Результат формує вся команда, але в окремих випадках два гравці реалізовують ключовий задум тренера, забивають левову частку голів, або просто розкішно взаємодіють на полі. Портал Squawka сформував топ-10 найефективніших пар АПЛ у цьому сезоні.
П'єр-Емерік Обамеянг і Александр Ляказетт
Протягом сезону Унаї Емері змушений був обирати між двома центрфорвардами, однак у підсумку тренер знайшов місце на полі для обох, адже вони ідеально один одного доповнюють.
Ляказетт – більше трудиться та допомагає партнерам. За 29 лігових матчів він оформив 9 асистів. Обамеянг кращий у завершенні атак – габонец з 17 голами наразі йде другим у бомбардирських перегонах АПЛ.
Вони разом розпочали в старті Арсенала 21 матч поточного чемпіонату, де на двох забили 24 м'ячі та виконали 10 асистів. І коли один забиває, інший завжди поруч, щоб фірмово відсвяткувати гол.
Діогу Жота та Рауль Хіменес
Коли Вулвз минулого року вийшли в АПЛ, у багатьох виникали побоювання, чи зможуть деякі гравці Нуну Ешпіріту Санту адаптуватися до еліти. Однак ці два нападники стали ключовими виконавцями в команді, яка бореться за чемпіонство серед простих смертних у лізі (7 місце) та успіх у Кубку Англії.
Коли у лютому Вулверхемптон забуксував 3-матчевою безвиграшною серією в АПЛ, Жота і Хіменес принесли життєво важливу перемогу над Кардіффом, забивши два голи за 2 хвилини. А два тижні потому вони повторили цей же трюк у Кубку Англії та вибили Манчестер Юнайтед – тепер їхні голи розділили 6 хвилин.
Хіменес справа та на позиції "дев'ятки" в парі з Жотою, який підтримує його зліва, становлять серйозну загрозу кожному супернику.
Раян Фрейзер і Каллум Вілсон
Дует не завжди формується з двох гравців тієї ж позиції. Яскравий приклад – вінгер Фрейзер і форвард Вілсон. Кожному нападнику потрібен партнер, який доправлятиме йому м'яч. Каллум має одного з найкреативніших асистентів цього сезону.
Тільки Еден Азар оформив більше гольових передач у АПЛ-2018/19, ніж Фрейзер. Раян віддав 10 асистів – це більше, ніж у Еріксена, Погба, Сане та Стерлінга. Вілсон, у свою чергу, забив 11 лігових голів.
Ця зв'язка Борнмута створила один для одного 9 голів за нинішній сезон – жоден інший дует АПЛ не працює в парі ефективніше.
Делле Аллі та Харрі Кейн
Два голи цього сезону яскраво демонструють симбіоз Аллі та Кейна. У чвертьфіналі Кубка ліги проти Арсенала Харрі вийшов на заміну, а через хвилину вирізав розкішний пас верхом на Деле, який елегантно обіграв Чеха.
В останньому перед міжнародною перервою матчі Аллі відповів партнеру взаємністю. Тоттенхем все ж програв Саутгемптону, однак вони вдвох створили класний гол, де в фінальній фазі Деле тонким пасом подарував ідеальний момент для Кейна.
Ефективність дуету полягає у взаємозамінності. Аллі часто діє вище за Кейна, а той любить опускатися на позицію "десятки" та залучати до атак інших гравців. У цьому чемпіонаті сумарно вони взяли безпосередню участь у 28 голах "шпор".
Льюїс Данк і Шейн Даффі
Після повернення в еліту Брайтон здобуває результати завдяки стійкості Данка та Даффі. Ця пара центрбеків мала б місце в старті майже всіх команд нижньої частини турнірної таблиці АПЛ.
У грудні вони почергово пропустили 4 матчі через дискваліфікації, внаслідок чого Брайтон за той період набрав лише 1 очко з 12. Центрбеки "чайок" дуже покладаються один на одного в ігрових епізодах, тому тривала відсутність бодай когось з дуету, може створити команді серйозні проблеми.
Випадок Данка та Даффі доводить, що для збереження прописки в АПЛ головним чином потрібна хороша сумісна пара центрбеків.
