Полісся проти "мрії Буткевича": тріумфатор Мілана, легенди, найкращий форвард Італії, рай за 500 млн – це все Фіорентина
Полісся зіграє з Фіорентиною за право потрапити в основний етап Ліги конференцій 2025/26. "Футбол 24" детально знайомить зі суперником житомирян.
Опонент з історією
Поліссю, звісно, не пощастило з жеребкуванням раунду плей-офф кваліфікації. Прес-служба житомирян спробувала претензійно віджартуватися: "Незвично буде без Фіорентини в Лізі конференцій". Показово, що на таку заяву різко реагували лише українські уболівальники. В італійській пресі не вдалося побачити жодної згадки про зухвальство майбутнього суперника.
Ось це я вважаю показовим. У нашій країні Фіорентину додатково представляти не потрібно. Усім зрозуміло, що Поліссю до такого рівня ще ой як далеко. Наступного літа "лілії" відзначать 100-річний ювілей з часу заснування. Абсолютним гегемоном в кальчо вони не були, але перебувають у п'ятірці клубів, які провели найбільше сезонів у елітному дивізіоні. А це щось та й означає!
Фіорентині не треба вдаватися до медійних маніпуляцій з підписанням боксерів-чемпіонів. Клубу, за який виступали Габріель Батістута, Роберто Баджо, Джанкарло Антоньйолі, Лука Тоні, Руй Кошта чи батько й син К'єзи, це просто ні до чого. У нього й так активна та вимоглива фан-база. І її можна зрозуміти, хоча уже не одне десятиліття результати команди не назвеш видатними.
Пік тосканців припав на другу половину минулого століття. Тоді вони двічі здобували Скудетто, три Кубки Італії зі своїх шести загалом, ставали володарями першого в історії Кубка кубків УЄФА (наступного сезону знов дійшли до фіналу). Були першою італійською командою у фіналі Кубка чемпіонів (у сезоні 1956/57 програли Реалу). Фіорентина – одна з п'ятнадцяти команд Європи, які грали у фіналах усіх трьох головних континентальних змагань (КЄЧ/Ліги чемпіонів, Кубка володарів кубків УЄФА та Кубка УЄФА/Ліги Європи), а 2023 року до цього списку додався ще фінал Ліги конференцій.
Були у "лілій" і погані часи. Тут передусім згадується 2002 рік, коли клуб оголосили банкрутом. Але зникнення з професійного футболу на роки, як це трапилося з Поліссям, не було. Фіорентина зразу ж переродилася з новим власником й доволі швидко дісталася до елітного дивізіону, а в кінці нульових уже грала в Лізі чемпіонів. Останні досягнення (за чотири минулі сезони) – це вже згадані два фінали (плюс півфінал) Ліги конференцій, фінал та два півфінали Кубка Італії.
Візаві Ротаня
Із регаліями розібралися, але ж не вони мають значення у протистоянні з Поліссям. Втім, кубковий досвід (хоч і без трофея) ігнорувати не варто. Так, Фіорентина жоден із недавніх фіналів не виграла, але ж діставалася туди, як на конвеєрі.
Хтось не дуже обізнаний може сказати, що й ці недавні успіхи – не релевантні, бо ж досягали їх інші тренери. Такі висновки надто поверхневі. Усе через те, що тепер "ліліями" керує Стефано Піолі. З ним не варто очікувати на кардинальні зміни. Цей алленаторе ніколи не руйнує те, що вже приносило результат. "Я характеризую свій метод як обмін – ділюся своїми ідеями з командою та спостерігаю, працюють вони чи ні", – каже Піолі.
Дуже влучно наставника Фіорентини схарактеризувала Gazzetta dello Sport: "Роками він вважався хорошим тренером для маленьких клубів. Потім він досягнув найвищого рівня (Скудетто з Міланом), залишився там і отримав визнання, демонструючи інтенсивний, ефективний, організований, але ніколи не догматичний стиль футболу, сформований спочатку гравцями, а вже потім – схемами. Піолі – першокласний мотиватор, хороший сім'янин, жорсткий та/або ласкавий, коли це потрібно".
