2 липня. Другий матч юнацької збірної України на Євро U-19. Поєдинок, який міг наблизити команду до головної мети – здобуття путівки на чемпіонат світу U-20 2027 року. Після перемоги над Хорватією "синьо-жовті" отримали чудову можливість уже в другому турі достроково виконати це завдання. Для цього потрібно було лише перемагати. Сербія у першому турі розійшлася миром з Італією, тоді як українці стартували на турнірі з важливої перемоги над хорватами. Ціна цього матчу була зрозуміла ще задовго до стартового свистка.

Вольова перемога України у відеоогляді матчу Євро U-19 проти Сербії – 2:1

До стадіону я вже діставалася звичним маршрутом: із Ліверпуля потягом до Бангора, а звідти – таксі. Саме дорогою й відбулася коротка, але дуже символічна розмова. Водій, поляк за національністю, поцікавився, який матч сьогодні відбудеться. Почувши, що грають Україна та Сербія, без вагань відповів:

Я вболіваю за Україну.

Якщо перед матчем із Хорватією українці виглядали більш розкутими, а хорвати – максимально зосередженими, то цього разу обидві команди проводили передматчеву підготовку стримано й дуже серйозно. Футболісти майже не відволікалися, а на їхніх обличчях читалася повна концентрація.

Ще до початку зустрічі відчувалася присутність сербських уболівальників. Вони підтягувалися до стадіону задовго до стартового свистка, співали, розгортали прапори та банери. Водночас стюарди, які уважно перевіряли як український, так і сербський сектори на наявність забороненої символіки, попросили прибрати один із банерів із політичним гаслом "Нема преда". У перекладі із сербської це означає "Немає здачі" або "Не здамося". У цьому контексті гасло стосується позиції Сербії щодо Косова й є одним із найпоширеніших національних лозунгів.

Попри політичний підтекст цього банера, жодної ворожої атмосфери чи проявів агресії щодо українців на стадіоні не було. Навпаки, футбольна атмосфера залишалася спокійною, а увага всіх була прикута виключно до футболу.

Окремо варто відзначити й кількість українських уболівальників. Вдалий старт збірної України на турнірі та перемога над Хорватією, схоже, ще більше зацікавили наших фанатів, тож підтримати "синьо-жовтих" у другому матчі прийшла значно більша кількість людей. На трибунах помітно побільшало української символіки. Якщо під час першої гри вдалося побачити лише прапор Карпат, то цього разу до нього додався ще й прапор футбольного клубу Олександрія. Було чути українську, польську та англійську мови – багато хто спеціально приїхав до Бангора, щоб підтримати команду в одному з найважливіших матчів турніру.

Особливу увагу привертав і Патрік Сикут. На трибунах було чимало прапорів і плакатів із наголосом на тому, що він "один із нас" – українець і поляк водночас. Ці меседжі були радше про єдність і дружбу між двома народами, а не про будь-яке протистояння.

Серед численних уболівальників були й ті, хто спостерігав за матчем із професійним інтересом. Підтримати своїх клієнтів і наживо оцінити їхню гру в одному з ключових поєдинків на шляху до чемпіонату світу приїхали футбольні агенти. Зокрема, на стадіоні були помічені Вадим Шаблій, Олександр Карпов, Сергій Серебренніков, Андрій Кириченко та інші представники агентського середовища. Водночас на трибунах працювали й іноземні агенти та скаути європейських клубів, які уважно стежили за потенційними новачками. Для молодих футболістів це була додаткова мотивація проявити себе, адже кожен вдалий матч на такому турнірі може стати важливим кроком у кар'єрі та привернути увагу клубів із-за кордону.

Зі стартовим свистком я зайняла місце за воротами Назара Домчака. Українці активно розпочали зустріч, намагаючись нав'язати супернику свою гру, однак перший по-справжньому небезпечний момент створили саме балканці. На 15-й хвилині після обрізки в захисті Ранкович увірвався до штрафного майданчика й точним ударом відкрив рахунок. На жаль, уже в другому матчі поспіль саме Україна першою пропускає: якщо проти Хорватії це був гол із пенальті, то цього разу – з гри.

У той момент вирішила змінити своє місце. Подумала: а що, як це буде на щастя? Іноді навіть у журналістів є свої маленькі футбольні забобони. Перейшла за ворота вже сербської команди – і, здається, це справді спрацювало. Саме після цього українці спочатку зрівняли рахунок, а згодом забили й вдруге, оформивши вольовий камбек. Збіг це чи ні – кожен вирішить сам.

