"Футбол 24" розповідає про легендарного гравця та титулованого тренера Мартіна О'Ніла, який напередодні очолив англійський Ноттінгем Форест.
Home, home again
I like to be here when I can
Pink Floyd, Breathe (Reprise)
У вівторок англійський Ноттінгем Форест оголосив, що новим головним тренером команди стане ірландець Мартін О’Ніл. Отже, на 33-му році тренерської кар’єри титулований фахівець нарешті опинився там, де судилося самою долею. На стадіоні Сіті Граунд у Вест-Бріджфорді, південному передмісті Ноттінгема. А ще тут шепочуть, що уродженець північноірландської Кілреї мав очолити місцевий Форест ще влітку 1993-го…
Мартін О'Ніл очолив Ноттінгем Форест
О’Ніл народився у 1952 році й став шостою дитиною щасливого католицького сімейства, яке, однак, мешкало в Північній Ірландії. Здавалося, що його життєвий шлях розписаний наперед: батько був серед засновників локального відділення Гельської атлетичної асоціації, а його брати в 58-му виграли чемпіонат Ольстера з гельського футболу – симбіозу регбі та футболу. Грав у нього й Мартін, але в белфастському коледжі святого Малахія, зрештою, довелося обирати й О’Ніл надав перевагу соккеру.
Транзитом через напіваматорський Дістіллері (два м’ячі в переможному фіналі Кубка Північної Ірландії 1970/71 та гол самій Барселоні в Кубку кубків) за 15 тисяч фунтів у жовтні 1971 року він опинився у Ноттінгемі. Із факультетом права Королівського університету Белфаста довелося попрощатися. Проте, гра Форест у тому сезоні була далекою від ідеалу, а два голи (за 17 матчів) новачка О’Ніла не врятували від вильоту до другого дивізіону. Чемпіоном же несподівано став Дербі Каунті під керівництвом Браяна Клафа – пізніше ключової людини в кар’єрі Мартіна.
Мартін О'Ніл і Браян Клаф
Хтозна, скільки б Ноттінгем бовтався в англійській "трясовині", якби в січні 1975-го ексцентрик Клаф не став біля керма клубу. Вже за півтора року Форест святкував повернення до Першого дивізіону, а потім з ходу взяв чемпіонство – чи не найбільш сенсаційне в історії Англії. Диво продовжилося й наступного сезону, коли "лісники" здобули Кубок чемпіонів, а в чемпіонаті стали другими. Нарешті третій сезон після повернення в еліту "червоні" завершили на 5-му місці в англійській першості, але знову не мали рівних у Європі. Роль Мартіна О’Ніла в тому золотому періоді Форест була провідною. А ледь не півтори сотні матчів у трьох найуспішніших сезонах в історії клубу – зайве тому свідчення. Він завжди був у потрібному місці й у потрібний час, його не цікавила боротьба як така, йому було важливо виходити з неї переможцем. Він був першим помічником тренера безпосередньо в грі й вже тоді мав славу "аналітика на полі". Не дивно, що Клаф розсипався в компліментах, коли ірландець зарекомендував себе в статусі менеджера, і натякнув, що був впевнений у такому майбутньому свого підопічного.
Я завжди знав, що цей ірландець буде великим тренером. Він постійно щось розпитував і взагалі більше був схожий на випускника солідного університету, ніж на футболіста.
Утім взаємини О’Ніла-гравця та Клафа-тренера були далекими від ідеалу. Хавбек завжди мав свою думку й ніколи не соромився її озвучити, тоді як для тренера існували лише два види опіній – його та неправильна. Та крізь роки ці шорсткості у взаєминах двох культових фігур в історії Ноттінгем Форест пішли в небуття. Мартін О’Ніл неодноразово з теплотою згадував саме ту епоху, а Браян Клаф ще встиг побачити перші трофеї того ірландця з претензіями на вчений ступінь. А він і справді міг стати науковцем. О’Ніл зберіг інтерес до юриспруденції навіть у роки професійної кар’єри. Його захоплення кримінологією настільки велике, що він відвідав кілька гучних процесів у Британії, серед яких справи т. зв. Йоркширського різника та серійної вбивці Розмарі Вест.
У 1981-му Мартін перейшов до Манчестер Сіті, а через рік поїхав у складі збірної Північної Ірландії на чемпіонат світу. Іспанський Мундіаль був багатим на сенсації. Зокрема, "Зелено-біла армія" з О’Нілом у статусі капітана (до речі, першого серед католиків) сенсаційно вийшла з першого місця в групі, залишивши з нічим сильних югославів. На землю ольстерців опустили в півфінальній групі – нічия з австрійцями (2:2) і розгром від французів із Платіні, Жиресом і Рошто (1:4). Той турнір був піком кар’єри для нашого героя, а через три роки довелося повісити бутси на цвях через травму коліна.
