Атлетіко в рамках виїзного поєдинку 4-го туру ЛЧ зазнав поразки від Ліверпуля (0:2). Звіт читайте на "Футбол 24".
Поєдинок між Ліверпулем та Атлетіко на Енфілді мав дуже важливе значення для обох команд. Мерсисайдці в разі перемоги відірвалися б від найближчого переслідувача в групі В (Порту) на 7 очок, достроково оформивши вихід у плей-офф з першого місця. Мадридці ж у випадку власного тріумфу вийшли б на чисте друге.
Ліверпуль – Атлетіко – 2:0 – відео голів та огляд матчу
Щоправда, Дієго Сімеоне повинен був здобувати результат в умовах важких кадрових втрат. Через дискваліфікацію "матрацникам" не міг допомогти Грізманн, а внаслідок травм зі складу вибули Льоренте, Лемар і Кондогбія. Зате був здоровий Суарес, який повернувся на Енфілд вперше з травня 2019-го. Юрген Клопп, своєю чергою, виставив бойову основу, в якій дивувала лишень відсутність Робертсона – Енді залишився в запасі.
Перший тайм виявився надзвичайно динамічним. Команди стартували практично без розвідки, обмінюючись швидкими позиційними атаками з вриваннями у штрафний, а вже на 13-й хвилині Ліверпуль відкрив рахунок внаслідок кросу Александера-Арнольда. Передача пішла у зону між Феліпе й Тріпп'єром, де розташувався Жота – з Діогу ніхто не зіграв, а той головою метрів з 6-ти вколотив м'яч у ліву дев'ятку. 1:0!
Цей гол особливо не змінив гру, а от в середині першого тайму все змінилося кардинально. Спочатку Ліверпуль забив другий гол: на 21-й хвилині Александер-Арнольд виконав простріл у центр штрафного, а Мане, вискочивши з-за спини Феліпе, переправив м'яч у ближній кут – 2:0! Ще через дві хвилини Окслейд-Чемберлейн міг довести справу до розгрому, бахнувши з лінії карного майданчика повз ліву стійку.
Атлетіко не здався, перехопивши ініціативу й видавши потужну 10-хвилинку з класними вриваннями у штрафний та блискучою комбінаційною роботою проти середньої лінії мерсисайдців. Щоправда, довести атаки до моменту гостям не вдавалося, а господарі ще й відповідали контрвипадами (втім, їм теж бракувало конкретики). На полі тривали гойдалки, які на 36-й хвилині несподівано завершились вилученням у складі мадридців – це Феліпе збив Мане, отримавши пряму червону!
Ліверпуль тут же побіг добивати пораненого звіра, ледь не досягнувши свого перед перервою. Так, на 41-й хвилині Салах виконав фірмовий слалом на правий край карного майданчика з потужним ударом в дальній кут, а на 42-й Жота метрів з 6-ти замкнув навіс від Цімікаса – в обох випадках Облак врятував Атлетіко. У підсумку, відпочивати футболісти відправились за рахунку 2:0.
У роздягальні Юрген Клопп провів заміну, знявши з пробігу Мане. Садьйо часто били по ногах, а той на емоціях заробив жовту картку й постійно ліз у сутички з мадридцями (особливо сенегальцю діставалося від Корреа). На другий тайм коуч мерсисайдців випустив Фірміно.
Вже через дві хвилини після відновлення гри Ліверпуль, здавалося, поховав інтригу – Жота отримав прекрасну розрізну передачу від Матіпа й легко реалізував вихід віч-на-віч. Втім, після втручання VAR взяття воріт було скасовано через міліметровий офсайд у Діогу.
Ще через три хвилини добити Атлетіко міг Салах, який влетів на правий край карного майданчика й пробив низом. Облак парирував коліном. На 53-й хвилині забивати повинен був Матіп, який прийняв подачу з кутового й вистрілив другим дотиком – м'яч пройшов поруч з лівою стійкою! На 54-й же Жота летів на замикання навісу Цімікаса, однак мадридців від голу врятував низький зріст португальця.
Запоровши купу моментів, Ліверпуль несподівано пропустив гол. І від кого! На 57-й хвилині Суарес прийняв відскок і вистрілив з лету метрів з 25-ти, а м'яч, зрикошетивши від Матіпа, дезорієнтував Аліссона – публіка одразу засвистіла (Енфілд вороже прийняв старого героя), а VAR несподівано скасував взяття воріт. Офсайд.
