"Футбол 24" розбирає тактичну дуель наставників Динамо та Ференцвароша у матчі 2-го туру Ліги чемпіонів.
Після поразки у першому турі Ліги чемпіонів від Ювентуса головний тренер київського Динамо Мірча Луческу публічно визнав, що його команда на даному етапі ще не готова боротися з найкращими клубами Італії та Іспанії. Містер відразу дав зрозуміти, що це інша вагова категорія, і матчі з Юве та Барсою, перш за все, важливі з точку зору отримання досвіду та професійного росту, а з турнірної точки зору безпосереднім завданням киян є боротьба за вихід у плей-офф Ліги Європи. Головний опонент Динамо у групі G – це Ференцварош.
Складно не погодитись із відвертістю досвідченого тренера. За рівнем продемонстрованої у двох турах гри у цьому квартеті є дві європейські топ-команди, які поки що далекі від свого оптимального стану, але за потенціалом спроможні розраховувати на боротьбу за вихід у фінал Ліги чемпіонів, та дві команди рівня Ліги Європи. На жаль, у найсильнішому клубному турнірі Старого світу Динамо поки що не виглядає конкурентоздатним колективом, який має змогу вирішувати серйозні турнірні завдання.
Звичайно, очна зустріч Динамо та Ференцвароша мала дуже важливе значення для обох команд. Крім турнірної мети, протистояння киян із чемпіонами Угорщини проявляло свій цікавий і принциповий підтекст, принаймні для головних тренерів команд. Сергій Ребров – останній спеціаліст, під керівництвом якого Динамо виграло національний чемпіонат і виходило не тільки у груповий турнір Ліги чемпіонів, а й у плей-офф. Свого часу він намагався вибудувати у Динамо своєрідну систему, яка міцно пов'язувала усі команди від академії і до першої, дорослої. Досить швидко його ефективна співпраця з іспанськими спеціалістами почала давати плоди, але з часом Ребров та його соратники покинули клуб. На жаль, молодий і перспективний спеціаліст у деяких моментах не знайшов спільної мови з керівництвом Динамо щодо подальшої співпраці, і на тому красива історія завершилася.
Після трьох безславних років Ігор Суркіс зробив спробу повернути повернути Сергія Станіславовича до клубу. Він був першим номером в умовному списку кандидатів на посаду головного тренера Динамо після чергового звільнення штабу Михайличенка. Ребров відмовив киянам і залишився у Ференцвароші, з яким виграв два останні чемпіонати Угорщини. Динамо очолив другий номер пріоритетів Ігоря Михайловича. Не просто колишній наставник найбільш принципового суперника киян – донецького Шахтаря, а найуспішніший тренер в історії клубу Мірча Луческу.
Ференцварош – Динамо – 2:2 – відео голів і огляд матчу
Обидва спеціалісти чудово почали сезон. Всі начебто були задоволеними. Ференцварош уперше за чверть століття потрапив до основної сітки Ліги чемпіонів, Динамо з Луческу перемогло "гірників" у Суперкубку, добре стартувало у чемпіонаті та нарешті повернулося до ЛЧ. Але на жеребкуванні доля звела Динамо та Ференцварош в одну групу. Як не намагаються тренери, але їм не вдасться уникнути теми про принциповість цього протистояння. Ребров проти Динамо Луческу – це велика афіша, яка значно додає кольорів на турнірному просторі групи G.
Умовне розподілення сил перед матчем було приблизно рівним. За Динамо був досвід тренера та, принаймні номінально, більший кадровий потенціал. Найпростішою і в деякій мірі найоб'єктивнішою метрикою у цьому плані, мабуть, є сумарна вартість гравців команди за версією Transfermarkt. На сьогодні увесь склад Ференцвароша коштує 28,65 млн євро, тоді як динамівці оцінені у 99,65 млн євро. Своєю чергою угорський клуб мав перевагу у командній зрілості. Штаб Реброва працює у Ференцвароші вже третій сезон. Звісно, у плані тактичного арсеналу "Фраді", як мінімум, не поступаються киянам, а на мою думку – навіть переважають. У Динамо ще не було часу як слід відпрацювати принципи нового тренера у позиційних атаках.
