Зірки ПСВ, які зробили сенсаційний требл у 1988-му: листоноша, продавець сантехніки і сусід ван Гога – де вони зараз?

ПСВ Ейндховен – один із трьох китів, на яких тримається нідерландський футбол. Щільна конкуренція з Аяксом та Фейєнордом рухає вперед усю Ередивізі. Тут народжуються великі таланти, сюди приїжджають неграновані самородки типу Ромаріо, Роналдо чи Луїса Суареса, яких невдовзі перепродують за десятки мільйонів. "Голландський футбол – то є голландський футбол".

У Кубку чемпіонів першопрохідцем був Фейєнорд. Естафету одразу перехопив Аякс. На зорі 70-х "Сини Бога" тричі поспіль вигравали Кубок чемпіонів, здобули два Суперкубки УЄФА. ПСВ серйозно відставав за цим показником, тріумфувавши "лише" у фіналі Кубка УЄФА-1978. Ситуація помітно змінилася наприкінці 80-х, коли "селян" (популярне прізвисько футболістів Ейндховена) очолив Гус Хіддінк. З першої ж спроби він привів команду до треблу – Кубок чемпіонів, золото Ередивізі та Кубок Нідерландів. Той сезон досі залишається найуспішнішим за всю 111-річну історію ПСВ.

У вересні 1987-го Хіддінк і Ко заклали наріжний камінь майбутнього європейського успіху, розгромивши вдома Галатасарай – 3:0. Стамбул прийняв нідерландців традиційно негостинно. Ще в першому таймі "леви" відіграли два м’ячі. Один із них забив легендарний Танжу Чолак, який у тому сезоні виграє "Золотий бутс". Проте після перерви гості надійно забарикадувалися і вигідний для себе рахунок втримали. То була перша й остання поразка ПСВ на шляху до Кубка чемпіонів.

В 1/8 фіналу жодних проблем із віденським Рапідом не виникло – 2:1, 2:0. За австрійців гол престижу забив Златко Кранчар, батько добре знайомого нам екс-хавбека київського Динамо. У чвертьфіналі завдяки виїзному голу подолано французький Бордо – 1:1, 0:0. Фінал усе одно здавався недосяжним, адже далі чекала зустріч із Реалом.

Початок матчу на Сантьяго Бернабеу лише підтвердив побоювання андердога. Уго Санчес дуже швидко відкрив рахунок, реалізувавши пенальті. Проте сталося диво – Ейндховену вдалося відповісти, після чого голландці засушили гру настільки, що упродовж наступних 160 хвилин зіркова атака Мадрида билася, наче риба об лід.

У фіналі на ПСВ чекала приречена Бенфіка. Чому приречена? Бо вже тоді існував моторошний міф про "прокляття Бели Гуттмана". "Орли" на той момент програли чотири фінали єврокубків поспіль (зараз уже вдвічі більше). На полі Некарштадіон у Штутгарті, який жив очікуваннями близьких матчів Євро-88, португальці не зуміли підібрати таран до воріт суперника – 0:0, а в серії пенальті очікувано поступилися 5:6. Антигероєм Бенфіки став правий оборонець Антоніу Велозу, удар якого розгадав ван Брекелен.

А як склалася доля тріумфаторів того вечора і де вони зараз?

Ханс ван Брекелен

Голкіпер, 68 років

Воротар №1 збірної Нідерландів 80-х. Одразу після чемпіонського треблу з ПСВ ван Брекелен повернувся у ФРН, де разом з національною командою тріумфував ще й у фіналі Євро-88, здолавши збірну СРСР, сформовану з київських динамівців і очолювану Лобановським. За ПСВ виступав до 1994-го, вигравши ще три чемпіонські титули та кілька дрібніших трофеїв.

Після того, як повісив рукавички на цвях, у його житті знайшлося місце для бізнесу. Проте футбол ніколи не відпускав ван Брекелена занадто далеко. Наприкінці 90-х Ханс зайняв посаду директора в Утрехті, звідки звільнився у 2000-му "через брак довіри від клубу". Здобув тренерський диплом, який дозволяв працювати асистентом, але жодного разу так і не ризикнув спробувати. Натомість у 2010-му увійшов до ради директорів рідного ПСВ. Також має досвід роботи технічним директором у Футбольній асоціації Нідерландів. Зараз – на заслуженій пенсії.

Ерік Геретс

Захисник, 70 років

Могутній бельгієць, капітан того ПСВ, на два роки старший за ван Брекелена, тож кар’єру завершив двома роками раніше – у 1992-му. Одразу подався на тренерські курси і не прогадав. У 1997-му привів скромний Льєрс до чемпіонства у Бельгії. Наступного року взяв корону вже з Брюгге. З 1999 по 2002 очолював ПСВ, з яким двічі бив наше Динамо в Лізі чемпіонів – 2:1, 1:0. Пригадуєте цю неприємну, злючу команду? Взагалі, в якому б чемпіонаті не працював Ерік – майже всюди чемпіонство лягало йому до ніг. Після Бельгії та Нідерландів так було з Галатасараєм у 2006-му, із саудівським Аль-Хілялем у 2010-му і катарською Лехвією у 2014-му. Пролетів лише з Марселем у Лізі 1, Кайзерслаутерном і Вольфсбургом у Бундеслізі. Зав’язав із тренерством десять років тому в Аль-Джазірі з Еміратів. Нафтодоларів на той момент заробив вже предостатньо.

