Цей чвертьфінал став більше, ніж просто матчем. Він був про пам’ять і символи, про холодний вітер і гарячі серця, про напруження першого тайму та тріумф після перерви. А головною несподіванкою вечора стала поява людини, без якої неможливо уявити сучасну історію Шахтаря.
Матч розпочався о 21:00 за місцевим часом. Прибувши на стадіон за годину до стартового свистка, можна було помітити: попри статус чвертьфіналу, ажіотажу не було. Трибуни залишалися напівпорожніми й лише подекуди були заповнені глядачами. Ближче до 20-ї хвилини першого тайму людей побільшало, однак навіть тоді ставало зрозуміло – бувало й більше. Як пояснювали самі поляки, причина – цілком буденна: 4-5 градусів тепла і пронизливий вітер.
Трибуни перед початком / Фото К. Бондаренко
Та цього вечора холод відчувався лише в повітрі – аж ніяк не в атмосфері.
Ахметов, якого чекали
Беззаперечною родзинкою зустрічі стала поява президента Шахтаря Ріната Ахметова, який порушив свою обіцянку 2014 року відвідувати матчі команди лише на Донбас Арені. Напередодні цього ж дня він перебував у Бухаресті, де попрощався з легендарним Мірчею Луческу. Його супроводжували Даріо Срна та Сергій Палкін.
Чутки про можливий приїзд президента ширилися ще за день до гри, однак остаточно все стало відомо лише під час передматчевої розминки. Коли футболісти Шахтаря вийшли з тунелю, вони одразу почали махати Ахметову у VIP-зону, що розташовувалася трохи нижче від сектора для журналістів. Як зізнався згодом президент "гірників", у цей момент в нього навернулися сльози.
Його поява викликала справжній ажіотаж. Уболівальники шукали поглядом знайому постать, а фанати на найближчій трибуні здійняли справжній рух – піднялися зі своїх місць настільки високо, наскільки це було можливо, щоб бодай на мить наблизитися до легендарної фігури. Декому пощастило: ті, хто сидів поруч, зробили пам’ятні фотографії з Ахметовим.
Після матчу президент розповів цікавий факт: до останнього його приїзд тримали в таємниці навіть від команди, адже існувала прикмета, що його присутність не завжди приносить результат. Та цього вечора тенденцію вдалося зламати.
Перший тайм: між тишею пам’яті та напругою боротьби
Команди зустріли гучними оплесками, але вже за мить стадіон занурився в абсолютну тишу. Хвилина мовчання в пам’ять про Мірчу Луческу стала зворушливою миттю шани – арена ніби завмерла у вакуумі. У цій тиші відчувалася глибока повага до легенди, чиє ім’я назавжди вписане в історію Шахтаря. Після неї пролунали оплески, і трибуни поступово ожили, повертаючи матч до ритму великого футболу.
Старт поєдинку виявився нервовим і напруженим. Уже на 2-й хвилині Валерій Бондар у простій ситуації вибив м’яч на кутовий, після чого футболісти АЗ подали два стандарти поспіль, змусивши оборону "гірників" діяти максимально зосереджено. Та найбільше занепокоєння викликав епізод на 4-й хвилині: Ізакі отримав ушкодження. Медики миттєво вибігли на поле, а футболісти обох команд зібралися навколо постраждалого – стало зрозуміло, що ситуація серйозна. Бразилець зумів підвестися і навіть повернувся до гри на 8-й хвилині, однак невдовзі був змушений залишити поле. На 24-й хвилині його замінив Артем Бондаренко.
Попри тривожний початок, Шахтар поступово перехопив ініціативу. На 10-й хвилині Олег Очеретько пробив з-за меж штрафного – удар заблокували захисники. Активними були Невертон і Педрінью, а Аліссон наприкінці тайму перевірив пильність голкіпера дальнім ударом.
АЗ відповідав стандартами та небезпечними випадами. Дмитро Різник надійно діяв на виходах, не дозволяючи гостям скористатися своїми шансами. Гра залишалася щільною та безкомпромісною – боротьба точилася за кожен метр поля.
Не менш виразною була атмосфера на трибунах. Українські вболівальники від перших хвилин підтримували Шахтар масивно, злагоджено й гучно. Нідерландських фанів також було чутно – їхні пісні час від часу долинали зі свого сектору впродовж першого тайму. Втім, саме український сектор задавав тон підтримці.
