"Футбол 24" продовжує цикл матеріалів про найбільш знакові дуелі в історії плей-офф Ліги чемпіонів. Сьогодні згадуємо епічне двоматчеве протистояння між Барселоною та Челсі у сезоні 2004/05.
Влітку 2004-го Жозе Моурінью, тренер, який упродовж 2 років виграв обидва головних клубних трофеї Європи, був запрошений Романом Абрамовичем у Лондон з головною метою – зробити з Челсі європейський гранд. На Стемфорд Брідж португальський наставник приїхав не сам, прихопивши з Порту захисників Рікарду Карвалью та Паулу Феррейру.
Ймовірно, Моурінью взяв би з собою і Деку, якого сміливо можна було називати "мозковим центром" того Порту, але португальський півзахисник обрав інший варіант продовження кар'єри і поїхав у не настільки далеку, але не менш амбітну та сильну Барселону. І хто б міг подумати, що Деку та Моурінью настільки швидко зійдуться один з одним по різні боки барикад.
У своїй групі ЛЧ нова команда сеу Жозе впевнено посіла перше місце. За іронією долі, жереб групового раунду визначив Челсі у суперники окрім московського ЦСКА і ПСЖ ще й Порту. Колишній клуб Моурінью був істотно знекровлений після тотального розпродажу гравців, тож у лондонському матчі "аристократи" впевнено обіграли "драконів" – 3:1.
10 найкращих фіналів Ліги Європи та Кубка УЄФА
Однак на Драгау, в останньому, 6-му турі, Челсі несподівано програв португальцям 1:2, після чого багато хто запідозрив Моурінью в допомозі своєму колишньому клубу. Саме ця перемога дозволила Порту на 1 очко випередити ЦСКА і посісти друге місце. А Челсі, крім поразки в Португалії, втратив очки лише у домашньому матчі з ПСЖ, "розписавши" нульову нічию, тож із підсумковими чотирма перемогами вийшов до плей-офф.
Суперником "аристократів" по 1/8 фіналу стала каталонська Барселона. "Блаугранас" у груповому турнірі грали проти Мілана, Селтіка та донецького Шахтаря. Італійський та іспанський гранди впродовж перших двох турів йшли без втрат, але у 3-4 турах мали виявити сильнішого в очних дуелях. У першому матчі на Сан-Сіро господарі виграли 1:0 завдяки влучному пострілу Андрія Шевченка. У домашньому матчі Барселона знову пропустила від Шеви, але все-таки змогла взяти 3 очки: Самюель Ето'О ще до перерви зрівняв рахунок, а за кілька хвилин до фінального свистка Роналдінью забив вирішальний м'яч.
"Мілан" золотої епохи Шевченка. Де вони зараз
У наступному турі Барса вдома не змогла обіграти Селтік, а в останньому турі ще й примудрилася програти Шахтарю – із невеликою поправкою на те, що результат матчу в Донецьку жодним чином не впливав на вихід "блаугранас" у наступний етап ЛЧ. Каталонці, вслід за Міланом, вийшли до плей-офф, де їм судилося зустрітись із командою Жозе Моурінью.
Перший матч 1/8 фіналу між Барселоною і Челсі відбувся 23 лютого 2005 року на переповненому легендарному Камп Ноу. У середині першого тайму англійці досить несподівано відкрили рахунок: Дам’єн Дафф отримав м'яч на правому фланзі атаки після прекрасної передачі від Лемпарда, просунувся ближче до воріт суперника і виконав простріл, який випадково замкнув бразильський захисник господарів Беллетті. Челсі у першому таймі міг забивати ще, проте свої моменти не використали Дрогба та Джо Коул. Були б хлопці Моурінью бодай трохи влучнішими, Барселона опинилася б у вкрай незручному становищі вже після перших 45 хвилин.
На початку другого тайму шведський суддя Андерс Фріск продемонстрував другу жовту картку для Дідьє Дрогба, який грубо зіграв проти Вальдеса у воротарському майданчику Барселони. Тепер вже команда Моурінью, навіть попри перевагу в рахунку, опинилася у дуже неприємному становищі. Перед "синіми" постало нелегке завдання – вистояти в меншості на Камп Ноу. Барселона почала тиснути, а її головний тренер Франк Райкард кинув у бій молодих Іньєсту та Максі Лопеса – для посилення атаки.