Іван Нільсен

Захисник, 68 років

Потужний 193-сантиметровий центрбек із Данії. У 1990-му, після одинадцяти років у ПСВ та Фейєнорді, повернувся догравати на батьківщину, де побігав ще кілька сезончиків за Фремад, Б-1903 та Нествед, а зі столичним Копенгагеном став чемпіоном країни 1992/93. У середині 90-х спробував потренувати, але вистачило його ентузіазму ненадовго. Зараз про Нільсена дуже мало інформації. Відомо лише, що став підприємцем і продавав сантехніку.

Рональд Куман

Захисник, 61 рік

Найрезультативніший захисник в історії футболу (понад 200 голів) не потребує жодних рекомендацій. На момент фіналу Кубка чемпіонів-88 Куману було лише 25 років, тож він ще встиг зробити блискучу кар’єру у Барселоні легендарного співвітчизника Йохана Кройфа. Закінчував у Фейєнорді середини 90-х (а починав в Аяксі), тож може похизуватися тим, що причетний до історії усіх трьох китів Ередивізі. З 2000 року – на самостійних тренерських хлібах. Найбільшого успіху досягнув з Аяксом – два чемпіонства, два Кубки Нідерландів і Суперкубок. А ось із Барселоною у 2020-21 роках провалився. Зараз очолює національну збірну Країни тюльпанів. Безліч разів перетинався з українськими командами – як гравець і як тренер.

Ян Хайнце

Захисник, 61 рік

Лівий крайок ПСВ виявився могутнім дідуганом – грав аж до сорока років. Причому розпочав і завершив кар’єру в Ейндховені. У середині 90-х відлучався лише на німецьку Бундеслігу – сенсаційний Юрдінген та Байєр. БайАрену він покинув у 1999-му, зовсім трохи не дотягнувши до періоду "Неверкузена". А після того, коли Петер Шмейхель завершив міжнародні виступи, капітанська пов’язка збірної Данії перейшла саме до Хайнце. Ян навіть встиг звозити данців на ЧС-2002, однак там ветеран нестерпно страждав через спеку, тож починаючи з другого туру змушений був стежити за матчами збірної з лави запасних. Футболу за своє життя наївся стільки, що з нього вистачило. Старіє потихеньку у мальовничому місті Нюнен неподалік Ейндховена. Тут колись творив геніальний Вінсент ван Гог.

Беррі ван Арле

Півзахисник, 61 рік

Висококласний опорник, чемпіон Європи-88, практично все життя присвятив ПСВ. Після закінчення кар’єри у 1996-му, влаштувався працювати листоношею у рідному Хелмонді. Проте без футболу ван Арле марнів із кожним днем. Зрештою, ейндховенський клуб згадав про свою легенду. З того часу Беррі виконує практично будь-які обов’язки в клубі – від скаута до координатора вболівальників.

Едвард Лінскенс

Півзахисник, 56 років

У січні 1988-го Едвард дебютував за ПСВ в Ередивізі, а вже через три місяці саме цей юнак став автором результативного удару на 90-тисячному Бернабеу у півфіналі Кубка чемпіонів.

Щоправда, після тріумфального треблу і щедрих авансів справи у Лінскенса заштопорили, тож ПСВ не зумів продати його у більш статусні клуби. Догравав "збитий льотчик" у скромних Венло, Локерені та Бреді, а бутси на цвях повісив у 30 років. Перемкнувся на бізнес, відкривши магазин спортивних товарів, однак "прогорів" і збанкрутував. Кілька років його сім’я ледь зводила кінці з кінцями. Зараз Лінскенс працює спеціалістом страхової похоронної компанії. Клієнти не без труднощів розпізнають у ньому грозу мадридського Реала.

Геральд Ваненбург

Півзахисник, 60 років

Один із найбільших талантів голландського футболу 80-х. За Аякс почав виступати з 17 років, постачаючи витонченими асистами такого ж юного бомбардира Марко ван Бастена. Вміло Ваненбург забивав і сам. Та по-особливому проспект розкрився, опинившись у руках Хіддінка. Той факт, що попри золоті голи Гулліта і ван Бастена у фіналі Євро-88, звання найкращого футболіста країни віддали Геральду – говорить сам за себе. Під кінець кар’єри, вже у 90-х, хавбек вирушив відкривати для себе світ – пограв за японський Джубіло Івата, французький Канн, німецький Мюнхен 1860. У новому столітті Ваненбург взявся передавати досвід молодшому поколінню. Тренував у різні періоди юнацькі команди ПСВ, а донедавна займався молодіжним сектором Аякса.