"Will Grigg's on fire". Як футболіст Північної Ірландії став зіркою вірусного фанатського хіта
Серйозну кар’єру тренера Мартін О’Ніл розпочав зі скромного Вікома в серпні 1990 року. Вондерерз упродовж всього сезону претендували на вихід із Конференції до Футбольної ліги, але зрештою поступилися Колчестеру за різницею забитих і пропущених м’ячів. Та вже за рік Уїком перевищив у класі з +15 очок основного конкурента. А потім блискавично за сезон ще раз зробив промоушн. Такий поступ скромного клубу засвідчив два факти: О’Ніл – тренер, який може досягати максимуму з далеко не найталановитішими гравцями, а ще цей фахівець має піти на підвищення.
Так ірландець опинився в Норвічі. Та з "канарками" він пропрацював лише півроку й, розійшовшись у поглядах із президентом Робертом Чейзом, опинився в Лестері. Там Мартін О’Ніл зумів вивести "лисиць" до плей-офф Чемпіоншипу, звідки разом із командою перейшов підкорювати АПЛ. Лестер відразу заскочив на 9-ту сходинку за підсумками сезону й здобув перший серйозний трофей за 26 років – Кубок ліги. Через два роки команда знову була у фіналі, а ще через рік – вдруге перемогла у вирішальному матчі. У чемпіонаті ж Лестер упродовж чотирьох сезонів не опускався нижче 10-го місця.
О'Ніл із Кубком ліги 1999/2000
Цей без сумніву успіх усе ще молодого тренера, та ще й в умовах обмеженого бюджету, вивів О’Ніла в топ найперспективніших британських фахівців. А найпрудкішим із зацікавлених у співпраці з ним клубом виявився Селтік. До Глазго він був покликаний "кельтами" задля того, щоб зрештою припинити гегемонію Рейнджерс. Ірландці, католики і Селтік – окрема історія. Чи був хоч один шанс, що католик із Північної Ірландії Мартін О’Ніл відмовить клубу, на трибунах якого виспівують пісні на честь ІРА? Навряд.
Рейнджерс зумів краще скористатися 5-річною дискваліфікацію англійських клубів через трагедію на Ейзелі та ще наприкінці 80-х заклав потужний фундамент майбутніх звитяг, а от Селтік у 90-х зумів здобути лише один чемпіонський титул (у сезоні 1997/98). Решту золота забрали "сині". Розпочати Міленіум (неймовірно модне тогочасне словечко) боси "кельтів" прагнули по-новому, тому запросили О’Ніла на посаду головного тренера.
Той став чемпіоном Шотландії з першої спроби, а потім ще двічі це повторить. На Селтік Парк ірландець був у своїй тарілці, але звичка не марнувати чужі фінанси зіграла з ним злий жарт. Наскільки Селтік був безумовним фаворитом на батьківщині, настільки ж його велич розсипалася у Європі. "Кельти" двічі не зуміли пройти груповий етап ЛЧ і лише в Кубку УЄФА 2002/03 були близькими до тріумфу.
Требл О'Ніла в Селтіку в сезоні 2000/01
Суперником по севільському фіналу став Порту, а в день матчу до рідного міста римського імператора Траяна з’їхалося стільки фанів Селтіка, що всіх бажаючих трибуни місцевого Олімпійського не вмістили б ніколи. Однак, шотландці не встояли, хоча билися наче гладіатори. Поступаючись 0:2 в ході матчу "кельти" вирівняли становище в другому таймі завдяки дублю Хенріка Ларссона та перевели гру в овертайм. Але там майбутня зірка РФПЛ Дерлей подарував перший європейський тріумф Жозе Моурінью…
У травні 2005-го Селтік оголосив про відхід Мартіна О’Ніла. Він вирішив доглядати дружину Жеральдіну, в якої виявили лімфому. На той час О’Ніл вже став найуспішнішим тренером "кельтів" із часів легендарного Джока Стіна та назавжди увійшов до фольклору місцевих Bhoys. Коли сер Алекс Фергюсон вперше задумався про відхід із Манчестер Юнайтед, то лобіював призначення О'Ніла на своє місце. Ним цікавився Ліверпуль, але зрештою обрав Рафу Бенітеса...
Алекс Фергюсон і його незабутня історія – озброївшись психологією, феном і 79-ма секундами
Повернутися до роботи ірландець зміг через рік. У серпні 2006 року він пішов на заслужене підвищення та очолив амбітну Астон Віллу. Тут вже не жаліли грошей на трансфери й поступово О’Ніл збудував команду, яка всерйоз боролася за топ-4. Агбонлахор, Ешлі Янг, Мілнер та інші – всі ці хлопці стали справжніми зірками саме тоді. У прем’єрному сезоні з ірландцем на чолі "віллани" стали 11-ми, а потім тричі поспіль були 6-ми й вперше за десять років дісталися до фіналу – Кубка ліги (вочевидь, улюбленого турніру О’Ніла), де програли МЮ. Сезон 2009/10 був особливо обнадійливим: бірмінгемці лише на 6 очок відстали від топ-4 при препоганій домашній формі (8 нічиїх на рідному стадіоні) та сподівалися наступного року взяти реванш. Здавалося, що картині майстра О’Ніла не вистачає останнього мазка…
Та 9 серпня 2010-го стало відомо, що ірландець пішов із Астон Вілли. Як виявилося, боси клубу вирішили не вкладати солідні кошти для боротьби за високі місця, тому Мартін О’Ніл пішов. Це рішення стало фатальним для бірмінгемців. Вілла фінішувала в середині таблиці, потім тричі опинялася над зоною вильоту за підсумками сезону, а в сезоні 2015/16 без шансів вилетіла в Чемпіоншип, звідки не може повернутися досі.
