"Футбол 24" розбирає тактику і стратегію у матчі Суперкубка України Шахтар – Динамо (1:3).
Перед матчем за Суперкубок команди перебували у різному стані. На папері Шахтар був беззаперечним фаворитом. По-перше, вони чемпіони і об'єктивно найсильніша команда України останніх років; по-друге, "гірники" мали перебувати у кращий ігровій формі. Перед першим туром чемпіонату колектив Каштру за короткий проміжок часу провів три матчі вирішальних стадій плей-офф Ліги Європи, що надавало значно кращого ігрового тонусу, ніж товариські зустрічі киян. По-третє, Мірча Луческу прийшов у нову для себе команду і відразу зіткнувся з великими кадровими проблемами.
Напередодні принципового і титульного матчу румунський спеціаліст не міг розраховувати на Вербіча, Русина та практично на всіх основних захисників. Судячи з того, що знову не вийшов Циганков, він теж був неготовий. За кадровим потенціалом Динамо й так поступається чемпіонам, а тут ще ця епідемія ушкоджень та захворювань. І це на фоні того шаленого тиску від ультрас та колишніх роботодавців з Донецька, який супроводжував перші тижні роботи Луческу у Динамо. Певною мірою Містер був загнаний у кут перед важким випробуванням. Зрозуміло, що для нього у цій ситуації було дуже важливо добре стартувати. Не залишалося нічого іншого, як витиснути максимум, якщо не більше, з наявного ресурсу.
Стартовий склад Динамо читався. Навіть вихід Жерсона Родрігеса замість Цітаішвілі виглядав достатньо логічним. Легіонер дуже добре проявив себе, вийшовши на заміну у матчі з Олімпіком.
У Шахтаря теж обійшлося без великих несподіванок, хіба що поява у старті Тете замість Марлоса. Але молодий бразилець зараз перебуває у чудовій формі і, на мій погляд, був одним з найкращих у складі донецького клубу.
Обидва тренери дотримувалися своїх звичних тактичних схем. Шахтар традиційно зіграв у 4-1-4-1, або 4-3-3. Луческу теж не змінював своїм принципам і базовою формацією Динамо були 4-2-3-1. У фазі гри без м'яча кияни грали у зонну оборону за схемою 4-4-2, або 4-4-1-1. Буяльський частіше діяв трохи позаду Супряги, а креативні атакувальні вінгери Де Пена і Жерсон Родрігес достатньо дисципліновано сідали на одну лінію з центральними хавбеками Сидорчуком і Шапаренком. Треба відразу зазначити, що обидва легіонери достатньо якісно та старанно відпрацьовували в оборонних діях.
У центрі захисту добре відіграла експериментальна пара з учорашнього дублера Сироти та правого фулбека Кендзьори. Сирота взагалі відразу після матчу отримав виклик на збір національної команди України. На правому фланзі цілком надійно відіграв Тимчик, а ось правоногий Караваєв був одним з найгірших у матчі. Майже вся гострота створювалася Шахтарем саме через його зону відповідальності. Після матчу Луїш Каштру нарікав на те, що його команді не пощастило: "У Динамо було три удари, які стали голами. У нас було багато моментів, які ми не змогли реалізувати. Моя команда володіла м'ячем понад 70% ігрового часу. У другому таймі було повне домінування Шахтаря, але ми програли його з рахунком 0:1. Та у футболі нікому не цікава справедливість, і що команда домінує весь матч".
Шахтар – Динамо – 1:3 – відео голів та огляд матчу за Суперкубок України 2020
При всій повазі до Каштру не можу з ним погодитися. Навіть без детального аналізу було помітно, що за великим рахунком гра відбувалася за сценарієм Луческу. Він дуже добре підготувався до Шахтаря. У його Шахтаря досить багато спільного з нинішньою командою, яку очолює португальський спеціаліст, але все ж таки відтоді змінилися техніко-тактичні характеристики багатьох гравців, "гірники" відійшли від гри з двома опорними і мають більше гравців у атакувальній групі.
