Капітан Барселони і володар 6-ти "Золотих м'ячів" виявився звичайною людиною. Розчарування і немічність змусили його підняти руку.
Скандальне вилучення Мессі – це кульмінація затяжної кризи в Барселоні. Вона пожирає клуб зсередини наче велика ракова пухлина. Севільське фіаско доповнило сумний ланцюжок з болючих поразок. Рим, Ліверпуль, Лісабон… Команда, що заробила собі реноме головного невдахи Ліги чемпіонів, зараз дарує фактично переможний фінал Атлетіку з Більбао.
Ні, ми зовсім не збираємось применшувати подвигу хлопців Марселіно. Баскський футбольний епос точно збагатиться кількома новими оповіданнями про відважного Вільялібре, адепта пишнобородого царя Леоніда з фільму "Триста спартанців". Щоправда той величний нащадок Геракла навряд чи б так безславно повалився на землю після удару Мессі, але це вже інша історія. На війні усі засоби хороші, хіба ні?
Черговим провалом "блаугранас" вже нікого не здивуєш. Так, спортивні ресурси від України до Буенос-Айреса знову торгуватимуть гучною сенсацією, їхнє право, проте велика й непереможна Барса давно померла. На жаль. Гвардіола та Луїс Енріке вичавили все до останньої краплі з тієї фантастичної генерації визнаних майстрів.
У 2016-му каталонці не знайшли жодних аргументів у чвертьфінальному протистоянні ЛЧ проти Атлетіко, ще через рік – безвольно поступились в Турині, тим самим знецінивши епічний камбек з ПСЖ. То були перші тривожні дзвіночки, не при Вальверде чи Сетьєні. Вже тоді команда потребувала нового імпульсу. Лучо хотів провести серйозну чистку, полетіли б голови, та слабохарактерний Бартомеу побоявся фанатського бунту.
Вільне падіння продовжилось в епоху "Мурахи". Трансфер Неймара виявився лакмусовим папірцем для некомпетентного керівництва і зарозумілої роздягальні. Тотальна катастрофа була лише питанням часу. Мессі частково має рацію – на Камп Ноу занедбали спортивний проект. Немічність і розчарування – усе, що залишилось після славетних часів з треблами і "манітою".
Нинішня Барса не претендує на серйозні трофеї, ні в Іспанії, ні в Європі. Вони не можуть обіграти Ейбар, а нам продають сенсацію. Аргентинська "примадонна" нарешті показала характер. І нехай доведеться пропустити кілька поєдинків. Адже каталонцям, які перебувають на стадії перебудови, потрібен лідер. Не той Мессі, що пересувається полем з низько опущеною головою. Б'є чужих – значить любить своїх.
За інцидентом Лео стоїть хронічна імпотенція всього клубу – без плану, без ідей, без президента зрештою! Ще вчора він був частиною неповторного тріденте, нині ж – потрібно вигравати трофеї разом з Брейтвейтом, Трінкау, Лангле, Мінгесою і Дестом, що лажають у кожному матчі. А тут ще й каталонський Женералітет зробив ведмежу послугу, відтермінувавши багатостраждальні вибори щонайменше до березня.
Тобто, абсолютна невизначеність пануватиме ще 2 місяці. Спортивне планування зависло у повітрі, оборона тримається на соплях, а попереду – вирішальна частина сезону, зокрема протистояння з ПСЖ, яке ризикує перетворитись у чортзна-що.
Подейкують, що Мессі неабияк сподівався на зимових новачків. Лапорта, безапеляційний фаворит електоральних перегонів, обіцяв аргентинцеві хороше підсилення вже в січні. У якийсь момент на обличчі 33-річного ветерана з’явилась посмішка... безжально стерта каталонською владою. Аби уникнути чергової ганьби в ЛЧ, "блаугранас" знадобиться допомога вищих сил і найкраща форма потенційних лідерів – Де Йонга, тер Штегена, Грізманна, Педрі.
Не варто пов’язувати вчинок Мессі з можливим відходом. Це велика дурість. По-перше, Суперкубок Іспанії не належить до топових турнірів. Звісно, що Лео хотів перемогти, однак попереду – боротьба за найважливіші трофеї. Півроку у футболі – ціла вічність. Трапитись може все, що завгодно. Ну не віриться, що на останній хвилині гри, коли Барса попрощалась з надією на перемогу, аргентинець вирішив розіграти якусь таємну карту. Той же Атлетік настільки грубо зустрічав історичного "Пічічі", що нерви здали б навіть у найдобрішої версії Халка.
Мессі страждає, бо страждає уся Барселона. Перехідний період щойно розпочався. Куман – не Гвардіола. У нього немає нового Хаві чи Іньєсти. У нього немає й 5-ти мільйонів євро на покупку центрального захисника, а найголовніше – президента, який би знайшов ці гроші. Каталонцям потрібно дати час.