В АПЛ відбувся один із ключових матчів сезону. Сергій Костенюк аналізує причини нищівного фіаско чинних чемпіонів Англії.
Турнірні показники та моральний стан гостей дозволяли їм підійти до цього матчу з холодною головою, чого не скажеш про команду Юргена Клоппа. Ліверпуль був загнаний у кут і практично не мав права на помилку. Звісно, враховуючи інтегральний рівень готовності команд, такий стан речей явно ускладнював і без того важке завдання господарів поля.
Ліверпуль – Манчестер Сіті – 1:4 – відео голів та огляд матчу
Кадрові проблеми та не найкращий функціональний стан гравців привели до того, що розбалансована команда швидко втратила лідерство. В очному протистоянні з головним та, за великим рахунком, єдиним своїм конкурентом останніх п'яти років, Ліверпуль мав будь-якою ціною зберегти шанси на захист титулу чемпіона Англії. Цього не сталося. Абсолютно не маю наміру образити представників великої армії уболівальників Ліверпуля, але факти – річ сувора: об'єктивно найкраща команда АПЛ останнього п'ятиріччя жорстоко вказала команді Клоппа на її роль у сучасній ієрархії англійського футболу.
Обидві команди підійшли до очного протистояння із суттєвими кадровими негараздами. Проблеми зі складом не можуть бути виправданням для Клоппа. Гвардіола не міг розраховувати на безумовного лідера – Кевіна де Брюйне. До відсутності у складі Агуеро вже всі давно звикли. Також у лазареті перебуває Аке. У Ліверпуля, окрім центрбеків ван Дейка, Гомеса, Матіпа, лікуються Жота та Кейта.
Перед матчем любителі статистики обговорювали тривалу серію Ман Сіті на Енфілді. "Містяни" не перемагали у лігві Ліверпуля упродовж 18 років, які умістили в себе 19 матчів. Ще перед матчем було зрозуміло, що нинішній стан команд створює усі умови для того, щоб Ман Сіті закрив цю негативну для себе серію. Так і сталося. Команда Гвардіоли переконливо оформила чотирнадцяту перемогу поспіль у всіх турнірах. Це абсолютно найкращий показник в історії клубу. При цьому, різниця забитих і пропущених м'ячів у команди Пепа – 37:4.
Стартові склади команд були достатньо прогнозованими. У обох тренерів існували варіанти на різні позиції, але обійшлося без великих кадрових та тактичних несподіванок. Обидві команди грали за базовою схемою 4-3-3. До хавбеків у центрі оборони Ліверпуля усі давно звикли, а у Сіті вже не вперше роль хибної дев'ятки виконував Фоден, який провів один із кращих, а можливо і найкращий свій матч у професіональному футболі.
Додатковий оберемок хмизу до й без того палаючого багаття перед матчем підкинули головні тренери команд. Це була нова сторінка в історії протистояння Клоппа і Гвардіоли, які, взагалі-то, завжди із великою повагою ставились один до одного. Юрген Клопп піддався емоціям і зробив акцент на тому, що Манчестер Сіті останнім часом мав значно кращий календар. Мовляв, велику роль в успіху "містян" зіграла пауза, яку команда Гвардіоли отримала через позитивні тести на COVID-19.
Гвардіола, своєю чергою, не залишив ці слова без уваги: "Він помилився, ми граємо у такому ритмі два, три, чотири місяці – ось чому ми зараз у першій четвірці. Юргену потрібно знову побачити календар. У нас був COVID-19, у нас був один тиждень, ми грали з 14 гравцями на Стемфорд Брідж.
Може я помиляюся і це були два-три тижні. Коли побачу Юргена, я запитаю його, скільки у нас залишилося відпустки. Я здивований, я думав, що Юрген не з таких менеджерів, я не очікував такого коментаря. Можливо, це непорозуміння. Якщо він побачить календар, то зрозуміє, що це були не два тижні".
Це вже не перший випадок у цьому сезоні, коли емоції заважають Юргену Клоппу об'єктивно оцінювати ситуацію. Відразу згадуються слова німецького спеціаліста після виграного на характері домашнього матчу з Тоттенхемом. Тоді наставник Ліверпуля відзначив, що його команда контролювала гру і абсолютно заслужено здобула перемогу. Моурінью мав залізне право на протилежну думку. Не дивлячись на суттєву територіальну перевагу "червоних", "шпори" створили більше реальних, гольових моментів, і у випадку, коли команда відскакує на своєму полі, казати про повну домінацію, мабуть, не зовсім етично. Звичайно, Юрген Клопп – чудова людина і великий професіонал своєї справи, але, якщо навіть він не витримує і кидається у суб'єктивність суджень, це свідчить про проблеми та невпевненість у власних силах.