Стефано справді дуже тонко відчуває колектив і намагається грати від його сильних сторін. Якийсь час це працює, але кінець завжди один – топтання на місці (а то й деградація) і звільнення. Поліссю не пощастило ще й тому, що зараз початок циклу, і Піолі щонайменше не зробить команду слабшою.
Товариські матчі в цьому контексті ми розглядати не будемо. Там завжди є місце експериментам й дуже багато залежить від функціонального стану команди. Через це нічия з Манчестер Юнайтед (1:1) та поразка від Лестера (0:2) можуть мати однакову цінність. Але потрібно зафіксувати, що в усіх спарингах Фіорентина грала за схемами 1-3-4-2-1 чи 1-3-4-1-2 або ж 1-3-5-2. Тобто завжди з трійкою центрбеків.
Ось це вам зайвий доказ, що Піолі не зраджує своїм принципам, не ламає те, що працює. Що у Мілані, що в Аль-Насрі він грав з четвіркою захисників, а ці формації дісталися Фіорентині в спадок від Вінченцо Італьяно та Раффаеле Палладіно.
А хто виконавці?
У товариських матчах нового тренера, окрім тактичної схеми, показовим також можна вважати набір футболістів, яких він використовував. Згідно з проведеними на полі хвилинами, можна спробувати спрогнозувати тих, хто виходитиме в старті 21 та 28 серпня.
На воротарській позиції все просто. Гратиме Давід Де Хеа. Іспанець, який понад десятиліття захищав кольори Манчестер Юнайтед, після року простою відновив кар'єру у Фіорентині. Зробив це так, що ні в кого навіть не виникло сумнівів у його рівні, десь топ-3 Серії А. Уже навіть ширяться чутки, що МЮ може його повернути. Поки ж Де Хеа на місці й готується до Полісся.
Трійка центрбеків теж прогнозована, вона сформувалася до кінця минулого сезону. Лука Раньєрі – капітан та несподівана загроза в атаці. Особливо його слід остерігатися на стандартах. Марін Понграчіч завжди більше зосереджений на своїй профільній роботі. Дещо правіше слід чекати на появу П'єтро Комуццо. Не дивіться, що італійцю лише 20 років. Це потужний захисник, здатний наглухо закрити майже будь-якого форварда (спитайте в Артема Довбика).
На флангах у Фіорентини одні з найнебезпечніших гравців. Робін Госенс реанімував кар'єру (8 голів та 10 асистів минулого сезону), що Аталанта навіть намагалася його повернути. "Лілії" не продали. Праворуч уздовж лінії гасатиме Додо (так, отой, що колись грав за Шахтар). Бразилець менш результативний, хоча 6 асистів – доволі непоганий результат, а капітанська пов'язка на його руці опинялася не випадково.
У середині поля може бути два або три виконавці. За будь-якого сценарію абсолютно непохитними є позиції Ніколо Фаджіолі. Вихованець Ювентуса завжди у вирі подій. Допомогти обороні – це до Фаджіолі, налагодити контроль над м'ячем – теж до нього, піти у дриблінг чи загострити хитрою передачею – знову він.
Поруч із таким гравцем потрібні мускули, а вони є у Сімона Зома, Аміра Річардсона чи Шера Ндура. Причому швейцарець ще й голами здатен допомогти. Торік Зом чотири рази забив за Парму і вже встиг відзначитися проти МЮ в товарняку. Втратою можна вважати Роландо Мандрагору (9 голів, 6 асистів). Італієць заліковує травму, та й не факт, що взагалі ще гратиме за Фіорентину. Переговори про новий контракт практично не рухаються.
Атака – це найцікавіше. Тут у Піолі все буде зосереджене на тріо Гудмундссон-Кін-Джеко. Тосканська преса переконана, що тренер хоче використовувати цих гравців разом. Звідси і чутки про бажання "лілій" купити дублера для Мойзе (мовляв, у боснійця буде інша роль).
