Вільяреал дав бій Ліверпулю у матчі-відповіді за фінал ЛЧ, але поразки все одно не уникнув (2:3). Звіт читайте на "Футбол 24".
Вільяреал тотально провалив перший матч проти Ліверпуля, зігравши у боягузливому "автобусі" й завдавши всього один удар по воротах .Унаї Емері пообіцяв, що вдома команда зіграє інакше – хоча вона і вибору не мала, враховуючи 0:2 на Енфілді. Не обійшлося без кадрових перестановок: замість травмованого Данджуми в атаці вийшов Діа, а йому в пару вдалося поставити Жерара Морено – щоправда, по ходу гри йому постійно перемотували пошкоджений м'яз.
Вільяреал – Ліверпуль – 2:3 – відео голів і огляд матчу 1/2 фіналу ЛЧ
Юрген Клопп теж вдався до ротації. Оборона залишилась незмінною, а от в середній лінії замість Хендерсона несподівано вийшов Кейта. Крім того, Діаса в передній трійці замінив Жота.
Господарі не збрехали власним вболівальникам. Одразу ж зі стартовим свистком вони почали агресивно накривати Ліверпуль на чужій третині поля, швидко повертаючи м'яч після втрат і моментально вилітаючи в атаки. Це вилилось у гол вже на 3-й хвилині зустрічі: Еступіньян перевів м'яч на правий край штрафного, а Капу в дотик прострілив на Діа – Булай же, випередивши захисників, розстріляв дальній кут метрів з семи. 1:0!
Ліверпуль спробував відповісти агресивним контрпресингом. На декілька хвилин здалося, що мерсисайдці задушать "жовту субмарину", але левантійці досить швидко адаптувались до тиску гостей. Крім того, вони й самі дуже круто працювали у відбираннях та перехопленнях. Підняти голову, здебільшого, не вдавалося саме "червоним".
Вільяреал у першому таймі виглядав значно активніше. На 35 хвилину команда володіла м'ячем 56% ігрового часу, віддавши на 14 передач більше. Цю перевагу "підводники" конвертували у атаки з вриванням у штрафний, однак оборона мерсисайдців рятувала Аліссона при завершальних фазах. Особливо важко було з контролем кросів – один із них Морено замкнув, пробивши в плече Робертсону, а в іншому він розминувся зі скидкою від Капу на лінію воротарського.
В атаці ж у мерсисайдців все було дуже суперечливо: з одного боку, команда завдала всього 2 удари на 0,06 xG, але з іншого – кілька разів господарі могли пропустити гол. Так, на 15-й хвилині Алькантара вистрілив з дистанції над дальньою дев'яткою, а на 25-й Жота з передачі Салаха вийшов на рандеву з Рульї – втім, Альбіоль наздогнав Діогу й вибив м'яч з-під його ніг. Після цього Рауль зіткнувся з голкіпером, а Салах спробував вистрілити в порожні ворота. Арбітр Дані Макелі одразу ж свиснув, показавши напад на воротаря.
Вільяреал серйозно додав у гостроті ближче до перерви. Першим дзвіночком стала контратака 2-в-1 з подальшим виходом Ло Чельсо віч-на-віч – Аліссон збив Джованні, однак рефері Дані Макелі не призначив пенальті. Привід зробити це був, але аргентинець занадто домалював падіння.
На 41-й же хвилині Вільяреал забив! Вийшло ефектно: Капу отримав діагональ на правий край штрафного, незграбно обробив м'яч, однак потім хитнув Робертсона й подав на дальню стійку – Коклен же, скориставшись пасивністю Трента, замкнув ударом головою. Точно в ближню дев'ятку! 2:0.
Саме з цим рахунком команди відправились відпочивати. "Жовта субмарина" заслужено зрівняла рахунок за сумою двох матчів, а футбол Ліверпуля викликав досить гнітюче враження. Юрген Клопп у роздягальні вдався до замін, знявши пасивного Жоту й кинувши у бій Діаса.
Одразу з поновленням гри гості рішуче перехопили ініціативу. Спочатку їхній тиск обмежувався вдалим пресингом на чужій третині поля, небезпечними обіграшами без завершення та подачами, однак досить швидко справа дійшла до гольових моментів. Зокрема, на 56-й хвилині Александер-Арнольд бахнув метрів з 25-ти з рикошетом від Коклена – м'яч полетів за комірець Рульї й влучив у поперечку! Після цього він же пробив з близької відстані в руки Рульї, а постріл Діаса боковими ножицями на 58-й пройшов повз ворота.