Звісно, обставини суворо обійшлися з Ліверпулем цього сезону, але я вже давно дивуюся, чому такий великий та багатий клуб ризикує із далекою від ідеалу лавою запасних. Рано чи пізно кадрові проблеми повинні були боляче вдарити по команді. Враховуючи щільний ігровий графік цього сезону, кадрові проблеми Ліверпуля влупили по потенціалу ще сильніше. Але, повторюся, колись це мало статися, команда такого рівня зобов'язана мати альтернативні варіанти.
Ідеальних людей, гравців та тренерів не буває. Клопп – теж людина і цей сезон демонструє, що він не такий вже й крутий. Юрген розумний, має величезну харизму, створив одну із найкращих команд у світі. Але зараз він виглядає безпорадним. Кадрові проблеми і функціональний стан команди не дозволяють Ліверпулю грати у своєму звичному стилі. Вже кілька місяців система гри потребує серйозних корективів, але Клопп завзято продовжує наступати на ті ж граблі. Команда не спроможна протягом усього ігрового часу підтримувати якісні проактивні методи оборони. Звісно, це призводить до проблем у переході від атаки до оборони. Враховуючи високу лінію захисту, яку складають хавбеки, це тільки додає небезпеки.
Загальний емоційний стан у колективі не сприяє фірмовим камбекам та елементарному везінню, яке переслідує тих, хто отримує задоволення та натхнення від своїх дій і взаємодії гравців у командній грі. Безкінечні виходи на діагональні кроси з флангів та півфлангів у виконанні фулбеків недостатньо ефективні у таких умовах.
Команда у критичному стані та потребує нових ідей від тренерського штабу, але не отримує їх. У неділю Ліверпуль практично втратив шанси на чемпіонство. З такою грою команда Клоппа ризикує вдруге поспіль зійти з турнірної дистанції у Лізі чемпіонів на стадії 1/8 фіналу. Принаймні, у протистоянні з Лейпцигом Нагельсманна Ліверпуль не виглядає фаворитом.
Обидві команди відрізками мали територіальну перевагу. Загалом, господарі трохи більше володіли м'ячем – 55,9%:44,1%, але значною мірою це зумовлено сценарієм матчу. Практично упродовж всього другого тайму команда Клоппа була вимушена відігруватися. Хоча, навіть у першому таймі, за винятком стартового відрізку, Ліверпуль мав суттєву перевагу у володінні. З 15 до 45 хвилини матчу господарі контролювали м'яч 61,8% часу, а в останні 15 хвилин тайму перевага у цьому компоненті стала ще більшою – 70,4%.
Гості особливо не сперечалися, зробивши ставку на швидкі атаки. Ефективність дій гравців Манчестер Сіті у пресингу по тригеру та контрпресингу регулярно призводила до створення гостями фазового простору. Навіть у першому, безгольовому, таймі Ман Сіті мав кілька дуже перспективних виходів у атаку, які лише "завдяки" одній неякісній передачі не доводилися до завершальної стадії.
Головним епізодом у першому таймі був пенальті, який заробив Стерлінг і не реалізував Гюндоган. Як і в матчі першого кола, команда Гвардіоли не забила з 11-метрового. Тоді підвів де Брюйне.
Теплова мапа підкреслює, що обидві команди при атакувальних діях завалювалися на свій лівий фланг. Це підтверджує і статистика.
Вкотре повинен констатувати, що у матчах команд приблизно одного рівня частіше перемагає та, яка менше володіла м'ячем у фінальній третині поля. Практика підказує, що показник у понад 30% часто не обіцяє нічого доброго його авторам.
Не дивлячись на те, що обидві команди мали однакові базові схеми, системи гри Ліверпуля і Манчестер Сіті суттєво відрізнялись. Головні відмінності – різні функціональні завдання фланговим захисникам, різні зони активності "вісімок" та роль номінального форварда.
