Коментатор MEGOGO Вадим Скічко застерігає усіх нас від надмірної ейфорії після матчу 3-го туру євровідбору Україна – Сербія (5:0).
Breathing deeply, walking backwards
Finding strength to call and ask her
Roller coaster, favorite ride
Let me kiss you one last time
У часи моєї юності американський панк-рок гурт Blink-182 був на піку популярності. Один із їхніх хітів мав назву Roller coaster. У тій пісні йшлося зовсім не про популярну у США розвагу для дітлахів, а радше про відчуття, які можна порівняти із різкими злетами та падіннями. Паралель зі збірною України напрошується сама собою, адже, переглядаючи матч цієї команди, ти ніколи достеменно не знаєш, чого тобі очікувати.
Це буде тріумф, як зі Швецією? А може ганьба, як з Північною Ірландією? Або ж несподівано складна гра, як з Люксембургом, і драматична перемога? Чи безбарвна нулівка, як з Туреччиною? Словом, недаремно жартують, що титульним спонсором збірної України має бути якийсь виробник ліків для серця. Ці хлопці, здається, здатні на все, але водночас невідомо, на що саме.
Україна – Сербія – 5:0 – відео голів та огляд матчу
Розгром Сербії – це чудово. Прямий конкурент у групі не просто переможений, а розібраний на атоми. По відчуттях (знову ці відчуття!) – це найпереконливіша перемога збірної за кілька років, а під керівництвом Шевченка – точно найкраща гра за змістом. Такими перформансами можна створити свій бренд, успішно просувати його у маси та здобувати увагу і прихильність нейтральних вболівальників. Як Гана у 2010-му чи Ісландія у 2016-му.
Як на мене, за рівнем ейфорії, загального захоплення та схвалення, вікторія над сербами може кинути виклик навіть перемозі над Францією майже 6 років тому. До речі, хто останній? Наступна зупинка – Париж? Один квиток, будь ласка! Обожнюю американські гірки! Щойно ти згори, як прожогом падаєш донизу.
Після ТАКИХ звитяг, як у грі з сербами, просто не віриться, що збірна може утнути щось таке, чим змусить щиро дивуватися та ніяковіти. У грі з Люксембургом цього, звісно, не станеться. Але постривайте, це ще португальці не приїхали до Києва. "Не шукайте логіки у футболі", – колись говорив Віктор Прокопенко. Я б доповнив цей вираз: "Не шукайте логіки в українському футболі". Не хочеться знову розпочинати тему натуралізації, втім з сербами Україна розібралася без сторонньої допомоги. А був би Мораєс – Яремчук сидів би на лавці, не поборовся за м’яч перед другим голом і не віддав асист на Циганкова. Ну і не відзначився б дебютним голом за збірну у рідному Львові. Гарна історія, якої могло й не бути.
Особливої уваги також заслуговує виступ Коноплянки. Євгена часто критикують за одноманітність і передбачуваність, а також щиро дивуються, що далеко не основний гравець у клубі має повний карт-бланш у збірній. Іноді складається враження, що Коноплянка приїжджає до табору національної команди не завдяки успіхам у клубі, а з метою показати себе та як слід підготуватися до щотижневих матчів у чемпіонаті. Попри все, його місце у старті недоторкане, як у Пятова чи здорового Ярмоленка.
"Від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть" (Луки 12:48). Коноплянка – третій бомбардир в історії збірної: 21 гол, зокрема два – ідентичними ударами у ворота Сербії. Вдалий косплей на Ар’єна Роббена. Якби збірна грала так само часто, як і клуби, то з Коноплянкою можна було б сміливо укладати довічний контракт.
До речі, Євген – теж шанувальник американських гірок: 9 серпня він забив у ворота Реала в матчі за Суперкубок Європи, а під кінець місяця Севілья терміново віддала його у оренду до Шальке. Те саме було у Гельзенкірхені: спершу активна участь у здобутті віце-чемпіонства, а потім лише три повних матчі за сезон у Бундеслізі. Парадокс? Навряд.
Коноплянка наче уособлення цілої історії збірної України – не дарма ж він у ній такий важливий гравець. У Львові Євген за один неповний матч за збірну забив більше, ніж за весь сезон у Шальке. Відчуваєте? Це рейки пішли вгору. А що далі? Куди далі? "Ти маєш спалити себе у власному полум'ї: як же ти оновишся, коли спершу не станеш попелом!", – влучно описав нинішню ситуацію Євгена Коноплянки Фрідріх Ніцше (так, я процитував Біблію та Ніцше у одному тексті).
Наступного разу у нападі емпатії до збірної під час чергового невдалого матчу раджу згадати червневий вечір у Львові та 5:0. Хтозна, може це вплине позитивно принаймні на ваше сприйняття дійсності. Безперечно, за таку гру, як із сербами, збірну України буквально хочеться розцілувати. Та чи не востаннє?