Гра показала, що на даному етапі команди дійсно перебувають на приблизно одному рівні. Вважаю результат цілком об'єктивним. Після матчу переважна більшість українских ЗМІ проявила стримане розчарування, але, на мій погляд, воно базується на дещо завищених сподіваннях. По-перше, результат 2:2 на виїзді у груповому турнірі Ліги чемпіонів – це однозначно позитивний момент. Всілякі умовні способи тут не працюють. Результат – це факт. Ще до матчу багато хто погодився б на такий рахунок у виїзному матчі з головним конкурентом. Звичайно, Динамо втратило перемогу, яка була дуже близькою, але обставини могли скластися і гіршим способом.
Кияни не мали безапеляційної переваги. Пенальті цілком могло не бути, позиційної помилки господарів у моменті з другим голом киян – також. А що, якби після одного з дальніх ударів Ференцвароша м'яч ще одного разу залетів у ворота Бойка? Ми б точно зараз не говорили про те, що втратили перемогу, яка вже була у руках.
Тож, оцінюючи результат, можемо визнати, що він для віце-чемпіона України – позитивний. Щодо безпосередньо гри, то тут вже, звичайно, однозначну оцінку зробити складно. Кияни добре почали, повели у рахунку, забили другий м'яч і до першого пропущеного гола непогано грали по рахунку. Але, на мій погляд, у матчі був ключовий, переломний момент, на який повинен був відреагувати тренерський штаб Динамо. Висновок зробимо трохи згодом, спочатку постараємося розібратись із основними тактичними нюансами гри.
У Реброва перед матчем не було кадрових проблем. Особисто для мене головним питанням щодо стартового складу була позиція форварда – Болі чи Ісаел? З перших хвилин вийшов бразилець. Ференцварош зіграв за звичною для себе базовою схемою 4-3-3, яку ще можна було трактувати, як 4-1-4-1. Саме таким чином команда діяла у фазі гри без м'яча. Звісно, у старті вийшли українські збірники Харатін (опорник) та Зубков (правий вінгер).
Мірча Луческу теж обійшовся без експериментів. Склад та схема 4-2-3-1 легко прогнозувалися. Звичайно, Луческу був дещо обмежений у варіативності після того, як захворіли Миколенко і Бущан. Відразу було зрозуміло, що на позиції лівого захисника вийде правоногий Караваєв, а місце у воротах займе Бойко. Пару центрбеків склали Забарний та Попов.
Ференцварош не відмовлявся від проактивного методу оборони, але високий пресинг вмикався не завжди і був не надто інтенсивним. Якщо тиск на розіграш м'яча Динамо не призводив до відбору чи перехоплення, господарі поля переходили у позиційну оборону. Команда Реброва у середньому та низькому блоці діяла за схемою 4-1-4-1.
За центральну зону між лініями оборони відповідав Ігор Харатін, якому відверто не пощастило в епізоді з призначенням пенальті. На мій погляд, там не було порушення правил. По-перше – відстань до м'яча була дуже малою, по-друге – м'яч влучив йому у ногу і після цього рикошетом потрапив у руку. Хіба за останніми змінами у трактуванні – це пенальті? Ще й жовту картку дали. Але загалом і Харатін, і Зубков відіграли непогано.
Четвірка півзахисників в обороні формувалася завдяки зміщенням у глибину вінгерів Токмака та Зубкова. Своєю чергою, на початковій фазі позиційних атак Динамо перебудовувалося наступним чином: фулбеки Караваєв та Кендзьора підіймалися трохи вище, центральні захисники також діяли ширше. Вінгери Циганков та Де Пена зміщувались у центр, звужуючи лінії оборони суперника. Це звільняло фланги для підключень фулбеків.
На схемі вище – структура киян у позиційній атаці після просування м'яча у другу та фінальну третини поля. Ширину, як завжди, створювали крайні захисники. Відзначимо велику роль Шапаренка як в атакувальних, так і оборонних діях. На мій погляд, він був найкращим у складі киян. Ми констатуємо це майже після кожного матчу, тож напрошується висновок, що Микола серед усіх футболістів Динамо домігся найбільшого прогресу. Вважаю, що саме він зараз є ключовим, системоутворюючим гравцем.