Гвардіола: Сподіваюся, наступного разу ми зможемо обіграти Ліверпуль з уболівальниками на трибунах
Александер-Арнольд і Робертсон тримали ширину позиційних атак і насипали кроси (загальнокомандний рахунок – 21:6), тоді як Канселу і Зінченко більше були заточені на оборону, португалець взагалі у фазі гри з м'ячем зміщувався на позицію опорника і підтримував атаки своєї команди переважно у правому півпросторі.
"Вісімки" – Алькантара, Джонс / Сілва, Гюндоган мали різний діапазон дій. Це чудово видно на схемі усереднених позицій гравців. Хавбеки Ліверпуля часто грали вузько, зміщуючись у центральну зону. Це було зумовлене намаганням створити вільний простір фулбекам. Функції Гюндогана і Сілви були дещо різноманітнішими. Вони грали ширше і часом зміщувалися у лінію атаки. Атакували зони у півпросторі, несподівано переміщувалися на фланг. Особливо ефективно відіграв Гюндоган. На невдалий постріл із пенальті Ілкай відреагував дублем із гри.
Показово, що Фоден та Стерлінг, які також видали дуже добрий матч, були винагороджені персональними голами. Молодого англійця ми вже відзначали. Він вкотре непогано виконав роль своєрідної хибної дев'ятки. Чистокровним півзахисникам Фабінью та Хендерсону було досить складно діяти у зоні центрбеків, коли Сіті атакував без класичного форварда, а між лініями захисту постійно з'являлися і зникали різні креативні хавбеки Сіті. Система Пепа без форвардів продовжує ефективно працювати та приносити результат – як у протистояннях із середняками, так і в матчах з конкурентами.
Не дивлячись на рівність за кількістю ударів, моменти гостей були значно гострішими, а багато з них не мали логічного завершення. Та навіть восьми ударів по воротах вистачило, щоб мати величезну перевагу у показниках очікуваних голів – 1,18:3,55. Навіть якби не було індивідуальних помилок Аліссона, Ліверпуль не заслуговував на прийнятний для себе результат.
За великим рахунком, дії Ліверпуля у структурі 4-3-3 були класичними для цієї формації. Своєю чергою Манчестер у фазі гри з м'ячем традиційно для цього сезону практикував свої вже фірмові трансформування.
Продовжує вражати гра Манчестер Сіті у фазі без м'яча. Як по цифрах, так і візуально у команди Гвардіоли – найкраща оборона не тільки в англійській Прем'єр-лізі, але й взагалі у європейському футболі. На один рівень із Сіті в цьому компоненті можна поставити хіба що Атлетіко Дієго Сімеоне.
Система Гвардіоли поступово еволюціонує до еталонів гри без м'яча. Якщо раніше команди іспанського спеціаліста формували тренди в організації позиційних атак, то протягом останніх півроку футбольне суспільство спостерігає за надійністю оборони. Причому, мова не тільки про проактивні методи – пресинг та контрпресинг, але й узагалі про організовані дії при переході до позиційної гри.
Гра Ман Сіті у цьому сезоні втратила в ефектності, але стала більш збалансованою та раціональню. Це саме ті компоненти, яких не вистачало Гвардіолі для повного домінування у Європі протягом останніх років. Його команда майже все вигравала на внутрішній арені, але постійно зазнавала невдач у плей-офф Ліги чемпіонів. Навіть незважаючи на стабільні зразки футболу найвищої якості та статус джерела трендів, команда Гвардіоли своїми випадковими провалами у чвертьфіналах ЛЧ, де головна провина лежала саме на головному тренерові та його занадто нестандартних рішеннях, серйозно вдарила по власному іміджу і статусу.
Насправді, у цьому сезоні система гри Манчестер Сіті зазнала суттєвих змін, команда Гвардіоли стала значно збалансованішою та гнучкішою у тактичному плані.
На мій погляд, цей варіант Манчестер Сіті має багато спільного з Міланом часів Фабіо Капелло зразка 1994 року. Цікаво, чим для команди Пепа завершиться нинішній сезон, але команда без форварда та з унікальною роллю Канселу, навіть без де Брюйне у складі, спроможна на великі звершення. Дуже приємно, що затребуваним у цьому колективі є й українець. Вкотре, після порції критики та намагань виставити Зінченка на продаж, Сашко відповідає досить пристойною грою. У 2021 році гравець збірної України є абсолютно незайвою деталлю у складному механізмі Гвардіоли.
Група автора у Facebook "Тактика футболу з Сергієм Костенюком"