміли дотягнути до сприятливої нічиєї і таким чином замаскували для спільноти свою неспроможність виходити з-під організованого інтенсивного пресингу. У матчі з Гладбахом просто залетіло те, що пролетіло повз у зустрічі з командою Конте. Нічого нового.
Марко Розе ще перед матчем обіцяв дуже відкриту та агресивну гру зі свого боку. Багато хто сприйняв це, як блеф. Один з найкращих тренерів Бундесліги знав, що казав. Він вивчив суперника і розумів, що у цьому протистоянні сильні і слабкі сторони команд співпадають. Борусія Розе і Маріча просто була сама собою.
Гості дозволяли Шахтарю розігрувати м'яч від своїх воріт, перекриваючи центральну зону, та направляли розвиток позиційних атак у фланги, а вже там вмикалися пастки.
Фулбеки Шахтаря відразу потрапляли під пресинг. Гравці німецького клубу організовано звужували простір між собою та суперником, який володів м'ячем, по векторах зон його найближчих партнерів.
Це звичайний, буденний тактичний прийом Борусії, яким нікого не здивуєш у Бундеслізі, але Шахтар у таких умовах швидко перевтілюється з небезпечної атакувальної команди на безпомічного аутсайдера, який без простору та часу, наче без повітря.
У Шахтаря був лише один реальний момент – це єдиний удар з меж штрафного у виконанні Тете
Шахтар без флангів, наче птах без крил. Поки "гірники" намагалися зрозуміти, чому їм ніяк не вдається через короткі передачі починати позиційні атаки, рахунок на табло Олімпійського вже був 0:3. Ще більше їх шокував той факт, що він таким став вже на 26 хвилині матчу! Звісно – це дуже потужно б'є по психіці. Інколи у таких випадках трапляються камбеки, але це можливо за однієї умови – якщо суперник змінить стиль та темп гри. Гладбах був безжальним. Він почув свіжу кров і бажав роздерти свою жертву на шматки.
Особисто мені було шкода гравців Шахтаря. Вони не можуть самі поставити собі якісну структуру пресингу, чи самоорганізувати методи ефективного виходу з-під нього. Єдине, за що їм можна дорікнути – вони безхарактерно спостерігали, як їх розривають на шматки. Жодного фолу у першому таймі – це що взагалі таке? Звичайно, я не закликаю ламати супернику кістки, але ж повинен бути тестостерон, намагання щось змінити, спортивна злість. У матчі з Інтером хоча б це було.
Після 70-ї хвилини Шахтар покращий цей показник, але вже при рахунку 0:6, що не призвело до небезпеки біля воріт Зоммера, який значно частіше грав, як додатковий захисник, ніж воротар (не було необхідності).
Мабуть, відпочинок у 8 турі УПЛ негативно вплинув на цей склад Шахтаря. "Гірники" надали паузу більшості гравців, які стабільно виходять у Лізі чемпіонів, до того ж грали з недосвідченими юнаками у п'ятницю, а Борусія у суботу робочим складом, з проявом невеликої ротації, провела складний матч із РБ Лейпциг.
Щодо складів, то Каштру прогнозовано знову довірився тому підбору, який у скрутні часи обіграв Реал. Лише травмованого Дентінью на позиції форварда замінив Тайсон.
Борусія має у своєму тактичному арсеналі більше моделей ведення гри, ніж Шахтар, до того ж практично вся обойма гравців перебуває приблизно в одній інтегральній готовності. На матч із Шахтарем Марко Розе обрав схему 4-2-3-1, як і в двох попередніх матчах Ліги чемпіонів. Гладбах має у рукаві систему гри з трьома центральними захисниками, але у найбільш відповідальних матчах Борусія переважно грає у 4-2-3-1.
За статистикою Шахтар більше володів м'ячем (54,1%:45,9%), але переважно це був стерильний контроль на своїй половині поля, який не призводив до створення якісних позиційних і швидких атак. Гладбах був значно кращим у цьому аспекті гри.
У першому таймі Шахтар дотримувався традиційних для себе принципів зональної оборони середнім блоком. Але Борусія часто змушувала "гірників" сідати нижче.
