Лаутаро Мартінес підкорив Серію А та футбольну Європу. "Футбол 24" розповідає про нападника Інтера, за яким уже полює Барселона та Реал.
Здійснення мрії батька – понад усе
Лаутаро народився в аргентинському Байя-Бланка. Попри те, що місто з майже 300-тисячним населенням є одним із економічних центрів країни, і люди там далекі від поняття бідності, родина Мартінеса не була заможною. Його батько – Маріо "Пелуза" Мартінес – не зумів зробити гучної футбольної кар’єри, виступаючи за низку маловідомих клубів із нижчих дивізіонів. Однак Маріо твердо вирішив, що його син повинен досягти значно більшого і ґрунтовно взявся за виховання майбутнього бомбардира. Цікаво, що в родині є ще двоє синів (старший Алан та молодший Яно, який подає великі надії у баскетболі), але ставка була зроблена саме на середнього. А, можливо, голова сімейства просто бачив у Лаутаро непересічні задатки і талант.
Зрештою, досвід гри у вуличному футболі та невтомна праця батька, який навіть пожертвував своєю власною кар’єрою, далися взнаки. Хлопчик з легкістю склав тести для вступу в академію місцевого Атлетіко Ліньєрс. Протягом кількох років Лаутаро доводилося день у день добиратися у тренувальний табір. Прямого сполучення не було, тому доводилось посеред шляху пересідати з потяга на автобус. Не забував про свою місію і Мартінес-старший, займаючись із сином додатково. Це дало свої плоди – прогрес футболіста був помітним неозброєним оком, його рівень уже перевищував можливості Ліньєрс. Настав час спробувати себе у сильніших академіях, але саме тут майбутню зірку збірної Аргентини спіткала перша гучна невдача.
Коли Лаутаро було 15 років, він спробував пройти перегляд в одному із тамтешніх грандів – Бока Хуніорс. Тренери "генуезців" не розгледіли таланту і відправили хлопчика додому, пояснивши своє рішення незадовільними фізичними даними. "Вони сказали мені, що у мене немає сили та швидкості, і що я зможу повернутися, якщо попрацюю над цим. Я наполовину змирився і розлютився", – згадував пізніше Лаутаро.
Для багатьох за подібних обставин повернення в Ліньєрс стало б розчаруванням і прощанням з амбіціями. Але Мартінес ніби й не помітив цієї невдачі, продовжував невтомно працювати на тренуваннях, а ще забивати, і забивати багато (13 голів у чемпіонаті команд U-17). Всього через рік після поїздки в Бока Хуніорс Лаутаро запримітив наставник молодіжної команди Расінга з Авельянеди Фабіо Радаеллі. "Він поєднує в собі вміння Хуана Еснайдера (екс-нападника Реала, Атлетіко та Ювентуса. – примітка) і Дієго Міліто. Я пам'ятаю, коли вперше побачив його, запитав себе: "Цей хлопчина від природи правша чи шульга?". Він однаково успішно контролював м’яч обома ногами. Спостерігаючи за ним протягом 10 хвилин, я зрозумів, що переді мною особливий гравець", – хвалив Радаеллі на той момент 16-річного нападника.
Стрімкий шлях від перспективного таланта до лідера
Переїзд в Авельянеду дався Лаутаро важко. Хоч це місто також розташовувалося у провінції Буенос-Айрес, туга за домом призвела до проблем зі здоров'ям. "У той час він страждав на епілепсію, розлука викликала у нього судоми. На щастя, його вилікували, зараз все в порядку, але тоді здавалося, що все дуже серйозно", – згадував Маріо Мартінес. Футболіст знову продемонстрував нечуваний, як для своїх років, професіоналізм. Безперервна праця і жорстка дисципліна дозволили йому подолати ці початкові труднощі, і "Бик з Байя-Бланки" (саме в Расінгу він отримав своє прізвисько – "El Toro") почав виправдовувати аванси.
В Расінгу Лаутаро відразу зарахували в команду U-17. В першому ж своєму сезоні форвард забив 26 голів у 26 матчах. В пресі почали з’являтися порівняння з Агуеро та Ігуаїном, а тим часом Мартінесу належало вперше звернути на себе увагу європейських клубів, поїхавши у складі збірної Аргентини U-20 на міжнародний турнір в Алькудії-2016. На іспанських полях юні "альбіселесте" дісталися до фіналу, де програли господарям. Проте Лаутаро став найкращим гравцем турніру та розділив звання найкращого бомбардира з іспанцем Гутьєресом.
