Шевченко вітав Блохіна шоу в Барселоні, червонів у Мілані та змінив Челсі назавжди – легенда не стерпить поразки
Досі найкращий бомбардир збірної України мав унікальний характер, який дозволив йому пробитися на вершини. Андрій Шевченко у кількох історіях, що розкривають його несамовиті якості.
Андрій Шевченко / Getty Images
Хочеш бачити наші футбольні новини частіше?
Жадоба у всьому бути першим вирізняє найкращих з когорти просто гарних футболістів. Зараз прийнято часто критикувати молодих, амбіційних і перспективних гравців Динамо. Це роблять навіть самі вболівальники київського клубу. Невдачі підсвічуються, успіхи применшуються. В еру соцмереж багато енергії може піти на безсенсовні суперечки з хейтерами. Та мріяти про велику кар'єру насправді треба. Андрій Шевченко зізнавався, що дуже вірив у себе з дитинства. Ще б пак, ставати найкращим бомбардиром усіх можливих турнірів, отримувати бутси з рук самого Іана Раша, світитися в об'єктиві камер, які знаходили його з ранніх років, ніби передчуваючи сходження великої легенди.
День народження іншого великого форварда Динамо, Олега Блохіна, припадає на 5 листопада. Достеменно не відомо, де саме володар Золотого м'яча 1975 святкував своє 45-річчя, але навряд чи він міг пропустити такий матч. Білявий хлопчина передавав найяскравіший привіт легендарному бомбардиру, грою якого надихався. Шева розривав на своєму фланзі Серхі Бархуана – одного з найшвидших захисників на ту пору. І це в якийсь 21 рік! Іспанець отримав другу жовту на 47 хвилині, але тоді вже все було зрозуміло після хет-трика Шеви.
Для розуміння масштабу цієї події. Лише Кіліан Мбаппе зміг також забити 3 голи на Камп Ноу в Лізі чемпіонів. Сталося це аж 24 роки після українця. Тим історичним матчем Шевченко вибив собі путівку в суперклуб. Коли футболісти Мілана зібралися подивитися ту гру в легендарній кімнаті на клубній базі, всі хотіли побачити його. Вже тоді пліткували про можливий трансфер Шевченка. Колотив гол за голом. Паплюжив світовий футбольний храм, як говорив про цю феєрію Паоло Мальдіні.
Бліда шкіра, крижаний погляд, елегантний біг. Починав з флангу і прямував до центру, розкидаючи захисників, немов кеглі в боулінгу. Ця особлива грація. Плавність, що перетворюється на імпульс. Хитрий живий розум. Нищівне прискорення. І ця безжальність перед воротами. У часи, коли більшість українських гравців надто часто пасують перед суперниками ментально, приклади таких безцеремонних нахаб, як Шевченко, особливо надихають. Дозволив забути жах поразки 1:4, яка за 4 роки до того перекреслила домашню перемогу Динамо Фоменка над Барсою в ЛЧ (3:1).
Брайда та Галліані ще ті хитрі жуки. Хотіли запропонувати за Шеву 18 мільйонів доларів. Після такого вечора в Барселоні довелося підвищувати ставку до 25 млн вічнозелених, бо конкуренти вже були, як ті шуліки. Шева попервах дивував партнерів у новій команді. В Італії не було заведено просто вставати з обіднього столу та прямувати до своєї кімнати. Виходимо тільки всі разом, коли доїсть останній гравець. Іноді над ним навіть жартували, імітуючи кінець трапези. Шева стрімко кудись вискакував, бо завжди мав купу справ. Але йому казали: "Андрію, сідай". У такі моменти можна було побачити дуже сердитого гравця, який не терпів жартів над собою.
Що це за суперклуб такий, де тренування тривають трохи більше як годину. В Лобановського була робота навіть до трьох годин. Різниця у методиці тренувань навіть призводила до іронічних повідомлень у відповідь: "Чому ти не викладаєшся на всі 100?" Та Шевченко швидко пристосовувався до нового. Справжня ненависть до поразок. Не важливо, чи це фінал Ліги чемпіонів, чи гра в пінг-понг з 8-річним дитинчам партнера по команді. Коли Мальдіні якось взявся подивитися його голи на телебаченні, думав швидко перемкнути. Ну, він ж їх всіх знав на пам'ять! Однак це видовище заворожувало. Шева не вписувався в категорії, а був окремим явищем. "Як тобі це вдавалося?" – не витримав і зателефонував тоді Паоло. "Я завжди хотів вигравати", – відповідь не могла бути іншою.
