Арсенал вперше за 20 років вийшов у фінал Ліги чемпіонів – гол Сака приніс перемогу над Атлетіко в матчі-відповіді

Артета здивував, а Сімеоне поставив на обережність

До заявки Арсенала повернулися Едегор і Хаверц – мінімум одного з них очікували побачити в основі, однак фани "канонірів" не побачили навіть Субіменді. Тренерський штаб лондонців здивував новою конфігурацією в центрі поля, розташувавши Льюїса-Скеллі поруч з Езе. Особливо вразив хід із Льюїсом-Скеллі, адже Майлз є фальшивим фулбеком. Він ніколи не грав у центрі на постійній основі, а лише зміщувався туди з лівого флангу оборони.

Льюїс-Скеллі мав витримувати тиск потужних Льоренте й Коке, тож експеримент здавався занадто ризикованим. Також неочікуваною стала поява Вайта, адже в першому матчі правий фланг оборони страждав від Лукмана – ситуація заспокоїлась тільки після виходу Москери замість Бена. Зате із Вайтом "гармаші" додавали в атаці.

Дієго Сімеоне перебудувався у чисту схему 5-3-2 й перевів Льоренте в опорну зону. При цьому позицію правого вінгбека віддали Пубілю – номінальному центрбеку, а не атакувальному фулбеку Моліні, як це робили раніше. Вочевидь, Ель Чоло не збирався розкриватись раніше, ніж виникне потреба.

Атлетіко програв важкий перший тайм

Цей тайм був важким для обох команд. Арсенал розпочав натхненно, як і належить господарям, однак досить швидко лондонцям довелося спуститись на землю. Обережні перекати м'яча не становили великих проблем для низького блоку Атлетіко, та і пресинг працював слабко – мадридці завжди мали вільних футболістів і виходили з-під тиску через короткий пас.

Проблеми з пресингом Арсенала відверто здивували, а от дуже ефективний високий тиск "кольчонерос" – ні. Підопічні Дієго Сімеоне продовжили історію з першої 30-хвилинки другого тайму в Мадриді. Гості пресингували великими силами, атакуючи задню лінію та голкіпера 3-4 футболістами, а почасти й 5-6. Це добре працювало тиждень тому й добре працювало тепер.

Хоча іноді лондонці відрізали пресинг-групу Атлетіко. Виходило досить ефектно. Здебільшого, такі виходи були пов'язані з одночасним опусканням Льюїса-Скеллі та Райса – причому Райс відкривався у фланзі.

Втім, відсутність Едегора та Субіменді негативно впливала на білд-ап "гармашів", а фізичні обмеження Льюїса-Скеллі призводили до втрат під тиском в центрі поля. Частка лонгболів при виходах з власної третини знову виявилась високою – Дьокереш непогано чіплявся за них, але через 2-3 дотики атака Арсенала все одно розверталася назад.

За такого футболу Атлетіко міг забивати гол. Так, на 8-й хвилині Грізманн зачепився за винос від Облака, пробіг правим флангом і викотив проникний пас. Альварес влетів у штрафний з-за спини Габріеля й пробив низом, однак у ворота не влучив.

На 12-й хвилині Грізманн прострілював з правого краю штрафного на ближню – Рая ніби й перехопив крос, однак не втримав м'яч у руках. Альварес намагався зіграти на добиванні, от тільки Райс заблокував удар.

Десь до 20-х хвилин Атлетіко виглядав краще в плані руйнування атак, однак усе інше "матрацникам" давалося гірше. Арсенал мав занадто хороший баланс позаду – потенційні контратаки гостей завжди зачищав Райс, який формував трійку в задній лінії. Позиційних атак у "матрацників" взагалі не було. Підопічні Ель Чоло завершили перший тайм з двома ударами й 6 дотиками у штрафному.

Що найбільш важливо, "каноніри" в другій половині тайму стали реально загострювати. Перший дзвіночок пролунав при кутовому на 17-й хвилині, який завершився красивою комбінацією. Усі футболісти змістилися на ближню стійку, а Райс подав на дальню, де всі забули про Саку – от тільки Букайо не зміг обробити м'яч.

На 19-й хвилині правий вінгер зробив усе правильно. Сака уникнув офсайду й різко стартував під розрізний пас Вайта, відірвавшись від Руджері й простріливши у центр карного майданчика. М'яч у боротьбі Райса з Ганцко відскочив у зону підбирання, звідки вгатив Габріель – сфера пройшла повз дальній кут!

На 25-й хвилині Льюїс-Скеллі проявив себе з кращого боку, обігравши Грізманна на лівому краю штрафного та виконавши катбек. На лінії воротарського не опинилося гравців Атлетіко, але й "каноніри" туди не встигли. Після цього у гостей пройшло ще кілька перспективних закидань.

Втім, якоїсь серйозної гостроти біля воріт Облака не виникало. Здавалося, що на перерву команди підуть за нічийного рахунку, однак лондонці несподівано вийшли вперед на 44-й хвилині – це Дьокереш відгукнувся на закидання прорвався правим флангом, витягнув на себе Облака й виконав простріл.

М'яч зрикошетив на Троссара, а той вгатив у дальній нижній метрів з 15-ти. Облак парирував, а Сака зіграв на добиванні – 1:0! За сумою двох матчів "гармаші" вирвались уперед. Залишилось витримати другий тайм.

Атлетіко так і не переломив хід гри

Арсенал припустився кількох грубих помилок по перерві. Зокрема, на 51-й хвилині Сімеоне підчатував Саліба на невдалій скидці назад, перехопивши м'яч і вискочивши на Раю. Джуліано обійшов голкіпера, однак пробити в порожні ворота не дав Габріель, який встиг підчистити – хоча бразилець грав дуже ризиковано. Існують серйозні підозри на фол з боку центрбека.

На 56-й хвилині Грізманн влетів у центр карного майданчика, прийняв проникний пас від Пубіля й вгатив низом у правий нижній – Райя парирував, а Калафйорі накрив добивання. Рікардо відверто зрізав Антуана, однак арбітр помітив перед цим фол в атаці з боку Пубіля.

Ось і вся гострота. Нічого цікавішого попри купу замін підопічні Ель Чоло не створили. "Каноніри" ж після своїх перестановок могли ще й другий гол забити. Інкап'є на 66-й хвилині відірвався від Пубіля й прострілив під замикання Дьокерешу, а Віктор зарядив у дотик – над поперечкою!

А так згадати теж нічого. Арсенал впевнено тримав Атлетіко на дистанції, підтвердивши статус найкращої оборони світу. Зрештою, фінальний свисток зафіксував мінімальну перемогу підопічних Мікеля Артети – "гармаші" встановили рекордну безпрограшну серію в ЛЧ і вийшли до фіналу. Вперше з 2006 року!