У фазі гри без м'яча Динамо за класикою переходило на звичний варіант 4-4-2. Пару Супрязі попереду складав Буяльський. Зверніть увагу на достатньо глибоку лінію захисту киян. Це не випадковий момент. Було помітно, що тренерський штаб Динамо готувався до небезпечних закидань за спини захисникам. Команда Сергія Реброва досить непогано володіє цим прийомом. Захисники киян намагалися завжди бути напоготові, перебуваючи упівоберта.
Часом кияни припускалися позиційних помилок в обороні. Момент на скріншоті стався ще за рахунку 0:0. Півзахисники "Фраді" часто рухалися у штрафний майданчик до форварда і одного з вінгерів – це призводило до звуження нашої оборони. Шапаренко та Сидорчук дуже низько змістилися і втратили контроль над важливою зоною перед штрафним. Унаслідок цього Токмак Нгуен мав достатньо часу та простору для якісного удару по воротах Бойка. Сидорчук – дуже старанний та відповідальний футболіст, проте іноді він заграється, занадто багато уваги приділяє м'ячу, втрачаючи зону безпосередньої відповідальності. Саме він, на мій погляд, втратив Ремзі у матчі з Юве, коли Динамо пропускало перший м'яч. Очевидно, що Сергієві більше уваги потрібно приділяти грі без м'яча.
Дещо схожа ситуація в епізоді з пропущеним голом на 59-ій хвилині. Схожість – у перевантаженні штрафного гравцями Ференцвароша завдяки підключенню хавбеків. Цей маневр знову спрацював і призвів до моменту, цього разу – гольового. До речі, це була шикарна позиційна атака з 24-ма передачами поспіль. Останні два паси були за Зубковим, перший – невдалий, але м'яч знову відскочив до українського легіонера "Фраді", і він все ж таки знайшов вільного Токмака – 1:2.
Саме цей момент, на мій погляд, був показовим та ключовим у матчі. Він переламав хід гри, але тренери по-різному відреагували на сигнал. Ребров своєчасно підсилив свою команду замінами (Лаідуні, Мак і Болі добре увійшли у гру), а Луческу чомусь повів себе пасивно. Можливо, він боявся зламати систему, яка тримала крихку перевагу? Але було помітно, що Ференцварош із часом перехопив не тільки м'яч, але й ініціативу. У другому таймі кияни не завдали жодного удару по воротах. Ставка на утримання результату та швидкі атаки не спрацювала. Рахунок не втримали, атаки не доходили до логічного завершення.
Сподобалася структура гри у позиційних атаках Ференцвароша. У цьому аспекті команда Реброва краща за Динамо.
У процесі розвитку атак фулбеки швидко підіймались у другу третину, а згодом і взагалі на лінію з нападниками. Пара центрбеків розходилася. Блажіч і Ковачевіч діяли у цій фазі гри у півпросторі, а по центру у лінію оборони сідав Харатін, який відігравав важливу роль у розіграші м'яча.
Автоматично команда перебудовувалася на схему 3-4-3, яка дозволяє ефективно створювати умови для трикутників та ромбів у різних зонах.
Ще один важливий момент, на який хочеться звернути увагу – взаємозамінність півзахисників та нападників. Всі ці нюансі дуже добре відлагоджені у команді Сергія Реброва.
На усередненій позиції гравців привертає увагу глибока позиція форварда Динамо Супряги. Він часто зміщувався, відкривав зони, але все ж таки об'єктивно був чи найменш ефективним гравцем у складі Динамо. Супряга повинен додати, інакше втратить місце у складі.
Наприкінці матеріалу пропоную поглянути на мапу ударів по воротах. Після першого тайму Динамо у цьому важливому показнику вело з рахунком 7:5, у другому таймі програло 0:10! Хоча, треба визнати, що більшість ударів господарів була з-за меж штрафного, тоді як кияни били виключно з меж.
Якщо Динамо і Ференцварош зіграли унічию, то у протистоянні тренерських штабів переміг Сергій Ребров. Сподіваємося, що Мірча Луческу зробить правильні висновки.
Сергій Костенюк, спеціально для Футбол 24
Telegram-канал автора про тактику футболу
"Луческу вже можна сварити?": Динамо нагадало про Хацкевича, жахливі 0:10, а Ребров – молодець