"Уся Африка кричала від радості разом із ним": велич і забуття Рашиді Єкіні

У червні 1994-го збірна Нігерії дебютувала на чемпіонаті світу. Стартовий матч подарував цікаве протистояння з Болгарією, що стане сенсацією турніру. Однак результат поєдинку з африканцями, скоріше, наштовхував на протилежні думки. "Суперорли" знищили команду Дімітара Пенєва з рахунком 3:0.

Символічно, що розгром започаткував Рашиді Єкіні. Другий найстарший польовий гравець "зелено-білих" їхав на Мундіаль у статусі місцевої зірки. На той момент Єкіні мав у активі рекордні 35 голів за національну команду. Вісім із них Рашиді забив у кваліфікації до ЧС та фактично витягнув Нігерію на прем’єрний чемпіонат світу.

Володар Кубка Африки, головний бомбардир турніру та перший нігерієць, обраний найкращим африканським футболістом 1993-го, відчував на собі особливу відповідальність. І вже на 21-й хвилині Єкіні зробив те, чого чекала від нього уся нація. Фініді Джордж виконав ідеальний простріл з правого флангу, а форвард вколотив м’яч у порожні ворота.

Значущість цього гола була підкріплена незабутнім святкуванням, яке стало одним із головних символів у історії нігерійського футболу. Єкіні забіг у ворота, схопив сітку та безупинно тряс нею, волаючи до небес. Ніхто так і не дізнався, що саме кричав Рашиді, але усі побачили, що цей гол означає для великого бомбардира.

"Той кадр, де Єкіні тримається за сітку й кричить, – здавалося, ніби вся Африка кричала від радості разом із ним", – казав культовий камерунський форвард Роже Мілла.

У 2010-му портал Goal.com назвав той епізод за участю Єкіні восьмим найкращим святкуванням гола на чемпіонаті світу. На жаль, через два роки Рашиді не стало – символічно, але The Goals Father, як його інколи називали у медіа, заплутався у життєвих тенетах і покинув цей світ у 48 років.

Єкіні народився в Кадуні – одному з найбільших міст Нігерії. У юності хлопець працював зварювальником та механіком, але не покинув футбол.

Довгов’язий нападник зі 190 сантиметрами зросту сподобався тренерам, які дали йому шанс у команді Шутінг Старз, що невдовзі стала чемпіоном Нігерії з Єкіні у складі.

У 1990-му Рашиді був частиною першої хвилі африканських футболістів у Європі – нігерієць підписав контракт із португальською Віторією Сетубал. А через три роки Єкіні став найкращим бомбардиром ліги. Нігерієць змінив ще кілька команд у Європі, але у Греції, Іспанії та Швейцарії не проявив себе настільки яскраво, як у Португалії.

І все ж головною зіркою Рашиді був у себе вдома, у Нігерії. Нападник забив 37 голів у 58 матчах за "суперорлів" і все ще залишається бомбардиром №1 у збірній.

Віктор Осімхен близький до того, щоб перевершити показник Єкіні, проте навіть якщо це станеться, спадщина Рашиді залишиться такою ж величною.

Єкіні – найвпливовіший нападник, якого коли-небудь мали "суперорли". Він надихнув багатьох із нас, хто прийшов після нього. Саме він показав нам, що означає бути справжньою машиною для голів. Його можна назвати тим, хто задав стандарт для всіх наступних поколінь. Те, що він зробив для збірної Нігерії, важко переоцінити. Сподіваюся, одного дня мені теж вдасться досягти такого рівня, – казав Осімхен.

Після завершення кар’єри Єкіні зник із радарів. Екс-футболіст начебто довірився шахраям і вклався у фіктивні інвестиції. Рашиді закрився у собі, уникав спілкування та страждав від депресії.

Він наодинці оселився в Ібадані, окремо від своєї родини, яка залишилася в його рідному місті штату Квара. Єкіні віддав усі свої заощадження чоловікові на ім’я Ібрагім, який керував пунктом обміну валют та торгував ювелірними виробами. Одного дня Ібрагіма застрелили озброєні грабіжники та забрали більшу частину капіталу, що належав Єкіні.

Ймовірно, та ситуація суттєво вплинула на психіку екс-футболіста. Після цього місцеві мешканці Ібадану неодноразово бачили Рашиді, котрий прогулювався вулицями та часто розмовляв сам із собою. Він обмежив соціальні контакти, вів аскетичний спосіб життя та мав біполярний розлад.

Четвертого травня 2012-го Рашиді Єкіні помер за загадкових обставин. "Ми підвели Єкіні, – сказав його екс-партнер Сандей Олісе. – Він віддав усе за Нігерію і заслуговував кращого".

***

Він народився в один день із Пеле – 23 жовтня. Лише з різницею у 23 роки. Для Нігерії Рашиді Єкіні – постать такого ж масштабу, як Едсон Арантіс ду Насіменту для Бразилії. Та на відміну від любові бразильців до Пеле, від своїх співвітчизників Єкіні не отримав того визнання, на яке заслуговував.