Степаненко про свій дебют як тренера збірної України, Мальдеру, Каталано і Польщу: "Це не так просто, як здається"

– Насамперед вітаємо з перемогою. Попри товариський статус зустрічі, це був дебют нового тренерського штабу, і вже після лічених днів роботи з командою вдалося досягти позитивного результату та обіграти сильного суперника. Якщо настільки швидко помітні перші плоди вашої роботи, то скільки часу, на вашу думку, потрібно, аби збірна повністю засвоїла ваші ідеї? Коли вболівальники зможуть побачити той кінцевий продукт, який ви хочете побудувати – за малюнком гри, її якістю та стабільністю результатів?

– Дійсно, це був дебют тренерського штабу в національній збірній України і мій дебют як асистента тренера. Дуже приємно, що ми виграли та здобули хороший результат. Це насамперед важливо для нашої країни, людей, гравців і всього тренерського штабу. На цю мить можу говорити лише про позитивні моменти, бо за той короткий період, який Андреа працює з командою, він зміг донести свої ідеї та правильно налаштувати хлопців. По грі ми побачили бажання, самовіддачу та мотивацію – це найголовніше. Тактичні дії поки що були трохи на другому плані, але їх уже теж можна було добре розгледіти, і це приємно. Ми працюємо в цьому напрямку. Звичайно, потрібен час. Це лише перший збір, але водночас ми розуміємо, що результат потрібен уже зараз. Саме на це налаштовуються хлопці. Моє побажання – щоб вони працювали в тому ж дусі та досягали результату.

– Наскільки важливим є рішення провести збір збірної саме в Україні, у Львові? Як ви сприйняли цю новину в нинішніх умовах?

– Я ще до того, як потрапив до штабу, думав: було б добре, якби національна команда провела свій збір в Україні. Тому вважаю, що це правильне рішення. Насамперед це дуже важливо для самих хлопців, бо багато хто з них грає в Європі й давно не був удома. Приїхати на рідну землю, поспілкуватися з людьми, побачити, як живе країна в період війни, відчути ту напругу, яку люди переживають щодня, – це дуже важливо. Ми бачимо, який інтерес до збірної. До нас на тренування приходять багато дітей і просто люди – вітаються, фотографуються. Сьогодні буде відкрите тренування, і я чув, що теж очікується багато людей. Це демонструє інтерес уболівальників і те, наскільки країна чекає матчів національної команди та готується до них. Хлопці й усі, хто працює в збірній, повинні це відчувати й бачити. А зробити це можна лише тоді, коли ти фізично перебуваєш в Україні. Тому я вважаю, що це було правильне рішення.

– Отже, чи можна сказати, що одним із факторів перемоги в першому матчі став саме збір в Україні? Наскільки приїзд додому, підтримка вболівальників і робота нового тренерського штабу додали команді мотивації та допомогли досягти такого результату?

– Усе, що робиться, робиться для того, щоб команда здобувала результат. Думаю, що приїзд до України став додатковою мотивацією для хлопців. І сам приїзд, і робота нового тренера – це велика мотивація. Кожен футболіст хоче себе показати, проявити, і це добре. Це говорить про те, що хлопці хочуть здобувати результат, хочуть перемагати й хочуть чогось досягнути. Тому думаю, що все разом – збір у Львові, тренування і тактика, яку обрав головний тренер, – дало результат. І дай Боже, щоб це давало результат у майбутньому.

– Що скажете про підтримку вболівальників? Чи вразила вона вас і чи відчували ви її вплив на команду під час матчу?

– Підтримка була дуже гарною. Ті люди, які прийшли на стадіон, створили чудову атмосферу. Одна трибуна піснями та різними вигуками навіть перекрикувала весь стадіон польських уболівальників. Їх було дуже добре чути, і вони передавали свою енергію команді. Думаю, це теж був один із факторів, чому хлопці настільки віддавалися грі. Після матчу всі підійшли до трибуни подякувати вболівальникам. Ми всі чули й відчували їхню підтримку.

– Чи був мандраж перед дебютом у ролі тренера збірної? Як ви проживали ці емоції та чим вони відрізнялися від тих, які відчували як футболіст?

– Щодо відчуттів та емоцій, то мандражу не було. Я був доволі спокійний. І протягом гри також залишався спокійним. До мене підходив Паскуале Каталано, асистент головного тренера, і казав, що головний тренер може бути емоційним, а ми повинні бути сфокусованими, сконцентрованими та зберігати холодну голову. Тому що потрібно десь щось підказувати, реагувати на його вимоги та підказки. Якщо всі будуть емоційними, ми можемо щось втратити. Тому я намагався бути спокійним і виконувати ті обов’язки, які були на мене покладені.

