Передавати футбольний талант із покоління в покоління – складна справа. Розповідаємо про сімейні династії, яким це вдавалося.
Матч проти Ювентуса став знаковим з кількох причин. Мілан програв у чемпіонаті вперше за 10 місяців, не зміг забити щонайменше двічі й замахнутися на рекорд Барселони. Каталонці подібну серію завершили на 18-ти поєдинках, а "россонері" зупинилися на 17-ти. Але це все другорядне.
Даніель Мальдіні (син Паоло, якщо хтось досі не знав) вийшов на останні хвилини гри. Це його шоста поява в рамках Серії А. Тепер у сімейства легендарних італійців 1000 поєдинків у елітному дивізіоні чемпіонату Італії. До скромного здобутку Даніеля доплюсовуємо 647 матчів Паоло, які він зіграв за міланців у 1985-2009 рр., а перший представник сім'ї – Чезаре – свої 347 поєдинків провів у 1954-1966 рр. Така знакова цифра – прекрасна можливість пригадати інші футбольні династії, де бодай три покоління футболістів засвітилися на найвищому рівні. Ми нарахували таких лише п'ять, але чотири з них досі функціонують
Кудічіні
На фото – Фабіо та Карло Кудічіні
Як бачимо, Мальдіні – не унікальні. Навіть у самому Мілані таке вже було. Йдеться про родину Кудічіні. Щоправда, Гільєрмо червоно-чорну футболку не одягав. Але й на цьому відмінності не закінчуються. Найстарший представник династії єдиний, хто не був голкіпером. Грав у захисті, але був напрочуд технічним, заслуживши прізвисько "танцюрист". Тренери не рідко ставили Гільєрмо в напад. Для розвитку тактичної думки першої третини ХХ століття це зовсім не дивина. Помер Кудічіні-найстарший у 2017 році, через день після того, як відзначив свій 104-й день народження.
Фабіо обрав собі ремесло голкіпера і настільки вправно виконував цю роботу, що заслужив на прізвисько "Чорний павук". Кар'єру починав не на Сан-Сіро, перебравшись у Мілан вже після тридцятирічного віку. Проте колекцію трофеїв зібрав вражаючу – Скудетто, Кубок чемпіонів, Міжконтинентальний кубок, а в останній своїй грі за клуб здобув Копа Італія.
Карло пощастило найменше. Він виховувався у системі Мілана, навіть дебютував за клуб у матчі проти Порту в Лізі чемпіонів, але в Серії А провів лише один матч, і той у складі Лаціо. Та гра проти Кальярі – справжній сценарій для фільму. Кудічіні вже на 4-й хвилині вийшов на заміну, оскільки був вилучений Лука Маркеджані. Наприкінці гри голкіпер отримав травму кисті, але залишився на полі, бо всі заміни вже були використані. Лаціо переміг. Та травма дошкуляла Карло впродовж усієї кар'єри, яка успішною стала вже поза межами Італії. Кудічіні віднайшов щастя в АПЛ, де став легендою Челсі та трошки пограв за Тоттенхем. Завершував, як і годиться, у МЛС.
Алонсо
Цю династію не об'єднує якийсь один клуб. Ба більше, доля розкидала їх по таборах запеклих ворогів. Маркітос або Маркос Алонсо Ісмас став легендою Реала. Захисник виступав за мадридський клуб у період його розквіту – на початку другої половини минулого століття. Маркітос п'ять разів поспіль перемагав у фіналах Кубка чемпіонів. Навіть забивав гол у фіналі 1956 року в драматичному матчі проти Реймса (4:3). Помер 6 березня 2012 року.
Наступний Маркос Алонсо – Пенья пішов у протилежному напрямку. Для початку, він був нападником. А головне – став легендою в Атлетіко та Барселоні. З каталонцями він виграв усі можливі трофеї на внутрішній арені, а зі збірною брав "срібло" Євро-84. Запам'ятався тим, що його промах в серії пенальті у фіналі Кубка чемпіонів-1986 був останнім і приніс Стяуа трофей. Однак голкіпер румунів Хельмут Дукадам відбив усі чотири удари футболістів Барси.
Маркос Алонсо Мендоса спробував піти шляхом свого діда, але після 10 років у академії Реала, за основну команду зіграв лише один раз. Ключовим для його кар'єри став переїзд до Італії. У складі Фіорентини він зарекомендував себе сильним лівим захисником і отримав шанс проявити себе в Англії. Наразі проводить уже п'ятий сезон в Челсі, виграв з лондонцями АПЛ, Кубок Англії та Лігу Європи.