Міжнародний турнір в Алькудії започаткований у 1984 році. Спочатку участь брали молодіжні команди країн та клубів. З 2016 грають лише національні команди U-20. До слова, двічі цей турнір вигравала Україна (1993, 1995). У різні роки Геннадій Зубов ставав найкращим гравцем, а Ілля Близнюк, Сергій Долганський, Сергій Перхун та Станіслав Богуш – найкращими голкіперами.
Саме в Алькудії Лаутаро запримітили іспанські гранди. Найбільш конкретним був мадридський Реал. "Вершкові" навіть узгодили перехід з Расінгом і підготували для гравця місце у Кастільї, але юнак вирішив, що іще не досяг свого максимум на батьківщині і відмовився від переїзду в Мадрид. Також на форварда задивлялися Атлетіко та лондонський Арсенал, а Валенсія в рамках трансферу Родріго де Пауля навіть отримала пріоритетне право викупити його контракт.
Зрозуміти, чому Лаутаро вирішив зачекати з переїздом у Європу, доволі просто. Адже всього за кілька місяців до турніру в Алькудії форвард дебютував за дорослу команду Расінга. 53 голи в 64 матчах за дубль і молодіжні команди переконали дати молодому нападнику шанс. 1 листопада 2015 Дієго Кокка (тодішній наставник Расінга) випустив Мартінеса на останні 10 хвилин матчу проти Крусеро. Символічно, що місцем на полі йому поступився легендарний Дієго Міліто, який в тому поєдинку оформив дубль. Звісно, запам’ятатися чимось визначним Лаутаро не вдалося, але ж головне – початок.
По-справжньому стати міцним гравцем основи Лаутаро вдалося в сезоні 2016/17. У тій кампанії 19-річний форвард 28 разів з’являвся на полі, лише двічі за всю кампанію відіграв повний матч, але й трішки більше як 1300 хвилин ігрового часу виявилося достатньо, щоб записати у свій актив 9 голів та одну результативну передачу. В наступному сезоні кількість хвилин на полі зросла майже вдвічі, що також збільшило кількість голів – 18 (5 із них – в Кубку Лібертадорес). Мартінесу лише 20, а він уже не просто перспективний нападник, а справжній лідер Расінга.
Стиль футболіста дуже подобався головному тренеру мадридського Атлетіко Дієго Сімеоне. "Ель Чоло" дуже хотів бачити Лаутаро у своїй команді і спробував забрати гравця ще посеред сезону. Мартінес навіть пройшов медогляд для "матрацників", але щось пішло не так у переговорах. Форвард не сильно засмутився, попутно підписавши новий контракт із Расінгом, чим допоміг рідному клубу заробити більше на своєму трансфері – 4 липня 2018 міланський Інтер оголосив про перехід аргентинця за 25 мільйонів євро.
Випробування Європою пройшло успішно
В Мілані особливого ажіотажу через приїзд чергового латиноамериканського бомбардира не було. В пам’яті тіфозі "нерадзуррі" ще були живі спогади про підписання Габріеля Барбози. Бразилець теж розривав суперників на батьківщині, а в Італії з тріском провалився. Не додавала оптимізму Лаутаро і наявність в команді Мауро Ікарді – незмінного лідера, капітана і найкращого бомбардира Інтера останніх років. Та й будьмо відверті, керівництво "синьо-чорних" не очікувало від новачка результату тут і зараз. Його брали на перспективу і для глибини складу. Щоб було ким якісно замінити основного нападника, коли тому потрібен відпочинок, а також на випадок травм і дискваліфікацій.
Лучано Спаллетті, який тоді очолював Інтер, відразу зрозумів, що легко може використовувати обох аргентинців на полі одночасно. Ікарді – це нічний кошмар у штрафному майданчику, а Лаутаро – динамічний, рухливий форвард, який активно працює на оборону, постійними переміщеннями звільняє зони для партнерів та виконує багато чорнової роботи. Справді, в першому ж матчі сезону обидва нападники вийшли у старті – сенсаційна поразка від Сассуоло. Експеримент довелося відкласти, наступного разу вони знову разом розпочали гру з перших хвилин лише через п’ять місяців – знову мінімальна поразка (цього разу від Торіно). Ну а потім Ікарді зробив своєму молодому земляку щедрий подарунок.
Мауро і його дружина-агент на початку 2019 затіяли війну з керівництвом Інтера, намагаючись вибити бажані умови нового контракту. Погрози не спрацювали – Ікарді не просто позбавили місця в старті, а взагалі заборонили навіть тренуватися з командою. Фактично на залишок сезону у Спаллетті залишився лише один центральний нападник – Лаутаро. З ним у складі до кінця чемпіонату Інтер програв всього два матчі, хоча результативністю Мартінес не вразив, забивши всього 9 голів у 35 матчах.
