Путін і збірна Росії. Дорогами Гітлера, Хірохіто, Мілошевіча?
"Футбол 24" пригадує випадки, коли національні збірні усували від участі у фінальних частинах чемпіонатів світу та Європи.
Путін і ФІФА
"ФІФА повинна задуматися, чи місце Росії на ЧС-2014", - ці слова належать Маркіяну Лубківському, колишньому керівникові оргкомітету "Євро-2012 Україна". "Це хороша ідея, яка може зачепити за живе Путіна", - доповнює думку Лубківського народний депутат Ігор Мірошниченко. Зайве, напевно, нагадувати, які події спровокували українських чиновників до такої жорсткої позиції. Їх підтримали також американські сенатори Ден Коутс та Марк Керк, які написали лист Зеппу Блаттеру з вимогою не лише позбавити Росію участі на Мундіалі, але й відібрати у неї ЧС-2018. Як засвідчує історичний досвід, з практикою дискваліфікацій ФІФА та УЄФА знайомі вже давно.
Гірка спадщина Третього Рейху
У Другій світовій війні за різними оцінками загинуло від 50 до 55 мільйонів осіб. Кривава м'ясорубка вважається наймасштабнішою в історії планети. Запустили жорна, насамперед, фюрер Адольф Гітлер, а також генералісимус японських військ, імператор Хірохіто. Тож на чемпіонаті світу-1950 у Бразилії - першому всепланетарному форумі з 1938 року - не виявилося ані німецької збірної, ані японської. ФІФА з педагогічних мотивів не допустила їх навіть до відбіркового турніру. Якщо точніше, то німці були виключені з ФІФА ще у 1942 році, а спроба повернутися у всесвітню футбольну сім'ю, датована 1948 роком, закінчилася провалом. Цікаво, що команди Італії та Австрії, які також заплямовані злочинами проти людяності, уникнули дискваліфікації.
Членство Бундесманшафт у ФІФА було відновлене у вересні 1950-го, вже після закінчення Мундіалю. Щоб стати новими чемпіонами світу, німцям знадобилося якихось чотири роки. У фінальному матчі швейцарського форуму ФРН зусиллями Хельмута Рана, Фріца Вальтера, Тоні Турека та Ко здолала непереможних угорців. Щодо збірної Японії, то вперше Дайхьо зіграли на Мундіалі лише у 1998 році.
Каудильо не подасть руку комуністові
Перший в історії чемпіонат Європи (1960 рік) мав неофіційний статус. У ньому взяло участь 17 команд. Чехословаччина перемогла у стиковому протистоянні Ірландію, доповнивши таким чином восьму пару в 1/8 фіналу. Матчі цього раунду, а також чвертьфінали складалися з ігор вдома та на виїзді. І, власне, у чвертьфіналі трапився гучний скандал. Жереб звів лобами цілковитих політичних антагоністів - збірні СРСР та Іспанії. З подачі каудильо Франко піренейці принципово відмовилися їхати на матч у Союз. УЄФА такий маневр не міг сподобатися, а тому Фурію Роху дискваліфікували. Совіти хвацько пройшли півфінал, а у вирішальному матчі за трофей обіграли Югославію - 2:1. Над паризьким "Парк де Пренс" підняли червоне полотнище із серпом і молотом.
Для іспанців такий бойкот не мав серйозних наслідків. Через чотири роки саме Фурія приймала наступний чемпіонат Європи. У фіналі, на переповненому "Сантьяго Бернабеу", господарі сповна поквиталися з СРСР, відповівши на гол Хусаїнова м'ячами Переди та Марселіно. Диктатор Франко був у той вечір найщасливішою людиною на планеті.
Брєжнєв - проти чемпіонату світу
Восени 1973-го до влади в Чилі внаслідок військового перевороту прийшов генерал-капітан Аугусто Піночет. Президента Сальвадора Альєнде було вбито. Тим часом на футбольному фронті розігрувалися останні путівки на ЧС-1974. Збірній СРСР належало зіграти якраз проти чилійської команди. Перший поєдинок у Москві закінчився нульовою нічиєю. А ось на матч-відповідь совіти не полетіли, зіславшись на політичну ситуацію в цій південноамериканській країні. Таке рішення, звісно ж, приймалося партією, а не футбольними функціонерами. "Ми були готові зіграти з чилійцями у Сантьяго. Але нас, футболістів, ніхто й не думав запитувати", - згадував потім Євген Ловчев. ФІФА також зайняла принципову позицію, безкомпромісно зарахувавши СРСР технічну поразку.
Югославські війни
На зорі 1990-х соціалістична Югославія дала тріщину в усіх напрямках. Про незалежність оголосили Хорватія, Македонія, Боснія і Герцеговина, а також Словенія, що поклало початок кривавій багаторічній різанині. Президент Слободан Мілошевіч вирішив до останнього тримати території суверенних країн під своїм контролем, кинувши проти вчорашніх співвітчизників танки і авіацію. Практично одночасно спалахнули три "гарячі точки".
Боснійська війна. Неофіційним початком наймасштабнішого балканського конфлікту вважається перше квітня 1991 року, коли Сербська добровільна гвардія на чолі з головорізом Желько Ражнатовічем (прізвисько - Аркан) перейшла сербсько-боснійський кордон і роз'язала масові вбивства у місті Бієліна. Вибухнула повномасштабна війна, яка тривала аж до 14 вересня 1995-го. За цей час полягло від 100 до 200 тисяч осіб.
Хорватська війна. Аналогічну хронологію мала і хорватська боротьба з окупантами. Напевно, найвідомішим епізодом стала битва за Вуковар - хорватське місто, атаковане численною сербською армією (від 30 до 80 тисяч вояків) при підтримці майже півтори тисячі танків. Нечисленна залога хорватських бійців героїчно тримала оборону упродовж трьох місяців, добре орієнтуючись у вуличній війні. Лише під час першого етапу Хорватської війни (а їх було три) кількість жертв з обох сторін первищила 3,5 тисячі осіб. Серед полеглих за свободу Хорватії були і українці.
Десятиденна війна в Словенії. На фоні двох згаданих м'ясорубок словенцям, якщо можна так сказати, пощастило. Конфлікт з Югославською народною армією (JNA) тривав лише десять днів. На полі бою полягли 45 югів, 19 словенців, а також 12 громадян іноземних країн.
То чи могло світове футбольне співтовариство стояти осторонь цих подій? Звичайно, що ні. Збірну Югославії, яка вже встигла здобути путівку на ЧЄ-1992, дискваліфікували. Її місце в авральному порядку посіла збірна Данії і, як відомо, взяла континентальний титул буквально "з коліс". Тренеру данців Ріхарду Меллеру-Нільсену довелося по крихтах збирати своїх гравців, які подалися у відпустки. Когось викликали з теплих країн, а когось тягнули за вуха прямісінько із пабу.
Збірна Югославії перед матчем з Колумбією на чемпіонаті світу-1990
Щодо Югославії, країни-агресора, то табу для балканців не обмежувалося лише Євро-92. Юги не мали права виступати на ЧС-94, а також Євро-96. Таким чином серби хоча б частково відчули кару за ті бузувірства, які вони чинили на території начебто братніх держав.
Олег Бабій, Футбол 24
Twitter автора - @Gullit_87