Сьорен Лербю

Півзахисник, 66 років

Формуючи майбутню чемпіонську команду, Хіддінк запросив із Монако досвідченого данського лівого хавбека. Лербю одягнув футболку ПСВ лише на два сезони, але цього вистачило, щоб вписати своє ім’я в золоті скрижалі клубу, а опісля красиво попрощатися – і з Ейндховеном, і з кар’єрою гравця. У жовтні 1991-го Сьорен отримав шалену пропозицію очолити Баварію – хто ж від такого відмовиться? Тим паче, Мюнхен йому був не чужий – він тут плідно пограв у середині 80-х. Вистачило кількох місяців, щоб зрозуміти – тренер із легенди збірної Данії ніякий. Баварія безнадійно зависла над екватором турнірної таблиці, оргвисновки не забарились. Лербю більше ніколи не сідав на "електричний стілець". Але в інші сфери не пішов – став футбольним агентом.

Вім Кіфт

Нападник, 62 роки

Ще у 1982-му Кіфт став володарем "Золотого бутса", забивши за Аякс 32 м’ячі. А у ПСВ переїхав з Кальчо, де провів чотири роки (Піза, Торіно). Ейндховенці отримали готового, повністю сформованого та хижого на голи бомбардира. Щоправда, на шляху до фіналу з Бенфікою Вім забив лише один гол – у виїзному поєдинку проти Бордо.

Після завершення кар’єри в середині 90-х Кіфт впав у депресію. Його руйнівними розрадниками в той момент стали алкоголь та кокаїн, у чому він із часом знайшов мужність зізнатися. Повернутися до нормального життя допоміг все той же футбол – тільки тепер у новій ролі. Вім багато років працює на нідерландському телебаченні – як експерт і коментатор. Спробував себе й помічником головного тренера у молодіжці ПСВ. Його син Робін також став професіональним футболістом, однак вище другорядних клубів країни стрибнути не зміг. На дітях природа, як правило, відпочиває.

Ханс Гіллхаус

Нападник, 61 рік

Найкращий бомбардир ПСВ у тому євросезоні: забив Галатасараю, а також двічі розписувався у воротах Рапіда. При "живих" ван Бастені і Кіфті не мав жодних шансів на збірну Нідерландів – лише 8 матчів (2 голи). У ПСВ також надовго не затримався і продовжив за кордоном, де запам’ятався фанатам шотландського Абердіна та японської Гамба Осаки. Після завершення кар’єри Гіллхаус несподівано виявив у собі скаутські таланти і не покладає рук на цій родючій ниві вже понад 20 років. Встиг за цей час принести багато користі лондонським Челсі, Арсеналу і КПР, Сандерленду, бельгійському Зюлте-Варегему і, звісно, ПСВ.

Антон Янссен

Півзахисник, 61 рік

Янссен вийшов у фіналі Кубка чемпіонів на 105+2 хвилині замість Гіллхауса і попри те, що провів на полі досить мало часу, не побоявся підійти до 11-метрової позначки шостим у серії. Свою спробу він реалізував, а зразу ж після цього ван Брекелен взяв удар від Велозу.

Та все ж головним клубом життя Янссена став Неймеген. Тут Антон розпочинав, тут провів фінальні сім років своєї кар’єри футболіста, тут працював головним тренером у 2013-14 роках. Також очолював ще кілька клубів, назви яких нічого вам не скажуть. Зараз, схоже, перебуває на творчій паузі, яка затягнулася.

Гус Хіддінк

Головний тренер, 78 років

Гус – унікальний тренер, а його фартовість не снилася навіть Блохіну. Звісно, перед тим, як очолити ПСВ на старті сезону 1987/88, Хіддінк кілька років відпрацював помічником головних тренерів. Але щоб ось так, з дебютної спроби, оформити требл – це особливий випадок. Крім Ейндховена, куди ще повернувся у 2002-06 роках, нідерландець тренував тринадцять команд з різних куточків планети. І все б нічого, тільки мав необережність Гус підсісти на нафтогазову російську голку, чим суттєво підмочив свою репутацію, як мінімум, у наших очах. Зі збірною Росії навіть здійснив історичний прорив – бронза Євро-2008. Після цього на болотах проголосили його ледь не святим – "Гус Іванич", "Царь Гус", "Волшебнік Гус". Ще б пак – більше такі досягнення їхньому футболу не світять. Востаннє Хіддінка бачили за роботою у тренерському штабі збірної Австралії 2022-го. А трохи раніше дід провів кілька матчів на чолі національної команди екзотичного Кюрасао. Міг собі дозволити.

…Окремим рядком варто згадати також голкіпера Патріка Лодевейкса, захисника Адіка Кота, хавбека Віллі ван де Керкхофа і нападника Еріка Віскала, які у фіналі проти Бенфіки не зіграли, проте зробили свій внесок в золотий сезон.

Борусія-1997: від власника 4-зіркового готелю до рокера, який забивав Шахтарю – де вони зараз?