Зрештою, на 62-й хвилині Ліверпуль скоротив відставання внаслідок затяжної комбінації з передачею Салаха за спину Капу на хід Фабінью. Бразильський опорник увірвався на край карного майданчика й потужно пробив – м'яч пройшов поміж ніг Рульї! 2:1.
Ще через чотири хвилини про себе нагадав Луїс Діас. Колумбійський нападник влетів на лівий кут штрафного, легко хитнув захисника й закрутив сферу під дальню стійку, однак м'яч лише облизнув її. Втім, Ліверпуль на 67-й хвилині провів нову атаку – і вона принесла успіх. Трент виконав шикарну подачу з правого флангу, а Діас, опинившись прямо перед Рульї, замкнув ударом головою. Рульї знову пропустив поміж ніг. 2:2!
Після цього шанси Вільяреала на фінал ЛЧ стали суто теоретичними. Підопічні Унаї Емері намагалися щось організувати, але в другому таймі в них не виходило взагалі нічого. Вихід свіжих Педраси та Чуквуезе також не допоміг. Ліверпуль же, спокійно контролюючи гру, завдав контрольний постріл на 74-й хвилині: Кейта виніс м'яч з глибини, Рульї пішов на перехоплення, однак Мане випередив голкіпера й обіграв останнього захисника – а далі забив у порожні ворота. 2:3! До речі, Садьйо став найкращим бомбардиром мерсисайдців у плей-офф ЛЧ за всю історію (це був 15-й гол).
Вільяреал міг дещо скрасити поразку на 78-й хвилині, коли Парехо закрутив м'яч зі стандарту в дальній кут, але Дані трішечки забракло точності. Юрген Клопп же дозволив собі провести масштабні заміни, випустивши на 80-й Джонса, Цімікаса та Хендерсона. Кертіс вже на 81-й міг забити, замкнувши простріл від Салаха – і лише в цій ситуації Рульї врятував "підводників". Зате Джонс заробив на собі фол, який призвів до вилучення Капу.
Зрештою, фінальний свисток зафіксував вольову перемогу Ліверпуля. Мерсисайдці виходять у фінал Ліги чемпіонів! Заодно "червоні" допомогли Шахтарю вийти групу ЛЧ, адже для цього "гірникам" було потрібно, аби Вільяреал не виграв турнір.
Вільяреал дав бій
Перший матч яскраво продемонстрував, чому у матчах проти Ліверпуля не працює "автобус". Навіть такий крутий блок, як у Вільяреала, можна розхитати діагоналями. Навіть у найсильнішій обороні знайдеться слабка ланка. Навіть найміцніший захист помиляється, якщо певні зони перевантажуються через нетривіальні обіграші.
Ліверпуль у цій справі є найкращим у світі. Як і на стандартах. Саме тому боягузлива тактика "жовтої субмарини" не мала шансів на Енфілді. Рахунок 0:2 після першого матчу змушував Унаї Емері ризикувати – і він наважився на це, розчавивши "червоних" у першому таймі.
Вільяреал з перших же хвилин почав накривати Ліверпуль по всьому полю, змушуючи виносити м'яч або максимально зменшуючи час на прийняття рішень щодо передачі. Власне, перший гол почався саме з такого епізоду – господарі змусили Ван Дейка вибивати м'яч подалі, виграли верхову боротьбу (знову шикарний матч в обороні видав Фойт) і одразу ж провели атаку, володіючи м'ячем 30 секунд і просуваючись у штрафний.
Ще однією родзинкою "жовтої субмарини" стала агресивна робота фулбеків у обороні. Еступіньян і Фойт зустрічали й тиснули на своїх опонентів у районі центрального кола, причому перший ще й активно відкривався під діагоналі на хід. Знову ж таки, з цього прилетів перший гол. Зрештою, варто відзначити сміливі переміщення Коклена в опорну зону та роботу Ло Чельсо між лініями – обидва не тільки забезпечували рух м'яча в цих зонах, а і створювали навантаження на Фабінью та Алькантару.
Як наслідок, Ліверпуль у першому таймі тотально провалився в структурному плані. Точність передач в білд-апі мерсисайдців виявилась на 11% нижчою за середній показник по сезону, а просування після розіграшу від воріт було на 20 метрів коротшим. Підопічні Юргена Клоппа за таких умов провели всього 2 удари з мізерним xG, а точність пасів загалом опустилася до рівня 66% (антирекорд за останні два роки).
