"Футбол 24" розбирає тактику і стратегію у матчі півфіналу Кубка англійської ліги Манчестер Юнайтед – Манчестер Сіті – 0:2.
Манчестер Сіті упевнено переграв Манчестер Юнайтед у рамках ½ фіналу Кубка англійської ліги – 2:0 і вчетверте поспіль потрапив у фінал турніру. На якості гри "містян" не позначилися навіть суттєві кадрові проблеми та дефіцит у дві доби підготовки до матчу у порівнянні з принциповим суперником.
Манчестер Юнайтед – Манчестер Сіті – 0:2 – відео голів та огляд матчу
Манчестер Сіті зіграв не гірше, ніж у матчі АПЛ з Челсі, але спротив МЮ був значно кращим, ніж у команди Лемпарда. Якщо порівнювати дії команд з останнім їхнім очним протистоянням, яке відбулося 12 грудня у Прем'єр-лізі (0:0), то, за великим рахунком, "дияволи" Сульшера виглядали не гірше, а от команда Гвардіоли помітно додала. Взагалі, Манчестер Сіті останнім часом вийшов на шлях прогресу і все частіше наближається до свого оптимального рівня гри. На мою суб`єктивну думку – "небесно-блакитні" по грі найкраща команда у англійському футболі за останній місяць.
Як ми вже відзначали, МЮ мав на дві доби більше на підготовку до матчу. У порівнянні з матчем АПЛ з Астон Віллою Сульшер зробив лише дві зміни у стартовому складі. Замість Байлі у центрі оборони пару Магуайру склав основний центрбек – Лінделеф, а Де Хеа з основи витіснив 23-річний англійський голкіпер – Дін Хендерсон. Тактична схема була ідентичною – 4-2-3-1.
У Манчестер Сіті наразі переповнений лазарет, а основні форварди Агуеро та Жезус перебувають не у найкращому стані. Додати до цього ще й проблеми з Менді, який в черговий раз покараний керівництвом за порушення дисципліни, і отримаємо досить обмежену кількість варіантів для Гвардіоли. Звичайно, більшість футболістів з позитивною пробою тестів на Covid – це молоді резервісти, але відсутність досвідчених Уокера, Ляпорта та Едерсона, проблеми з форвардами, та дефіцит гравців у лінії захисту – це досить великі проблеми для двох гостьових матчів з Челсі та Манчестер Юнайтед протягом трьох днів. Команда Гвардіоли не просто з честю вийшла з цього крутого піке, а й здобула дві упевнені перемоги з запасом міцності.
Кадрова ситуація лише підштовхнула головного тренера "містян" до експериментів тактичного характеру. Гвардіола не втомлюється підтверджувати свою методологічну велич. Іспанець постійно щось вигадує, та використовує на практиці, все частіше навантажуючи своїх гравців складним багажем завдань. Якщо у минулі сезони це виглядало як зловживання та, як правило, призводило до передчасного вильоту з плей-офф Ліги чемпіонів, то цього сезону, здається, команда стала більш гнучкою і все частіше ефективно втілює у життя складні елементи тотального футболу Пепа.
Як і у матчі з Челсі, базовою тактичною схемою Манчестер Сіті була – 4-3-3. Звісно, вона суттєво трансформувалася зі змінами фаз гри, але про це згодом.
Після перемоги над Челсі Гвардіола вніс дві зміни у стартовий склад. Замість Родрі і Бернарду у дербі вийшли Фернандінью та Марез. Ферна у якості капітана змінив іспанця за позицією, а алжирець зіграв "фальшиву" дев'ятку. На Стемфорд Брідж цю делікатну роль виконував Де Брюйне. Цього разу бельгієць зіграв умовну "вісімку", хоча, звичайно, функції Кевіна вже давно виходять за рамки будь-якої позиції. Незалежно від номінального місця на полі Де Брюйне – системоутворюючий, найважливіший гравець команди.
Ще одним козирем у колоді Гвардіоли є Канселу. Універсалізм португальця дозволяє Пепу відкривати нові геометричні формули у футболі. Якщо раніше він запатентував прихованих фулбеків, то роль Канселу – це щось нове. Подобається це комусь, чи ні, гра Манчестер Сіті – це футбол майбутнього. Гвардіола упевнено знищує лінійність футболу. Асиметричність та гібридність тактичних схем веде до повної зміни позицій – функціями. Судячи з того, у якому напрямку розвивається гра – у майбутньому таке поняття, як позиція футболіста буде підмінена на назву ролі з певними функціями. Майбутнє за такими гравцями, як Де Брюйне та Канселу.
Двадцять п`ять днів тому команди зустрічалися у рамках АПЛ. Тоді гості Олд Траффорд були трохи кращими за грою, але не зуміли матеріалізувати свою перевагу у перемогу. Цьогоразу Сульшер спробував знов зіграти у схожій манері – 4-2-3-1 з інтенсивним пресингом на початку матчу, загалом зробивши ставку на компактність та швидкі флангові атаки.