Знову на третині поля суперника гри з м'ячем було значно менше
Будь-яка спроба господарів поля створити щось конструктивне у позиційній грі з м'ячем відразу припинялась фланговими пастками Гладбаха. Гірший відсоток володіння м'ячем і точності передач (89%:86%) зумовлений тим, що гості завжди шукали варіанти продовження атаки попереду, стабільно просуваючи м'яч у фінальну третину поля переважно через діагональні вектори передач.
Мапа усереднених позицій гравців (жовтий – захисники, синій – півзахисники, червоний форварди)
У фазі гри з м'ячем фулбеки Борусії підіймалися досить високо і підтримували ширину. Пара центральних захисників розходилася по боках, звільнюючи простір для зміщення одного з центральних хавбеків. Переважно це був досвідчений Крамер, але інколи замість нього у лінію оборони сідав Нойхаус. До речі, обидва опорники Борусії у другому таймі почергово, ефективно і своєчасно атакували простір у штрафному Шахтаря.
Коли Крамер сідав до захисників для розіграшу м'яча, Нойхаус діяв над трійкою і був умовною сполучною ланкою між захисниками і атакувальною групою гравців.
Шахтар тримав компактну оборону 4-1-4-1. У другій половині першого тайму, коли стало зовсім страшно, у найглибшій фазі оборони команда Каштру завдяки зміщенню до лінії оборони Соломона і Тете переходила на 6-3-1, але це було епізодично – не так часто, як у грі з Інтером.
Трійка на початку позиційної атаки Гладбаха – це один із головних принципів штабу Марко Розе. Навіть незважаючи на відсутність пресингу від Шахтаря, це важливо для утворення кількості векторів для передач у другу третину поля. Дуже важливо, щоб ці вектори були переважно діагональними. Часто у даній стадії атаки за просування м'яча відповідають зміщені у найближчі для себе півфланги центральні захисники.
На цьому скріншоті чудово видно, як максимально компактно діяв Шахтар у зональній обороні середнім блоком (4-1-4-1) з Майконом між ланками та Тайсоном попереду. Борусія не намагалася розтягнути оборону "гірників", навпаки – Розе ще більше її стискав, стягуючи до лінії оборони суперника форварда і трійку атакувальних хавбеків. Це забезпечувало гостей простором на обох флангах. Хоча практично уся атакувальна діяльність німецького клубу проходила на їхньому правому фланзі.
Коли м'яч опинявся у центрального захисника (позначені синіми прямокутниками), він, як правило, у півпросторі мав варіанти відразу у трьох вертикальних зонах і вільний простір перед собою (червоний колір на скріншоті). Коли півзахисник Шахтаря починав рух назустріч умовному Гінтеру, він тим самим тільки збільшував щілини між лініями оборони для діагональних векторів.
Дуже часто на цій стадії розвитку атак захисники Борусії робили закидання у перевантажені зони, де при необхідності відразу вмикався контрпресинг. Це часто призводило до небезпечних моментів біля воріт Трубіна.
Це початок атаки, в результаті якої було відкрито рахунок у матчі. Крамер відігрався з Гінтером, витягнув на себе Тайсона та віддав на вільного Нойхауса. Хавбек мав забагато часу та простору для прийняття рішення. Він відразу діагональною передачею відправив у прорив по вільному флангу правого захисника Лайнера.
Той, своєю чергою, діагональним прострілом на другий темп віддав м'яч на найкращого у цьому матчі гравця (Плеа), який забий свій перший з трьох голів. Це чудовий приклад того, як просто Гладбах справлявся з компактним блоком Шахтаря.
Борусія дотримувалася проактивних методів оборони, але інколи брала паузу і сідала у позиційну оборону. Хофман і Тюрам зміщувалися до хавбеків і команда переходила на формацію 4-4-2 (4-4-1-1). Штіндль залишався з Плеа попереду.
З турнірної точки зору не сталося нічого жахливого. Шахтар програв матч, але поділяє із Реалом другу сходинку у групі. Жахливий не результат, а безнадійна гра. Навіть на фоні великих поразок Аталанти, Зальцбурга та Лейпцига (у минулому турі) Шахтар виглядав занадто слабко. Але, як і кожна інша поразка, розгром від Борусії має і позитивні моменти. Сподіваюся, після такого знущання тренерський штаб "гірників" все ж таки почне як слід працювати над слабкими місцями команди.
Сергій Костенюк, спеціально для Футбол 24