Влітку 2019 Інтер спровадив Ікарді в ПСЖ, натомість підписавши Ромелу Лукаку. Ця рокіровка, в результаті, стала виграшною для героя нашої розповіді. Під керівництвом Антоніо Конте гра Лаутаро засяяла новими барвами. Хоча преса здебільшого вихваляє бельгійця, який пережив на Сан-Сіро реінкарнацію, але вклад Лаутаро теж вагомий: на двох ця парочка забила 39 голів із 79 загальнокомандних. Так, Лукаку справді зробив більший внесок (23 м’ячі), але й не забуває про свого партнера: "Він приголомшливий, хижак. Мартінес прекрасно справляється, продовжує вдосконалюватися. Люблю його".
До того, як нинішній сезон був зупинений через пандемію, Лаутаро встиг змусити говорити про себе всю Європу. Зі своїх 16 голів 5 він забив у Лізі чемпіонів, ставши всього четвертим гравцем Інтера за всю історію, які відзначалися в чотирьох матчах головного єврокубка поспіль. Цікаво, що свій дебютний м’яч у цьому турнірі аргентинець забив на Камп Ноу в ворота Барселони. За іронією долі, тепер саме каталонці найбільше зацікавлені у його трансфері.
На горизонті – Реал та Барселона
Дивлячись на гру Лаутаро, стає зрозуміло, чому за ним вже вишикувалася черга із топ-клубів. Він ніколи не був класичним центрфорвардом, однак із рівнем реалізації повний порядок. Йому лише 22, але здається, ніби перед вами досвідчений виконавець. В цьому впевнений навіть Дієго Годін, який минулого літа перебрався в Інтер з Атлетіко: "У ньому є щось від Луїса Суареса і Серхіо Агуеро. Лаутаро вчиться використовувати своє тіло, щоб грати спиною до воріт. Він сильний і вже впевнений у собі, але ця віра зростає з кожною грою. Він демонструє навички і робить те, що роблять гравці, які мають на 10-15 років більше досвіду". Це зрозуміли і в збірній Аргентини, де вже зробили ставку на "El Toro", залишивши поза складом скандаліста Ікарді та невдаху на рівні збірних Ігуаїна. 9 голів у 17 матчах за національну команду гідне виправдання довіри тренерів.
Барселона йде на жертви заради Неймара та Лаутаро – каталонці влаштовують масову чистку на 245 млн
Всього у своїй кар’єрі Мартінес досяг завдяки невтомній роботі і, схоже, не планує зупинятися. З кожним сезоном аргентинець стає все краще використовувати свої сильні сторони і розвиває слабкі. Для тренера працювати з таким гравцем – насолода. Аргентинець чітко розуміє і виконує тактичні завдання, вміє грамотно вибрати позицію, відчуває, де можна взяти гру на себе (техніка дозволяє), а де краще відіграти на партнера, може втекти від опонентів на швидкості, а може схитрувати. Навіть попри свої 174 сантиметри зросту чудово грає головою. Словом, перед вами сучасний нападник, який з часом буде ставати лише кращим. Ті 111 мільйонів євро відступних, прописаних у контракті, не здавалися б захмарними за такого гравця, якби, звісно, не криза, викликана пандемією.
Та й навіть у цих умовах претендентів на Лаутаро вистачало. Як вже зазначалося, на крок попереду за всіх інших – Барселона. Каталонці розуміють, що не зможуть знайти на цей трансфер гроші, тому розглядають варіанти з обміном. Подейкують ніби "синьо-гранатові" готові пожертвувати Антуаном Грізманном, який минулого літа перебрався на Камп Ноу за 120 млн у євровалюті. Інтер ніби не проти подібного сценарію, але хоче бразильця Артура. Зрештою, сторони поки далекі від консенсусу, а на горизонті знову з’явилася тінь Реала. До того ж нещодавно агент Мартінеса натякнув, що його клієнт ніколи не говорив, що проти переїзду в Мадрид, а мрію грати разом із Мессі нападник вже здійснив у збірній Аргентини. Натомість батько футболіста хоче, щоб син отримав шанс попрацювати з Пепом Гвардіолою, але наголошує, що це виключно його бажання. Хоча Манчестер Сіті теж уважно стежить за форвардом Інтера.
Успіхи Лаутаро – підтвердження істини, що завдяки роботі над собою можна не просто досягти поставлених цілей, а й навіть перевершити очікування. Природна скромність, притаманна Мартінесу, навряд чи дозволить йому змагатися за провідні позиції в медіапросторі з так званими "селебрітіс", але він все скаже на футбольному полі. Якщо аргентинець не зменшить обертів, то стане одним із найкращих нападників світу. І зовсім неважливо, в якому клубі це відбудеться.