До перерви команди обмінялися небезпечними моментами, але щільність гри та надійність воротарів не дозволили відкрити рахунок. Перший тайм завершився бойовою нічиєю – 0:0.
Другий тайм: голос України та вибух тріумфу
Після перерви на полі відчувалася зовсім інша енергія. Шахтар повернувся з роздягальні більш зібраним і рішучим. Над стадіоном лунали "ЗСУ!", "Ой у лузі червона калина" та "Донецьк – це Україна!". Якщо в першому таймі час від часу було чутно нідерландських фанів, то після перерви їхні голоси майже стихли.
"Гірники" додали в швидкості та агресії. Уже на 49-й хвилині Педрінью перевірив каркас воріт – його удар струсонув поперечину. Напруга зростала з кожною хвилиною – і нарешті вибухнула на 72-й. Той же Педрінью потужним ударом у "дев’ятку" відкрив рахунок – 1:0. Цей гол присвятили пам’яті Мірчі Луческу.
Гол! / Фото К. Бондаренко
На 81-й хвилині Аліссон подвоїв перевагу, а вже на 83-й оформив дубль після передачі Егіналду – 3:0.
Реакція була шаленою. Українські фанати співали ще голосніше, а стюарди не стримували радості. У заключні хвилини Шахтар впевнено контролював м’яч. Фінальний свисток зафіксував розгромну перемогу – 3:0.
Після фінального свистка
Після матчу увага миттєво перемістилася до мікс-зони. Сюди одразу ринулися журналісти – переважно українські, хоча були й представники нідерландських медіа. Натомість значно менше кореспондентів вирушили на прес-конференцію Арди Турана.
Цього вечора Рінат Ахметов був надзвичайно відкритим та уважним: "12 років не був, але це чудовий день. Ми провели дуже хороший матч, заслужено перемогли та показали яскравий атакувальний футбол. Я щасливий".
Він також заінтригував: "Я знаю, що моя присутність тут нічого не змінює. Але іноді буду на матчах".
Ахметов прямує до журналістів / Фото К. Бондаренко
Слідом за президентом до мікс-зони підійшов голкіпер Шахтаря Дмитро Різник, який став одним із героїв зустрічі. Воротар упевнено діяв на останньому рубежі, неодноразово рятував команду та зберіг свої ворота "сухими". Після матчу він поділився емоціями від перемоги, відзначивши особливу атмосферу вечора й підтримку президента клубу.
"Ми дуже щасливі були бачити президента разом із нами. Це додаткова мотивація, але й додатковий тиск. Сподіваюся, ми порадували його сьогодні, але це лише перший крок. Попереду матч в Алкмарі, тому будемо готуватися до наступної гри", – зазначив Різник.
Голкіпер також прокоментував тривожний епізод першого тайму з травмою Ізакі, який змусив понервувати як партнерів по команді, так і вболівальників. За словами Різника, серйозних наслідків вдалося уникнути, з гравцем усе гаразд.
"Все з ним нормально. Він проходить, можна сказати, дорослий футбол, вкочується. Добре, що так усе закінчилося. Зараз із ним усе добре", – додав воротар.
На зміну Різнику до журналістів підійшов захисник Шахтаря Валерій Бондар. Він говорив стримано, але з відчутною гордістю за команду та результат. Футболіст не приховував, що присутність Ріната Ахметова стала для "гірників" особливим стимулом і додала відповідальності.
"Ми дуже щасливі були бачити президента разом із нами. Це додаткова мотивація, але й додатковий тиск. Ми хотіли подарувати йому позитивні емоції", – зазначив Бондар.
Захисник також відзначив силу суперника, підкресливши, що АЗ діяв дисципліновано й компактно, змушуючи Шахтар терпляче шукати свої шанси. Саме перший забитий м’яч став переломним моментом, який відкрив простір для атак і дозволив довести матч до впевненої перемоги.
З усмішкою Бондар додав і символічну деталь: він має чинну британську візу, тож готовий до можливого наступного єврокубкового виклику. У цьому жартівливому штриху відчувалася впевненість команди у власних силах і погляд у майбутнє.
Його слова стали ідеальним завершенням вечора – переможного, емоційного та сповненого віри. Вечора, у якому пам’ять про Мірчу Луческу, присутність Ріната Ахметова та тріумф Шахтаря злилися в одну незабутню історію.
Шахтар на очах Ахметова розгромив АЗ у першому чвертьфіналі Ліги конференцій – Аліссон оформив дубль