Абрамович запитав мене: "Хто це?" – Моурінью розповів, як відкрив Дрогба для Англії
Гол у виконанні "синьо-гранатових" назрівав, і один з джокерів Райкарда спрацював на відмінно: Максі Лопес, отримавши у штрафному передачу від Ето'О, прибрав Галласа і потужно пробив по воротах, а Петр Чех був безсилий – 1:1. Граючи в більшості і тримаючи в голові матч-відповідь в Лондоні, каталонський гранд і не думав зупинятися на досягнутому, а бенефіс Максі Лопеса продовжився: на 73-ій хвилині аргентинець чи то невдало пробив, чи, може, вдало прострілив, але м'яч дійшов до Ето'О, якому залишалося "розстріляти" ворота Чеха. Райкард, безумовно, вгадав із заміною, а Лопес та Ето'О обмінялися гольовими передачами один одному. Не найкращий результат перед матчем-відповіддю для Барси, але перемога є перемога. "Блаугранас" їхали до Лондона з обережним оптимізмом.
Боатенг – не перший: Чигринський та ще 7 трансферів Барселони, які дивували світ
23 лютого 2005 року, 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, перший матч
Барселона – Челсі – 2:1
Голи: Максі Лопес, 67, Самюель Ето'О, 73 – Жуліано Беллетті, 33, автогол
Барселона, Іспанія. Камп Ноу, 98198 глядачів.
Головний арбітр: Андерс Фріск (Швеція)
Барселона: Вальдес, Беллетті (Ж. Лопес, 85), Р. Маркес, Пуйоль (К), Хаві, Жюлі (Максі Лопес, 64), Ето'О, Роналдінью, ван Бронкхорст, Деку, Альбертіні (Іньєста, 57)
Запасні: Хоркера, Сільвіньо, Ф. Наварро, Дамія
Головний тренер – Франк Райкард
Челсі: Чех, Макелеле, Рікарду Карвалью, Лемпард, Джо Коул (Джонсон, 70), Дафф (Гудйонсен, 76), Галлас, Дрогба, Паулу Феррейра, Террі (К), Тьягу (Смєртін, 90+1)
Запасні: Кудічіні, Кежман, Жеремі, Нуну Мораїш
Головний тренер – Жозе Моурінью
Попередження: Дрогба
Вилучення: Дрогба (56, дві жовті картки)
*******
Матч-відповідь на Стемфорд Брідж перевершив навіть найбільш сміливі очікування. Рахунок було відкрито вже на 8-ій хвилині: Кежман обігрався з Лемпардом, віддав на Гудйонсена, а ісландський нападник, прибравши Жерара Лопеса, вразив ворота Вальдеса. Підопічні Моурінью на цьому не зупинилися та невдовзі подвоїли рахунок: Лемпс опинився першим на добиванні після не зовсім надійної гри голкіпера Барселони. Не встигли гості прийти до тями, а на табло Стемфорд Брідж вже горіли 3:0. Це Дам'єн Дафф скористався чудовою передачею на хід від Джо Коула та переграв Вальдеса, зробивши рахунок непристойним для каталонців.
Не зважаючи на кілька важких нокдаунів, Барселона досить швидко повернулася в гру. Непоганий шанс мав Ето'О, але Чех врятував Челсі. Згодом відбувся небезпечний удар головою від Роналдінью. Гостям було нічого втрачати, тож вони відчайдушно мчали вперед і були винагороджені за свою активність: Феррейра у верховій боротьбі за м'яч зіграв рукою у власному штрафному, і головний суддя матчу П'єрлуїджі Колліна без роздумів вказав на "позначку". Роналдінью пробив сильно і влучно – в нижній лівий кут воріт, Чех навіть зумів зачепити м'яч кінчиками пальців, проте той таки опинився в сітці – 3:1.
Барсі необхідно було забивати ще, і ось уже Деку мало не засмутив свого колишнього тренера: португальський півзахисник "синьо-гранатових" потужно пробивав під поперечку зі штрафного, але Чех в ефектному стрибку відвів загрозу.
Те, що сталося на 38-ій хвилині матчу, завжди буде входити у відеонарізки найкращих моментів кар'єри Роналдінью: бразильський чарівник отримав пас від Іньєсти метрах у 20-ти від воріт, потанцював на місці, роблячи обманні рухи, і пробив з носка в лівий від себе кут воріт. Застиглий Карвалью і загіпнотизований Чех дивилися на це дійство з найкращих місць першого ряду. Рахунок став 3:2, і на той момент саме Барса була однією ногою у чвертьфіналі Ліги чемпіонів. Фантастичний, справді шалений перший тайм, під завісу якого ще й ледь не забив Джо Коул, але м'яч після його удару влучив у стійку.