Поль Погба та Маркус Рашфорд
Зазвичай з форвардами найбільше взаємодіє атакувальний півзахисник, а не центрхав, однак Погба та Рашфорд в останні місяці вивели свою співпрацю на новий рівень.
Нещодавно Майкл Каррік розповів, що переможний гол Тоттенхему в січні, коли Поль асистував Маркусу, багато годин відпрацьовувався на тренуваннях. Водночас помічник Уле-Гуннара Сульшера відзначив, що в Погба та Рашфорда майже телепатичне відчуття один одного на полі – таке натренувати неможливо.
На тижні лідери Манчестер Юнайтед отримали прекрасні новини – Сульшер підписав повноцінний контракт і залишається на Олд Траффорд на наступний сезон. Саме після приходу норвежця Погба та Рашфорд засяяли по-особливому.
Абдулай Дукуре та Етьєн Капу
У поточному розіграші АПЛ Уотфорд перевершує очікування. Стрімкий старт забезпечив комфортний відрив від зони вильоту, і відтоді команда залишається у верхній частині турнірної таблиці.
Головний тренер Хаві Грасія в першу чергу повинен подякувати за це парі опорників Дукуре-Капу. Вони незмінно основні в складі Уотфорда та забезпечують команді потужність, динаміку та драйв у центрі поля.
У боротьбі за 7 сходинку Уотфорд відстає від Вулверхемптона лише на 1 заліковий бал, а у півфіналі Кубка Англії зійдеться з "вовками" в очному поєдинку. Дукуре та Капу в будь-якому випадку матимуть визначальний вплив на успіхи колективу.
Кріс Вуд і Ешлі Барнс
Бернлі важко входив у сезон, але після Різдва різко додав у результатах. Покращення дивовижним чином припало на пробудження Вуда та Барнса. До 22 грудня форварди забили в АПЛ 3 голи на двох. Тепер вони з кожним матчем покращують статистику.
Вуд оформив 6 м'ячів у 12-ти останніх іграх, а Барнс – 7 в 14-ти. У першій частині сезону вони обидва час від часу опинялися поза складом, але тепер стали постійними гравцями основи.
Рішення Шона Дайча довіритися парі своїх форвардів у підсумку окупилося. Вуд і Барнс виглядають найкраще, коли разом створюють проблеми захисникам. Їхній тиск на оборону спонукає суперників робити помилки та дарувати їм голи.
Давід Сілва та Бернарду Сілва
Через травми Кевіна де Брюйне Бернарду переважно закриває позицію в центрі поля. Прогрес португальця в новій ролі просто вражаючий. Звичайно, він завоював постійне місце в основі команди. Бернарду відповідає за побудову атак команди, але при цьому й сам їх завершує – 5 голів і 7 асистів у 29 матчах АПЛ.
У цьому сезоні чинні чемпіони сяють найяскравіше, коли обидва Сілви в старті. Гюндоган чи Фернандінью сідають глибше, а Давід і Бернарду плетуть мережива на чужій половині поля, знищуючи захисну лінію суперників.
Бернарду розглядався наступником Давіда в центрі поля, однак зараз Пеп Гвардіола отримує величезну користь, використовуючи їх обох.
Енді Робертсон і Трент Александер-Арнольд
Використання фулбеків – дуже важливий компонент стилю Юргена Клоппа. Тому німецькому тренеру дуже важливо мати в складі двох захисників, які б забезпечували ширину і діяли так, як він того вимагає.
Робертсон і Александер-Арнольд настільки активно ходять вперед, що часто розташовуються найвище серед всіх гравців Ліверпуля. Вони здійснюють постійні забігання по флангах і дають змогу вбивчому тріо Салах-Фірміно-Мане наситити центр.
Як наслідок, фулбеки Ліверпуля сформували незвичайне партнерство, в якому жоден фланг оборони суперника не може почуватися спокійно. Якщо зліва закриють Робертсона, то Александер-Арнольд загрожуватиме справа.
Це не звичайний симбіоз двох футболістів на полі, але чіткий приклад того, як гравці максимально ефективно використовують присутність один одного в складі своєї команди.