"Якщо у людини в серці Україна, її важко зупинити": Єзерський – про те, як зі зброєю в руках став на захист Батьківщини
Колишній захисник збірної України Володимир Єзерський не мав військового досвіду, але не злякався окупантів.
Володимир Єзерський / фото з відкритих джерел
"Розмови про війну точилися не перший тиждень, і я відчував, що щось має статися. Не таке, звісно, що ми зараз бачимо, але погані думки, на жаль, були. В ніч з 23-го на 24 лютого, приблизно о другій годині, я повернувся з Дніпра та відразу сказав дружині приготувати речі. Так би мовити, про всяк випадок. Все ж таки в нас двоє діточок – 10-річна донька та трирічний син. А тут ще й прочитав, що повітряний простір навколо України вже перекритий.
Після четвертої ранку ми, проживаючи поруч з одним зі стратегічних об’єктів, почули перші вибухи, потім я послухав промову цього клятого варвара. Ми сіли в машину і поїхали ближче до моїх батьків. Спочатку до Львова, а потім переїхали в Трускавець. Після того, як мої рідні облаштувались на новому місці, я відразу ухвалив рішення – треба їхати захищати свій дім. Вважаю, якщо ти українець, якщо ти патріот своєї країни, то мусиш діяти саме так і ніяк інакше. Україна дала мені все, що я маю, тут народилися мої діти. В мене не було жодних сумнівів, що треба робити під час цієї війни.
Мій військовий вишкіл пройшов на футбольних полях (посміхається). Весь мій армійський досвід – це тир біля колишньої бази ФК Шахтар. Бувало, інколи там стріляв, коли грав у Донецьку… Але справа не в тому. Якщо у людини є воля, є бажання, є патріотизм, є в серці Україна, то її важко зупинити. Особливо після всіх тих знущань, які ми, на жаль, побачили. Коли стає питання, бути Україні чи ні, зможеш ти як тренер виступати під своїм прапором чи не зможеш, ніяких вагань не виникає. Я не зробив і не роблю нічого видатного чи героїчного. Взагалі. Просто захищаю свою громаду та свій дім", – цитує Єзерського Команда 1.