Ернандеси
Для збірної Мексики сім'я Ернандесів без перебільшення культова. Три покоління гравців захищали кольори своєї команди на чемпіонатах світу. Томас Балькасар упродовж усієї кар'єри виступав виключно за Гвадалахару, з якою вигравав тамтешній чемпіонат. На ЧС-54 відзначився дублем у воротах збірної Франції (2:3).
У цьому випадку династія отримала нетипове продовження. Адже Хавьєр Ернандес Гутьєрес – зять Томаса Балькасара. Саме з нього почалася історія прізвиська "Чічаріто", яке він отримав за зелений колір своїх очей. У складі різних клубів виграв усі можливі трофеї в Мексиці. Попав у збірну на домашній чемпіонат світу 1986 року, але не зіграв на тому турнірі жодної хвилини.
Найвідоміший у цій тріаді Хавьєр Ернандес Балькасар. Саме його більшість знають як Чічаріто. Успішно виступав за Байєр, Манчестер Юнайтед, Реал та низку інших клубів, а для своєї збірної – справжня легенда. Найкращий бомбардир в історії команди і володар Кубка КОНКАКАФ. Наразі виступає зв МЛС за Лос-Анджелес Гелаксі.
Льоренте
Історія Маркоса Льоренте досі на слуху. Іспанець півтора року тому перейшов у Атлетіко і своєї грою майже відразу змусив сумувати уболівальників Реала. Маркос марно намагався закріпитися на Сантьяго Бернабеу і продовжити славну традицію своєї родини. Так, за ним значаться перемоги у Лізі чемпіонів та на Клубному чемпіонаті світу, але по-справжньому у свій актив він може записати лише останній турнір, де навіть зміг забити гол.
Батько Маркоса також був півзахисником, але пройшов дзеркальний шлях. Після одного сезону в складі "матрацників" Пако Льоренте 7 років віддав Реалу. Виграв усі можливі титули в Іспанії, але Кубка чемпіонів так і не здобув. Брат Пако – Хуліо Льоренте – виріс у системі "вершкових", але свої понад чотири сотні матчів у Прімері зіграв за інші клуби, затримавшись у Мадриді лише на два сезони.
Найвідоміший у династії, безумовно, Франсіско Хенто Лопес чи просто Пако Хенто. Безумовна легенда. Провів у Мадриді 18 років, грав пліч-о-пліч з Ді Стефано та Пушкашем. Рекордсмен за кількістю перемог у Кубку чемпіонів – шість разів. Теж саме і в Ла Лізі – 12 чемпіонських титулів. Пако Хенто – одна з найвеличніших постатей за всю історію Реала.
Мальдіні
Чезаре Мальдіні зробив приголомшливу кар'єру. Чотири рази брав Скудетто і став першим італійцем, який у статусі капітана команди підняв над головою Кубок чемпіонів. Спробував свої сили у тренерстві. На клубному рівні помітних успіхів досягти не вдалося, а з молодіжною збірною Італії тричі поспіль вигравав чемпіонат Європи. На ЧС-2002 керував збірною Парагваю, яка на полях Кореї та Японії у першому ж раунді плей-офф драматично вилетіла від майбутнього фіналіста – Німеччини.
Мало хто вірив, що Паоло вдасться затьмарити досягнення свого батька. Але він впорався з надлишком. Низка рекордів за кількістю зіграних матчів і виграних трофеїв. Мілан навіть вивів з обігу його третій номер. Мальдіні – легендарний символ клубу, у структурі якого провів усю ігрову кар'єру і продовжує працювати зараз. Паоло на посаді одного із топ-менеджерів "россонері" робить усе можливе, щоб повернути команду на топ-рівень.
Тим часом Даніель лише починає свій кар'єрний шлях. Для 19-річного атакувального півзахисника нинішній сезон став першим, який він повноцінно проводить у головній команді. Стати гравцем основи поки не вдалося – наразі 8 матчів у всіх турнірах і лише 200 хвилин зіграно. Одноклубники та експерти пророкують йому велике майбутнє, але ураганом увірватися у дорослий футбол, як це колись зробив Паоло, Даніель не зміг. Чи виправдає аванси наймолодший Мальдіні, покаже лише час.