Стів Кларк. Той, хто шокував АПЛ
Сьогодні "Футбол 24" знайомить із творцем головної сенсації нового сезону в АПЛ. Стів Кларк та його "Вест Бром" закріпилися на третій сходинці і мають твердий намір боронити свої високі позиції.
Стів Кларк не помилився з вибором
Щоліта Стів Кларк тікає від футбольних турбот, влаштовуючи собі 4-денну поїздку на риболовлю із своїм батьком, братом та другом. За його словами, саме так він найкраще релаксує. І тому, готуючись до чергового "рибного" дня за містом, він із дещо важким серцем відповів на дзвінок із "Вест Бромвіча".
Але тепер не шкодує про це. У суботу Кларк повів свою команду на "Сандерленд", тріумф над яким підняв їх на третє місце, також знаменуючи найкращий старт "Вест Бромвіча" у лізі з 1953 року. У той час як керманичі різних команд один за одним, наче доміно, "падають", побиті у прем'єрлігових боях, історія Кларка є однією з найбільш втішних у сезоні. А почалася вона за досить несподіваних декорацій.
"Щороку ми вчотирьох вирушаємо на озеро Rutland Water і влаштоваємо таке собі змагання", - розповів Кларк минулого тижня на "Хоторнс". - Ця традиція живе вже близько 10-ти років і нахлистове "полювання" на форель - мій найкращий відпочинок. Якось ми рибалили вже 3 чи 4 дні, і тут Ден (Ешворт, спортивний і технічний директор "Вест Бромвіча", - Авт.) вирішив зі мною поговорити. Я сказав, що зараз на відпочинку, на що він відповів: "Гаразд, тоді я приїду до тебе". Ми завжди робимо одноденну перерву від риболовлі і зустрічаємося на кілька годин, щоб обговорити різноманітні речі. І саме завдяки тодішній розмові я, здається, і отримав роботу. Це коштувало мені неабиякого терпіння".
Після 15-ти років другорядних ролей, починаючи як асистент Руда Гулліта у "Ньюкаслі" в 1998-му, а згодом допомагаючи керувати командами Жозе Моурінью, серу Боббі Робсону та Кенні Далглішу, Кларк тепер "смакує" одноосібною опікою над клубом. Не так вже й багато часу минуло, відколи його спроби стати тренером у "Бернлі" отримали відсіч. І це попри чудову характеристику, що її дав Кларкові Жозе Моурінью, з яким Стів впродовж майже 20-ти років працював у "Челсі" і як гравець, і, згодом, як асистент тренера на "Стемфорд Брідж". Жозе якось висловився про Кларка: "Якби йому довелося керувати клубом, навіть таким великим, як "Челсі" - він би був готовим до цього. Я вважаю його значно кращим за багатьох менеджерів, що знаходяться зараз біля керма команд".
"Він сказав дуже приємні речі, хоча, вочевидь, ніхто їх і не слухав належно, оскільки пройшло мало не сто років, перш ніж мені вдалося стати тренером!", - сказав Кларк. - Мабуть, це через мій образ, і люди, які мене не знають, бачать у мені мовчазного, похмурого шотландця. Можливо, це також частково і моє власне рішення, адже ще до "Вест Бромвіча" мені траплялись можливості тренерства, але жодна з перспектив мене не захоплювала".
"Після мого відходу з "Ліверпуля" пролунав дзвінок із "Бромвіча", і їхня пропозиція мене дуже зацікавила. Враховуючи мої минулі невдачі у цій царині, я мав би схопити ноги в руки і чимдуж помчати туди, що я, власне, і зробив. Футбольна кар'єра така недовговічна, що й було продемонстровано у "Челсі" минулого тижня, і якщо тобі не пощастить стартувати вдало - далі буде складно".
Але Кларкові і "Альбіону" не варто було й турбуватися. 49-річний тренер зберіг дисципліну і модель команди, сформовані ще Роєм Ходжсоном, а також запровадив більш відкритий, контратакуючий стиль гри. У його команді кожен гравець чітко знає своє місце і обов'язки. Перемога "Вест Бромвіча" над "Челсі" внесла свою лепту у звільнення колишнього одноклубника Кларка Роберто ді Маттео, що хоч і засмучує альбіонського керманича, але доводить: чудовий старт "Бромвіча" - не випадковість.
Кларк прибув на "Хоторнс" у повній бойовій готовності. Його авторитет і вплив, як асистента Моурінью у "Челсі", був чималим, Стів також був ключовою фігурою в успішному поході клубу до фіналу Ліги чемпіонів під керівництвом Аврама Гранта 4 роки тому. Його робота тут, а також у "Ньюкаслі", "Вест Хемі", де він співпрацював із Джанфранко Дзолою, і "Ліверпулі" стала чудовою тренерською школою для Кларка. "У мене був прекрасний досвід роботи із усіма людьми, під керівництвом яких я працював. І лише ідіот міг би нічому не навчитись після такого", - сказав Кларк. - Я завжди твердив сам собі, що хочу навчитися якомога більше, щоб коли випаде шанс - я був готовим до нього. Я взяв "зі світу по нитці" - від кожного дечого навчився, навіть у негативних моментах".
"Від Жозе я перейняв звичку бути уважним до деталей. У нас були хороші відносини, і це давало позитивний результат, приносило успіх. Але я ж не дурень, щоб вважати, що оскільки досі все йшло добре, то так буде і надалі, без ситуацій зі знаком "мінус". Мене кілька разів звільняли як асистента, але не як менеджера. Але цей день колись настане, я не маю щодо цього ілюзій і знаю, що це невідворотно. Коли це станеться - матиму черговий урок. На такій роботі не можеш відчувати себе у 100-відсотковій безпеці, але це того варте".
Чи "забирає" Кларк свою роботу додому? "Так, мабуть, хоч намагаюсь і не робити цього. Ця робота формує весь твій тиждень. У випадку хорошого результату ти тішишся ним кілька днів максимум. Ще асистентом я "смакував" результат днів зо три, а потім починав думати про наступну гру. Але тепер, наприклад, у переможну для нас суботу я повернувся додому і відразу ж почав планувати наступний матч".
"Коли я отримав роботу, Брендан (Роджерс - Авт.) надіслав мені повідомлення: "Ласкаво просимо у світ без сну". Взагалі-то, я не маю проблем із засинанням, але коли прокидаюсь, то у голові відразу починають крутитися мільйон думок".
Після кількох років стабільного прогресу фани "Альбіону" тепер можуть наважитися на мрії про можливе повернення до єврочемпіонату. Однак Кларк любить більш тверезо оцінювати ситуацію. "Єдина річ, яка все гальмує, це 40 пунктів", - сказав Кларк. - Це основна ціль, хоча я й ніколи не уточнював терміни, коли ми маємо її досягти. Це може бути лютий чи березень, я визначу, що і коли ми робитимемо. Якщо швидко цього добитися, то у твоєму розпорядженні є ще кілька ігор, де ти можеш поставити якісь другорядні цілі. Але для такого клубу, як "Вест Бромвіч", важливими є цілі реалістичні - ті, яких зможеш досягти. Інакше ти усіх підведеш".
Але це найменша з усіх теперішніх турбот Кларка. Шлях до статусу №1 був довгим, але для "Особливого зі Сметвіка", як свого часу нарекли Стіва вболівальники "Вест Бромвіча", він був того вартий.
Матеріал The Telegraph переклала Анастасія Брюквіна