Після цього Дієго Сімеоне зняв з гри Суареса й Феліша, кинувши у бій Лоді та Ерреру. Ще через кілька хвилин Кунья, Врсалько й Серрано замінили Коке, Феррейру-Карраско й Корреа. Юрген Клопп, своєю чергою, випустив Алькантару, всадивши на банку Фабінью, а ближче до ендшпілю зустрічі Оріджі та Мінаміно вийшли замість Фірміно й Окслейда-Чемберлейна.
Заміни краще спрацювали у Атлетіко, адже шалений тиск Ліверпуля вдалося дещо загасити. Щоправда, вдесятьох відвоювати ініціативу вже не вдалося, однак за останні 30 хвилин мерсисайдці мали лишень один момент – це Ван Дейк потужно вистрілив з дальньої дистанції над поперечкою. Атлетіко огризнувся контратакою 2-в-2 з пострілом Еррери метрів з 20-ти. Вийшло неточно. От, власне, і вся гострота за цей період. У підсумку, фінальний свисток зафіксував перемогу господарів з рахунком 2:0.
Таким чином, Ліверпуль набрав 12 очок, відірвавшись від другої команди в групі В на 7 очок. Мерсисайдці достроково виграли свій квартет. Атлетіко з 4 заліковими балами залишився третім, поступаючись Порту на 1 пункт.
Атлетіко не готовий до топ-суперників
Дієго Сімеоне у чемпіонському сезоні нахвалювали за гібридні схеми та більшу орієнтацію мадридців на атаку. Мовляв, Ель Чоло вже не про найкращі в світі "автобуси", а про контроль гри. Проблема полягає в тому, що цього контролю вже давно не помітно у дійсно топових матчах – рік тому колектив, наприклад, без шансів згорів Баварії у Мюнхені й розписав нічию з її резервом. Схожа історія була з Реалом в чемпіонаті, а в плей-офф ЛЧ команда майже без шансів двічі програла Челсі.
Так, були перемоги над Барсою, але каталонці давно перебувають у кризі. Важливо, що у ключових матчах проти праймових суперників Атлетіко майже нічого не пропонує в контргрі – команда продовжує грати від оборони, але вона вже давно не така потужна, як у часи Годіна. Тиск на захист чиниться просто колосальний. Ми всі звикли до того, що "матрацники" можуть перемогти з рахунком 3:2 на Енфілді при 30 ударах по власних воротах (типу це їхня стихія), але насправді це не стихія – це просто дикий дисбаланс, пов'язаний з кризою ідей.
Атлетіко став більше атакувати у матчах проти середняків та аутсайдерів, але в топових поєдинках у ЛЧ чи за трофеї команда неодмінно сідає в фірмовий "автобус" – от тільки він давно не гарантує результат. На графіках помітно, що мадридці на Енфілді виглядала набагато гірше ще до вилучення.
Та і не можна виправдовувати все грою в меншості. Так, вдесятьох врятуватись з 0:2 на Енфілді практично нереально, але у Атлетіко достатньо ресурсів і підготовки для того, щоб не виглядати ганебно. Між тим, Мадрид саме принизили – Ліверпуль награв на 3 очікуваних голи (проти 0,18 у гостей), провів 12 ударів з меж штрафного (у іспанців було лише 2), зробив 49 дотиків у ньому (проти 19 у "матрацників") і видавши 90% точності передач (проти 71% у суперника).
Оборону Атлетіко трощили. Підопічні Дієго Сімеоне не перекривали основні канали передач, не витримували пресинг і не сушили гру – від розгрому їх врятували лишень сейви Облака та марнотратство мерсисайдців. Між тим, дуже часто саме гра у меншості мобілізує сильні команди, змушуючи їх відпрацьовувати з подвійною енергією й граючи компактніше.
У Атлетіко компактності не було ні до вилучення, ні після. Карта передач є показовою – проти міцно пов'язаної передачами та зв'язками ігрової структури Ліверпуля розташувалася розтягнута по всьому полю структура "матрацників", де є купа відірваних гравців і де величезну вагу приймають довгі паси.
Атлетіко і не оборонявся, як слід, і не контратакував. І це вже давно є типовою картиною для чинного чемпіона Іспанії. Команді в таких умовах просто не вистачає свіжих ідей – вона здатна лишень підлаштовуватись, терпіти, але не пропонувати щось у відповідь. Іноді "матрацникам" щастить, але з нинішнім футболом поразки на кшталт тієї, що сталася на Енфілді, ставатимуть дедалі частішими.