Після перерви Челсі помітно активізувався. Лемпард пробивав здалеку, але влучив у захисника, і м'яч пішов на кутовий. Згодом Френк знову загрожував воротам суперника, вигравши боротьбу на другому поверсі після подачі кутового, проте Вальдес впевнено зафіксував м'яч. Барса відповіла своїм гарматним пострілом у виконанні Беллетті, з яким ледве впорався Чех, перевівши м'яч на кутовий.
Команди обмінювалися гострими контратаками, а на 74-ій хвилині гості створили просто супермомент: м'яч після потужного пострілу Іньєсти влучив у стійку та зрикошетив до Ето'О, а камерунський нападник Барси якимось незбагненним чином запустив м'яч над поперечкою. Напевно, цей промах ще довго снився Самюелеві, адже через дві хвилини Челсі забив вирішальний м'яч цієї дуелі. Капітан "синіх" Джон Террі прибіг на подачу кутового і головою відправив м'яч у дальній кут воріт Вальдеса.
Барса намагалася врятуватись. Сильно, але невлучно пробивали здалеку Хаві та Деку, а в кінцівці Райкард випустив атакувального півзахисника Жюлі замість Беллетті, а Максі Лопеса – замість Іньєсти, сподіваючись, що аргентинець зможе повторити диво і в Лондоні. Але ліміт чудес для тієї Барселони був вичерпаний – до чвертьфіналу прокрокувала команда Моурінью.
8 березня 2005 року, 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, матч-відповідь
Челсі – Барселона – 4:2
Голи: Ейдур Гудйонсен, 8, Френк Лемпард, 17, Дам'єн Дафф, 19, Джон Террі, 76 – Роналдінью, 27, з пенальті, 38
Лондон, Англія. Стемфорд Брідж, 42449 глядачів
Головний арбітр: П'єрлуїджі Колліна (Італія)
Челсі: Чех, Макелеле, Рікарду Карвалью, Лемпард, Кежман, Джо Коул, Дафф (Хут, 86), Галлас, Паулу Феррейра (Джонсон, 51), Гудйонсен (Тьягу, 79), Джон Террі (К)
Запасні: Кудічіні, Смєртін, Жеремі, Паркер
Головний тренер – Жозе Моурінью
Барселона: Вальдес, Беллетті (Жюлі, 84), Пуйоль (К), Хаві, Ето'О, Роналдінью, ван Бронкхорст (Сільвіньо, 46), Ж. Лопес, Деку, Олегер, Іньєста (Максі Лопес, 86)
Запасні: Хоркера, Ф. Наварро, Альбертіні, Дамія
Головний тренер – Франк Райкард
Попередження: Феррейра, Кежман, Джонсон – ван Бронкхорст, Хаві
*******
Коментар Жозе Моурінью:
Таке враження, що гра змінювала своє обличчя кожні 5 хвилин. У другому таймі я вже думав про те, щоб випустити Роберта Хута в якості форварда, але ми забили з кутового, і я випустив його в опорну зону. У нас не було часу видихнути, гра виявилася дуже активною. Я хочу, щоб ця Барселона виграла іспанську Прімеру. Якби ми програли, я б побажав їм виграти Лігу чемпіонів, але зараз я в захваті від того, що ми перемогли команду, яку преса називала найкращою у світі.
Коментар Джона Террі:
Фантастична гра! Ми почали чудово, і те, що нам так швидко вдалося зробити рахунок 3:0 – це просто неймовірно! Звичайно, слід відзначити й суперника, який зміг повернутися в гру – у перерві ситуація аж ніяк не виглядала гарною для нас. Ми вийшли на поле готовими до битви та отримали свою нагороду цього вечора. Ми перемогли прекрасну команду. Нас чекає ще довгий шлях до успіху в Лізі чемпіонів, але найголовніше, що ми продовжуємо боротьбу в турнірі.
Боротьбу у турнірі Челсі дійсно продовжив, і на стадії чвертьфіналу підопічні Моурінью розписали ще один гостросюжетний трилер, але тепер вже з Баварією (4:2, 2:3). У півфіналі ж "аристократи" натрапили на Ліверпуль Рафаеля Бенітеса, якому й поступилися місцем у фіналі (0:0, 0:1). Вирішальний матч того сезону ЛЧ через багато років будуть називати не інакше як "Стамбульським дивом" і одним з найбільш неймовірних фінальних трилерів за всю історію турніру.
"Моурінью хотів мене вбити". Сенсаційне фіаско МЮ і народження Особливого – як це було 15 років тому