Шахтар взимку підсилив склад двома бразильцями – Кевіном і Марлоном Гомесом. Звідки в клубу гроші на такі придбання, читайте в матеріалі "Футбол 24".
Шахтар повернувся до великих витрат. 12 мільйонів євро за Кевіна, 12 мільйонів євро за Марлона Гомеса, ще на 7 млн можуть потягнути бонуси за двох бразильських новачків. Трансфери настільки гучні, що вийшли за межі футбольної бульбашки та стали темою для обговорення в українському суспільстві. Чи правильно "викидати" такі гроші під час повномасштабної війни?
Для початку кожен для себе повинен зрозуміти: чи сприймати Ахметова та Шахтар – одним цілим, чи розмежовувати вчинки власника та бізнес-проєкт. Якщо перший варіант плюс претензії до одіозного олігарха, то жодні аргументи не мають ваги. І тут немає сенсу говорити про пожертви Ахметова на армію та його пропіарений благодійний фонд – негатив для вас все одно, скоріш за все, переважить.
За таких умов Шахтар перетворюється в уособлення зла, не викликає емоції радості чи гордості під час перемог над Барселоною чи трансферів Мудрика та Трубіна. Просто тоді весь український футбол просякнутий злом. Дніпро (-1) Коломойського, прямі зв'язки Динамо з ОПЗЖ...
Якщо ж вам вдається розділити Ахметова та Шахтар, тоді є сенс проаналізувати безпосередньо дії клубу. Адже десятки мільйонів на Кевіна та Гомеса пішли з бюджету Шахтаря, а не з кишені Ахметова. Донецький клуб продовжує дуже солідно заробляти навіть після початку повномасштабної війни. Поглянемо на базові цифри.
За підрахунками Transfermarkt, Шахтар з 2022 року продав футболістів на 125 мільйонів євро. Мудрик за 70 млн в Челсі, Трубін за 10 млн в Бенфіку, ще трохи вдалося виторгувати з порядних клубів за бразильців (Нерес, Додо, Маркос Антоніо та Фернандо також пішли за гроші). Судаков на виданні за 40+ мільйонів.
За цей же час вже з врахуванням Кевіна та Гомеса "гірники" витратили на нових футболістів майже 48 мільйонів євро. Плюсова різниця величезна. Вона легко покриває й витрати на зарплату новачків (навіть якщо там захмарні суми, якими заманили бразильців у країну з війною). Вже зрозуміло, що клуб не шикує під час війни, а живе за ресурсами. Але й це не все.
Шахтар отримує багато грошей від участі в Лізі чемпіонів. У єврокубковому сезоні-2022/23 клуб заробив 43,6 мільйона євро, у єврокубковому сезоні-2023/24 клуб заробив 46,9 мільйона євро і може більше, адже продовжує боротьбу в Лізі Європи. Мова суто про призові, продаж квитків не враховується. Кожна перемога на груповому етапі – 2,8 млн. З наступного сезону новий формат ЛЧ приноситиме ще більше.
Шахтар – успішний бізнес-проєкт. Але він критично залежний від потрапляння в основну сітку Ліги чемпіонів. У "гірників" з цим значно простіше, ніж в інших українських клубів. Завдяки високому клубному коефіцієнту донеччанам достатньо стати чемпіоном України та сподіватися, що Лігу чемпіонів виграє європейський гранд, який одночасно кваліфікується через свою лігу. Ми писали про це детальніше. Кривбасу, Динамо чи Дніпру-1 доведеться проходити кваліфікацію.
Тобто не настільки важливо, чи зроблять Кевін і Гомес погоду в ЛЧ. Шахтар хоче гарантувати собі чемпіонство. А з цим поки що не все очевидно: за набраними очками команда програє лідеру 3 бали, а за втраченими – йде однаково з Динамо. На рівні УПЛ ці бразильські новачки виділяються.
Шахтар найбільше постраждав через сумнозвісний анекс ФІФА, який фактично дозволив легіонерам безкоштовно тікати з України. Тете, Соломон, Педрінью та Марлон цим радісно скористалися. Генеральний директор Шахтаря заявляв, що клуб може недорахуватися 80 млн євро. Нехай ця сума завищена, але ніхто не заперечить, що "гірники" катастрофічно просіли в класі та змушені підійматися з допомогою нових трансферів.
А тепер повернімося до питань моралі та простої логіки. Чим більше Шахтар витрачає – тим більше сплачує в український бюджет. Ми говоримо, що треба підтримувати український бізнес, треба рятувати українську економіку. За минулий сезон Шахтар сплатив податки на суму 567 мільйонів гривень.
Можна зробити справедливу ремарку, що плата податків – це обов'язок, а не досягнення. Безумовно. Але не в українському футболі. Клуби хитрують, виплачуючи частину зарплат "в конвертах". Шахтар же відомий тим, що проводить всі зарплати офіційно.
І загалом до клубу зараз не повинно бути питань щодо патріотизму. Шахтар декларує максимально чітку позицію, озвучує правильні речі і для українських вболівальників, і на зовнішню авдиторію, постійно нагадує про війну, проводить благодійні матчі. The Athletic зробив серію подкастів про життя клубу в час війни, UEFA.tv отримало доступ у роздягальню та підготувало щемливий сюжет. Представники Шахтаря роблять те, що й повинні робити публічні особи.
А трансфери потрібні, щоб залишатися на виду, бути поблизу футбольної еліти, відщипувати шмат фінансового пирога, граючи з Реалом і Барселоною, світити футболістів на рівні Ліги чемпіонів і потім продавати Мудрика та Судакова за десятки мільйонів. Без успіхів до клубу не буде прикута увага.
Звичайно, нам важко миритися з такими реаліями. Клуб віддав 24 мільйони євро за двох бразильських хлопчаків, коли ми по 100 гривень скидаємося на черговий збір для військових. Ви ж теж порахували, скільки дронів та автомобілів можна купити на цю суму? А якщо взяти 70 мільйонів євро за Мудрика? Всі гроші хочеться спрямувати на фронт, щоб зберегти життя військовим і наблизити перемогу. І це нормальні емоції.
Трансфери Шахтаря варто сприймати, як інвестиції для підтримання успішності та збереження публічності клубу. Матчі з топ-клубами та перемоги в Лізі чемпіонів тримають Україну в полі зору футбольної Європи. Інакше залишиться лише "Мир Peace" на банерах.