Арсенал у меншості врятував нічию з Челсі: провал "аристократів", багатоликі "каноніри" та зірковий час Мартінеллі
Челсі в рамках матчу 24-го туру АПЛ не зміг втримати перемогу над Арсеналом (2:2).
Челсі – Арсенал: звіт на матч АПЛ
Всі інсайди про зірок збірної України.
Арсенал спробував розпочати поєдинок активно, однак нічого небезпечного створити не вдалося. Атакувальний запал гостей затух хвилин за п'ять, а вже на 7-й Челсі міг відкривати рахунок внаслідок красивої комбінації з пасами п'яткою та ударом Ковачіча з лінії штрафного – його встигли заблокувати. До 16-ї хвилини "аристократи" мали у активі цілий вагон моментів: Крістенсен замикав головою подачу з кутового (повз дальній кут), Абрахам нею ж з кількох метрів відправив м'яч у руки Лєно, а Хадсон-Одой з лівого флангу закрутив сферу за комірець голкіперу – поперечина!
Арсенал банально не міг вилізти з власної половини поля, раз за разом помиляючись під високим пресингом Челсі. На 25-й хвилині це вилилось у катастрофу: Мустафі невдало скинув м'яч назад, Абрахам його перехопив, а Давід Луїс зніс Таммі біля власних воріт – червона картка і пенальті! Його впевнено реалізував Жоржінью.
Як не дивно, але вдесятьох гості стали грати більш дисципліновано, в останні 20 хвилин першого тайму дозволивши "аристократам" створити всього один гольовий момент – це Хадсон-Одой вистрілив з підйому метрів з 20-ти у дальній кут, змусивши Лєно виконувати красивий сейв. До перерви по воротах "канонірів" пройшло ще кілька ударів, однак жоден з них небезпечним не був. Челсі домінував, але не добив Арсенал.
На старті другого тайму господарі могли подвоїти свою перевагу, але удар Канте з меж штрафного заблокував Мустафі – можливо, рукою. Арбітр проігнорував цей епізод, а подальші атаки Челсі несподівано дали збій. Катаючи м'яч практично в чужому штрафному, підопічні Френка Лемпарта не створювали моментів біля воріт Лєно, а на 62-й хвилині Арсенал ще й зрівняв рахунок: Мустафі виніс м'яч у центр, Канте впав при перехопленні, а Мартінеллі завдяки невдачі француза вилетів на побачення з Кепою – 1:1!
Це був передостанній гострий випад "канонірів" у матчі, але у "аристократів" з організацією небезпечних епізодів також не клеїлося. Перша реальна нагода побачити гол сталася аж на 72-й хвилині, коли Вілліан потужно вистрілив з гострого кута – Лєно парирував. На 80-й забивати міг Барклі, однак і його удар головою з кількох метрів голкіпер витягнув. Мікель Артета все зрозумів, кинувши у бій центрбека Холдінга, але на 84-й хвилині сталося те, що мало статися: Хадсон-Одой прострілив з лівого флангу на лінію воротарського, а Аспілікуета замкнув у дотик – 2:1!
Арсенал пішов у ва-банк, забувши про оборону. Дуже неочікувано для всіх це принесло успіх: Бельєрін на 87-й хвилині змістився на лінію карного майданчика й філігранним ударом відправив м'яч точно у дальній кут – 2:2!
Тепер вже Челсі потрібно було летіти в атаку, що ледь не вилилось у гол Батшуаї на 89-й – бельгієць замкнув простріл з правого флангу неточним пострілом з близької дистанції! Зрештою, фінальний свисток зафіксував бойову нічию.
Челсі залишився на четвертій позиції в турнірній таблиці, маючи 40 очок у активі, а Арсенал, набравши 30, піднявся на десяту сходинку.
Челсі сам винен у невдачі
Попри всю любов до Арсенала та просто неймовірні емоції від красивої нічиї, варто визнати, що це був фантастичний відскок. Для розуміння: "каноніри" забили два голи з двох ударів за весь матч, в той час як Челсі при 19 пострілах закотив один м'яч з пенальті, а другий – внаслідок навали на останніх хвилинах. 19:2 за ударами (8:2 у площину + поперечина), 3,27 проти 0,57 за xG, 21:2 за проникними передачами, 8:20 за індексом PPDA (інтенсивність пресингу) – "аристократи" просто дефрагментували "канонірів". І розкатали нічию 2:2. Неймовірно.
З Арсенала питати після голу Бельєріна нічого, адже команда провела 70% ігрового часу в меншості, а Челсі і до вилучення тримав "гуннерів" у їхньому штрафному. Так, господарям дуже не пощастило, однак варто зазначити, що останню третину першого тайму та більшу частину другого підопічні Френка Лемпарда провели невиразно. Якщо згадати моменти від 32-ї до 79-ї хвилини, то можна зрозуміти, що на статус голу претендував лише постріл Вілліана з гострого кута. Це підтверджується і статистикою xG за цей період – 0,44 при дев'яти ударах і трьох влучаннях у площину.