Якщо вас не переконали самі лишень імена, ловіть статистику. Кін тепер, після переїзду Матео Ретегі в Саудівську Аравію, офіційно головний бомбардир Серії А (25 голів у всіх турнірах минулого сезону). Альберт, навіть борючись із травмами, зумів набрати 11 результативних дій за системою "гол плюс пас". 39-річний Джеко дві останні кампанії забивав понад 20 м'ячів. Так, у Туреччині, але як це має заспокоїти Полісся?
Планував купити Мілан
Насамкінець потрібно трохи поговорити про власника Фіорентини. Якщо добре придивитися, то можна помітити кілька спільних рис між Рокко Комміссо й Геннадієм Буткевичем. Окрім того, що обоє мають прибутковий бізнес, звісно.
Передусім я про захоплення спортом у юності. Італо-американець навіть був віце-капітаном шкільної футбольної команди. Через багато років ця пристрасть вилилась в інвестиції у велику гру. Початок теж був схожим. Комміссо стартував з того, що купив Нью-Йорк Космос, який ледве зводив кінці з кінцями. Як і Полісся до приходу Буткевича.
Космос виступає в умовно другому дивізіоні, а в США немає звичного переходу між лігами. Відтак амбіції й статки у понад 8 мільярдів доларів змусили дивитися в бік батьківщини. Влітку 2019-го Рокко Комміссо викупив Фіорентину приблизно за 150 млн євро. Хоча бізнесмен хотів більшого: "Я збирався купити Мілан, потім він опинився в руках містера Лі, і ви знаєте, чим це закінчилося".
На цю мить бізнесмен вклав у клуб майже пів мільярда. Однак він не став загравати з фанами, здійснюючи гучні трансфери. Зі скрупульозністю американця Рокко почав розбудовувати Фіорентину як компанію. Гравці ж – надто ненадійний актив.
Комміссо більше зосереджений на нерухомості (у Буткевича це теж якщо й не пріоритетні, то важливі напрямки). Прямо зараз триває реконструкція Артеміо Франкі, тому Полісся прийматимуть у Сассуоло. 122 мільйони витратили на зведення клубної бази. Хоча Viola Park – це значно більше, ніж тренувальний центр. Мультифункціональний комплекс, який здатен закрити усі потреби футбольного клубу. Без перебільшення.
Ось ця домівка Фіорентини є найбільшим подібним об'єктом в Італії та одним із найбільших у всій Європі. Усе розраховано так, що там може займатися 20 команд клубної структури. До їхніх послуг 12 полів стандартного типу (трав'яні та гібридні), два міні-поля для дітей та одне спеціально для воротарів. Що там поля чи десяток спортзалів, у Viola Park є аж два стадіони (на 4500 і 300 місць), яким позаздрить чимало команд УПЛ. Один із них назвали на честь Давіде Асторі, який раптово помер через проблеми зі серцем.
Про решту об'єктів навіть говорити не будемо. Для футболістів там є практично все. І не лише для них! Величезний сучасний медіацентр з власною телестудією аж на 3 або 4 сцени для різних трансляцій та окремою студією звукозапису. Простір для фанів: клубний музей, спортивний бар, приміщення для вечірок та корпоративних заходів. Словом, 31 гектар раю для будь-якого прихильника Фіорентини.
Масштаб зацінив навіть Едін Джеко: "Я зробив Комміссо комплімент щодо об'єктів, які він побудував. Він зателефонував мені одразу після підписання контракту та вразив мене своїм підходом. Він любить місто та клуб, і він так багато вклав. У сучасному футболі це рідкість. Скільки президентів досі так прив'язані до своїх команд? Його мрія така ж, як і в усіх інших, хто тут працює – ще більша Фіорентина". Ризикну припустити, що Геннадій Буткевич теж хотів би почути про себе щось подібне від гравця такого рівня.