О’Ніл за цей час отримав негативний досвід у Сандерленді (улюбленому клубі дитинства нарівні з Селтіком), щоб зрештою очолити збірну Ірландії в 2013 році – неймовірна честь для вихідця з півночі смарагдового острова. Взявши собі в помічники не менш легендарного Роя Кіна, "Астон Мартін" за 2 роки вивів Ейре до фінальної стадії Євро-2016. На континентальному форумі ірландці вийшли з непростої групи (Італія, Бельгія, Швеція) і гідно виглядали проти господаря та майбутнього фіналіста – Франції – в 1/8 фіналу. Ірландія навіть відкрила рахунок у матчі (Брейді реалізував пенальті вже на 2-й хвилині), але під натиском "триколірних" не встояла й поїхала додому. З гордо піднятими головами, звісно.
Рой Кін і Мартін О'Ніл
Штаб О’Ніла отримав нові контракти й завдання – вивести збірну на ЧС-2018 у Росії. Непроста кваліфікаційна група з валлійцями, сербами, австрійцями на заваді не стала й "Зелена армія" пробилася в плей-офф. Щоправда, там сталася катастрофа імені Еріксена – один із лідерів Тоттенхема після 0:0 у Копенгагені ледь не самостійно знищив ірландців у Дубліні – 5:1 та хет-трик від Крістіана. У федерації вирішила, що ця трагедія – не вирок, і запропонували О’Нілу контракт ще на 2 роки.
Та прощатися довелося раніше. Ірландці двічі програли Уельсу та 2 рази зіграли 0:0 із Данією у прем’єрному сезоні Ліги націй УЄФА й вилетіли до дивізіону C. Фанати вимагали відставки, явно забувши, що нинішнє покоління ірландських футболістів складно назвати "золотим". У листопаді Мартін О’Ніл пішов із посади наставника національної збірної. А злі язики навіть заговорили про завершення тренерської кар’єри 66-річного фахівця. Усе ж, навіть в АПЛ лише три специ старші за нього…
O'Neill Out
У грудні Мартін дав інтерв’ю The Telegraph, не приховуючи, що здаватися не збирається.
Я насправді почуваюся молодим, я готовий і пов’язаний із молоддю упродовж багатьох років моєї тренерської кар’єри. Я не відчуваю, щоб вік на це якось впливав. Я готовий повернутися.
Та чи думав ірландець, що вже за місяць матиме нову роботу? Минулого тижня боси Ноттінгем Форест за обопільною згодою припинили співпрацю з Айтором Каранкою й розпочали пошуки нового менеджера. Довго шукати не довелося. Жоден із тренерів на планеті не підходить для роботи з "лісниками" більше, ніж О'Ніл. У "Ноттінгемському лісі" за останні два десятиліття "заблукали" чимало сильних за британськими мірками фахівців – Джо Кіннер і Гарі Мегсон, Біллі Девіс і Стів Макларен, Алекс Макліш і Стюарт Пірс. Та якщо комусь і судилося перервати зачароване коло невдач Форест із поверненням до Прем'єр-ліги, то це О'Нілу.
Мартін О'Ніл нарешті вдома
Наразі Ноттінгем іде дев'ятим у Чемпіоншипі, набравши 39 очок у 27-ми матчах. Та взимку вся боротьба в Першому дивізіоні лише розпочинається. До кінця сезону ще 19 турів, а "лісники" відстають від зони плей-офф усього на 4 пункти. Форест має непоганий за потенціалом склад: голкіпер збірної Румунії Костел Пантілімон, відомий за виступами в Тоттенхемі та Халлі центрбек Майкл Доусон, досвідчені хавбеки Джек Колбек (екс-Ньюкасл) і Клаудіо Якоб (екс-Вест Бромвіч), перспективний вихованець Бенфіки Жоау Карвалью, а ще забивний на рівні "трясовини" ветеран Льюїс Греббан.
Здається, єдине, чого не вистачає цим гравцям – трохи віри в себе. Мартін О'Ніл упродовж усієї кар'єри тренера не вигадував велосипед, а просто "видобував" максимум із наявних виконавців, змушуючи їх демонструвати найкращий футбол у житті. Ззовні він для цього наче нічого й не робив. По олд-скульному з'являвся на тренуваннях у п'ятницю, віддаючи левову частину повноважень помічникам. Простою мовою доносив гравцям із не найвищим футбольним інтелектом власні ідеї. Робив усе, щоб зняти зовнішній тиск із команди, а всередині колективу вселити повну впевненість, що всі цілі досяжні. Саме цього потребує зараз Ноттінгем Форест. "Лісники" мають повернутися на вершину. Просто не заважайте Мартіну О'Нілу.
"Підкорити Еверест у домашніх тапочках". Правила життя сера Алекса Фергюсона