У школі з нього кпинили, втеча від війни і шлях із шостого дивізіону до ЛЧ: історія Златко Тріпіча
Капітан норвезького Вікінга добре знає, що таке труднощі. Але усі вони позаду, тож тепер, у 33 роки, він готовий дебютувати у Лізі чемпіонів.
Златко Тріпіч / Carina Johansen (NTB)
Дізнавайся про перемоги першим.
Одним із новачків основного етапу Ліги чемпіонів став норвезький Вікінг. У раунді плей-офф на віце-чемпіона Елітесеріен чекало загребське Динамо. Це протистояння стало особливим для капітана та лідера Вікінга Златко Тріпіча.
"Це цікаво – повернутися до рідної країни та зіграти такий важливий і вирішальний матч, утім, я роблю це з гордістю. Я дуже пишаюся тим, що можу сидіти тут і представляти Вікінг", – казав лівий вінгер на прес-конференції перед грою, відповідаючи на запитання журналістів трьома мовами: хорватською, англійською і норвезькою.
НАДМІРНЕ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я
Наступного дня Вікінг горів 0:2 вже на десятій хвилині. Проте у середині тайму норвежці скоротили відставання у рахунку, а наприкінці першої половини Тріпіч забив другий гол у складі гостей. 2:2 – все мало вирішитися у Ставангері.
Хорвати знову забили першими на старті зустрічі, однак святкували недовго. Тріпіч реалізував пенальті. На початку другого тайму Вікінг забив ще двічі та оформив історичну дебютну путівку до основного етапу Ліги чемпіонів.
Одним з головних героїв цього тріумфу став хлопець, чия сім’я втекла від війни до Норвегії. Трясовина нижчих ліг, численні перешкоди на шляху, булінг і складна адаптація до нового життя – усе це вже у минулому.
Історія родини Тріпічів – одна із тисяч схожих на історії інших сімей з Балканського півострова. Люди шукали безпечне місце і втікали від війни. Тріпічі знайшли його у Люнгдалі, невеликому містечку на півдні Норвегії. Попереду на них чекав нелегкий етап. На руках вони мали хлопчика, якому не виповнилося й року. Особистих речей – обмаль. Навіть запасного одягу не взяли.
Златко у дитинстві / фото aftenbladet.no
"Якщо у когось із нас бракувало сорочки, тато знімав її та віддавав нам. Він просто хотів, щоб у нас все було добре. Це мене надихало. Я хочу колись бути таким самим взірцем для своїх дітей", – розповідав капітан Вікінга в інтерв’ю.
Незважаючи на те, що Златко не пам’ятає своєї батьківщини та фактично робив перші кроки у Норвегії, він не одразу став своїм у новій країні. Хлопець був жертвою знущань з боку однолітків, зокрема, через нетипові ім’я та прізвище. Це зараз їх вигукує увесь стадіон і Тріпіч є іконою для вболівальників Вікінга. А тоді хлопець не наважувався зайвий раз з’являтися у публічних місцях.
"Я багато чого боявся, – пригадує Тріпіч. – Найгіршими були перерви. Старші хлопці стояли надворі, чекали на мене й провокували. Я постійно боявся, що мене викличуть у класі або будь-яким чином згадають моє ім’я".
Коли Златко було 15 років, його сім’я пережила ще одне жахіття. Невідомий підпалив їхній будинок. Лише своєчасне попередження від сусіда запобігло лиху – Тріпічам вдалося врятуватися.
Хлопець знайшов порятунок у футболі. Він розповідав, що на полі почувався захищеним і перебував у безпеці.
Якби я не мав іноземного походження, я ніколи не став би настільки успішним. Я в цьому абсолютно впевнений. Я вклав у це величезну гордість. Моє прізвище було способом приниження мене. Я вирішив, що це ім’я має отримати зовсім інше значення. Щось, чим я і родина, яка врятувалася від війни, могли б пишатися.
Тепер Златко ділиться своїм досвідом і бере участь у проекті "Skoleløftet", що спрямований на допомогу норвезьким школам у протидії булінгу. Капітан Вікінга є одним із футболістів-представників проекту і використовує власну історію для розмов із дітьми.
Футбольний шлях Тріпіча розпочинався з Тонстада, котрий виступав у шостому норвезькому дивізіоні. В одному з матчів Златко відзначився голом у ворота Егерсунда, клубу з третьої ліги, і отримав від нього запрошення. Далі кар'єра Тріпіча стрімко пішла вгору. У кубковому матчі за Егерсунд проти Вікінга Златко проявив себе дуже добре, хоч його команда й поступилася 0:4.
Вже у серпні 2011-го Тріпіч пішов на чергове підвищення – не у Вікінг, а у Мольде, який очолював Уле Гуннар Сульшер. Та все було б занадто просто, якби Златко одразу закріпився у команді і став її лідером. Спершу він поїхав за ігровою практикою у Фредрікстад, а потім вирушив до німецького Гройтер Фюрт.
Саме у Німеччині з Тріпічем трапився нещасний випадок. Наприкінці березня 2016-го він відпочивав у нічному клубі Нюрнберга. У певний момент між відвідувачами виникла бійка. Златко намагався уникнути конфлікту й сів на диван, що розташовувався поруч. При цьому футболіст втратив рівновагу і впав з триметрової висоти.
Тріпіча доставили до лікарні з травмами голови та хребта. Лікарі діагностували перелом кісток склепіння черепа та ушкодження грудних хребців. Гройтер Фюрт офіційно повідомив – сезон для футболіста завершено. До тренувань Златко повернувся влітку, а вже наступного року норвезького вінгера занесло у молдовський Шериф. Згодом він перебрався у Вікінг, щоб у 2020-му стати гравцем турецького Гезтепе. Лише наступного року повернувся у Вікінг – цього разу надовго.
У команді, що стала для нього рідною, Златко віднайшов друге дихання і допоміг Вікінгу здобути титул чемпіона країни у 2025-му – капітан забив 11 м’ячів та оформив 16 гольових передач. Радість від чемпіонства викликала у Златко безліч емоцій.
Тоді ж капітан став першим футболістом в історії клубу, який у трьох сезонах поспіль набирав двозначну кількість голів та асистів у Елітесеріен.
"Досягти таких цифр після 30 років – особливо. Це показує, що вік не повинен бути обмеженням – якщо ти продовжуєш розвиватися та віддаєшся команді на повну", – казав Тріпіч, який у поважному футбольному віці дебютує на основному етапі Ліги чемпіонів.
Не зайвим буде нагадати, що у перші тижні повномасштабної війни з Росією Вікінг долучився до підтримки України. Вболівальники норвезького клубу організували збір коштів для українських дітей, які постраждали від війни. До акції фінансово долучався й сам клуб. Тож якщо обиратимете команду, за яку варто вболівати у Лізі чемпіонів, зверніть увагу на норвезький Вікінг та його капітана Златко Тріпіча.