Вільяреал зумів конвертувати свою перевагу в камбек, хоча реальних моментів було зовсім мало. Команда провела 5 пострілів, а 2 голи виявились єдиними влучаннями у площину – втім, тут варто враховувати і гострі епізоди з мінімальними офсайдами, вихід Ло Чельсо віч-на-віч та серію гострих атак без логічного завершення. Левантійцям було непросто з обороною Ліверпуля, але вони таки прошили її – великою мірою, завдяки фіаско Робертсона й Трента.
Так круто возити основний склад "червоних" у поточному сезоні вдавалося хіба що Манчестер Сіті. Це – дуже великий комплімент для "жовтої субмарини" та особлисто для Унаї Емері. Іспанцям варто поаплодувати. Вони змогли подарувати нам драму й влаштували справжній матч за фінал ЛЧ. 2:0 у першому таймі виявились цілком заслуженими.
Суперник Ліверпуля у фіналі ЛЧ також має подякувати "підводникам" за розкриття слабкощів мерсисайдців під інтенсивним пресингом. Втім, у цій сміливості Вільяреала, як у тому анекдоті, був один нюанс...
Унаї Емері занадто сильно ризикував, а потім закрився – Ліверпуль карав за обидва рішення
У агресивності Вільяреала був і зворотній бік медалі – дуже сміливий тиск з атаками на Аліссона часто залишав вільного гравця з величезною купою простору в першій фазі атаки. Подібна ситуація, наприклад, виникла за 30 секунд до голу Діа.
Крім того, команда високо підіймала лінію оборони й ризикувала отримати грандіозний провал через всього одну розрізну передачу. Особливо велике занепокоєння викликала позиція 36-річного Альбіоля, однак і в інших зонах Ліверпуль міг і мав карати іспанців. Показовим був епізод на 25-й хвилині, коли помилка Еступіньяна при перехопленні флангової передачі вилилась у вихід 2-в-1.
А ось так Фабінью одним закидання відрізав усю оборону й запускав у прорив Жоту.
Завоювавши необхідний рахунок, Унаї Емері постав перед дилемою – продовжувати хаотичний футбол із ризиком отримати кілька результативних контратак на свої ворота чи знову спробувати закритись? Баск обрав другий варіант. Ідеальним не було жодне з рішень, однак по ходу євросезону Вільяреал демонстрував стійкість у "автобусі" – оборона витримала тиск Баварії, Ювентуса й перший тайм на Енфілді (хоча й не вберегла від пристойної кількості моментів).
Унаї Емері спробував дійти компромісу, закрившись у середньому блоці, відмовившись від перевантаження опорної зони Кокленом і Ло Чельсо при атаках і загалом переставши йти вперед великими силами. Зокрема, зникли ривки Еступіньяна. Пресинг іспанці не полишили, однак ефекту затискання Ліверпуля вже не виникало – Аліссона не атакували, а епізоди не намагались читати наперед, реагуючи вже після першого пасу. Господарі намагались контролювати центр поля.
Вільяреал віддав ініціативу й дозволив спокійно розігрувати м'яч у першій фазі білд-апу. Мерсисайдці зуміли підняти голову й почали розкатувати свої класичні ходи – обмін позиціями між фулбеком, вінгером і центрхавом, зміщення опорників на фланги, виконувати діагоналі, перевантажувати зони через зміщення флангових гравців у центр чи на протилежний край, тощо. Трійка центральних хавбеків Ліверпуля просто розквітнула, легко відкриваючись і розганяючи атаки.
Вийшло повторення поєдинку на Енфілді. Звісно, трьох голів могло й не бути, якби Рульї не помилявся, але про який Вільяреал у фіналі можна говорити при рахунку 0:13 за ударами? "Жовта субмарина" була потоплена ще до першого пропущеного, а другий фактично знищив її.
Ліверпуль в черговий раз довів, що проти його лому немає прийому – мерсисайдці будуть розривати суперника або на контратаках, або знищать будь-який оборонний блок через шикарну систему позиційного наступу. До того ж, "червоні" блискуче адаптувались до Вільяреала по перерві й продемонстрували сталевий характер. Абсолютно заслужений фінал ЛЧ.
Втім, команда продемонструвала серйозні проблеми під інтенсивним тиском. "Жовтій субмарині" не вистачило класу й сил, аби витримати такий рівень протягом всієї гри, однак у фіналі ЛЧ опонент буде набагато потужнішим. Над цим Юргену Клоппу необхідно серйозно призадуматись.