Руслан Маліновський готується розпочати новий етап своєї кар'єри в Дженоа. Вадим Грищук пояснює, чому українець зробив вибір на користь новачка Серії А.
Вирватися з павутини невдач
Робити вибір завжди важко. Руслан Маліновський перебував у ситуації, коли слід говорити про "надзвичайно важко". Останнім часом навколо гравця почала формуватися не дуже приємна аура. Він справді ризикує отримати статус конфліктного, навіть вередливого виконавця.
Джан П'єро Гасперіні, Олександр Петраков, Марселіно Тораль – перелік фахівців, з якими не пішло... Злі язики вже говорять, що у цей список можна записувати Сергія Реброва. Після останнього оголошення заявки збірної прихильники цієї теорії отримали додатковий аргумент. Маліновського в національну команду не викликали, хоча там є гравці, які також мали обмаль ігрової практики останнім часом.
Ребров оголосив заявку збірної України на матчі з Англією та Італією – не обійшлось без сюрпризів
Облишмо поки Реброва. Три прізвища цілком достатньо, щоб говорити про тенденцію. Але ж слід дивитися глибше. Кожен випадок унікальний, жодної закономірності. Гасперіні з самого початку був проти трансферу українця й випускав його лише через високу, як для Аталанти, ціну, або ж через відсутність вибору. Навіть коли вболівальники кілька місяців визнавали Маліновського найкращим, тренер не завжди випускав його в основі. Звісно, вибір за наставником, бо на ньому відповідальність, однак результати команди доводять, щоб без нашого земляка Аталанта не була кращою чи бодай сильнішою.
Петракову цей гравець також був не потрібен з тактичних причин. Інша річ, як склалася ситуація. Фахівець спочатку розповів команді про свою позицію, а потім спробував обставити все так, ніби це Маліновський не хоче грати за збірну. Вигадав якийсь демарш. Тоді багато гравців достроково вирушило в свої клуби, але "злочинцем" став лише Маліновський. Словом, ситуація вийшла далеко за рамки професіоналізму.
У Марселі зайвих емоцій не було. Туди Руслана кликав тренер, який відводив йому чітку роль. Тепер у провансальців інший керманич. До честі Марселіно, він не став кривити душею. Іспанець відразу склав список гравців, яких потрібно позбутися. Маліновський там був зовсім не самотнім. Вистачало навіть лідерів і вожаків команди. Провансальці пішли на глобальне перезавантаження, доцільність якого покаже лише час. Поки Марселіно "досяг" лише вильоту з кваліфікації Ліги чемпіонів.
Після такого екскурсу в історію може здатися, ніби Маліновський просто став жертвою обставин. Не поспішайте з висновками. Певною мірою так і було, але надто легковажно списувати все на цей чинник. Руслан повинен розділити провину, адже десь не зумів адаптуватися, пристосуватися, змовчати. Схоже, він і сам це чудово розуміє, адже дуже ретельно підійшов до вибору нового клубу.
Нарозхват чи ілюзія вибору
Українцеві уже 30 років. Залишилося кілька сезонів на топ-рівні. Втратити і їх заради амбіцій не хотілося б. Та й не повинен Маліновський комусь щось доводити. Певний статус він заробив. Вийти на якісно новий рівень уже не зможе. Усвідомлення цього неабияк приземлює. Та й черга до агентів гравця була доволі короткою.
Найвигіднішим варіантом був Бешикташ. Турки манили перспективою гри в єврокубках й дещо кращими фінансовими умовами. Натомість виникали питання щодо ігрових перспектив. Система "орлів" не зовсім підходить Маліновському. Та й за місце в складі конкурувати довелося б з найкращим гравцем команди – Жедсоном Фернандешем. Знову ризикувати після двох поспіль не найкращих сезонів Руслану, вочевидь, не хотілося.
Маліновський міг стати одноклубником Миколенка в АПЛ – агент українця пояснив вибір Дженоа
Чутки про Саудівську Аравію до уваги не беремо – конкретики там так і не з'явилося. Та й Маліновський дуже швидко визначився з пріоритетним напрямком. Він вирішив повернутися в Італію. Там дуже комфортно почувається сім'я і не довелося б витрачати час на адаптацію до нового чемпіонату. Єдиний мінус полягав у тому, що не було навіть розмов про команди рівня Інтера чи бодай Аталанти. На контакт вийшли клуби зі скромнішими завданнями. Водночас вони манили тим, чого у Руслана давно не було, – місцем у старті й потенційно статусом однієї з головних зірок.
У якийсь момент здавалося, що українець опиниться в Турині. Іван Юріч лобіював трансфер футболіста. Цей фахівець сповідує філософію Гасперіні, тож Маліновський потрапляв би у дуже знайомі умови. Однак справами "биків" керує Урбано Кайро. Такий собі Ауреліо Де Лаурентіс для бідних. Для розуміння – він так завзято продавав Андреа Белотті за 100 мільйонів, що форвард пішов з команди вільним агентом.