Ліверпуль дуже крутий, але трішки нестабільний
Матч проти Атлетіко в черговий раз показав фантастичну крутість атаки Ліверпуля. Тягатися з нею у результативності й ефективності може хіба що Баварія, але в яскравості та динаміці навіть мюнхенці поступаються підопічним Юргена Клоппа.
Мерсисайдці вражають не тільки статистичними показниками чи проходами Мане й Салаха, а й автоматизмом дій. Александеру-Арнольду й Цімікасу, наприклад, не потрібно підіймати голову при кросах – вони й так знають, куди вриватимуться Жота чи Фірміно. Салаху не треба робити зайвих сигналів для відкривань і гальмувати при підході до штрафного – всі знають, коли і як запускати Мо в прорив, а той знає, що робити в завершальній фазі. Усі зони підбирань та відскоків завжди залишаються за нападом Ліверпуля, і навіть центрбек Матіп може роздавати точні розрізні передачі низом через усе поле.
Не можна сказати, що оборона мерсисайдців сильно відстає від атаки, але у поєдинку проти Атлетіко на окремих відрізках зустрічі захисники не найбільш якісно працювали в штрафному при грі 1-в-1. Середню лінію "червоних" на 20-х хвилинах частенько проходили через перевантаження зон, а за кількістю успішних передач та ривків у радіус 20-ти метрів від воріт (progressive pass і carry) іспанці не так сильно й відстали – і це при 70% точності пасів, домінуванні Ліверпуля в пресингу та за більшістю інших показників.
Так, Атлетіко у підсумку нічого не створив, а от той же Брайтон свої шанси реалізував, ледь не вигравши з рахунком 2:3. Ні, система оборона у Ліверпуля дійсно хороша, але певна розконцентрованість та технічний брак у ній присутні.
Втім, головною проблемою нинішнього Ліверпуля здається невеличка нестабільність. Вона проявляється не так і часто, однак з Брайтоном і Атлетіко сценарій матчів виявився далеким від ідеального. В обох випадках команда видала потужний старт, а от далі все пішло складніше – з "чайками" підопічні Юргена Клоппа відверто провалили середину зустрічі, а з "матрацниками" не сподобався ендшпіль (взагалі не було моментів). Також можна згадати гойдалки з Брентфордом, які завершились з рахунком 3:3.
Ліверпуль зі своєю атакою реально готовий не тільки до чемпіонства Англії, а й до перемоги в ЛЧ – втім, з такою нестабільністю про титули доводиться тільки мріяти. І якщо вдома конкуренти виглядають більш-менш рівними, а турнірна дистанція дуже довга, то в ЛЧ все ризикує завершитись вже у 1/8 фіналу. На щастя, у мерсисайдців дуже багато часу до плей-офф – все ще можна покращити.
Александер-Арнольд і Цімікас – MVP
Голи забивали нападники, але істинними героями Ліверпуля в цей вечір стали фулбеки. В першу чергу, варто відзначити Александера-Арнольда – Трент віддав 2 фірмових асисти й став найкращим футболістом у матчі за гостротою передач, проведених з гри. Він виконав 112 точних пасів зі 126 спроб, з яких 9 виявились прогресивними (ніхто не зробив стільки пасів на просування), 4 передачі пішли під удар.
Крім того, правий захисник Ліверпуля непогано відпрацював у захисті, виконавши 3 перехоплення й 3 відбирання – втім, тричі його таки пройшли на дриблінгу.
У поєдинку проти мадридців Александер-Арнольд довів кількість своїх асистів до 44-х. Серед представників АПЛ, починаючи із сезону 2018/19, тільки Кевіну Де Брюйне вдалося віддати більше гольових передач (55). Крім того, Трент своїм асистентським дублем увійшов у топ-3 наймолодших футболістів, яким вдалося зробити 2 гольових паси в одному матчі ЛЧ.
Цімікас несподівано вийшов замість Робертсона зліва. В обороні об'єм його роботи був невеликим, а от в атаці він не сильно відстав від Трента – Костас теж віддав 4 передачі під удар і став лідером за сумарною гостротою пасів (включно зі стандартами), 5 пасів грека виявились прогресивними. Браво!
Робертсону тепер доведеться працювати вдвічі більше, аби втримати статус безумовно основного фулбека. Цімікас додає з кожним матчем – можна не сумніватись, що на його позиції ротація буде застосовуватись все частіше. Костас заслуговує грати більше, хоча в тактичному плані у нього ще трапляються огріхи.