"Кройф не взяв єдиного, кого я боявся": як знекровлений Мілан знищив Барселону в афінському фіналі ЛЧ
Фінал Ліги чемпіонів сезону 1993/94 був справжньою сенсацією. Цей матч став яскравою демонстрацією того, наскільки примарний стосунок до гри мають аналітика та очікування.
Знекровлений Мілан на характері знищив Барсу Кройфа
Фінал Ліги чемпіонів – це поєдинок, в якому просто немає фаворита. Які б команди не зустрічалися в цій битві, завжди є шанс, що події розгорнуться зовсім не по тому сценарію, який прогнозували на папері.
Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про легендарний матч між Міланом та Барселоною, який змушує іронічно усміхатися при кожному прогнозі на фінал турніру найсильніших команд Європи.
На папері "все зрозуміло"
Барселона зразка 1994 року створювала враження команди, яку просто неможливо перемогти. Четверте поспіль чемпіонство, можливість вдруге за три роки стати переможцем Ліги чемпіонів – команда легендарного "Летючого голландця" була просто нестримною.
Феррер, Куман, Лаудруп (Міхаель), Гвардіола, Чікі Беґірістайн, Ромаріо – у "блаугранас" був просто фантастичний склад. Окрім імен Барселону вирізняла злагодженість дій та баланс. Кройфу вдалося побудувати ідеальний механізм.
У Мілана Капелло були не менш імениті футболісти, однак перед самими фіналом "россонері" спіткала ціла низка кадрових проблем. Ван Бастен та найдорожчий на той момент футболіст у світі Джанлуїджі Лентіні вибули через травму. Легендарні Барезі та Костакурта теж не могли допомогти команді, тому в захисті Мілану пророкували проблеми. Папен, Браян Лаудруп та Редучою опинилися поза заявкою через ліміт на легіонерів (так, в ЛЧ колись такий був). У Кройфа була лише одна втрата: він вирішив покарати Лаудрупа, який переходив у Реал, і не взяв на матч в Афіни.
Це був єдиний гравець Барселони, якого я дуже боявся. Те, що Кройф його не взяв, було полегшенням. Проігнорувати такого футболіста – о, так, це була велика помилка, – пригадував Капелло.
Будь на стороні переможців вже сьогодні! HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Болюче падіння з Олімпу
Олімпійський стадіон в Афінах був свідком багатьох великих поєдинків. До речі, на цьому ж стадіоні у 2007 році Мілан взяв реванш у Ліверпуля та здобув кубок Ліги чемпіонів. Здається, саме повітря цього місця просякнуте прихильністю до "россонері".
Відверто кажучи, спочатку події на полі розгорталися таким чином, що від статусу фаворита в Барселони майже одразу нічого не залишилося. Мілан дуже швидко відкрив рахунок, проте лайнсмен зафіксував офсайд. Зарахованого гола довго чекати не довелося: на 22-й хвилині Массаро вивів Мілан вперед. Він же добив суперника перед перервою – у роздягальню команди йшли за рахунку 2:0.
На другий тайм Барса вийшла "заряджена" як ніколи. От тільки в момент великої відповідальності це може зіграти злий жарт. Надаль майже одразу після свистка подарував м'яч Савічевічу, і той елегантно закинув його за комірець Субісарреті.
Барселона кинула вперед всі сили, але проти захисту з Тассотті та Мальдіні звичні комбінації були просто марними. Що стосується гострих моментів, то їх взагалі майже не було. Команда Кройфа була блідою тінню того, що від неї звикли бачити. А от Мілан діяв на куражі: Десайї скористався черговим ляпом оборони суперника та довів рахунок до непристойного. Навіть зараз серед експертів побутує думка, що той фінал був найкращим у виконанні Мілана за всю історію.
У чому секрет? Ми просто не вірили скептикам та билися один за одного. Таким Мілан був, і таким залишиться назавжди, – впевнений Мальдіні.
Незабаром відбудеться фінал ЛЧ, і цього разу в ньому знову є відвертий фаворит. Однак турнір найсильніших може розповісти багато історій, коли у вирішальний момент статус не мав жодної ваги.