Найбільше запам'яталася атмосфера всередині команди. Навіть із-за воріт було добре чути, як футболісти постійно підтримували один одного. Раз по раз лунало: "Пасік! Пасік!", "Давайте, хлопці!", "Ми можемо!", "Погнали!". Навіть після пропущеного м'яча жодної паніки – лише підтримка, віра один в одного й максимальна концентрація.

Не менш потужною була й підтримка українських уболівальників. Найактивніший сектор розташувався саме за воротами Домчака й практично без упину підтримував команду. На стадіоні лунали Державний гімн України, "Ой у лузі червона калина" та традиційне "Хто не скаче – той москаль". А між піснями фанати постійно підганяли команду: "Давайте!", "Ми у вас віримо!", "Ви вже це робили – зробите ще раз!"

Попри політичний контекст цього протистояння, на полі все залишалося в межах спортивної боротьби. З боку сербської команди не було ані провокацій, ані безпідставної грубості чи надмірної агресії. Чим довше тривав матч, тим більше відчувалася його ціна. Кожне єдиноборство, кожен підкат і кожен виграний м'яч супроводжувалися шаленими емоціями. У другому таймі балканці додали, створили ще кілька небезпечних моментів, однак Домчак неодноразово виручив українську команду, а "синьо-жовті" втримали переможний рахунок.

Насправді за два матчі на цьому Євро я помітила цікаву тенденцію. Українська збірна впевнено входить у гру й добре виглядає з перших хвилин, але після пропущеного м'яча команда ніби додає ще більше. З'являється більше гостроти попереду, швидкості, активності, створюється більше моментів, а головне – приходить реалізація. Після фінального свистка на це звернув увагу й Дмитро Михайленко. Головний тренер наголосив, що команда не панікує після пропущеного м'яча, не починає хаотично форсувати події, а продовжує грати в той футбол, про який домовлялися до матчу. За його словами, саме правильна реакція і характер дозволили Україні вдруге поспіль перевернути хід зустрічі.

Ми не панікували, не почали пришвидшувати гру, робити якісь помилки. Ми грали те, що хотіли, те, про що домовлялися перед грою, – сказав Михайленко.

І справді, за два матчі в Бангорі склалося враження, що ця команда не ламається після невдач. Навпаки – саме після пропущеного м'яча вона починає діяти ще сміливіше, ще агресивніше й ще впевненіше.

Після фінального свистка емоції вже було неможливо стримати. Уся команда разом із тренерським штабом одразу попрямувала до українських ультрас, які розташувалися за воротами. Увесь матч вони провели стоячи, не присівши ані на мить, безперервно підтримуючи збірну. Саме там зібралися найвідданіші українські вболівальники.

Футболісти дякували їм за підтримку, робили спільні фотографії, обіймалися, спілкувалися та роздавали автографи. Особливо красивим жестом стало спільне фото всієї команди з уболівальниками. Згодом саме цей кадр з'явився в соціальних мережах збірної з лаконічним, але таким важливим підписом: "Ми на чемпіонаті світу-2027 (U-20)!"

До фанатів приєднався й тренерський штаб. Наставники також зробили пам'ятне фото разом із тими, хто всі 90 хвилин гнав команду вперед, а потім – ще й окрему світлину на згадку.

Залишати чашу стадіону цього вечора не поспішав ніхто. Футбольні агенти дочекалися своїх клієнтів, щоб уже тет-а-тет обговорити робочі питання після такого важливого матчу.

Загалом радість від цієї перемоги відчувалася далеко за межами українського сектору. Щиро тішилися успіху нашої команди й британці, які працювали на матчі. Стюарди та персонал стадіону вітали з перемогою, усміхалися й не приховували своїх емоцій. Один зі стюардів навіть сказав:

У вас шалена підтримка. У вас дуже класні люди.

Коли стадіон поступово почав порожніти, біля українського сектору ще довго не стихали розмови, сміх і фотографування. Хтось просив автограф, хтось дякував футболістам, хтось просто хотів ще кілька хвилин побути поруч із командою, яка щойно подарувала Україні путівку на чемпіонат світу U-20.

І, здається, саме ці слова британського стюарда найкраще підсумували вечір у Бангорі. Україна здобула путівку на чемпіонат світу, а її вболівальники вкотре довели, що здатні створити атмосферу, яку помічають і запам'ятовують навіть нейтральні глядачі.

Україна вийшла у півфінал Євро U-19, бивши Сербію – дубль партнера Лєвандовскі приніс "синьо-жовтим" путівку на ЧС U-20

Україна вийшла на чемпіонат світу! Сейви Домчака, цікава тенденція і несподіваний талісман збірної проти сербів