Коли у 2003 році в Мілан перейшов швидкий бразилець Кака, клуб уже мав передову наукову лабораторію. Згодом її плоди використовували в АПЛ. Мальдіні списали у 32 роки, але завдяки роботі Milan Lab, він грав ще 9 сезонів. Костакурта виступав до 40, Сержінью і Кафу не сильно відставали, хоча їх теж представляли збитими льотчиками. Вдалося різко знизити рівень травматизму завдяки вимірюванню всього. На тестах швидкості бігали дистанцію 40 метрів. Шевченко, звісно ж, незмінно перемагав усіх як найкращий спринтер.
Кака зразу ж показав себе конкурентом, який лякав українця втратою позицій лідера. Партнери не втрачали нагоди накрутити атмосферу і підколювати Андрія. День тестів у Milan Lab був таким напруженим, ніби це фінал великого турніру. Коли пробіг останній гравець, всі оточили аналітика. Ну що, хто ж там переміг? Той вдивлявся у свій монітор і раптом випалив: "Найшвидшим був Паоло Мальдіні!" Розгублені зірки Мілана різко зареготали. Другим виявився Кака. Шевченко різко почервонів. Програв не лише новачку, а й 35-річному ветеранові. Відповідь лідера збірної України була проста. Виграна Ліга чемпіонів, Золотий м'яч і фото на пам'ять у Сала дель Каміно з Кубком ЛЧ у руках.
Засновник тої культової лабораторії згадував, що останній підпис перед трансфером гравців у Мілан належав виконавчому директору Адріано Галліані, але перед ним був його. Жан-П'єр Мерсеман також керувався своїми ґрунтовними даними, коли обговорювали продаж гравця. Скільки разів він продавав гравця, а потім бачив, як той в іншому клубі покращує свої результати? Мерсеман хитає головою: "Не можу згадати жодного. Досить багато хто грав гірше". Серед таких особливо виділялися Андрій Шевченко та Кака.
Трансфер за рекордні для Британії 30 мільйонів фунтів (майже 44 млн євро) у 2006 році. Абрамовіч кликав його з 2003-го. Мілан тільки змушував купувати взамін Креспо та Муту. Відпустили вже 29-річного українця. З великою ймовірністю Шевченко процвітав би й надалі на Сан-Сіро, де вміли працювати з гравцями його віку найкраще. На той момент найкращий бомбардир в історії Ліги чемпіонів. Цей трансфер, може, й був провальним, але дозволив Челсі дійти до мети. Тепер усі остаточно усвідомили, що цей клуб може купити ледь не будь-кого, а верхня межа майже не існує. Навіть тодішній наставник лондонців Жозе Моурінью казав, що тепер реально все.
Як і багато інших зірок, Шевченко дебютував у Суперкубку. І це були топові 45 хвилин 13 серпня 2006 року. Моурінью мусив якось заспокоювати Дрогба, який бачив у такому трансфері загрозу й міркував про відхід. Тож на матч з Ліверпулем випустив обох форвардів з перших хвилин. Вони по черзі сходили з флангу в центр. Через травму Баллака вже на 25 хвилині вийшов вінгер Калу. Шева змушений був відтягнутися на незвичне місце десятки, але ривок з глибини після закидання Лемпарда з центра поля не міг бути кращим. Не просто дебютний гол, а справжнє мистецтво. Рекордна сума почала виправдовувати себе миттєво – відразу ж затрубили англійські коментатори.
Проблеми з грижею, низька результативність і симпатії Моурінью до Дрогба. Лише згодом португальський тренер визнав, що був нещирим, коли говорив, що його першим вибором завжди був Шевченко. Молодший і динамічніший Самюель Ето'о просто не був доступний. Та навіть у такому Челсі, сплетеним з інтриг, Шевченко показував спалахи себе колишнього. Втома ніяк не минала після операції. Газети жорстко критикували, а йому було боляче, що не може віддячити клубу. Зрештою, він проклав шлях Челсі до вершин одним своїм статусним трансфером. Життя не складається тільки з перемог, але приклад Шеви показує: не бійтеся мріяти і вірити, можливо справді все.
