Динамо поразкою у Лісабоні завершило груповий турнір ЛЧ. Ця перемога дозволила Бенфіці обійти у турнірній таблиці Барселону та кваліфікуватись у плей-офф найпрестижнішого клубного турніру світу.
Розберемо найголовніші тактичні аспекти очного протистояння Динамо і Бенфіки. Для киян цей матч не мав ніякого турнірного значення, тоді як для лісбаонців був визначальним не тільки у плані заочної боротьби з Барселоною, але й долі тренерського штабу Жорже Жезуша, чиї позиції суттєво похитнулися після поразки у дербі від Спортінга.
Динамо діяло за своєю базовою схемою 4-2-3-1. На правому фланзі оборони замість хворого Кендзьори у старті вийшов Тимчик. Вербіч замінив у складі Де Пену, а на вістрі атаки вже звично зіграв Гармаш.
Бенфіка традиційно діяла за схемою з трьома центральними захисниками – Алмейдою, Отаменді та Вертонгеном. Знаковою була поява у стартовому складі Романа Яремчука, який став чи не найкращим гравцем матчу.
Бенфіка – Динамо – 2:0 (2:0)
Голи: Яремчук,16 (Маріу), Жілберто, 22
Бенфіка: Влаходімос – Алмейда, Отаменді, Вертонген – Жілберто (Лазаро, 73), Вайгль, Маріу (Таарабт, 73), Грімальдо – Піцці (Евертон, 59), Яремчук (Нуньєс, 82), Р. Сілва (Бернарду, 82)
Динамо: Бущан – Тимчик, Забарний, Сирота, Миколенко – Сидорчук (Андрієвський, 86), Шапаренко – Циганков (Караваєв, 79), Буяльський, Вербіч (Де Пена, 64) – Гармаш (Рамірес, 79)
Попередження: Жілберто – Забарний, Вербіч, Циганков
xG – 1,1:1
Удари (у площину) – 11(6):11(3)
Удари з меж штрафного – 8:9
Удари після стандартів – 5:3
Удари головою – 3:2
Володіння – 36%:64%
Точність передач – 80%:88%
Передач поспіль – 4:6
Ключові передачі – 7:10
Довгі передачі – 45:63
Короткі передачі – 341:605
Кроси – 10:13
Передачі у першу третину – 85:162
Передачі у другу третину – 205:309
Передачі у фінальну третину – 96:197
Повернення володіння – 31:45
Дистанція (км) – 116:119,7
Дриблінг (успішний) – 20(11):16(8)
Боротьба у повітрі – 15:9
Відбори – 16:10
Перехоплення – 13:12
Виноси – 15:5
Офсайди – 1:5
Фоли – 12:13
За статистикою Динамо практично ні в чому не поступалося Бенфіці. Але, відразу потрібно відзначити, що свої показники Динамо покращувало лише на довгому відрізку, на якому господарі поля вже вели з комфортною перевагою у два м`ячі та усвідомлено перейшли на гру другим номером. У перші півгодини матчу Бенфіка мала відчутну ігрову перевагу, яку без особливих проблем матеріалізувала у 2:0.
Вболіваємо за улюблену команду в Лізі чемпіонів разом! Збирай друзів, міксуй коктейлі з легендарною Żubrówka та насолоджуйся переглядом топових матчів!Żubrówka – відкрий легенду! Для тих, хто хоче справжнього! Дізнатись більше про Żubrówka та коктейлі тут.
У перерві господарі поля дізналися поточний результат паралельного протистояння Баварії і Барселони, тож фактично вже догравали свій матч, маючи упевненість, що путівка до плей-офф ЛЧ вже у кишені. Відтак ігрова і територіальна перевага киян не повинна нас вводити в оману. Так, у другому таймі було приємно дивитися, як українська команда контролює м`яч, а гранд португальського футболу закривається у низькому блоці, але потрібно розуміти, що Динамо робило те, що йому дозволяв суперник. Було відчуття, що за першої нагоди Бенфіка спроможна додати і знову перехопити ініціативу.