Але Містер вивчив нинішній Шахтар так, наче старанний учень вчить вірш, а головне – він розробив ефективний план і домігся чудового виконання від гравців. І нехай це був величезний двоповерховий автобус із трьома ударами по воротах суперника, враховуючи кадрові проблеми та рівень опонента, на мій погляд, він був цілком виправданим. І, тим паче, приніс результат. Погодьтеся, якщо у вас автобус, а у суперника – болід, то вам не виграти перегони. Єдине, що залишається, – перекрити трасу.
Гру можна поділити на три етапи. Перший – це, власне, перший тайм. Зі стартових хвилин Шахтар обрушив свої потужні атаки на суперника, але, не взявши його нахрапом, швидко заспокоївся. Динамо кваліфіковано тримало зонну оборону середнім та низьким блоком 4-4-2, іноді вмикало високий пресинг по тригеру і проводило небезпечні швидкі атаки. Їх було небагато, але Шахтар до перерви зі своїм стерильним володінням створив навіть менше гостроти біля воріт Бущана і міг тільки позаздріти ефективності швидких атак суперника.
Біда "гірників" у тому, що вони не вчаться на своїх помилках і навіть не намагаються працювати над своїми мінусами. Давно відомо, що Шахтар погано почувається в умовах пресингу від суперника, та й сам недосконало володіє цим прийомом. Я взагалі не розумію, як можна будувати гру команди через володіння м'ячем та позиційні атаки, не володіючи при цьому пресингом та контрпресингом на половині поля суперника. По суті, це просто невід'ємні частини одного цілого. І це при тому, що зараз у плані позиційних атак Шахтар – одна з найкращих команд Європи. Ця гра знищує суперників нижчого рівня, але у протистояннях з рівними чи сильнішими за інтегральним потенціалом опонентами "гірники" раз за разом провалюються. Головна причина – ставка на володіння без відповідного пресингу.
Другий період – це другий тайм до замін Луческу. То справді був час тотального домінування Шахтаря, але не можна сказати, що донеччани розривали оборону киян. Динамо тримало лінії і навіть у скрутні моменти зберігало порядок у своїх бастіонах. Штаб Каштру вибрав слабке місце столичного клубу в обличчі Караваєва, який вимушено діє не на своїй позиції. Шахтар чавив саме на слабке місце: при Тете на фланзі і згодом, після появи Соломона, небезпечні моменти біля воріт Бущана зароджувалися саме на лівому фланзі оборони Динамо. У цей період команда Луческу не пропонувала абсолютно ніякої контргри. Динамо відверто діяло на відбій. Кияни відбивалися настільки ж впевнено, як і Луческу рятувався від зливи. Час показав, що глухий автобус був доречним. Команда втримала свої ворота на замку.
Третій відрізок – останні 15 хвилин гри. Луческу своєчасно випустив на поле Соля, Андрієвського і Лєднєва. Особливо вгадав із першими двома гравцями, які стали автором і співавтором третього гола відповідно.
Розглянемо деякі тактичні моменти матчу. Не дивлячись на те, що "біло-сині" грали відверто від оборони, а попереду розраховували виключно на швидкі атаки, вони часто намагалися розпочинати їх розіграшами від воріт.
Білд-ап Динамо був простим, але не для Шахтаря. Центрбеки займали широкі та дуже глибокі позиції на рівні лінії воротарського. Сидорчук, Шапаренко та фулбеки розміщувалися перед кордоном між першою і другою третинами поля по всьому фронту. Найчастіший розіграш – захисники перепасовуються між собою і воротарем, потім під тиском грають на лінію з фулбеками та опорними, а ті вже довгою передачею переводили м'яч у фінальну третину чи закидали його за спини захисникам команди суперника.
Більша частина матчу відбувалася за схожої картини. Шахтар плів позиційні атаки з високою постановкою флангових захисників, а Динамо грало в зону 4-4-2. На флангах "гірники" мали шалену зброю – трикутники Патрік-Матвієнко-Тайсон та Додо-Тете-Антоніо. В активний півпростір часом зміщувався Мораєс. Він та Степаненко (глибше) були головними провідниками між цими геометричними фігурами. Ширину атакам забезпечували фулбеки Додо і Матвієнко, які високо підіймалися по флангах, Тайсон і Тете звужувалися до Маркоса Антоніо і Жуніора Мораєса, перевантажуючи центральні зони та забезпечуючи свободу на флангах.