Так, Челсі по перерві домінував, тримаючи м'яч більше 60% ігрового часу й катаючи його у чужому штрафному, але моменти пішли тільки в ендшпілі зустрічі. У матчі проти напівсередняка, який весь матч проводить у меншості, це було логічно. Нелогічно виглядали два голи Арсенала з двох ударів – і якщо перший можна списати на нефарт, то при другому оборонці мали накривати Бельєріна за будь-яку ціну. Та й Барклі повинен був агресивно зіграти проти Торрейри, не давши йому спокійно відкритися між лініями та виконати асист – Рос же банально вимкнувся з епізоду.
Не так вже багато Арсенал навантажував захист Челсі, щоб той втратив концентрацію. Shame. Наприкінці сезону, при боротьбі за позицію в зоні ЛЧ, ця нічия може болісно нагадати про себе.
Багатоликі "каноніри"
Арсенал на Стемфорд Брідж проявив кілька облич, кожне з яких демонструвало футбольну справедливість. Перше з них було обличчям топа у затяжній кризі, який ніколи не зможе добитися високих результатів, маючи в захисті футболістів рівня Мустафі – людини, яка не провалювалася протягом дуже короткого відрізку в середині минулого десятиліття. Так, його помилка стала наслідком загальної неможливості вийти з-під лещат пресингу Челсі, однак виправдання їй немає.
Загалом, у Арсенала непоганий склад – Мікель Артета вважає, що в індивідуальному плані "каноніри" перебувають на одному рівні з Манчестер Сіті. Можливо, так воно і є, але потрібно враховувати страшенний дисбаланс в користь атаки – там і Пепе, і Ляказетт, і Озіл, і Обамеянг, і молодий Мартінеллі, і Сака, і Нельсон, і купа інших варіацій. В центрі за іменами також все непогано, але помітно, що не вистачає мозкового центру – Джака обмежений в плані контролю гри, Месут залишається футболістом настрою, а від Ремзі відмовився Емері. При цьому Арсенал має топ-воротаря, але немає стабільного лівого фулбека та партнера для Луїса.
Ці проблеми й далися взнаки на Стемфорд Брідж, однак після вилучення та пропущеного пенальті "каноніри" несподівано зібралися, продемонструвавши інше обличчя – обличчя команди, яку все ще не можна недооцінювати. Так, загалом "гуннери" цілком справедливо займають десяту позицію, але індивідуальна майстерність, швидкість, досвід та фізична готовність залишилися на місці – а після втрати Луїса з'явився ще й характер.
Попри всі свої проблеми, Арсенал залишається великим клубом. В поєдинку проти Челсі його футболісти зіграли саме так, як і належить за статусом – зібралися, вирівняли гру вдесятьох, відігралися, пропустили і знову відігралися. І все це було на виїзді за фантастичного тиску "аристократів". У команди з Північного Лондона дуже вчасно прокинувся клас.
Зрештою, Арсенал продемонстрував нам обличчя футболу. Так, при двох ударах по воротах таке твердження виглядає дивним, але ж логіку в футболі шукати не варто, чи не так? В цьому і полягає його суть і краса – тебе можуть возити весь матч, але ти заб'єш два голи з двох спроб. Просто тому що суперник у більшості став грати гірше, ніж за рівних складів. Просто без причини. Просто тому, що це футбол.
Мартінеллі вривається у велику гру
У матчі, де вся команда лише обороняється, форвардам та атакувальним хавам важко себе проявити – тим паче, коли гол Бельєріна стає рятівним, а Лєно здійснює купу сейвів. Втім, від капітана та топ-голкіпера подібного можна було очікувати (хоча Ектор не забивав більше року). Вболівальники ж запам'ятали відважного 18-річного Мартінеллі, який ще рік тому виступав у чемпіонаті Сан-Паулу.
В статистичному плані Мартінеллі не особливо-то й вражає. У лівого вінгера Арсенала всього 8 пасів (57% точних) при 18 втратах м'яча – загалом же у нього лише 37 дотиків (хоча це все одно більше, ніж у Озіла). В єдиноборства Габі йшов сміливо, однак з 12 епізодів лише чотири стали переможними – такий же відсоток виграної боротьби він має і на другому поверсі (10 епізодів, 3 успішних). Втім, у активі півзахисника 3 відбирання (найбільше серед атакувальних хавів). З обіграшами ж у бразильця не пішло (3 спроби, 0 вдалих).
Це доволі прохідні цифри, хоча в очі кидається висока активність. За неї Мартінеллі й був винагороджений виносом Мустафі та несподіваним падінням Канте, внаслідок якого вдалося вийти віч-на-віч з Кепой й забити гол. Він виявився дуже красивим: 18-річний хлопчина зробив ривок з м'ячем через усе поле, обігравши Емерсона й набравши космічну швидкість – і про холоднокровність виконання не варто забувати! До речі, цей гол став для бразильця 10-м у поточному сезоні. Востаннє тінейджер стільки забивав у далекому сезоні 1998/99 – цим підлітком був Ніколя Анелька.
Мартінеллі відзначився у воротах Шеффілда, Вест Хема, молоді Ліверпуля (дубль), Гімарієша, Стандарда (двічі) та Ноттінгема (двічі). Між останніми його двома голами пройшло всього три дні. Браво! Схоже, у Лондоні засяяла нова футбольна зірочка.