Єдине, що було для мене незвичним, – буквально десять днів тому я був по той бік поля, а зараз уже сиджу на лаві в ролі асистента тренера. Це справді незвичні для мене емоції. Я навіть не знаю, як їх описати. Навіть зараз, коли хлопці тренуються, а я вже перебуваю в ролі тренера, мені ще потрібен час, щоб до цього звикнути. Це не так просто, як здається. Я намагатимусь якомога швидше вникнути в процес і перемкнутися з футболіста на тренера. Але ми розуміємо, що коли ти двадцять років граєш у футбол, то за десять днів максимально швидко і на сто відсотків перебудуватися не вийде. Зараз потроху навчаюся, слухаю, роблю для себе висновки, нотатки й поступово емоційно переходжу від ролі футболіста до ролі тренера.

– Цікавить ваша думка про призначення першого іноземного тренера в історії збірної України, адже частина вболівальників сприйняла це позитивно, частина – з певним скепсисом. Як ви ставитеся до таких дискусій?

– Це рішення президента Асоціації футболу та керівництва асоціації. Я знаю, що вони багато спілкувалися з футболістами, цікавилися їхньою думкою. Андреа працював п’ять років у штабі Андрія Миколайовича Шевченка. Усі його знають, знають його професійні якості та те, якою він є людиною. Якщо чесно, то після роботи з ним ще в той час, коли Андрій Миколайович був головним тренером, у мене залишилися лише позитивні відгуки та емоції. Тому вважаю, що це хороший вибір.

Крім того, він працював у штабі Роберто Де Дзербі, якого я теж знаю і досі підтримую з ним зв’язок. Він працював на дуже високому рівні – і в Брайтоні в АПЛ, і в Марселі у Франції. Це справді дуже високий рівень. Це говорить про те, що людина має досвід, є фахівцем і дуже добре розбирається у футболі. Його людські якості також дозволяють йому бути головним тренером національної збірної України.

Він дуже любить Україну, буде жити у Львові, спілкується з українцями, з дітьми, багато спілкується з футболістами та цікавиться їхніми родинами. Тому я вважаю, що це хороший вибір. І головне, щоб в Андреа Мальдери вийшло втілити свої ідеї, щоб футболісти ними перейнялися, щоб усі працювали в одному напрямку й у команді була позитивна атмосфера. Усі хочуть здобувати результат, тож якщо все це буде підкріплено результатами, тоді все буде добре.

– Як у Колосі відреагували на ваше призначення? Чи жартували вже гравці, що тепер їм буде трохи легше потрапити до збірної?

– У Колосі позитивно відреагували на моє призначення. Мене одразу привітав тренерський штаб. Ще коли лише ширилися чутки, мені казали, що якщо така пропозиція буде, то її обов’язково треба приймати, тому що це дуже хороший виклик. Усі бажали мені тільки найкращого. Так само привітали хлопці та керівництво клубу. Я дуже вдячний за те, як мене прийняли, як до мене ставилися в команді і як, так би мовити, провели на пенсію.

– Як відреагували ваші рідні на це призначення і наскільки вони підтримували ваше бажання залишитися у футболі після завершення кар’єри гравця, адже ви постійно на відстані?

– Моя родина завжди мене підтримує. Коли я сказав про це дружині, мамі, дітям, братам та іншим рідним людям, вони, звичайно, підтримали мене. Вони знають, як я люблю працювати, розвиватися, тому розуміли, що просто сидіти вдома я не зможу – мені обов’язково потрібно буде чимось займатися. У мене навіть була така думка: мої діти тренуються в дитячих командах, де багато тренерів працюють фактично на волонтерських засадах. І я думав, що якщо тренеру одного з моїх синів буде потрібна якась допомога, то міг би приходити на тренування кілька разів на тиждень і допомагати. Просто щоб бути при ділі та залишатися у футболі.

– Після оголошення про призначення чимало людей із вашого футбольного минулого вас привітали. Що для вас означає така увага та підтримка після завершення ігрової кар’єри?

– Так, зокрема з Шахтаря багато людей написали мені та привітали. І хлопці, і керівництво, і персонал клубу. Я дуже вдячний їм за підтримку, адже провів у цій команді багато років. Вдячний президентові, керівництву та всім тренерам, з якими працював. Для мене багато означає, коли люди пам’ятають і вітають тебе з новим етапом у житті. Це означає, що всі ці роки були недаремними, що після завершення кар’єри люди згадують про тебе щось хороше. Зараз для мене починається новий шлях і новий виклик.