На скріншоті – структура Динамо у фазі гри без м'яча.
Одна з особливостей гри Динамо Луческу – максимальна компактність ліній. Очевидно, що згідно з планом на гру захисники повинні були робити закидання на швидкого Супрягу. Своєю компактністю кияни створювали для цього всі умови, але молодий форвард не скористався нагодами. Не всі ривки були своєчасними, а на початку матчу форвард не використав перспективний момент.
Трохи зупинимося на двох перших м'ячах команди Луческу, які були вирішальними у матчі.
Дальнє закидання на хід Родрігесу завершилося тим, що люксембуржець помітив Сидорчука, який атакував вільну зону. Всі гравці Шахтаря були впевнені, що відбудеться подача у штрафний, ніхто не тримав зону у півфланзі. Капітан киян мав час, щоб виконати зрячу, якісну подачу на дальню стійку, куди увірвався Де Пена – 0:1.
У другому голі знову активну участь взяв забракований колишнім тренерським штабом Родрігес. Він зіграв на Сидорчука, капітан віддав у недодачу на Супрягу, який своєю чергою пішов на м'яч і повів за собою із зони захисника. Супряга в один дотик кинув у прорив по флангу Родрігеса.
Завершився епізод грубою помилкою Андрія Пятова, який невиправдано покинув лінію воріт – 0:2.
Далі був чудовий гол Мораєса з подачі Тете і другий тайм з автобусом Динамо.
Думаю, ці дії нової команди Луческу нагадали генеральному директору Шахтаря Сергію Палкіну його зневажливі слова на адресу найуспішнішого тренера в історії "гірників". Начальник цеху на заводі – це занадто необ'єктивно. Як і перед протистоянням з Інтером, Палкін явно наговорив зайвого, за ці слова довелося відповідати його команді...
Родрігеса і Де Пену ми вже відзначили. Особливих слів заслуговують і центральні хавбеки Динамо. Сидорчук та Шапаренко зіграли дуже добре. Сергій був справжнім провідником ідей Містера. Він відрізнявся тактичною дисциплінованістю і керував партнерами. Шапаренко теж був дуже активним і корисним як у захисті, так і в маневрах попереду. Здається, у перспективі це може бути непогана зв'язка опорників.
У діях Шахтаря було більше хаосу, ніж організованості. Цей епізод дуже добре характеризує ситуацію. Марлос йде в обіграш, коли навколо нього вже зібралося четверо суперників. Замість перевантаження зон та ізоляцій, були намагання щось змінити завдяки індивідуальним діям.
Ви тільки подивіться на цей зразок київського автобуса.
У другому таймі в середньому блоці Динамо продовжувало діяти за схемою 4-4-2, а коли команда сідала глибше, то переходила на модуль 5-4-1. Супряга, а згодом Соль залишалися попереду, його партнер по атаці опускався у лінію півзахисту, а Родрігес формував лінію оборони з п'яти гравців. Думаю, це теж було частиною плану Луческу на випадок, якщо команда вестиме у рахунку.
Приблизно так малюнок гри виглядав схематично. А закінчували матч "гірники" взагалі за схемою, близькою до 3-1-4-2. Після замін команда Каштру догравала з трійкою центральних захисників – Матвієнко, Степаненко, Додо (жодного центрбека). Трохи вище діяв Алан Патрік, а решта – атакувальні хави та форварди.
Тактика – це сукупність методів ведення гри. Вона не може бути поганою, якщо приносить позитивний результат. Тому я б на місці Каштру не применшував досягнень Динамо у цьому матчі. Тим паче, враховуючи кадрові ресурси обох тренерських штабів. Мірчу Луческу – з перемогою, а Луїшу Каштру дуже хочеться побажати, щоб він попрацював над слабкими місцями команди.
Сергій Костенюк, спеціально для Футбол 24