Своєю чергою, Гвардіола вніс досить суттєві зміни до системи гри своєї команди. Кадрові обмеження та характеристики готових до гри виконавців (які до того ж перебувають у чудовій формі) підштовхнули Пепа до міксту колишньої 4-3-3, та 4-2-3-1, що стала базовою на початку сезону, та дозволила організувати найефективнішу оборону в АПЛ.
Нова структура білд-апу та повернення до принципів гри з одним опорним півзахисником дозволили Манчестер Сіті на 6% покращити контроль м`яча у порівнянні з грудневим дербі. Хоча, на мій погляд, головною особливістю сучасної версії Манчестер Сіті є часткова зміна орієнтації на більш вертикальний напрямок розвиток атак. "Містяни" зменшили відсоток стерильного контролю м'яча, гравці постійно шукають якомога коротші шляхи до воріт суперника, по новому створюють фазовий простір у фінальній третині поля, через постійні зміни гравцями групи атаки позицій.
Перевага гостей у володінні м'ячем була суттєвою, до першого гола Ман Сіті мав показник у 68%. Після цього, "блакитні" трохи опустили лінію захисту і створювали собі умови для організації швидких атак. При рахунку 0:2 показник володіння м`ячем у Сіті опускався навіть до 42%.
Ведучи у рахунку, Манчестер Сіті постійно намагався виманювати на себе суперника. Сміливий білд-ап на своїй третині поля призводив до ситуації, коли команда Гвардіоли багато контролювала м`яч поблизу власних воріт. Саме хід гри у другому таймі вплинув на остаточні цифри у зонах активних дій.
Господарі поля практично не поступились супернику у кількості ударів по воротах, але більшість своїх спроб вони нанесли у першому таймі. Після перерви Сіті додав у інтенсивності і якості взаємодій. Показник ударів просто і добре відображає хід поєдинку. У першому таймі рахунок у цьому компоненті був – 5:3, у другому – 6:9.
Гру можна поділити на два умовні відрізки – до 50 хвилини і після. До перерви Ман Сіті мав велику перевагу у володінні м`ячем, але, за великим рахунком, по грі МЮ не поступався. Дуже важливим моментом було – хто першим поведе у рахунку. Складно сказати, як би розверталися події, якщо у першому таймі гол забили б господарі поля. Вони, до речі, забили, але з офсайду. Взагалі, до перерви ми стали свідками відразу трьох голів, які були забиті з положень поза грою. У другому таймі Манчестер Сіті довів свою перевагу. Якби "блакитні" ефективніше використовували свою числені швидкі атаки, то рахунок цілком міг бути розгромним. Шансів було достатньо, але забивали "містяни" лише після стандартів.
Безумовно, ключовим моментом матчу був гол у виконанні Стоунза. Він змусив команду Сульшера відійти від плану А та почати ризикувати. У більш відритій грі МЮ складно конкурувати з Сіті.
На схемі – структура позиційної гри Сіті у атаці. Початкова стадія. У фазі гри з м`ячем Канселу завжди зміщувався у опорну зону, до Фернандинью. Стоунз та Зінченко максимально розтягували лінію захисту з трьох виконавців. Гравці групи атаки постійно переміщувались, мінялися позиціями, тому однозначно складно математично ідентифікувати цю структуру. Це все – умовності. На цій стадії ми мали 3-2-2-3, інколи 3-2-5 та 3-2-4-1, ці постійні тимчасові зміни не мають принципового значення.
Головний момент у цій стадії позиційної атаки – широкі позиції трійки захисників. Це розтягувало трійку гравців МЮ, які вмикалися у високий пресинг. Коли господарі поля чисельно підсилювали тиск, захисники Сіті, Стеффен (який досить непогано грає ногами) чи Фернандінью (по ситуації) обрізали групу футболістів МЮ і через трикутники на флангах та у півпросторі, переважно через діагональні передачі загострювали ситуацію.
Стеффен, як і у матчі з Челсі, при білд-апі постійно підіймався у лінію до захисників. Утворювалася лінія з чотирьох футболістів від флангу до флангу. Як правило, розіграш за потреби підтримували Фернандінью, або Канселу чи Гюндоган. Іноді у глибину опускався Де Брюйне.
Коли тиск господарів створював проблеми, гравці Ман Сіті просто довгою передачею доставляли м`яч у півпростір. При втраті вмикався контрпресинг. Група атаки Ман Сіті своїми переміщеннями нагадувала бджолиний рій, за яким було дуже цікаво спостерігати. У останніх двох матчах команда Гвардіоли залишилась без номінальних форвардів (погана форма), та варіант гри без чистих нападників, з великою кількістю вінгерів та хавбеків виглядає досить перспективно. Хтозна, можливо у конкуренцію між Агуеро та Жезусом втрутиться ще й нова система гри Гвардіоли?
Манчестер Сіті з Зінченком здолав Манчестер Юнайтед і вчетверте поспіль вийшов у фінал Кубка ліги
У фіналі Кубка англійської ліги Манчестер Сіті зіграє з Тотенхемом. На нас чекає титульне протистояння двох футбольних світів – тотальний футбол Гвардіоли проти контратакувальної моделі та мистецтва гри без м'яча Моурінью.
Сергій Костенюк, спеціально для Футбол 24