Кайро не з тих президентів, чиїм словам можна вірити. Після тижня переговорів він просто заявив журналістам, що його клуб ніколи навіть не цікавився Маліновським. Добре знаючи власника Торіно, італійська преса навіть не спробувала з'ясувати причину зірваного трансферу. Найімовірніше все через гроші. З Кайро так завжди. Ситуацією спробувала скористатися Монца, але там Руслан був більше потрібен для створення глибини складу. Сенсу погоджуватися на таке немає.
Дженоа – це гра ва-банк
Коли вперше з'явилися розмови про Геную, здалося, що це несерйозно. Мовляв, це один з найгірших варіантів з-поміж тих, які фігурували в пресі. Бешикташ – це єврокубки й боротьба за чемпіонство тут і зараз. Торіно – один з найкращих варіантів в Італії, якщо не брати до уваги гранди. Монца – амбітний проєкт, який розвивається семимильними кроками. А Дженоа? Ну... колишня команда Андрія Шевченка, яка лишень повернулася в еліту. До того ж "грифони" серйозно ризикували затриматися в Серії В надовше.
Дженоа ефектно презентувала Маліновського – переповнений стадіон скандував ім'я українця
Чим же така команда могла спокусити гравця рівня Маліновського? Беззаперечно, одним із аргументів було Лігурійське море, яке так любить дружина футболіста. Втім, і для кар'єри в Генуї чимало принад. Альберто Джилардіно навіть думати не може про боротьбу за виживання. Тепер його завдання – впевнено закріпитися в Серії А й закласти фундамент для подальшого прогресу.
Наш земляк повинен стати важливим елементом цього процесу. Принаймні саме такими аргументами його переконали. Йдеться не просто про стабільне місце в стартовому складі – навколо Маліновського будуватиметься гра команди. Культова генуезька газета Il Secolo XIX (видається майже півтора століття) назвала Руслана "ключовою людиною".
І знаєте, це не перебільшення. У Дженоа справді не було гравця з такими характеристиками. Подейкують, Альберто Джилардіно навіть готовий змінити тактичну схему, аби новачок зміг демонструвати найкращу гру. За задумом тренерського штабу, українець повинен стати тим, хто допоможе сяяти головній зірці. Поки Матео Ретегі часто залишався в ізоляції. Партнери просто не знають, як доставити м'яч своєму форварду. Саме цю проблему повинен вирішити Маліновський, який лише два роки тому ставав найкращим асистентом Серії А.
Вже з перших кадрів можна було зрозуміти, що Руслана переконали, як ніколи раніше. Вже в аеропорту Генуї посмішка не сходила з обличчя футболіста. Навіть банальні слова про те, наскільки він щасливий опинитися в такому клубі, не здавалися кліше. Маліновському набридли роки поневірянь, постійні виклики й потреба щодня комусь щось доводити, іноді навіть більше – ламати стереотипи про себе. Нарешті він отримає комфортні умови. Залишилося лише демонструвати відповідну гру.
Фанати Дженоа зустріли свого новачка, наче Мессі. Не дивуйтеся – це у нас реноме Маліновського "підмочив" конфлікт з Петраковим, а для Серії А він ще залишається гравцем з іменем. Навіть якщо вжити слово "зірка, це не буде великим перебільшенням. Руслана люблять не лише в Бергамо. Його магічний удар лівою на багатьох стадіонах змушував тіфозі хапатися за голови. Таке забути нелегко.
На Апеннінах дуже сильний культ провінційного бомбардира (на кшталт Ді Натале, Мікколі чи Ді Вайо). Якщо ж таких немає, то вболівальники віддадуть всю любов менш забивному гравцю, але обов'язково тому, хто здатен творити магію. Генуя переконана, що Маліновський саме такий. Вони зустрічали не резервіста Марселя, який виявився непотрібним Гасперіні, а зірку Аталанти. Футболіста, який разом із Мурієлем зовсім недавно переписував історію бергамасків.
Руслану готові багато пробачати. Від нього не чекають див. Буде достатньо того, що він неодноразово демонстрував на італійських полях. Можна навіть з меншою регулярністю, ніж у свій найкращий сезон в Аталанті. Лише починати потрібно відразу. Вже проти Лаціо українець повинен вийти у стартовому складі. Це і є справжня довіра, а не порожні балачки. Маліновський довго до цього йшов. Тепер провалитися не можна. Перехід у Дженоа – ніби гра ва-банк проти усіх скептиків і критиків. На флопі випали дуже хороші карти. Залишилося з вигодою їх розіграти.