Навіть, якби Циганков реалізував той диво-момент, який створив Буяльський у першій половині матчу, навряд чи Бенфіка не досягла необхідного для себе результату. У відрізку, коли потрібно було вирішувати справу, команда Жорже Жезуша не мала жодних проблем і пропонувала супернику той рівень інтенсивності, на якому він не міг скласти реальну конкуренцію.
Нетипова пасивність Бенфіки за рахунку 2:0 призвела до незвичної картини на тепловій мапі та схемі активних дій. Більшість атак Динамо проходили через фланг Тимчика і Циганкова.
У перші 25 хвилин матчу рахунок за ударами – 6:2 на користь Бенфіки, а у володінні спостерігали рівність. Аналогічні показники решти часу – 5:9 за Динамо і 69% контролю, також відчутна перевага киян.
У другому таймі Бенфіка віддала м`яч Динамо та зустрічала суперника середнім блоком, підтримуючи структуру 5-4-1. У переході на низький блок команда Жезуша не цуралася відвертого автобуса. Після перерви господарі поля тримали позиційну оборону з шістьма гравцями у лінії – 6-3-1. Звісно, киянам було непросто зламати такий мур.
Динамо не реалізувало багато моментів, що навіть не дивує. Це вже загальна риса всіх українських команд в єврокубках. Нічого нового. Нереалізація моментів у нашому випадку – це показник рівня майстерності гравців. Якщо у фазах побудови та розвитку позиційних атак ми вже можемо конкурувати з топ-суперниками, то на збереження необхідної частки концентрації до фази завершення нас не вистачає. Нічого кримінального. Просто потрібно реально оцінювати рівень нашого футболу і не очікувати від команд того, на що вони не спроможні.
Підсумковий розподіл місць у групі Е є абсолютно об'єктивним. Баварія – поза конкуренцією. Бенфіка цілком заслужено обійшла Барселону, якій нема чого робити у плей-офф Ліги чемпіонів. У Жорже Жезуша досить цікава команда, яка може приємно здивувати футбольну спільноту і в 1/8 фіналу.
Щодо Динамо, то команда Мірчи Луческу однозначно додала, якщо порівнювати з минулим сезоном. І загалом гідно трималася у матчах з клубами, які володіють значно більшими ресурсами та можливостями. Динамо помітно стає кращим у розвитку позиційних атак. Часом робить непогані спроби високого пресингу та нарешті ми бачимо конкретні рішення у розвитку та завершенні швидких атак.
Але для того, щоб розвиватися і надалі, команда потребує серйозного кадрового підсилення. Два роки у Лізі чемпіонів надають фінансову можливість підсилювати склад не гравцями типу Раміреса, Антюха, Шкуріна чи Кулача. Це все ні про що. Динамо дуже потрібен пристойний центрфорвард, або навіть два різнопланові нападники.
Денис Гармаш, як завжди, старався, але загалом відзначився лише традиційним набором найбільшої кількості офсайдів (3) та фолів (4). У Бенфіки форвард був ефективнішим. Роман Яремчук – це показовий зразок того, наскільки велика різниця у розвитку гравців, які залишаються в Динамо, і відсіяних футболістів, котрі формувалися та розвивалися у Європі. Колись Яремчук, Зінченко, Маліновський не відповідали рівню першої команди у Динамо та Шахтарі, але наскільки значну різницю ми маємо зараз. Можна тільки гадати, якого б рівня могли досягти інші молоді гравці, які свого часу не поїхали за кордон, а залишилися варитися в УПЛ.
Динамо, як і Шахтарю, нема чого робити у Лізі чемпіонів, тому не варто бачити нічого страшного у вильоті наших грандів. Як і в тому, що в наступному сезоні ми вже не матимемо прямої путівки до групового турніру ЛЧ. Обидві команди перебувають у стані росту і потребують точкових підсилень на конкретні позиції. До Ліги чемпіонів потрібно повернутись у конкурентнішому стані.
Група автора у Facebook "Тактика футболу з Сергієм Костенюком"