Киснева маска замість медалі: як гравець Арсеналу зламав руку під час святкування перемоги в Кубку
Забив переможний гол у фіналі Кубку ліги, виграв другий (та останній поки) єврокубковий трофей в історії Арсеналу, знайшов і виховав для клубу Букайо Сака, але його все одно пам'ятають насамперед через одне падіння. Неповторна історія Стіва Морроу.
Стів Морроу після падіння
Уявіть, що ви ще школярем потрапили в лондонський Арсенал. Подолали багато перешкод, з'їздили у три оренди, все ще не є основним футболістом команди, але виходите у старті на фінал Кубку ліги на Вемблі. Арсенал виграє трофей, ви забиваєте вирішальний гол, який до того ж є дебютним для вас. Попереду церемонія святкування, рукостискання у королівській ложі, навколо багато камер та журналістів, а відчуття щастя просто таки літає у повітрі.
Ви усміхнені, обіймаєтеся з партнерами, а легендарний Тоні Адамс на радощах підіймає вас на руки. А потім ви падаєте. І ні, не прокидаєтеся у холодному поту, наче після нічного марева, а відчуваєте пекучий біль у руці. Натовп, крики, запах медикаментів, лікарня… А ще ящик шампанського від Адамса у якості дружньої компенсації та спроби попросити пробачення.
"Це була справді дивовижна подія, – пригадує Стів Морроу в інтерв'ю Goal.com. – Я знав, що трапиться щось погане, коли падав. Мені довелося простягнути руку, тому що я буквально летів головою вперед. Я просто відчув, як моя рука тріснула на дві частини. Тоді подивився і зрозумів, що вона викривилася і зігнулася в інший бік. Далі все було трохи розмито. Мені просто було дуже боляче. Я небагато пам'ятаю про поїздку в машині швидкої допомоги та деталі подальшої операції".
Сезон 1992/1993 в чемпіонаті Арсенал провів не найкращим чином і фінішував десятим. Тому перемога над Шеффілд Венсдей у фіналі Кубку ліги з рахунком 2:1 додала приємних емоцій фанатам "канонірів". До речі, англійська преса повідомляла, що той поєдинок став першим у Європі, коли команди вийшли на поле з номерами та прізвищами на спинах.
Через місяць Арсенал та Шеффілд Венсдей знову зустрілися на Вемблі. Цього разу в фіналі Кубку Англії. Перший матч завершився внічию, а через три дні лондонці виграли 1:0 та завоювали другий трофей. На святкуванні з усіма знову був Стів Морроу, однак цього разу не радів так бурхливо і нарешті отримав свою медаль. Перед матчем йому вручили нагороду за перемогу в Кубку ліги, а потім – ще одну, вже здобуту його партнерами за виграш Кубку Англії. Офіційний сайт "канонірів" назвав Стіва першою людиною в історії, якій медаль вручили ще до фіналу.
Власне, те падіння на Вемблі не було єдиною комічною подією, пов'язаною з Морроу. Якось захисник Арсеналу Рей Парлор розповів про бурхливе святкування нового року його партнерами. Коли наставник лондонців Джордж Грем дізнався про загул підопічних, то вирішив вивести їх на чисту воду: "Я даю можливість зізнатися добровільно. Якщо ви погодитеся, то оштрафую лише на тижневу зарплату. Якщо ні, то я заберу у вас платню за два тижні. Рахую до трьох!"
Енді Лініган та Стів Морроу, які сиділи поруч і були на тій вечірці, помітно захвилювалися. Парлор розповідав: "Пам’ятаю, як Енді сказав: "Стіве, нам ліпше встати. Тижнева зарплата це краще, ніж двотижнева". Коли Джордж Грем дорахував до трьох, Стів здійнявся на ноги… але Енді залишився сидіти! Тренер крикнув Стіву: "Це двотижнева зарплата!"
У структурі Арсеналу Морроу перебував з 1984-го по 1997-й і за цей час провів лише 85 матчів, у яких забив три голи. Окрім фіналу-1993 на Вемблі, Стів добре запам'ятав інший вирішальний матч, котрий також завершився для лондонців здобуттям трофею. 1994-го Арсенал і Парма зустрілися у фіналі Кубку володарів кубків, а Джордж Грем довірив місце у старті Стіву Морроу. Долю переможця Кубку кубків вирішив гол Алана Сміта. Цей трофей так і залишається останнім міжнародним для Арсеналу.
Навіть, якби я забив переможний гол на Вемблі, я б сказав, що перемога в єврокубку була більшим досягненням у багатьох аспектах, – згадував Стів. – Зіграти таку важливу роль у такій масштабній грі проти таких якісних суперників, як Томас Бролін, Джанфранко Дзола та Фаустіно Аспрілья було винятково. Коли тренер розповідав мені, як впоратися з ними, я подумав: "Вау, оце так завдання.
Повторити успіх "каноніри" могли вже наступного року, але у другому поспіль фіналі Кубку кубків програли Сарагосі. Після прощання з Арсеналом 1997-го Морроу перебрався у західний Лондон і підписав контракт з КПР (спершу переходив туди в оренду), а згодом поїхав закінчувати у Даллас. Саме у США Стів розпочав тренерську кар'єру, а пізніше перейшов у адміністративну діяльність.
Символічно, що 2008-го Морроу повернувся в Арсенал і зробив для клубу в новій ролі, можливо, навіть більше, ніж у ті часи, коли він виходив на поле. Морроу очолив відділ скаутингу та молодіжного розвитку на запрошення Арсена Венгера і невдовзі в системі клубу засяяли зірки Букайо Сака, Райсса Нельсона, Едді Нкетії, Сержа Гнабрі, Доніелла Малена та Габріеля Мартінеллі.
Зрештою, завершення 22-річної епохи Арсена Венгера зумовило значні менеджерські перестановки. 2019-го вони зачепили і Стіва Морроу. "У моєму серці завжди буде місце для Арсеналу. Я завжди любитиму клуб і буду прив’язаний до нього, адже то був чудовий час. Просто іноді трапляються моменти, коли зміни мають місце", – пояснював Морроу.
Стів міг залишатися в Арсеналі та обійняти посаду технічного директора клубу, однак все сталося інакше. Незабаром йому запропонували очолити академію Тоттенхема, та Морроу і принциповий суперник Арсеналу згоди не досягли. Починаючи з 2021-го, Стів працює головним скаутом у Футбольній Асоціації та інколи, на прохання журналістів, згадує 18 квітня 1993-го.
Коли недавно The Guardian запитав про головний спогад з того дня, Морроу відповів: "Мій забитий гол. У мене досі мурашки по шкірі". Та, здається, увесь футбольний світ асоціює Стіва Морроу насамперед із тим трагікомічним падінням. Воно перевершило сам факт перемоги "канонірів". Хоч і не дозволило Стіву відсвяткувати її з усіма.
